10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
"13" січня 2009 р. Справа № 6/150-08
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від ТОВ "Кераміст-Трейд": не з'явився,
Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 тайого представника за довіреністю від 21.08.2008р. ОСОБА_2,
розглянувши апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Гайсин Вінницької області
на рішення господарського суду Вінницької області
від "07" жовтня 2008 р. у справі № 6/150-08 (суддя Говор Н.Д.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кераміст-Трейд", м.Запоріжжя
до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Гайсин Вінницької області
про стягнення 164502,56 грн.
та за зустрічним позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Гайсин Вінницької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кераміст-Трейд", м.Запоріжжя
про визнання договору №15/06 від 05.06.2006р. та додаткової угоди від 29.12.2006р. до нього недійсними,
05.06.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кераміст-Трейд" (Постачальником) та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (Покупцем) було укладено договір №15/06 (т.1, а.с.10), згідно п.1.1 якого Постачальник зобов'язався поставити Покупцю, а Покупець - прийняти й оплатити наступний товар - декоративне покриття на основі (лінолеум) та інші промислові товари; сума договору складає 250000,00 грн. з врахуванням ПДВ; товар постачається партіями за заявкою Покупця.
Строк дії даного договору, визначений його п.4.2 до 31.12.2006р., було продовжено до 31.12.2008р. згідно додаткової угоди від 29.12.2006р. (т.1, а.с.11).
Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, на виконання умов договору №15/06 від 05.06.2006р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Кераміст-Трейд" було передано Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 товар на загальну суму 1157914,94 грн., який був оплачений останнім (накладні, платіжні доручення та квитанції, т.1, а.с.28-121).
Також, як свідчить наявна у справі видаткова накладна №59 (т.1, а.с.9), 04.03.2008р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Кераміст-Трейд" на підставі договору №15/06 було відпущено Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 декоративне покриття на основі (лінолеум) на загальну суму 164502,56 грн.
Проте, докази оплати підприємцем ОСОБА_1 отриманого саме по накладній №59 від 04.03.2008р. товару в матеріалах справи відсутні.
18.06.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кераміст-Трейд" звернулось до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 з претензією вих. №63 (т.1, а.с.7), яка була отримана останнім 24.06.2008р. (повідомлення про вручення поштового відправлення, т.1, а.с.8), в якій, зокрема, вимагало оплатити отриманий згідно накладної №59 від 04.03.2008р. товар на суму 164502,56 грн.
Зазначена претензія була залишена Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 без задоволення, що вбачається з відповіді останнього №1 від 16.07.2008р. (т.1, а.с.26-27).
25.07.2008р. (згідно дати штемпелю відділення поштового зв'язку на конверті, т.1, а.с.14) Товариство з обмеженою відповідальністю "Кераміст-Трейд" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення з останнього 164502,56 грн. за відпущений згідно накладної №59 від 04.03.2008р. товар, який не був оплачений підприємцем (т.1, а.с.2-3).
СПД ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву (т.1, а.с.17-19) не визнав позовних вимог, посилаючись на відсутність заборгованості за отриманий товар, який був отриманий за іншими накладними на загальну суму 1157914,94 грн., що був повністю оплачений; отримання ж товару за накладною №59 від 04.03.2008р. взагалі заперечує.
02.09.2008р. Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 подав до господарського суду Вінницької області зустрічну позовну заяву (т.1, а.с.122-123, з врахуванням уточнення від 03.10.2008р., т.1, а.с.147-149) про визнання договору №15/06 від 05.06.2006р. та додаткової угоди від 29.12.2006р. до нього недійсними в зв'язку з їх невідповідністю вимогам законодавства.
Вказану зустрічну позовну заяву було прийнято до провадження ухвалою суду від 02.09.2008р. (т.1, а.с.144).
Рішенням господарського суду Вінницької області від 07.10.2008р. у даній справі (т.1, а.с.166-168) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кераміст-Трейд" (м.Запоріжжя) до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (м.Гайсин Вінницької області) було задоволено та стягнуто з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кераміст-Трейд" 164502,56 грн. заборгованості за товар, 1645,03 грн. витрат з державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В зустрічному позові відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з наведених у скарзі підстав та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги зустрічного позову.
Мотивуючи апеляційну скаргу (т.2, а.с.4-6), Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 посилається на порушення місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду таким обставинам й, зокрема, зазначає, що:
- укладений між сторонами договір №15/06 від 05.06.2006р. не містить істотних умов, встановлених законом до даного виду договорів, зокрема, в ньому не визначено загальну кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами тощо, не врегульовано строків, умов та графіку поставки товарів, порядку їх відвантаження, відсутні пункти щодо гарантії якості товарів, що поставляються, їх комплектності, упаковки та маркування, крім того, в порушення приписів ст.265 ГК України умови вказаного договору поставки викладені без врахування вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс", що у відповідності до ст.207 ГУ України тягне за собою недійсність договору;
- ТОВ "Кераміст-Трейд" не було надано суду доказів, крім накладної №59 від 04.03.2008р., в підтвердження факту отримання Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 товарів на суму 164502,56 грн., оскільки останнім за договором поставки №15/06 від 05.06.2006р. товар був отриманий за іншими накладними, що наявні в матеріалах справи (т.1, а.с.24-25,28-121) на загальну суму 1157914,94 грн., й в повному обсязі (т.1, а.с.24-25,28-121) оплачений покупцем, що встановлено місцевим господарським судом;
- водночас, місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні було встановлено, що договір поставки №15/06 від 05.06.2006р. не містить таких істотних умов договору, як ціна та кількість продукції, що поставляється, в зв'язку з чим згідно ч.8 ст.181 ГК України такий договір вважається неукладеним, проте, всупереч приписів ч.1 ст.207 ГК України, згідно якої господарське зобов'язання, що, зокрема, не відповідає вимогам закону, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині, судом першої інстанції не було визнано недійсним спірний договір поставки №15/06 від 05.06.2006р.;
- судом першої інстанції також не було враховано, що згідно п.7.3 Статуту ТОВ "Кераміст-Трейд" договори, які укладає товариство, на суму, що перевищує вказану в Статуті товариства, мають бути затверджені загальними зборами учасників товариства, проте, спірний договір поставки №15/06 від 05.06.2006р. загальними зборами учасників товариства не затверджувався й всупереч приписам ст.ст.22,32-34 ГПК України представником товариства не було надано суду протоколу загальних зборів про затвердження вказаного договору поставки.
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 та його представник в засіданні суду підтримали доводи апеляційної скарги у повному обсязі, уточнивши її вимоги: вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права й без повного з'ясування всіх обставин справи, просять дане рішення скасувати та прийняти новий судовий акт, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити вимоги зустрічного позову.
ТОВ "Кераміст-Трейд" у відзиві на апеляційну скаргу №118 від 05.01.2009р. (т.2, а.с.13-14) проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, заперечує, вважає рішення господарського суду Вінницької області обґрунтованим та законним, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, зокрема, при цьому, вказуючи що:
- укладаючи спірний договір, сторони погодили предмет, ціну та строк дії договору, отже, він відповідає приписам ст.628 ЦК України та ст.181 ГК України й не може вважаться неукладеним;
- крім того, в матеріалах справи наявні докази того, що договір №15/06 від 05.06.2006р. фактично виконувався сторонами, зокрема, ТОВ "Кераміст-Трейд" здійснювався відпуск передбаченого договором товару, а Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 приймав товар та здійснював його оплату, й це також підтверджує дійсність договору й факт існування між сторонами договірних правовідносин;
- передача товару за накладною №59 від 04.03.2008р. була здійснена товариством відповідно до чинного законодавства, адже накладна визначає найменування, кількість та ціну товару, підписана й скріплена печатками сторін, а отже свідчить про узгодження сторонами всіх істотних умов поставки.
09.01.2009р. на адресу суду від ТОВ "Кераміст-Трейд" надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника товариства у зв'язку з неможливістю забезпечити явку останнього в судове засідання.
Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, а також те, що ТОВ "Кераміст-Трейд" належним чином та відповідно до законодавства повідомлене про дату, час та місце судового засідання, свою позицію щодо апеляційної скарги виклало у відзиві на апеляційну скаргу, судова колегія вважає за можливе задовольнити клопотання ТОВ "Кераміст-Трейд" та здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності його представника, неявка якого цьому не перешкоджає.
Заслухавши пояснення учасників процесу, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вже вказувалось в цій постанові, в зустрічній позовній заяві (т.1, а.с.122-123, з врахуванням уточнень, т.1, а.с.147-149) та апеляційній скарзі (т.2, а.с.4-6) Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 ставилась вимога про визнання недійсним договору №15/06 від 05.06.2006р. та додаткової угоди від 29.12.2006р. до нього в зв'язку з тим, що вони не містять істотних умов договору, зокрема, щодо загальної кількості, комплектності та якості товарів, що підлягають поставці, їх асортименту й номенклатури, строків, умов та графіку поставки товарів, порядку їх відвантаження; умови вказаного договору поставки викладені без врахування вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс", й крім того, всупереч п.7.3 Статуту ТОВ "Кераміст-Трейд" договір №15/06 від 05.06.2006р. не був затверджений загальними зборами учасників товариства, а накладна №59 від 04.03.2008р. була підписана підприємцем під тиском зі сторони керівництва ТОВ "Кераміст-Трейд".
Місцевий господарський суд, розглядаючи справу, з посиланням на ч.8 ст.181 ГК України дійшов висновку про те, що договір №15/06 від 05.06.2006р. є неукладеним, оскільки він як договір поставки не містить таких істотних умов, притаманних договору поставки, як ціна та кількість продукції, що поставляється, що виключає визнання договору недійсним, адже недійсним може бути визнано лише укладений договір.
Проте, судова колегія відзначає наступне.
Згідно ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
А відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Зі змісту ст.655 ЦК України, яка містить визначення договору купівлі-продажу, вбачається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Проаналізувавши наведені норми законодавства, слід вважати, що договір поставки є різновидом договору купівлі-продажу.
При цьому, якщо для договору купівлі-продажу істотними є умови про предмет та ціну товару, то для договору поставки ще й строк поставки.
При цьому, суд зазначає, що інші умови, на які посилається скаржник (кількість, асортимент, якість тощо), а також вимоги Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс", не є істотними умовами для договору поставки.
Дослідивши договір №15/06 від 05.06.2006р., суд вважає, що його слід віднести до класичного договору купівлі-продажу (а не договору поставки), який містить умови про предмет (декоративне покриття на основі (лінолеум) та загальну ціну (250000,00 грн.).
А тому висновок суду першої інстанції про те, що вказаний договір є договором поставки та щодо неукладення останнього сторонами є передчасним.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує й наступне.
Як вже зазначалось, ТОВ "Кераміст-Трейд" передавало підприємцю ОСОБА_1 лінолеум, який оплачувався останнім (накладні, платіжні доручення, т.1, а.с.24-25, 28-121) на загальну суму 1157914,94 грн.
При цьому, накладні та платіжні доручення містять посилання саме на договір №15/06, тобто сторонами вчинялись дії по його виконанню, а тому відсутні правові підстави вважати даний договір неукладеним, адже цивільні права і обов'язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій організацій (ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України), якими, зокрема, є фактичне виконання зобов'язань ТОВ "Кераміст-Трейд" та їх прийняття і оплата підприємцем ОСОБА_1
Про аналогічну позицію свідчить й судова практика (постанова ВГСУ від 15.12.2005р. у справі №18/1043, т.2, а.с.17-18).
Що ж до вимоги про визнання договору №15/06 від 05.06.2006р. недійсним, то суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а згідно із частиною 3 цієї ж статті, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину (ст. 216 ЦК України).
Згідно статті 203 Цивільного кодексу України, якою встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Отже, вирішуючи спір про визнання угоди (правочину) недійсною, необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Однак, Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 в порушення приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не було надано ні суду першої, ні апеляційної інстанцій належних та допустимих доказів того, що договір №15/06 від 05.06.2006р. було укладено сторонами з недодержанням в момент вчинення правочину вимог частин 1-3, 5-6 статті 203 цього Кодексу, що тягне за собою недійсність вказаного договору.
Так, посилання підприємця на відсутність, на його думку, істотних умов договору, як вже встановлено вище, не знайшло свого підтвердження, до того ж, відсутність істотних умов будь-якого договору, як така, може мати наслідком не визнання такого договору недійсним, а його неукладення.
Що ж до посилань скаржника на те, що в порушення приписів ст.265 ГК України умови вказаного договору поставки викладені без врахування вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс", що, як він вважає, є підставою для визнання договору недійсним, то судова колегія відзначає наступне.
Як вже вказувалось в цій постанові, договір №15/06, укладений сторонами 05.06.2006р., є договором купівлі-продажу (але не поставки).
Одночасно, судова колегія вважає за необхідне відмітити слідуюче, хоча це й не впливає на зроблені висновки.
Так, якщо припустити, що суду прийшлось би оцінювати саме договір поставки, то, дійсно, згідно частини 4 статті 265 ГК України умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс".
Проте, скаржником не вказано, в чому конкретно полягає порушення Правил "Інкотермс", яке є, на його думку, підставою для визнання договору недійсним.
Для уніфікації розуміння прав та зобов'язань сторін договору були розроблені базисні умови поставки, які визначають зобов'язання продавця та покупця по доставці товару, встановлюють момент переходу ризику випадкової загибелі або псування товару з продавця на покупця.
В Міжнародних правилах щодо тлумачення термінів "Інкотермс" дається тлумачення термінів “франко-завод», “фас», “фоб», “спор» та інші, тобто особливості видів транспортування практично любим видом транспорту. Якщо умови договору і положення "Інкотермс" не співпадають, пріоритет мають умови договору.
Зазначене свідчить про те, що незастосування термінів "Інкотерм" не тягне за собою визнання договору недійсним.
Аналогічну позицію містить і судова практика, зокрема, постанова Вищого господарського суду України від 25.12.2007р. у справі №29/375-07 (т.2, а.с.19-20).
Не приймаються до уваги судовою колегією й посилання скаржника в зустрічній позовній заяві (т.1, а.с.122-123, з врахуванням уточнень, т.1, а.с.147-149) та в апеляційній скарзі (т.2, а.с.4-6) на те, що в порушення п.7.3 Статуту ТОВ "Кераміст-Трейд", згідно якого договори, які укладає товариство, на суму, що перевищує вказану в Статуті товариства, мають бути затверджені загальними зборами учасників товариства, спірний договір №15/06 від 05.06.2006р. загальними зборами учасників товариства не затверджувався, що є підставою, на думку підприємця, для визнання вказаного договору недійсним, оскільки у відповідності до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, отже, у випадку, якщо установчими документами акціонерного товариства право органу цього товариства на укладення договору не обмежено, тобто такий орган підписав договір без порушення наданих йому повноважень, то сам лише факт незатвердження договору після його підписання не може бути підставою для визнання договору недійсним.
Аналогічна позиція викладена й в Роз'ясненні Вищий господарського суду від 12.03.1999р. №02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" (зі наступними змінами).
Крім того, посилання підприємця Козлова К.В. в зустрічній позовній заяві з врахуванням уточнень (т.1, а.с.147-149) на те, що накладна №59 від 04.03.2008р. була підписана ним під тиском зі сторони керівництва ТОВ "Кераміст-Трейд", також не приймаються до уваги судом, оскільки не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, що суперечить ст.ст.33,34 ГПК України.
Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні зустрічного позову.
Що ж до позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Кераміст-Трейд" про стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 164502,56 грн. боргу, то судова колегія відзначає наступне.
Як вже вказувалось в цій постанові, на підставі видаткової накладної №59 від 04.03.2008р. (т.1, а.с.9) Товариством з обмеженою відповідальністю "Кераміст-Трейд" було відпущено Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 декоративне покриття на основі (лінолеум) на загальну суму 164502,56 грн.
Вказана накладна також має посилання на договір №15/06, а тому судова колегія приходить до висновку, що відпуск декоративного покриття на основі (лінолеум) відбувся на підставі вказаного договору.
При цьому, в даному випадку, не є суттєвою та обставина, що лінолеум в цілому було передано ТОВ "Кераміст-Трейд" Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 як за накладними, що були оплачені (на загальну суму 1157914,94 грн., т.1, а.с.24-25,28-121), так і за неоплаченою накладною №59 від 04.03.2008р. на суму 164502,56 грн. (т.1, а.с.9), тобто всього на суму, що перевищує вказану в договорі №15/06, адже дії сторін по передачі, прийняттю й оплаті товару свідчать про узгодження ними купівлі-продажу лінолеуму на більшу, ніж передбачено договором, суму.
Посилання підприємця Козлова К.В., як у відзиві на позовну заяву (т.1, а.с.17-19), так і в апеляційній скарзі (т.2, а.с.4-6), де він взагалі заперечив отримання товару за накладною №59 від 04.03.2008р., зазначивши, що весь товар, що був ним отриманий від ТОВ "Кераміст-Трейд" (накладні за загальну суму 1157914,94 грн.), було оплачено, й при цьому, в зустрічному позові з врахуванням уточнень (т.1, а.с.147-149) вказав на підписання накладної №59 від 04.03.2008р. під тиском зі сторони керівництва ТОВ "Кераміст-Трейд", не приймаються до уваги, оскільки, як вже вказувалось, всупереч ст.ст.33,34 ГПК України не підтверджені належними та допустимими доказами.
Стаття 11 ЦК України передбачає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.525 цього ж Кодексу одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 2.1 договору №15/06 від 05.06.2006р. сторони визначили, що оплата за поставлений товар здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника й повинна бути здійснена не пізніше, ніж через 30 календарних днів після відвантаження товару Покупцю, проте підприємець ОСОБА_1 не оплатив товару, отриманого за накладною №59 від 04.03.2008р.
Слід також вказати, що претензія №63 від 18.06.2008р. (т.1, а.с.7) з вимогою про перерахування 164502,56 грн. за отриманий за накладною №59 від 04.03.2008р. товар, надіслана ТОВ "Кераміст-Трейд" 19.06.2008р. й отримана підприємцем ОСОБА_1 24.06.2008р. (т.1, а.с.8), останнім залишена без задоволення, що вбачається з відповіді на претензію (т.1, а.с.26-27).
Отже, судова колегія вважає, що вимоги первісного позову про стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 164502,56 грн. боргу за поставлений товар є обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.
Суд також відзначає, що до матеріалів справи було долучено накладну №115 від 19.05.2008р. (т.2, а.с.16), з якої вбачається, що Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 було повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Кераміст-Трейд" товар (покриття декоративне на основі) на загальну суму 64452,80 грн.
Підприємець ОСОБА_1 та його представник в засіданні суду, не змінивши позиції про повне проведення розрахунків за отриманий лінолеум та неотримання лінолеуму за накладною №59 від 04.03.2008р., чітких пояснень щодо природи вказаної накладної №115 від 19.05.2008р. та про повернення якого конкретно лінолеуму в ній йдеться не надали.
Проте, суд, дослідивши претензію №63 від 18.06.2008р., в якій йшлося про сплату підприємцем ОСОБА_1 ТОВ "Кераміст-Трейд" 164502,56 грн. за отриманий за накладною №59 від 04.03.2008р. товар та про те, що за накладною №115 від 19.05.2008р. Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 було повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Кераміст-Трейд" товар (покриття декоративне на основі) на загальну суму 64452,80 грн., який знаходився у підприємця на відповідальному зберіганні, а також беручи до уваги відсутність в накладній №115 від 19.05.2008р. посилань на підстави повернення лінолеуму на суму 64452,80 грн., прийшов до висновку, що за останньою повертався лінолеум з метою виконання зобов'язань по іншим правовідносинам, ніж ті, що є предметом дослідження у даній справі.
Враховуючи викладене, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Вінницької області від 07.10.2008р. у даній справі за наведених в цій постанові мотивів слід залишити без змін.
Доводи ж апеляційної скарги Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 за наведеного вище не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, в зв'язку з чим апеляційна скарга має бути залишена без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Вінницької області від 07 жовтня 2008року у справі №6/150-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Гайсин Вінницької області - без задоволення.
2. Справу №6/150-08 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя
судді:
Віддрук. 4 прим.:
1 - до справи,
2 - позивачу,
3 - відповідачу,4 - в наряд