копія: Справа № 2-268/2009 року
01 квітня 2009 року Кіровський районний суд м. Кіровограда
в складі: головуючого судді - Бершадської О.В.
при секретарі - Столярчук О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ « Будівельне управління №4 Кіровоградоблагробуд» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час її затримки та відшкодування моральної шкоди, -
У липні 2007 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до ЗАТ « Будівельне управління №4 Кіровоградоблагробуд» про стягнення нарахованої , але не виплаченої заробітної плати , середнього заробітку за час затримки заробітної плати та стягнення моральної шкоди. На обгрунтування вимог зазначала, що з травня 2003 року по 25.05.2006 року вона перебувала у трудових правовідносинах із відповідачем. Згідно до довідки від 11.06.2007 року , яка була їй видана підприємством, з січня 2006 року нараховувалась , але їй не виплачувалась заробітна плата. Заборгованість складає 1328 грн. 33 коп. Проте, вказана заборгованість не відповідає дійсності , так як відповідач проводив нарахування заробітної плати в порушення чинного законодавства , тобто не приймав до уваги розмір мінімальної заробітної плати, який діяв у державі. Посилаючись на вказані обставини, позивач просила стягнути на її користь із відповідача заборгованість по заробітній платі в розмірі - 2100 грн., 5460 грн. середнього заробітку та 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди ( т.1, а.с. 1-2 ).
В процесі розгляду справи, представник позивача 06.08.2008 року надав доповнення та уточнення позовних вимог, згідно з якими просив стягнути із відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 1920 грн., середній заробіток в розмірі 9661 грн., моральну шкоду зменшив до 15 000 грн. ( т.1, а.с. 124).
23.12.2008 року представник позивача уточнив вимоги позивачки та просив стягнути із підприємства на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі еквівалентній порівняного курсу долара на травень 2006 року та 23.12.2008 року, всього 24 830 грн . ; середній заробіток в сумі 19375 грн. та моральну шкоду в сумі 30 000 грн. ( т.1, а.с. 183-184).
26.03.2009 року позивач визначилась із позовними вимогами та її представник в суді просив стягнути із підприємства на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 591 грн. 67 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 13 260 грн. та на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн. ( т.2, а.с. 4-5).
Представник відповідача позов не визнав, вказав, що він безпідставний та необгрунтований. Згідно довідки підприємства , яка була видана позивачці заборгованість по заробітній платі становить 1328 грн. 33 коп. Вказана сума була перерахована підприємством позивачці по рішенню суду від 13.08.2007 року через ДВС. Вважає, що вина підприємства у затримці заробітної плати при звільненні перед позивачкою відсутня, так як в день звільнення ОСОБА_1 не працювала, вимогу про виплату їй заробітної плати письмово заявила тільки 30.07.2007 року коли подала до суду позов. Крім того, згідно акту від 24.03.2008 року позивач була повідомлена до 05.10.2007 року про отримання заробітної плати, однак на підприємство не з»явилась.
Залучена згідно ухвали Кіровського райсуду м. Кіровограда від 20.11.2008 року третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Кіровський ВДВС Кіровоградського МУЮ ( т.1, а.с. 172), його представник зазначив, що дійсно на виконанні в ДВС перебував виконавчий лист №2-3526 від 13.08.2007 року, виданий Кіровським райсудом про стягнення на користь ОСОБА_1 із відповідача 1920 грн. заборгованої заробітної плати, 5760 грн. середнього заробітку та 150 грн. моральної шкоди. Однак, 13.06.2008 року виконавче провадження по вищевказаному виконавчому листу було закінчено, в зв»язку із скасуванням рішення суду . Кошти на користь позивача не стягувались та не перераховувались ( т.2, а.с. 1).
Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, із наступних підстав.
Встановлено, що позивач працювала у відповідача з 04.05.2003 року по 25.05.2006 року, на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 ( т.1,а.с.5) .
Згідно до довідки від 11.06.2007 року ОСОБА_1 нараховувалась заробітна плата з січня по травень 2006 року , але не виплачувалась . Заборгованість складає 1328 грн. 33 коп. ( 1165 грн. 20 коп. заробітна плата + 163 грн. 13коп. компенсація за відпустку) ( т.1, а.с.6, 212) .
Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства , установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред»явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
При обрахуванні заробітної плати за січень по травень 2006 року , суд погоджується із поясненнями відповідача, оскільки було встановлено, що згідно табелів обліку робочого часу у 2006 році лише у квітні мало місце 168 годин при нормованих 152 ( т.1, а.с.186-190); тому встановлена мінімальна заробітна плата нараховувалась би позивачці , якби була відпрацьована місячна норма. Фактично , крім квітня 2006 року, місячна норма часу не була відпрацьована. Суд не погоджується із обрахунками позивачки щодо заробітної плати, оскільки вона неодноразово змінювала їх розміри, а тому прийняв до уваги вищевказану довідку відповідача, в якій зазначено заборгованість в розмірі 1328 грн. 33 коп., яка і має бути стягнута на користь ОСОБА_1
При цьому, суд вважає безпідставним твердження представника відповідача про те, що вказана сума боргу виплачена позивачці через Кіровський відділ ДВС, оскільки згідно повідомлення вказаного відділу 13.06.2008 року виконавче провадження по виконавчому листу №2-3526 від 13.08.2007 року, виданого Кіровським райсудом м. Кіровограда було закінчено, в зв»язку із скасуванням рішення суду . Кошти на користь позивача не стягувались та не перераховувались .
Згідно статті 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. При відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Судом встановлено, що позивач була звільнена за власним бажанням 25.05.2006 року, в день звільнення не працювала ( т.1, а.с.190), вимоги про розрахунок, як це передбачено статтею 116 КЗпП України не подала, а тільки 03.07.2007 року звернулась в суд із вказаним вище позовом, тобто майже через один рік та 2 місяці. В судовому засіданні також знайшов своє підтвердження той факт, що позивач повідомлялась підприємством телефонограмою про отримання заробітної платні, про що зазначили свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
Тому, суд вважає, що відсутня сама вина підприємства в затримці виплати заробітної плати та сум, які підлягають виплаті при звільненні працівника, в зв»язку з чим вимога про стягнення із підприємства середнього заробітку, задоволенню не підлягає. Крім того, позивачем порушено , передбачений ч.1 ст. 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду із вимогою про стягнення середнього заробітку.
Позивач, то зменшуючи, то збільшуючи свої позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, просить стягнути із відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 10 000 грн.
Відповідно вимог п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди « під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги заподіяння їй моральної шкоди тією обставиною, що через невиплату заробітної плати вона неймовірно страждала , із-за відсутності коштів не могла вчасно сплатити комунальні платежі, не могла нормально існувати, внаслідок чого страждала сама та члени її сім»ї, додатково докладала зусилля для організації свого життя. Тому, враховуючи, що затримка у видачі позивачу належної заробітної плати з вини відповідача призвела до моральних страждань , суд вважає з розумних міркувань, що заподіяна моральна шкода підлягає відшкодуванню відповідачем у розмірі - 500 грн., відповідно до ст. 237-1 КЗпП України.
В прядку статей 81, 88 ЦПК України , суд стягує із ЗАТ « Будівельне управління №4 Кіровоградоблагробуд» на користь держави судовий збір в розмірі - 68 грн. та 30 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи .
Рішення, в частині присудження працівникові виплати заробітної плати , але не більше ніж за один місяць , підлягає негайному виконанню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 3, 10,11, 60, 81, 88, 209, 214-215, 218, 367 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ЗАТ « Будівельне управління №4 Кіровоградоблагробуд» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час її затримки та стягнення моральної шкоди- задовольнити частково.
Стягнути із ЗАТ « Будівельне управління №4 Кіровоградоблагробуд» на користь ОСОБА_1 - 1 328 грн. 33 коп. заборгованої заробітної плати та 500 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього: 1 828 грн. 33 коп.
Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - відмовити.
Стягнути із ЗАТ « Будівельне управління №4 Кіровоградоблагробуд» на користь держави судовий збір в розмірі - 68 грн . та 30 грн.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи .
Рішення, в частині присудження працівникові виплати заробітної плати , але не більше ніж за один місяць , підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги , з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя підпис О.В.Бершадська
Згідно з оригіналом:
Суддя Кіровського райсуду
м. Кіровограда О.В.Бершадська