18 вересня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого: Кузнєцова В.О.,
суддів: Ізмайлової Т.Л.,Карпенко С.О.,
Кадєтової О.В., Остапчука Д.О.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення боргу, за касаційною скаргою ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_9 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 16 лютого 2013 року,
У грудні 2011 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що у жовтні 2008 року відповідач позичив у нього 4000 грн., а у листопаді 2008 року ще 5000 грн., про що видано розписки. У липні 2009 року відповідач визнав наявність у нього заборгованості в розмірі 39000 грн. перед позивачем, про що також засвідчив розпискою. Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 54341 грн.
Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 16 лютого 2012 року позов ОСОБА_6 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 54341 грн. за договором позики та штрафні санкції за прострочку платежу, 544 грн. по сплаті судового збору та 600 грн. за надання юридичної допомоги.
Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 16 лютого 2013 року вказане рішення суду першої інстанції змінено, викладено резолютивну частину у новій редакції. Позов ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 заборгованість за договорами позики з врахуванням інфляції і 3% річних у сумі 12687 грн. 30 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Відмовлено ОСОБА_6 у позові до ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за договорами позики.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_9 просить рішення апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує наступні питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (ч. 1 ст. 214 ЦПК України).
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами існують зобов'язання, які виникли із договорів позики (розписок), складених відповідачем ОСОБА_7 Оскільки відповідач ОСОБА_8 зобов'язалась допомогти чоловікові - відповідачу ОСОБА_7 з поверненням позивачу заборгованості за договорами позики, між нею та позивачем не виникло жодних правовідносин, які б витікали з договорів позики.
Змінюючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 частково, апеляційний суд виходив з того, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість лише за договорами позики від 10 жовтня 2008 року та 7 листопада 2008 року.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2 ст. 1047 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 1 статті 1050 ЦК України визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до розписки від 10 жовтня 2008 року ОСОБА_7 отримав 10 жовтня 2008 року до 15 жовтня 2008 року 4000 грн., із зобов'язанням в разі не повернення позики до 15 жовтня 2008 року повернути заборгованість у подвійному розмірі (а.с. 10).
Згідно розписки ОСОБА_7 від 7 листопада 2008 року, останній позичив у ОСОБА_6 5000 грн. із зобов'язанням повернути до 7 грудня 2008 року (а.с.11).
Із розписки ОСОБА_7 від 19 липня 2009 року вбачається, що він зобов'язаний відпрацювати усі борги за період своєї роботи на підприємстві ПП ОСОБА_6 (а.с.12).
Відповідно розписки без зазначення дати ОСОБА_7, останній визнав, що в період з 2008 року по 2009 рік позичив у ОСОБА_6 39000 грн., про що видано розписки та непогашені взаєморозрахунки з клієнтами. Зобов'язався відпрацювати вказану суму до кінця 2010 року (а.с. 13). Також вказана розписка містить ознайомлення ОСОБА_8 із змістом розписки.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за договором позики без дати в розмірі 39000 грн., апеляційний суд правомірно та обґрунтовано виходив з того, що вказана розписка, не зазначає, що відповідач ОСОБА_7 за цією розпискою позичив саме 39000 грн.; оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування у період з 2008 року до 2009 року заборгованості відповідача ОСОБА_7 перед позивачем у розмірі 39000 грн.
Колегія суддів вважає, що рішення апеляційного суду в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за договором позики без дати в розмірі 39000 грн. ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому рішення суду апеляційної інстанції в цій частині підлягає залишенню в силі.
В той же час рішення апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_7 за договором позики від 10 жовтня 2008 року не може залишатись в силі з наступних підстав.
Як вбачається з тексту розписки від 10 жовтня 2008 року, сторонами у справі було досягнуто домовленості щодо сплати відсотків за користування позикою, зокрема, відповідач зобов'язався в разі неповернення боргу в строк до 15 жовтня 2008 року повернути позивачу позичені кошти в подвійному розмірі.
Апеляційний суд, вирішуючи спір, у порушення вимог ст.ст. 303, 315 ЦПК України залишив поза увагою, що розмір та порядок розрахунку відповідача ОСОБА_7 з позивачем відповідно до розписки від 10 жовтня 2008 року за користування позикою прямо визначений умовами договору, зокрема, відповідач погодився в разі несвоєчасного повернення позичених коштів у встановлений строк на повернення одержаної суми позики у подвійному розмірі.
Оскільки судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення, рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з урахуванням інфляційних збитків та трьох відсотків річних за договором позики від 10 жовтня 2008 року необхідно скасувати та направити справу в цій частині на новий розгляд до цього суду відповідно до ч. 3 ст. 338 ЦПК України.
В іншій частині рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 16 лютого 2013 року не оскаржується.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_9 задовольнити частково.
Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 16 лютого 2013 року в частині стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за договором позики від 10 жовтня 2008 року скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.О. Кузнєцов
Судді: Т.Л. Ізмайлова
О.В. Кадєтова
С.О. Карпенко
Д.О. Остапчук