Справа №406/1546/2012
Провадження №2/173/73/2013
23 вересня 2013 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
У складі: головуючої - судді Петрюк Т.М
При секретарі - Рудовій Л.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Унірем - Агро Плюс» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,-
До суду звернувся позивач ОСОБА_1, з позовом про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним до відповідача ТОВ «Унірем- Агро Плюс», згідно якого просить визнати договір оренди земельної ділянки (паю) укладений між ним та відповідачем недійсним, зобов»язати відповідача повернути йому орендну ділянку, скасувати державну реєстрацію даного договору оренди земельної ділянки та стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі посилаючись на наступне: згідно державного акту про право власності на земельну ділянку ЯА № 179823, виданого 20.02.2005 року на підставі розпорядження голови Верхньодніпровської райдержадміністрації Дніпропетровської області йому належить земельна ділянка (пай) розміром 4.5483 умовних кадастрових гектарів (пай 159), що розташований на території Боровкіської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.
08.02.2010 року згідно договору оренди земельної ділянки (паю) підписаного його матір»ю ОСОБА_3, від його імені, без його відома та ТОВ «Унірем - Агро Плюс» в особі Фесуна В.В., який діяв на підставі довіреності від 11.06.2009 року, та згідно з актом прийому-передачі земельної ділянки, належна йому земельна ділянка була передана відповідачу в оренду, а відповідач кожного року повинен був сплачувати за даним договором орендну плату в розмірі 3% від вартості земельного паю з врахування коефіцієнта індексації. В договорі зазначено, що строк розрахунку за оренду землі до 30 листопада щорічно.
Даний договір він не визнає, так як його згоди щодо укладення даного правочину не було, його підпис у цьому договорі відсутній, і відповідно до ст. 238 ЦК України довіреність ним не видавалась.
Дії по підписанню договору не входять до компетенції його матері, вона не мала права розпоряджатись нерухомістю, яка належить йому на праві власності, що свідчить про те, що були порушені умови дійсності правочину, що й стало підставою звернення до суду.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав частково, не підтримує вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі, давши пояснення фактично установлені матеріалами справи.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, при цьому пояснила, що договір оренди дійсно підписаний матір»ю позивача, але така практика по селах склалась і позивач в подальшому схвалив даний договір, так як отримував орендну плату, так як є його підписи у відомостях про отримання орендної плати, крім того він протягом всього цього строку не цікавився де знаходиться його земельна ділянка та хто її обробляє, тобто ті, умови, які зазначені в договорі його влаштовували. Вважає, що мати позивача підписуючи договір оренди діяла з перевищенням своїх повноважень, але вони в подальшому були схвалені позивачем тому підстав для визнання договору оренди земельної ділянки недійсним немає. Крім того, за судовою практикою, що склалась, апеляційні суди підтримують таку позицію і вказують, що підписання договору іншою особою не є підставою для визнання його недійсним, якщо особа в подальшому схвалила цей договір та приймала його виконання.
Вислухавши пояснення осіб, що приймали участь у розгляді справи, дослідивши надані сторонами докази, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково за наступними підставами.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1. є власником земельної ділянки (паю) площею 4.5383 га., розташованої на території Боровківської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, що підтверджується копією державного акту про право приватної власності на землю.
Позивачем наданий договір оренди земельної ділянки (паю) площею 4.5383 га., розташованої на території Боровківської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області укладений між позивачем ОСОБА_1, та відповідачем ТОВ «Унірем-Агро Плюс», який зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі у Верхньодніпровському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру державного земельного кадастру 08.02.2008 року за № 041011900013.
Таким чином відповідно до ст. 210 ЦК України передбачено, даний правочин є вчиненим . і даний договір оренди земельної ділянки є укладеним.
Позивач заперечує свій підпис на укладеному договорі, посилаючись на те, що даний договір підписала його мати без його відома та згоди.
Факт підписання договору оренди земельної ділянки (паю) від 08.02.2010 року матір»ю позивача не заперечується і представником відповідача. Крім того, факт, що вищезазначений договір оренди земельної ділянки підписав не позивач ОСОБА_1, а інша особа,підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи від 13.08.2013 року № 1157-13, згідно якого встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1, в графі «(підпис)» з боку орендодавця в договорі оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1, та ТОВ «Унірем- Агро Плюс» та зареєстрованого 08.02.2010 року за № 041011900013 в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі у Верхньодніпровському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру державного земельного кадастру виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.
Позивач просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки (паю) укладеного між ОСОБА_1, та ТОВ «Унірем- Агро Плюс» та зареєстрованого 08.02.2010 року за № 041011900013 в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі у Верхньодніпровському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру державного земельного кадастру за тими підставами, що він даний договір не підписував, у нього було відсутнє волевиявлення на його укладення, а його мати, яка підписала даний договір замість нього не мала відповідних повноважень розпоряджатись його власністю.
Відповідно до п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першо-третьою, п»ятою-шостою ст. 203 Цього кодексу.
ст. 203 ЦК України встановлені умови дійсності правочину, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
особа. яка вчинила правочин, повинна мати відповідний обсяг цивільної дієздатності
волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.
правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.
правочин має бути спрямований на настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вказується, що недійсним може бути визнано лише укладений правочин. І не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
Судом встановлено, що 08.02.2010 року за № 041011900013 в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі у Верхньодніпровському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру державного земельного кадастру, зареєстровано договір між сторонами таким чином договір між сторонами є укладеним і при встановлені відповідних підстав може бути визнаним недійсним.
Судом встановлено, що при укладанні даного договору оренди землі були порушені дві вимоги щодо умов дійсності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України. А саме: вимога щодо вчинення правочину у формі, встановленій законом та волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 14 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням сторін може бути посвідчений нотаріально.
Таким чином законодавством передбачено, що даний вид договору укладається в письмовій формі.
Проте відповідно до ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків встановлених законом.
Ні ЗУ «Про оренду землі», ні іншими нормативними актами не передбачено, що недодержання сторонами письмової форми договору оренди землі має наслідком його недійсність.
Виходячи з вищевикладеного, визнати даний договір оренди землі недійсним в зв»язку з недотриманням сторонами вимог щодо вчинення його в простій письмовій формі неможливо.
Також суд вважає, що даний договір не можна вважати і неукладеним, так як він був зареєстрований в установленому законі порядку, та відносини між сторонами існували протягом певного періоду часу.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 ЦК України, якщо правочин, для якого встановлена недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її виконання, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин може бути визнаний судом дійсним.
Проте, положення ч. 2 ст. 218 ЦК України , на думку суду не можуть бути застосовані до правовідносин, що виникли між сторонами, виходячи з наступного. По-перше, недотримання сторонами договору оренди землі, щодо укладення його в простій письмовій формі, не тягне за собою його недійсність, з наведених вище обставин. По - друге відповідачем не ставились вимоги про визнання правовідносин, що виникли між ним та позивачем дійсними. По - третє, послання відповідача на те, що позивач не відмовлявся від отримання орендної плати і таким чином схвалював ті відносини, що виникли із даного договору оренди землі, не знайшли свого чіткого підтвердження. Так як позивач заперечує факт отримання ним орендної плати, і вимоги про стягнення заборгованості за орендною платою були однією із вимог його уточненої позовної заяви. В судовому засіданні позивач пояснив, що сам він орендну плату не отримував, а відповідач привозив зерно та вивантажував його на подвір»ї його матері, але зерно йому було не потрібне і за його отримання він не розписувався. На підтвердження виплати орендної плати відповідачем подані відомості про її виплату, з яких в судовому засіданні встановлено настпне: згідно відомості про виплату орендної плати від 13.10.2013 вбачається, що відповідачем видавалась пшениця, під номером 78 зазначений позивач, в графі підпис проставлено підпис «Цимбал», позивач заперечує належність йому підпису в даній відомості, крім того даний підпис ідентичний підпису в договорі оренди землі, стосовно якого встановлено, що він належить не позивачу. У відомості про виплату орендної плати за 2011 рік, згідно якої виплачувались гроші, позивач підтвердив свій підпис, Відповідно до квитанції Укрпошти від 19.01.2013 року вбачається, що на ім»я ОСОБА_1, здійснено грошовий переказ в сумі 2300 грн., але, що це за кошти і ким вони переказувались в даній квитанції не зазначено, як не підтверджено їх отримання. Також надано відомість за 2013 рік на видачу 100 кг., муки, підпис в якому також заперечується позивачем, і який є ідентичним тому, що проставлений на договорі оренди землі. Таким чином, з точністю можна вважати, що позивач отримав орендну плату лише в 2011 році. Розрахунки по орендній платі саме з позивачем чіткого свого підтвердження не знайшли. А виплата орендної плати в 2012 році взагалі нічим не підтверджується. Крім того, ухвалою суду від 01.04.2013 року відповідач зобов»язувався судом надати відомості про виплати орендної плати позивачу для проведення почеркознавчої експертизи. Дана ухвала була отримана відповідачем, що підтверджується поштовим повідомленням від 09.04.2013 року, але вимоги суду були проігноровані, платіжні відомості суду не надані, що суд також розцінює як підтвердження того факту, що підписи на даних відомостях належать не позивачу і про це було відомо відповідачу, тому відомості про виплату орендної плати і не були надані суду для проведення судової почеркознавчої експертизи.
Другою умовою, яка була порушена при укладенні договору оренди земельної ділянки - це наявність вільного волевиявлення учасника правочину та відповідність його внутрішній волі.
Висновком судової почеркознавчої експертизи встановлено, що позивач договір оренди землі не підписував. Замість позивача підпис на договорі оренді земельної ділянки поставила його мати, що сторонами не заперечується, відповідно позивач при укладені даного договору, тобто його підписанні, взагалі не виражав свою волю ніяким чином, і відсутність його підпису на договорі оренди земельної ділянки на думку суду свідчить про невідповідність його волевиявлення внутрішній волі позивача.
Посилання представника позивача на те, що мати позивача, яка підписала спірний договір, діяла з перевищенням повноважень, які згодом були схвалені позивачем. на думку суду є безпідставними.
Так як відповідно до ч. 1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона ( представник) зобов»язана або має вчинити правочин від імені іншої сторони, яку вона представляє.
Відповідно до ч. 3 ст. 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Будь яких доказів того, що у матері позивач були повноваження на укладення договору з відповідачем від його імені немає. Так як суду не надано ні відповідного договору, ні довіреності, а позивач посилається на те, що довіреності матері з цього приводу він не видавав, ці доводи позивача представником відповідача не спростовані. Дане представництво не може ґрунтуватись і на законі ( тобто родинних відносинах) так як позивач є повнолітньою та дієздатною особою. Відповідно, так як мати позивача не мала повноважень на укладення договору, відповідно вона не могла їх і перевищити.
Відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов»язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину, вчиненого цією особою.
Оскільки мати позивача права на здійснення правочинів від імені позивача не мала, довіреність у встановленому законом порядку позивачем не видавалась, то правовідносини сторін нормою ст.. 241 ЦК України не врегульовані.
Так як судом встановлений факт, що позивач спірний договір оренди земельної ділянки не підписував, даний договір не можна вважати таким, що відповідав волі позивача.
Посилання представника відповідача на те, що позивач отримував орендну плату і таким чином схвалював даний договір оренди земельної ділянки, суд вважає безпідставним за наведеними вище обставинами.
А посилання представника відповідача на те, що за практикою, яка існує в селах, орендна плата видається членам сім»ї тієї чи іншої особи, так як вони просять видати її саме їм, суд також вважає безпідставними,так як така практика не врегульована нормами чинного законодавства та не є звичаєм ділового обороту.
Крім того відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов»язаний виконати свій обов»язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов»язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 2 ст. 527 ЦК України кожна із сторін у зобов»язанні має право вимагати доказів того, що обов»язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором або уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред»явлення такої вимоги.
Виходячи з вищевикладеного суд вважає, що відповідачем недоведено наступне схвалення позивачем умов укладеного договору оренди земельної ділянки, шляхом прийняття виконання.
Безпідставними є посилання представника відповідача на те, що протягом строку, шо пройшов з моменту укладення договору, позивачеві було все рівно, у кого перебуває його земельна ділянка та хто її обробляє, так як ці доводи спростовуються повідомлення ТОВ «Унірем-Агро Плюс» від 23.03.2012 року за вих. № УАП - 053, з тексту якого вбачається, що позивач звертався до відповідача з вимогою про повернення йому його земельної ділянки.
За таких обставин суд вважає за потрібне задовольнити вимоги позивача та визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між позивачем та ТОВ «Унірем-Агро Плюс» та зареєстрований 08.02.2010 року за № 041011900013 в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі у Верхньодніпровському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру державного земельного кадастру з моменту його державної реєстрації та зобов»язати ТОВ «Унірем-Агро Плюс» повернути ОСОБА_1, земельну ділянку (пай 159) площею 4.5483 га., розташовану на території Боровківської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області
Позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації даного договору оренди земельної ділянки, на думку суду задоволенню не підлягають, так як рішення суду є обов»язковим для виконання всіма державними органами, посадовими особами, фізичним та юридичними особами, тому визнання недійсним укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки є підставою для скасування його державної реєстрації і додаткового зобов»язання в цій частині уповноваженої особи не потребує.
Позивачем також в позовні заяві були викладені вимоги щодо стягнення на його користь заборгованості по орендній платі, але в судовому засіданні позивач вказав, що ці вимоги він не підтримує, відповідних доказів та доводів суду в цій частині позовних вимог не надавав, але при відсутності письмової відмови від даної частини позовних вимог, суд вважає, що в їх задоволенні також потрібно відмовити.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої, ухвалено судове рішення, суд присуджує з іншої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.
Позивач в зв»язку з розглядом справи в суді поніс судові витрати по сплаті судового збору в сумі 107 грн. 30 коп.. та витрати пов»язані з оплатою почеркознавчої експертизи в сумі 2076 грн. 32 коп., що підтверджується чеками про оплату. Так як позовні вимоги позивача в частині, стосовно якої він поніс зазначені судові витрати, є задоволеними, то суд вважає за потрібне стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати в загальній сумі 2183 грн., 60 коп.
Керуючись ст.ст.10, 60, 88, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки (паю) площею 4.5483 га, розташованої на території Боровківської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, укладений між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем товариством з обмеженою відповідальністю «Унірем-Агро Плюс», зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі у Верхньодніпровському відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру державного земельного кадастру 08 лютого 2010 року за номером 041011900013 з моменту його державної реєстрації.
Зобов»язати товариство з обмеженою відповідальністю «Унірем-Агро Плюс» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку (пай 159) площею 4.5483 га., розташовану на території Боровківської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Унірем-Агро Плюс» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору та оплаті за проведення судової почеркознавчої експертизи в загальній сумі 2183 грн. 60 коп.
Рішення може бути оскаржене до судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з моменту його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Верхньодніпровський районний суд. Особи, які брали участь у судовому засіданні, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання цього рішення.
Суддя Петрюк Т.М