01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
17.06.2008 № 32/97
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Тищенко А.І.
Верховця А.А.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача : Макієнко О.І. - юрист,
від відповідача: представник не з»явився,
від третьої особи : Веремчук М.А. - юрист,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Оксі"
на рішення Господарського суду м.Києва від 31.03.2008
у справі № 32/97 (Хрипун О.О.)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "В.А.Л."
до Севастопольська міська рада
третя особа відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Оксі"
третя особа позивача
про скасування рішення від 12.12.2007 № 3507
Рішенням Господарського суду м.Києва від 29.05.2008 рокуу справі № 32/97 позов задоволено повністю, скасовано рішення YIII сесії Севастопольської міської ради Y скликання від 12.12.2007 року № 3507 “Про передачу в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю “Оксі» земельної ділянки по вул. Катерна з розширенням меж та площі земельної ділянки в порядку упорядкування діючого землекористування без права капітального будівництва для розміщення рекреаційної зони».
Не погодившись з прийнятим рішенням, третя особа звернулася з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати, в позові відмовити повністю, посилаючись на те, що з 25.12.2007 року, тобто з дати набрання чинності рішенням Господарського суду м.Києва у справі № 16/386 від 04.12.2007 року, ТОВ “Оксі» є орендатором земельної ділянки площею 1,4 га, розташованої в м.Севастополі по вул.. Катерній з об»ємом прав та зобов»язань, які випливають із договору оренди земельної ділянки, який суд визнав укладеним між Севастопольською міською радою та ТОВ “Оксі».
Третя особа звертає увагу суду на те, що у позивача відсутні будь-які конкретні права на земельну ділянку площею 1,4 га в м.Севастополі по вул. Катерна, а тому його позовні вимоги є необґрунтованими.
Представник відповідача в судове засідання не з»явився повторно, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, відзиву на апеляційну скаргу не подав, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи думку представника позивача та представника третьої особи та те, що у справі достатньо доказів для її розгляду по суті, колегія вважає за можливе розгляд апеляційної скарги у відсутності представника відповідача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, колегія встановила наступне.
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування рішення YIII сесії Севастопольської міської ради Y скликання від 12.12.2007 року № 3507 “Про передачу в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю “Оксі» земельної ділянки по вул. Катерна з розширенням меж та площі земельної ділянки в порядку упорядкування діючого землекористування без права капітального будівництва для розміщення рекреаційної зони», посилаючись на те, що спірне рішення є неправомірним, оскільки прийняте всупереч ухвалі Господарського суду м.Києва від 07.12.2007 у справі № 32/632, якою введена заборона щодо вчинення будь-яких дій Севастопольською міською радою на передачу земельної ділянки площею 1,4 га, розташованої по вул. Катерній у м.Севастополі ТОВ “Оксі».
Як вбачається із матеріалів справи 24.10.2001 року між ТОВ “В.А.Л» та Севастопольською міською державною адміністрацією було укладено договір №609, яким встановлено порядок та умови розробки позивачем проекту відводу земельної ділянки загальною площею загальною площею 0,4 га по вул.. Катерна в м.Севастополі для будівництва та обслуговування готельного комплексу.
Крім того, п.2.2.5 зазначеного договору ТОВ “В.А.Л» зобов2язано одночасно з розробкою проекту будівництва об»єкту за свій рахунок розробити проект комплексного благоустрою на відведеній території та включити в нього реставрацію дороги довжиною 150 погонних метрів; спорудження безпечного спуску до берегової лінії і благоустрій громадського пляжу для мешканців міста; озеленення відведеної та прилеглої території.
Рішенням Севастопольської міської ради № 995 від 18.12.2001 року земельна ділянка загальною площею 0,4 га по вул.. Катерна в м.Севастополі передана в оренду ТОВ “В.А.Л» для будівництва та обслуговування готельного комплексу, в п.2.5 зазначеного рішення ТОВ “В.А.Л» зобов»язано здійснити благоустрій прилеглої території і громадського пляжу у берегової лінії, яка прилягає до наданої земельної ділянки, у відповідності з погодженим в установленому порядку проектом.
11.04.2002 р. на виконання зазначеного рішення між ТОВ “В.А.Л» та Севастопольською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 25 років.
Пунктом 4.2 зазначеного договору на позивача покладено обов»язок з проведення за власні кошти благоустрою прибережної території, що прилягає до орендованої земельної ділянки. Цей обов»язок кореспондується з п.2.2.5 раніше укладеного договору №609.
Відповідно до зазначених договорів кошти, вкладені позивачем у благоустрій території та будівництво дороги, підлягають зарахуванню в рахунок 10,89% вартості кошторисної документації, що має бути внесена позивачем у розвиток інженерних комунікацій міста (п.4.1 договору оренди від 11.04.2002 та п.2.2.4 договору №609 від 24.10.2001 р.). Зокрема, частина коштів, витрачених позивачем на “реставрацію дороги довжиною 150 м.п.» та на зведення безпечного спуску до берегової лінії та благоустрій громадського пляжу для мешканців міста» підлягають заліку в зазначений вище платіж (ч.ч.а), б) п.2.2.5 договору №609 від 24.10.2001 року.
Рішенням Севастопольської міської ради №2247 від 12.06.07 надано ТОВ “Оксі» згоду на розробку проекту землевпорядження по відводу земельної ділянки орієнтовно площею 1,4 га по вул.. Катерна з розширенням меж та площі земельної ділянки в порядку упорядкування діючого землекористування без права капітального будівництва для розміщення рекреаційної зони.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням ТОВ “В.А.Л» звернулося до Господарського суду м.Києва із позовом до Севастопольської міської ради про визнання його неправомірним та відміну, обґрунтовуючи його тим, що до складу земельної ділянки площею 1,4 га увійшла прибережна територія та дорога, обов»язок благоустрою яких відповідно до договору №609 від 24.10.2001 року, укладеного між ТОВ “В.А.Л» та Севастопольською міською державною адміністрацією, а також проекту комплексного благоустрою покладено на позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2007 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 32/632.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2007 у справі № 32/632 задоволено клопотання позивача про вжиття заходів щодо забезпечення позову і з метою забезпечення позову до вирішення спору по суті заборонено Севастопольській міській раді вчиняти будь-які дії, спрямовані на передачу у будь-який спосіб ТОВ “Оксі» земельної ділянки площею 1.4 га, розташованої по вул. Катерній у м. Севастополі.
07.12.2007 року на адресу Севастопольської міської ради був направлений лист з копією ухвалою суду, в якому повідомлялося про вжиття заходів щодо забезпечення позову ТОВ “В.А.Л». Даний лист був прийнятий канцелярією відповідача і зареєстрований в книзі вхідної кореспонденції.
Незважаючи на зазначену заборону відповідачем 12.12.2007 року прийнято рішення № 3507, яким затверджено проект землевпорядження з відведення земельної ділянки площею 1.4 га по вул. Катерна у місті Севастополі в порядку упорядкування діючого землекористування без права капітального будівництва для розміщення рекреаційної зони та передано ТОВ “Оксі» в оренду строком на 25 років земельну ділянку площею 1.4 га по вул. Катерна у місті Севастополі з розширенням меж та площі земельної ділянки у порядку упорядкування діючого землекористування без права капітального будівництва для розміщення рекреаційної зони.
Відповідно до ч.2 ст.119 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов»язковими для виконання на всій території України.
Статтею 115 ГПК України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов»язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження».
Аналізуючи викладене, колегія приходить до висновку, що спірне рішення Севастопольської міської ради було прийнято всупереч ухвалі Господарського суду м.Києва від 07.12.2007 року у справі № 32/632 (залишена без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2008 року та Постановою Вищого господарського суду України від 29.05.2008 року), якою було заборонено відповідачу вчиняти будь-які дії, спрямовані на передачу у будь-який спосіб ТОВ “Оксі» земельної ділянки 1,4 га, розташованої по вул.. Катерній у місті Севастополі, про заборону вчиняти відповідні дії відповідач був повідомлений, у зв»язку з чим спірне рішення є недійсним і підлягає скасуванню.
Що стосується доводів третьої особи у апеляційній скарзі, то слід зазначити наступне.
В своїй апеляційній скарзі третя особа посилається на те, що у позивача відсутні будь-які права на спірну земельну ділянку, оскільки третя особа є орендатором земельної ділянки площею 1,4 га, розташованої в м.Севастополі по вул.. Катерній з об»ємом прав та зобов»язань, які випливають із договору оренди земельної ділянки, який суд визнав укладеним між Севастопольською міською радою та ТОВ “Оксі».
З даним твердження колегія погодитися не може, оскільки на момент прийняття рішення Господарського суду м.Києва від 04.12.07р., яке набрало чинності 25.12.2007 року, між позивачем та відповідачем існував спір про визнання неправомірним та відміну рішення Севастопольської міської ради №2247 від 12.06.07, згідно якого надано ТОВ “Оксі» згоду на розробку проекту землевпорядження по відводу земельної ділянки орієнтовно площею 1,4 га по вул.. Катерна з розширенням меж та площі земельної ділянки в порядку упорядкування діючого землекористування без права капітального будівництва для розміщення рекреаційної зони.
Крім того, рішення Господарського суду м.Києва від 04.12.07р., яке набрало чинності 25.12.2007 року, не може мати преюдиційного значення для розгляду даного спору, оскільки носить похідний характер від рішення Севастопольської міської ради, яке предметом спору у даній справі, та прийняте без залучення ТОВ “В.А.Л».
Колегія також не погоджується з доводами третьої особи про те, що у позивача є будь-які права на частину спірної земельної ділянки, що передана ТОВ “Оксі». Зазначені доводи спростовуються умовами договору оренди, укладеного між сторонами, зокрема п.4.2 цього договору.
Крім того, третя особа звернулася з позовною заявою до ТОВ “В.А.Л.» та Севастопольської міської ради про визнання недійсним зазначеного пункту 4.2 договору оренди земельної ділянки від 11.04.2002 року (а.с.54-57) посилаючись, що зазначеним пунктом договору передбачено обов»язок ТОВ “В.А.Л» по проведенню за рахунок власних коштів благоустрою прибережної території, яка прилягає до земельної ділянки, що передана в оренду ТОВ “В.А.Л.», та посилаючись на те, що на даний час, а саме 25.12.2007 року, зазначена земельна ділянка передана в оренду ТОВ “Оксі».
В судовому засіданні представник третьої особу в підтвердження своїх доводів надав суду як доказ проект землеустрою по відводу з розширенням меж і площі земельної ділянки, в порядку упорядження існуючого землекористування без права капітального будівництва для розміщення рекреаційної зони ТОВ “Оксі» за адресою: м. Севастополь, по вул. Катерна.
Колегія не може прийняти зазначений доказ до уваги, оскільки між сторона існує спір у справі №32/632 щодо скасування рішення відповідача про дачу згоди ТОВ “Оксі» на розробку проекту землевпорядження.
В своїй апеляційній скарзі третя особа також звертає увагу колегії суддів на те, що позивач неправильно обрав спосіб захисту своїх порушених прав, звернувшись до суду з вимогою про скасування спірного рішення, а не визнання його недійсним як це передбачено ч.2 п.1 ст.20 ГК України.
З даною позицією третьої особи колегія не може погодитися, оскільки статтею 16 Цивільного кодексу України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів. Зазначена стаття не встановлює вичерпного переліку способів захисту цивільного права, вказуючи на те, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором чи законом.
Відповідно до ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси.
Аналізуючи наведене, колегія приходить до висновку, що цивільним законодавством України судовим органам надані повноваження щодо судового контролю за законністю актів та дій у сфері управління, судовий розгляд дає можливість більш повно і відкрито виявити дійсні обставини справи і прийняти законне та обґрунтоване рішення у справі. В даному випадку суд не може відмовити позивачу у захисті його порушеного права з тих підстав, що даний спосіб захисту не передбачений ст.20 ГК України, оскільки скасування незаконного рішення з підстав його недійсності є правомірною вимогою позивача.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду законне та обгрунтоване, підстав для його скасування не вбачається у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 101, 103, 105 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Оксі» на рішення Господарського суду м.Києва № 32/97 від 31.03.08р. залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м.Києва від 31.03.2008р. у справі № 32/97 залишити без змін.
Матеріали справи № 32/97 повернути Господарському суду м.Києва.
Головуючий суддя Отрюх Б.В.
Судді Тищенко А.І.
Верховець А.А.