ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
25.03.2009 р. № 25/93-11/245-17/85
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі:
Судді Шелест С.Б.
При секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю.
Розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовом Відкритого акціонерного товариства «Спецмеблі»
до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення в
частині основного платежу
За участю
представників сторін:
від позивачаВерещинський С.Г. -представник за довіреністю
від відповідача Федоров С.Ф. -представнки за довіреністю
у судовому засіданні 25.03.2009р. відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відкрите акціонерне товариство «Спецмеблі» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення від 24.10.03р. № 768-26-7-00273910/8168.
Заявою від 20.04.2004р. позивачем уточнено позовні вимоги та додано вимогу про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення від 27.01.04р. № 52-26-7-00273910/818/2.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.12.07р. рішення Господарського суду м. Києва від 14.04.05р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 16.08.05р. скасовані, справа направлена на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.
У судовому засіданні 25.03.09р. представник позивача уточнив позовні вимоги та просить суд визнати недійсним податкове повідомлення -рішення від 24.10.03р. № 768-26-7-00273910/8168 в частині нарахування основного платежу в сумі 41 837,00 грн., посилаючись на те, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.04р. визнано недійсним податкове повідомлення -рішення від 27.01.04р. № 52-26-7-00273910/818/2 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 20 919,00 грн.; дана постанова в цій частині залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 04.11.04р., що дає підстави відповідно до п.п. «в» п. 6.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вважати відкликаним в цій частині і податкове повідомлення -рішення від 24.10.03р. № 768-26-7-00273910/8168.
За таких обставин та з урахуванням вказівок та висновків касаційної інстанції, предметом позову є визнання недійсним податкового повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва від 24.10.03р. № 768-26-7-00273910/8168 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 41 837,00 грн.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу про завищення податкового кредиту за жовтень 2001 року та лютий, квітень, червень, серпень, жовтень 2002 року на загальну суму 41 837,00 грн. за господарськими операціями купівлі -продажу (за період з жовтня 2001р. по жовтень 2002р.), вказує на те, що податковий кредит сформований відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих Приватним підприємством «Форте»; товар фактично отриманий з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, оплачений позивачем повністю грошовими коштами, витрати з придбання товару підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість яких передбачена правилами ведення податкового обліку та щодо яких у податкового органу не було зауважень при перевірці.
За таких обставин, позивач вважає, що саме по собі визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника ПДВ ПП «Форте», згідно з рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 11.07.03р., що мало місце після укладання та виконання вищезазначеного господарського договору не є правовою підставою для висновку про неправомірне формування платником ПДВ податкового кредиту. Крім того, позивач зазначив, що він не уповноважений перевіряти легітимність реєстрації та правомірність видачі податковим органом свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість контрагенту.
Представник відповідача у письмових запереченнях та в судовому засіданні проти позову заперечував, мотивуючи тим, що позивачем всупереч пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»включені до складу податкового кредиту витрати по сплаті податку на додану вартість, згідно з податковими накладними, виданими контрагентом позивача ПП «Форте», що підписані особою, непричетною до фінансово -господарської діяльності ПП «Форте». Дана обставина, зазначає відповідач, встановлена рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 11.07.03р., яким визнано недійсними статут ПП «Форте»від 20.08.01р.з моменту його реєстрації та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №40103054 від 28.08.01р. з моменту внесення в реєстр платника податку на додану вартість.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд
Державною податковою адміністрацією у м. Києві проведено позапланову документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість ВАТ «Спецмеблі»при здійсненні взаємовідносин з ПП «Форте»за період з 01.10.2001р. по 01.01.2003р., за результатами якої складено акт №107/26-20/00273910 від 22.10.2003р.
На підставі зазначеного акта перевірки податковим органом прийняте податкове повідомлення -рішення №768-26-7-00273910/8168 від 24.10.03р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 62 756,00 грн., в тому числі: 41 837,00 грн. -основний платіж, 20 919, 00 -штрафні (фінансові) санкції.
Дане податкове повідомлення -рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку, рішеннями ДШ у Подільському районі м. Києва від 26.11.2003р. та Державної податкової адміністрації у м. Києві від 21.01.2004р. скарги позивача залишені без задоволення.
Позивач оспорює податкове повідомлення -рішення від 24.10.03р. № 768-26-7-00273910/8168 в частині нарахування основного платежу в сумі 41 837,00 грн.
Як вбачається з акта перевірки (т. 1 а.с. 57-63), підставою для визначення даного податкового зобов'язання був висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у безпідставному, на думку податкового органу, включенні до складу податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, виданими ПП «Форте»на загальну суму 41 837, 00 грн., в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті за жовтень 2001р., лютий 2002р., квітень 2002р., червень 2002р., серпень 2002р., жовтень 2002р. в розмірі 41 837,00 грн.
Підставою для такого висновку було те, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 11.07.03р. визнано недійсними статут ПП «Форте»від 20.08.01р. з моменту його реєстрації та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №40103054 від 28.08.01р. з моменту внесення в реєстр платника податку на додану вартість.
На підставі вказаного рішення суду, податковим органом було анульовано реєстрацію платника ПДВ ПП «Форте» та виключено з Реєстру, про що складено відповідний Акт №95 від 17.10.03р.
З посиланням на вищевказане судове рішення, що набрало законної сили, податковий орган вважає, що фінансово - господарські операції з вказаним Підприємством провадились неправомірно, невстановленими особами, в зв'язку з чим, виписані ним податкові накладні не можуть бути належним доказом на підтвердження правомірності віднесення позивачем до податкового кредиту ПДВ в розмірі 41 837, 00 грн.
Суд не погоджується з таким висновком податкового органу, вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Перевіркою було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за період з жовтня 2001р. по жовтень 2002р . позивач придбав у ПП «Форте»меблеву фурнітуру та інші матеріали, пов'язані з виробничою діяльністю позивача (виробництво меблів) на загальну суму 251 020,28 грн. згідно накладних №1/2510 від 25.10.2002, №2/1610 від 16.10.2002, №1/0708 від 07.08.2002, №1/1806 від 18.06.2002, №1/0306 від 03.06.2002, №1/0202 від 02.04.2002, №1/0402 від 04.02.2002, №1/3010 від 30.10.2001, копії яких в матеріалах справи.
ПП «Форте»виписані податкові накладні №1/3010 від 30.10.2001 (ПДВ - 7192,00 грн.), №1/0402 від 04.02.2002 (ПДВ -13356,00 грн.), №1/0202 від 02.04.2002 (ПДВ - 508,00 грн.), №1/0306 від 03.06.2002 (ПДВ -1523.00 грн.), №1/1806 від 18.06.2002 (ПДВ - 1145,00 грн.), №1/0708 від 07.08.2002 (ПДВ -8702.78 грн.), №2/1610 від 16.10.2002 (ПДВ - 7776,60 грн.), №1/2510 від 25.10.2002 (ПДВ -1633,34 грн.).
Розрахунки між суб'єктами господарювання проведені повністю на загальну суму в розмірі 251 020, 28 грн., в тому числі: ПДВ в сумі 41 836,71 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1968 від 31.10.01р, №1984 від 01.11.01р., №1124 від 22.02.02р., № 1157 від 27.02.02р., №1213 від 11.03.02р., №1259 від 14.03.02р., № 1329 від 20.03.02р., №1475 від 08.04.02р., №1845 від 31.05.02р., № 1992 від 19.06.02р., №2260 від 06.08.02р., № 2280 від 08.08.02р., №2331 від 14.08.02р., № 2406 від 27.08.02р., № 2447 від 02.09.02р., №2769 від 11.10.02р., №2862 від 21.10.02р., №2831 від 21.10.02р., №2863 від 24.10.02р, завірені копії яких наявні в матеріалах справи (т. 2 а.с. 104-122).
Наведені обставини та документальні докази підтверджують факт виконання господарських зобов'язань сторонами, свідчать про реальне настання правових наслідків, що обумовлені цим угодою купівлі-продажу; такі обставини встановлені перевіркою та відображені в Акті, де зокрема, зазначено, що згідно вищенаведених накладних ПП «Форте»відпущено, а ВАТ «Спецмеблі»отримано товар на загальну суму 251 020,28 грн., в тому числі ПДВ- 41 836, 71 грн., суми податку на додану вартість по податковим накладним фактично сплачені та включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображені в реєстрі податкових накладних та податкових декларацій з ПДВ за відповідний період.
Окрім того, ДПІ в м. Ірпені Київської області встановлено, що ПП «Форте»за період з 30.10.01р. по 30.10.02р. подало звітність по ПДВ у встановлені законодавством терміни з відображенням податкових зобов'язань з ПДВ за вказаними господарськими операціями, про що свідчить лист ДПІ від 15.04.04р. №4759/10/15-2, а також податкова звітність ПП «Форте».
Вартість придбаних товарів була віднесена позивачем до складу валових витрат виробництва для подальшого використання у власній господарській діяльності, а саме виготовлення меблевої продукції, правомірно, відповідно до вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; такі витрати платника податку пов'язані з одержанням доходу, як це передбачено п.1.32 статті 1 цього ж Закону .
Спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість»/надалі -Закон /.
Тому при визначенні податкового кредиту з податку на додану вартість насамперед слід керуватися нормами цього Закону, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту з податків і не суперечать спеціальному Закону.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону визначено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону /в редакції, чинній до внесення змін і доповнень згідно з Законом України № 398-Y від 30.11.2006р./, податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Виходячи зі змісту пункту 7.4. ст.7 Закону, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.
Фактичні обставини справи, як зазначалось вище, підтверджують реальне здійснення господарської операції.
Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 цього ж Закону, податкова накладна, має містити : а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
В даному випадку, видані та зазначені вище податкові накладні оформлені у відповідності до вимог наведеної норми, чого не заперечує відповідач.
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 Закону, як це зазначається у його п.п.7.2.4.
Перевіркою було встановлено, що Приватне підприємство «Форте»(ідентифікаційний код 31618642) зареєстроване ДПІ у м. Ірпені Київської області 27.08.01р.; 28.08.01р. ПП «Форте»видане свідоцтво платника ПДВ за № 40103054.
Відповідно до ч.1 с.91 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.
В силу ч.1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Як свідчать обставини справи, на момент вчинення та виконання усних угод за період з жовтня 2001р. по жовтень 2002р. ПП «Форте»перебувало в Єдиному державному реєстрі, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ №29-06/308 від 07.04.04р. (т. 2 а.с. 197), подавало декларації та перебувало на податковому обліку як платник ПДВ (т. 2 а.с. 143-194), а, отже, мало право у спірний період нараховувати податок на додану вартість і видавати податкові накладні.
Чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правами перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів за угодами.
За наведених обставин та правових норм , саме по собі визнання в судовому порядку недійсними установчих документів ПП «Форте»його Статуту та свідоцтва платника ПДВ, що мало місце після укладання та виконання вищезазначених господарських договорів, не може бути достатньою підставою для визнання недійсними вчинених цим Підприємством з іншими суб'єктами господарювання юридично значимих дій, як і не може бути доказом втрати контрагентом платника ПДВ статусу такого платника до фактичного його виключення з реєстру, що в спірному випадку також мало місце після виконання вищезазначених господарських операцій.
Рішення про виключення з реєстру платників ПДВ оформлене Актом №№95 від 17.10.03р. про анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ ПП «Форте»та виключення з реєстру платника ПДВ, не можуть мати зворотної дії в часі, тобто поширюватися на правовідносини, що виникли до їх прийняття, а відтак не можуть поширюватись і на податкові накладні, видані у цей період, та господарські операції, які мали місце до прийняття такого рішення.
Приймаючи до уваги те, що матеріалами справи підтверджується: реальне здійснення господарських операцій за усними угодами купівлі -продажу за жовтень 2001р. по жовтень 2002 року, сплата позивачем ПДВ в ціні товару, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені продавцем, який знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд вважає помилковими доводи відповідача про непідтвердження позивачем права на податковий кредит в сумі 41 837, 00 грн.
Так, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону "Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10 цього Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону ).
Таким чином, покупець не може нести відповідальність за зловживання службовою чи іншою особою підприємства.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Податковим органом не доведено, що зазначена господарська операція є фіктивною чи то безтоварною, як і не доведено відсутність правових підстав для включення витрат платника податку на придбання вищезазначених товарно-матеріальних цінностей до складу валових витрат в розумінні п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим оспорюване податкове повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 41 837,00 грн. підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 95 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.124 Конституції України, Законами України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
задовольнити адміністративний позов.
Визнати недійсним податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва від 24.10.03р. № 768-26-7-00273910/8168 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 41 837,00 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Спецмеблі»(код ЄДРПОУ 00273910) -101,50 грн. судового збору
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Шелест С.Б.
Повний текст постанови складено: 30.03.2009р.