01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
16.12.2008 № 20/344
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів: Куровського С.В.
Михальської Ю.Б.
при секретарі: Гаращенко Т.М.
За участю представників:
від позивача -не з'явився
від відповідача -не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Медфармсервіс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 29.10.2008
у справі № 20/344 (Палій В.В.)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Мітек"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Медфармсервіс"
про стягнення 16989,00 грн.
Рішенням Господарського суду м.Києва від 29.10.2008 у справі №20/344 задоволено позов: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медфармсервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мітек» 6999,99 грн.- основний борг, 640,95грн. - пеня, 120,17 грн. - три проценти річних та судові витрати.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Медфармсервіс» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м.Києва від 29.10.2008 у справі №20/344, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неповне з'ясування всіх обставин справи.
Так, скаржник наголошує на тому, що Господарський суд м.Києва не прийняв до уваги його клопотання про відкладення розгляду справи для врегулювання спору мирним шляхом.
Крім того, відповідач наголошує на тому, що він не був присутній у судовому засіданні при прийнятті оскаржуваного рішення, так як не отримував ухвалу господарського суду про відкладення розгляду справу на 29.10.2008р.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися, від відповідача через канцелярію апеляційного суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з тим, що його юрист знаходиться у щорічній відпустці. Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, якщо представники сторін не з'явилися в судове засідання, а господарський суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Крім того, спір має бути вирішено господарським судом у строк встановлений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Зважаючи на зазначене та враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу (а.с. 86-87) про час та місце судового засідання по розгляду апеляційної скарги, явка представників сторін у засіданні суду апеляційної інстанції не була визнана обов'язковою, судова колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення Господарського суду м.Києва за наявними у справі матеріалами без представників сторін.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, судова колегія встановила наступне:
До Господарського суду міста Києва звернулося з позовною заявою ТОВ «Мітек» до ТОВ «Медфармсервіс» про стягнення заборгованості в сумі 16989,00 грн. (16227,88 грн. - основний борг, 640,95 грн. - пеня, 120,17 грн. -3% річних), яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № 880 від 06.06.2007р.
Представником позивача у суді першої інстанції було надано уточнення заявлених позовних вимог, а саме, у зв'язку із оплатою відповідачем суми боргу у розмірі 6000,00грн., позивач просив стягнути з відповідача 10227,88грн. - основний борг, 640,95грн.-пені, 120,17грн. - 3% річних. В подальшому представник позивача знову змінено позовні вимоги; та просив суд стягнути з відповідача 9227,88грн. - основного боргу, 640,95грн.-пені, 120,17грн. - 3% річних.
28.10.2008 позивачем було остаточно уточнено (зменшено) розмір заявлених позовних вимог, а саме, у зв'язку із оплатою відповідачем частини основного боргу у сумі 2227,89грн., позивач просив суд стягнути з відповідача 6999,99грн. - основного боргу, 640,95грн.-пені, 120,17грн. - 3% річних, які суд першої інстанції обгрунтовано стягнув з відповідача.
Судова колегія повністю підтримує позицію суду першої інстанції про задоволення позовних вимогу зазначеному розмірі з наступних підстав:
Між ТОВ «Мітек» та ТОВ «Медфармсервіс» було укладено договір купівлі - продажу №880 від 06.06.2007р. (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору продавець (позивач) зобов'язується постачати і передавати у власність покупця (відповідач) товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату на умовах і протягом терміну дії цього договору.
Загальна вартість даного договору становить 30000 грн. (п.1.5 Договору).
Пунктом 2.3. Договору сторони погодили, що право власності на товар переходить до покупця (відповідач) у момент передачі товару.
На виконання умов договору позивачем було здійснено поставку і передачу у власність відповідача товар на загальну суму 22 227,88грн., що підтверджено копіями видаткових рахунок - накладних, які підписані уповноваженими особами сторін та скріплені печатками.
Відповідач свої зобов'язання по Договору не виконав належним чином, за поставлений товар у повному обсязі не розрахувався.
Відповідно до п.п. 4.3.2. Договору відпуск товару проводиться на умовах відстрочки оплати, при цьому термін між відпуском товару і його оплатою не повинен перевищувати 45 банківських днів.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), виникли цивільні права та обов'язки.
Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п.1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно п. 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В зв'язку з вищезазначеним вимога позивача про стягнення з відповідача 6999,99грн. основного боргу є обґрунтованою.
Крім того, позивачем правомірно заявлено вимоги про стягнення з відповідача за порушення виконання грошового зобов'язання за Договором 640,95грн. - пені та 120,17грн. -3% річних.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 614 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).
Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Покупець (відповідач) у випадку прострочення узгоджених сторонами термінів оплати сплачує продавцю (позивач) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, на день розрахунку від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення (п.6.1. Договору).
Пунктом 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п.6.2 Договору за несвоєчасну оплату отриманого товару, покупець (відповідач) зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми.
Зважаючи на те, що відповідач не оспорив уточнену позивачем ціну позову, судом першої інстанції також правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 640,95 грн. -пені та 120,17грн. - три проценти річних за рахунком позивача.
Судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що, оскільки сума основного боргу в частині 4000,00грн. була сплачена відповідачем до звернення позивача з позовом, тому витрати по оплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у тому числі, в частині суми заборгованості, яка була сплачена відповідачем після пред'явлення позивачем позову до суду.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача, який мав довести з посиланням на конкретні докази, що ним було виконано зобов'язання по Договору в повному обсязі та вчасно.
Судова колегія вважає, що доводи, які викладені в апеляційній скарзі, мають формальний характер, з огляду на те, що суд першої інстанції, керуюсь приписами ст. 77 ГПК України, неоднаразово відкладав розгляд справи за клопотанням відповідача, але в жодне судове засідання представник відповідача не з'явився, і, таким чином, не скористався своїми процесуальними правами, які передбачені нормами ГПК України.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва від 29.10.2008 у справі №20/344 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2008 у справі №20/344 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медфармсервіс» - без задоволення.
2.Матеріали справи № 20/344 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Кондес Л.О.
Судді Куровський С.В
Михальська Ю.Б.