01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
28.10.2008 № 4/265-16/186
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство "Київпроект"
на рішення Господарського суду м.Києва від 10.06.2008
у справі № 4/265-16/186
за позовом Відкрите акціонерне товариство "Київпроект"
до Мале приватне підприємство "Творча майстерня "Вісак"
про розірвання договору оренди
Рішенням Господарського суду м.Києва від 10.06.2008 у справі № 4/265-16/186 відмовлено у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Київпроект» до Малого приватного підприємства «Творча майстерня «Вісак» про розірвання договору оренди нежитлових приміщень №6-П/02 від 29.05.2002.
Не погодившись з рішенням суду, Відкрите акціонерне товариство «Київпроект» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м.Києва від 10.06.2008 у справі № 4/265-16/186 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, з тих підстав, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі позивач наголошує на тому, що в момент укладання договору оренди він не розраховував, що подорожчання цін настане, не міг реально усунути причин, які сприяли подорожчанню, подальше виконання договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін.
Крім того,позивач наполягає на законній можливості задоволення позовних вимог в частині розірвання договору оренди в односторонньому порядку з посиланням на ч. ч.1, 2 ст. 652 ЦК України.
Ухвалою від 11.07.2008 розгляд апеляційної скарги було призначено на 23.09.2008, в судове засідання представники сторін не з'явилися, в зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 28.10.2008.
28.10.2008 представники сторін в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання по розгляду апеляційної скарги, явка представників сторін у засіданні суду апеляційної інстанції не визнана обов'язковою, судова колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення Господарського суду м.Києва за наявними у справі матеріалами без представників сторін.
Розглянувши в судовових засіданнях апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, судова колегія встановила наступне:
Відкрите акціонерне товариство «Київпроект» звернулося до Господарського суду м.Києва з позовом про розірвання договору оренди нежитлових приміщень №6-П/02 від 29.05.2002, який укладений між Відкритим акціонерним товариством «Київпроект» та Малим приватним підприємством «Творча майстерня «Вісак».
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Відкрите акціонерне товариство «Київпроект» посилається на те, що розмір орендної плати, яку сплачував відповідач відповідно до умов даного договору, був значно нижчий того, що склався на ринку нерухомості в м.Києві, позивач листом №06-262 від 28.02.2008 звернувся до орендаря з пропозицією щодо його зміни, проте згоди між сторонами досягнуто не було. Позивач вважає, що в даному випадку наявні всі умови, зазначені в ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України, в зв'язку з чим, просить розірвати договір оренди №6-П/02 від 29.05.2002.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення позову, через відсутність на те законних підстав, а також в зв'язку з тим, що договір оренди нежитлових приміщень №6-П/02 від 29.05.2002 є обов'язковим для виконання його сторонами, а саме, що п. 3.3. зазначеного Договору визначено коригування вартості оренди в залежності від індексу інфляції. Дана умова, під час укладання договору була продиктована тільки позивачем і відповідач на неї погодився.
Рішенням Господарського суду м.Києва від 04.10.2007 у справі №4/265 відмовлено в задоволенні позову.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2007 у справі №4/265 рішення суду першої інстанції від 04.10.2007 скасовано та розірвано укладений між сторонами договір оренди нежитлових приміщень №6-П/02 від 29.05.2002.
Постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2008 касаційну скаргу Малого приватного підприємства «Творча майстерня «Вісак» задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2007 та рішення Господарського суду м.Києва від 04.10.2007 у справі №4/265 скасовано, а справу направлено на новий розгляд.
Судова колегія повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав:
Між Відкритим акціонерним товариством «Київпроект» (далі - ВАТ «Київпроект») та Малим приватним підприємством «Творча майстерня «Вісак» (далі - МПП «ТМ «Вісак») було укладено договір оренди нежитлових приміщень №6-П/02 від 29.05.2002 (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 755,6 м.кв., що знаходиться за адресою: м.Києв, вул. Богдана Хмельницького, 16-22 (13 -й поверх).
Орендна плата сплачується щомісячно у безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця не пізніше 15-го числа місяця наступного за звітним (п.3.4 Договору).
Відповідно до п.3.3 Договору, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Крім орендної плати, орендар має відшкодовувати орендодавцю витрати на утримання орендованого приміщення (п.3.1 та п. 3.6 Договору).
Частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) встановлено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
В матеріалах справи відсутні докази одночасної наявності умов визначених даною нормою ЦК України.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що не може бути прийнято до уваги твердження позивача, стосовно неможливості в момент укладення спірного Договору передбачити подорожчення цін за оренду, оскільки сторони розраховували на зміну розміру орендної плати лише відносно індексу інфляції і жодним чином не могли передбачити, що ринкова вартість оренди приміщення протягом дії договору суттєво підвищуватиметься з інших причин, оскільки в умовах ринкових відносин, збільшення вартості ціни є об'єктивною, загальновідомою обставиною, крім того, відсутній будь - який документ, де було б чітко вказано, що на час вступу у договірні відносини, ринкова вартість оренди квадратного метру площі орендованого приміщення залежала виключно від індексу інфляції.
Також, позивачем не доведено того факту коли саме настала істотна зміна обставин, що унеможливило подальше виконання Договору. Як вбачається з матеріалів справи, умовами Договору визначено конкретну суму орендної плати, позивачем не заперечується факт вчасного отримання орендної плати, тому поняття «співвідношення майнових інтересів» є неконкретним, тобто таким, що не знаходить свого відображення у фактичних доказах, умовах Договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
В свою чергу, істотні умови, які закріплені в Договорі, були погоджені в добровільному порядку сторонами, як обов'язкові до виконання і розірванню в односторонньому порядку не підлягають.
Стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 3.3 договору визначено коригування вартості оренди в залежності від індексу інфляції. Як вбачється з матеріалів справи, дана умова під час укладення Договору була погоджена позивачем і відповідачем, тобто, позивач погодився на неї з розумінням об'єктивності процесу інфляції.
Відповідно до ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Сторони передбачили п.8.1 Договору, що дана угода розірванню в односторонньому порядку не підлягає, за винятком випадків, коли одна із сторін систематично порушує його умови та свої обов'язки.
Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Позивач не заперечує проти того факту, що відповідач не порушує умови Договору, вносить орендну плату своєчасно.
Судовою колегією не приймається, як доказ, експрес - аналіз фірми «Астера», оскільки сторони в Договорі не закріпили порядку визначення його ціни (в тому числі шляхом проведення експертиз, експрес - аналізів, аналізів рекламної періодики), а домовлялися про неї, враховуючи певні фактори.
Позивач не був позбавлений права під час укладання Договору передбачити коригування вартості оренди в залежності від сторонніх факторів, включаючи подорожчання на ринку оренди нерухомості. Крім того, чинне законодавство не зобов'язує позивача визначати вартість оренди приміщення інакше, як на підставі власного волевиявлення.
Судовою колегією критично оцінюються посилання позивача в позовній заяві на лист №06-262 від 28.02.2008 до відповідача, оскільки він не звертався до суду з вимогою про внесення змін до Договору, щодо збільшення розміру орендної плати.
Рішення Київської міської ради від 05.07.2001 №366/1342 «Про Методику розрахунку і порядок використання орендної плати за користування майном територіальної громади м.Києва», яке діяло на час укладання Договору та втратило чинність згідно з рішенням Київської міської ради від 28.06.2006 №34/91 «Про Методику розрахунку і порядок використання орендної плати за користування майном територіальної громади м.Києва», дані рішення визначають методику розрахунку і порядок використання орендної плати за користування майном територіальної громади м.Києва.
Відповідно до п.1.1 рішенням Київської міської ради від 28.06.2006 №34/91 «Про Методику розрахунку і порядок використання орендної плати за користування майном територіальної громади м.Києва» об'єктами оренди за цим Порядком є: цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурні підрозділи; майно, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації); частки у пакетах акцій, у статутних фондах юридичних осіб з урахуванням дебіторської та кредиторської заборгованості, що належать територіальній громаді м. Києва (за окремим положенням, затвердженим Київрадою); нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення), окреме індивідуально визначене майно (інвентарний об'єкт або група інвентарних об'єктів) та інше майно (споруди, машинне устаткування та інші облікові одиниці основних засобів, матеріальні активи).
Орендодавцями за цим Порядком є: органи, уповноважені органами місцевого самоврядування управляти майном щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів, часток у пакетах акцій або часток у статутних фондах юридичних осіб, майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації); підприємства, установи, в господарському віданні та в оперативному управлінні яких перебуває майно територіальної громади міста Києва (будівлі, споруди, приміщення; окреме індивідуально визначене майно) (п.2 рішенням Київської міської ради від 28.06.2006 №34/91 «Про Методику розрахунку і порядок використання орендної плати за користування майном територіальної громади м.Києва»).
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дія вищезазначених рішень розповсюджувалася б на договірні відносини між сторонами, якби об'єкт оренди був комунальною власністю, а орендодавцем - уповноважені органи місцевого самоврядування, мають право управляти майном щодо цілісних майнових комплексів підприємств, підприємства, установи, в господарському віданні та в оперативному управлінні яких перебуває майно територіальної громади м.Києва.
В матеріалах справи міститься копія статуту позивача, відповідно до якого позивач є відкритим акціонерним товариством, метою діяльності якого є отримання прибутку і реалізація на цій основі інтересів акціонерів, в зв'язку з чим позивач не є комунальним підприємтсвом, і не є органом, який уповноважений органами місцевого самоврядування управляти майном щодо цілісних майнових комплексів підприємств.
Орендодавець засвідчує, що приміщення, які передаються в оренду, є його власністю і під забороною та в суперечці не перебувають (п.2.1 Статуту).
У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і позивача, який мав довести, що відповідач неналежно виконав умови Договору.
Судова колегія критично оцінює доводи апеляційної скарги позивача, оскільки відповідно до приписів ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
В свою чергу, при ухваленні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд врахував вказівки, які містяться в постанові Вищого господарського суду України від 31.03.2008 у справі № №4/265.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 10.06.2008 у справі № 4/265-16/186 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2008 у справі № 4/265-16/186 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Київпроект» - без задоволення.
2. Матеріали справи № 4/265-16/186 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді