Іменем України
18 вересня 2013 р. Справа №801/8484/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Богацькій А.О., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом
Інспекції з питань захисту прав споживачів АР Крим
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення,
без участі представників сторін,
Суть спору: 29.08.2013 до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим надійшов адміністративний позов Інспекції з питань захисту прав споживачів АР Крим до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суму штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 3400,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», за що Інспекцією з питань захисту прав споживачів АР Крим на відповідача накладено штраф в розмірі 3400,00 грн.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.08.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Сторони явку своїх представників у судове засідання 18.09.2013 року не забезпечили.
До дня розгляду справи від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність його представника (а.с.24).
Відповідач у судове засідання не з'явився, про місце, день та час його проведення повідомлений належним чином - на адресу, зазначену у позовній заяві (а.с.2-4), направлено судову повістку про виклик у судове засідання рекомендованою кореспонденцією, але повідомлення повернулось з відміткою пошти про перебіг строку зберігання (а.с.22-23). Враховуючи те, що відповідно до ч. 11 ст. 35 КАС України особа, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином, суд вважає, що відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представників позивача та відповідача.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до розділу 1 Положення про управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку України від 09.11.2011 року № 206, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.11.2011 року за № 1337/20075, із змінами і доповненнями Територіальними органами Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів є інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - інспекції). Інспекції підпорядковуються Державній інспекції України з питань захисту прав споживачів (далі - Держспоживінспекція). Голови місцевих держадміністрацій координують діяльність інспекцій і сприяють їм у виконанні покладених на інспекції завдань.
Таким чином, Інспекція з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) є суб'єктом господарювання та зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Судом встановлено, що 26.12.2012 року посадовою особою Інспекції з питань захисту прав споживачів в АР Крим складено протокол № 2072 за порушення законодавства про рекламу, в якому зазначено про розповсюдження рекламного носія (стоппера) з інформацією про фірму «Оконце», направленою на формування та/або підтримку інтересу споживача реклами до товару зі змістом: «Фірма «Оконце» ОКНА И ДВЕРИ «WDS».
Вказана зовнішня реклама розповсюджена з порушенням ч. 1 ст.16 Закону України «Про рекламу» № 270/96-ВР від 03.07.1996 року (далі - Закон № 270).
Частиною 1 ст. 16 Закону № 270 визначено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.
Розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг проводиться відповідно до цього Закону за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами, або їх власниками та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху.
Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб) (ч. 1 ст. 16 Закону № 270).
Судом встановлено, що Інспекцією з питань захисту прав споживачів в АР Крим до ФОП ОСОБА_1 було направлено вимогу від 26.12.2012 року за вих. № 02-01/2072 про надання інформації із встановленим строком надання до 20.01.2013 року, в якій було повідомлено відповідача про те, що у разі ненадання або надання завідомо неправдивої інформації про вартість розповсюдженої реклами спеціально уповноваженому центральному органу влади у сфері захисту прав споживачів, у відповідності до ч. 6 ст. 27 Закону України «Про рекламу», можуть бути застосовані штрафні санкції (а.с.10).
Дана вимога була отримана відповідачем 03.01.2013 року, про що свідчить поштове повідомлення про вручення (зворотній бік а.с.10).
26.02.2013 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів в АР Крим відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 693 від 26.05.2004 року «Про порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу» було винесене рішення № 85 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, яким на ФОП ОСОБА_1 за порушення ч. 6 ст. 27 Закону України «Про рекламу», накладено штраф в розмірі 100 неоподатковуваних доходів громадян - 1700,00 грн. та за порушення ч. 7 ст. 27 Закону України «Про рекламу», накладено штраф в розмірі 100 неоподатковуваних доходів громадян - 1700,00 грн., загалом в сумі 3400,00 грн. (а.с.6).
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 штраф не сплатив та витребувану Інспекцією з питань захисту прав споживачів в АР Крим інформацію та документи стосовно вартості розповсюджуваної реклами не надав.
Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлення прав споживачів, а також визначення механізму їх захисту та основ реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів регулюється Законом України «Про захист прав споживачів» № 1023-ХІІ від 12.05.1991 року зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 1023).
Відповідно до ст. 5 Закону № 1023 держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності (ч. 1 ст. 5 Закону № 123).
Держава створює умови для здобуття споживачами потрібних знань з питань реалізації їх прав (ч. 2 ст. 5 Закону № 123).
Захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші державні органи, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди (ч. 3 ст. 5 Закону № 123).
Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про рекламу» № 270/96-ВР від 03.07.1996 року зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 270) контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень:
- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, - щодо захисту прав споживачів реклами;
- Антимонопольний комітет України - щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції;
- Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення - щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності;
- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, - щодо реклами державних цінних паперів;
- Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку - щодо реклами на фондовому ринку;
- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах будівництва, архітектури, - щодо спорудження житлового будинку;
- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення, - щодо реклами про вакансії (прийом на роботу).
Крім того, відповідний орган державної влади має право:
- вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства;
- вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю;
- надавати (надсилати) рекламодавцям, виробникам та розповсюджувачам реклами обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень;
- приймати рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження;
- приймати рішення про зупинення розповсюдження відповідної реклами.
Органи державної влади зобов'язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними вимог законодавства про рекламу не менше ніж за п'ять робочих днів до дати розгляду справи.
Пунктами 9,10 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 693 від 26.05.2004 року передбачено, що підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів. Протокол про порушення законодавства про рекламу подається Держспоживінспекції або її територіальним органам за місцем вчинення порушення.
Пунктами 1, 2, 3 Положення про Інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 09.11.2011 року № 206, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.11.2011 року за № 1337/20075, Інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим надано право контролювати дотримання рекламодавцями, виробниками та розповсюджувачами реклами законодавства про рекламу та результати перевірок кожного суб'єкта господарювання оформляти відповідним окремим актом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 270 під зовнішньою рекламою слід розуміти рекламу, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону № 270 розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Типові правила розміщення зовнішньої реклами, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.03 року № 2067 регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.
Пунктом 44 Правил встановлено, що рекламні засоби забезпечуються маркуванням із зазначенням на каркасі рекламного засобу найменування розповсюджувача зовнішньої реклами, номера його телефону, дати видачі дозволу та строку його дії.
Відповідно до п. 2 Правил розміщення зовнішньої реклами надано визначення спеціальних конструкцій - це тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об'ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами.
Суд зазначає, що повноваження відповідача отримувати необхідну інформацію від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю прямо передбачені ст. 26 Закону України «Про рекламу» та пунктом 13 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу.
Більш того, зазначеними нормами передбачений обов'язок зазначених осіб надати таку інформацію контролюючому органу, яким у спірних правовідносинах виступає Інспекція у справах захисту прав споживачів в АРК.
Таким чином, Інспекція з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим має право вимагати від ФОП ОСОБА_1 надання матеріалів та документів, в яких вказано вартість розповсюджуваної реклами, дозвільних документів на розміщення реклами та направляти про це вимоги особі, яка є зобов'язаною за цією вимогою надати такі документи.
Відповідно підпункту 6.1.11 пункту 6.1 Положення про інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 09.11.2011 року № 206 Інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі у сфері захисту прав споживачів мають право, зокрема подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів.
Пунктом 6.5. визначено, що Інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі мають право звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету коштів у разі застосування відповідних адміністративно-господарських санкцій, зобов'язання вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Згідно частини 6 статті 27 Закону України «Про рекламу» за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до абзацу 10 пункту 2 Порядку накладення штрафів про порушення законодавства про рекламу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. № 693 встановлено, що штрафи відповідно до статті 27 Закону України «Про рекламу» накладаються у розмірі сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за неподання або подання свідомо неправдивої інформації щодо вартості розповсюдженої реклами її виготовлення та/або розповсюдження.
Враховуючи те, що відповідачем самостійно не сплачені штрафні санкції, визначені рішенням Інспекції з питань захисту прав споживачів АР Крим № 85 від 26.02.2013 року, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_1 штрафу в розмірі 3400,00 грн.
Відповідно до частини 2 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, суд присуджує всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведення судової експертизи.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; АДРЕСА_1) суму штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 3400,00 грн. (три тисячі чотириста грн. 00 коп.) до Державного бюджету м. Феодосія: 21081100, ЄДРПОУ 37986011, р/р 31112106700024, МФО 824026, ГУ ДКС України в м. Сімферополі.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя А.О. Кушнова