01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
27.05.2008 № 42/474
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Бондар С.В.
Тищенко А.І.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: Янкевич Л.Д. - юрист
від відповідача: Тютюнник С.В. -юрист
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду м.Києва від 18.03.2008
у справі № 42/474 (Паламар П.І.)
за позовом Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз"
до Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
третя особа відповідача
третя особа позивача
про визнання угоди недійсною
Рішенням Господарського суду м.Києва від 18.03.2008р. по справі № 42/474 позовні вимоги задоволено, визнано недійсною заяву Дочірньої компанії “Газ України» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України» № 31/15-5662 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 13 червня 2007 року.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, просить його скасувати посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Відповідач посилається на те, що Господарський суд м.Києва при прийнятті рішення посилався на ту обставину, що зобов'язання сторін щодо сплати грошових коштів, які є предметом спірної заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, фактично стосуються виконання судових рішень. Ці відносини врегульовані відповідними положеннями Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», ГПК України та Закону України «Про судоустрій» і в силу ст.115 ГПК України чинним законодавством про виконавче провадження не передбачено підстав для закінчення виконавчого провадження шляхом припинення зобов'язання зарахуванням. Проте з таким твердженням погодитись не можна з огляду на те, що на момент направлення ДК «Газ України» заяви №31/15-5662 від 13 червня 2007 року про зарахування зустрічних однорідних вимог в бухгалтерському обліку Компанії рахувалась дебіторська заборгованість перед ВАТ «Рівнегаз» по різниці в тарифах на транспортування природного газу, стягнута рішенням господарського суду від 24.12.04р. у справі №35/373, та заборгованість ВАТ «Рівнегаз» перед ДК «Газ України» за рішеннями від 18.01.2000р. у справі №15/444, від 16.02.06р. у справі №17/101, від 29.11.06р. у справі №14/231.
Відповідач зазначає, що відповідно до наведених статей ЦК України зарахування вимог здійснюється за заявою однієї із сторін. У статті 602 ЦК України вказано вичерпний перелік підстав, при наявності яких зарахування зустрічних вимог не допускається. Оскільки всі необхідні умови для здійснення зарахування були наявні у ДК «Газ України», а саме наявність зустрічності у зобов'язаннях між сторонами, однорідності та вчасності вимог, відповідач вважає, що ним було правомірно проведено зарахування, а позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія встановила наступне:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому зазначив, що 16 червня 2007 р. відповідач надіслав йому заяву № 31/15-5662 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 13 червня 2007 р., згідно з якою зарахував свої вимоги до нього, які виникли за договорами №№ 10/16-48 від 18 січня 2000 р., 10/16-1444 від 25 грудня 2000 р., 10/1-560 від 19 березня 2001 р., щодо сплати загалом 7750563,97 грн. в рахунок виконання зобов'язання перед ним за рішенням господарського суду міста Києва від 24 грудня 2004 р. у справі № 35/373 щодо сплати 7 750 563,97 грн.
Позивач вважає, що вищезазначена заява суперечить вимогам ст. 601 ЦК України, оскільки вчинена після того як зобов'язання відповідача щодо сплати 6935378,09 грн. за рішенням господарського суду міста Києва від 24 грудня 2004 р. у справі № 35/373 вже було припинене на підставі його заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог № 1340 від 12 червня 2007 р., позивач просив задовольнити позов та визнати заяву № 31/15-5662 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 13 червня 2007 р. недійсною з підстав ст. 215 ЦК України.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як встановлено в судовому засіданні 12.06.2007 року позивачем було надіслано відповідачу заява про зарахування зустрічних однорідних вимог, в якій зазначається, що станом на 01.06.2007 року згідно постанови Вищого господарського суду України від 13.02.2007 року ДК “Газ України» має зобов»язання перед ВАТ “Рівнегаз» по різниці в тарифах на транспортування природного газу у 1995 р. на суму 7 750 563,97 грн., в тому числі ПДВ 1 291 760,66 грн.
Згідно заяви позивача ВАТ “Рівнегаз» має зобов»язання перед ДК “Газ України» з оплати: 1 969 233,32 за договором від 18.01.2000р. № 10/16-48;
2 558 898,21 за договором від 28.12.2001р. № 06/01-786;
2 713 141,06 за договором від 17.01.02р. № 06/02-85;
1 333 053,08 за договором від 28.12.2002 р. № 06/02-2141;
24 637,40 за договором від 24.12.2003 р. № 06/03-3102;
1 303,93 за договором від 24.12.2003 р. № 06/03-3103;
23 345,80 за договором від 24.12.2003 р. № 06/03-3104;
385 672,15 за договором від 24.02.2004 р. № 06/04-237.
Відповідно до ст.601 ЦК України ВАТ “Рівнегаз» зменшило дебіторську заборгованість ДК “Газ України» на суму 6 935 378,09 гр. згідно постанови Вищого господарського суду України від 13.02.2007 року та відповідно відображає в бухгалтерському обліку зменшення кредиторської заборгованості перед ДК “Газ України» 6 935 378,09 грн., а саме:
263 408,09 за договором від 18.01.2000р. № 10/16-48;
2 190 816,58 за договором від 28.12.2001 р. № 06/01-786;
2 713 141,06 за договором від 17.01.2002р. № 06/02-85;
1 333 053,08 за договором від 28.12.2002 р. № 06/02-2141;
24 637,40 за договором від 24.12.2003 р. № 06/03-3102;
1 303,93 за договором від 24.12.2003 р. № 06/03-3103;
23 345,80 за договором від 24.12.2003 р. № 06/03-3104;
385 672,15 за договором від 24.02.2004 р. ; 06/04-237.
Як вбачається із матеріалів справи зазначена заява була отримана відповідачем 16.06.2007 року.
16 червня 2007 р. відповідач надіслав позивачу заяву № 31/15-5662 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 13 червня 2007 р., яка отримана позивачем 21.06.2007 року.
Згідно з умовами указаної заяви відповідач зарахував свої вимоги до позивача щодо сплати 7750563,97 грн., які виникли за договорами між ними №№ 10/16-48 від 18 січня 2000 р., 10/16-1444 від 25 грудня 2000 р., 10/1-560 від 19 березня 2001 р., в рахунок виконання свого зобов'язання перед позивачем за рішенням Господарського суду міста Києва від 24 грудня 2004 р. у справі № 35/373 щодо сплати на користь останнього 7750563,97 грн.
Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін, наявними у матеріалах справи копіями вищевказаних заяв про зарахування.
З тексту спірної заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, наявних у справі копій договорів між сторонами №№ 25-КП від 18 квітня 1995 р., 10/16-48 від 18 січня 2000 р., 10/16-1444 від 25 грудня 2000 р., 10/1-560 від 19 березня 2001 р., рішень господарських судів міста Києва від 24 грудня 2004 р. у справі № 35/373 та Рівненської області від 3 липня 2006 р. у справі № 15/444, пояснень представників сторін у судовому засіданні слідує, що за вимогами сторін, що підлягали зарахуванню на підставі спірної заяви, були поставлені судові рішення, які набрали законної сили та в установленому порядку були звернуті до примусового виконання.
В своєму позові позивач просить визнати заяву відповідача про зарахування однорідних зустрічних вимог недійсною, посилаючись на те, що його заява була отримана відповідачем раніше, ніж заява відповідача позивачем.
Суд першої інстанції, розглядаючи спір, прийшов до висновку, що відносини сторін, щодо сплати грошових коштів, які є предметом спірної заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, фактично стосуються виконання судових рішень. Ці відносини врегульовані відповідними положеннями Конституції України, Закону України “Про судоустрій України», ГПК України та Закону України “Про виконавче провадження».
Згідно зі ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України “Про судоустрій України» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.
Статтею 115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження».
Чинним законодавством про виконавче провадження не передбачено підстав для закінчення виконавчого провадження шляхом припинення зобов'язання зарахуванням.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що за наявності згоди обох сторін про припинення зобов'язання у такий спосіб вони не позбавлені можливості укласти з цього приводу мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка підлягає затвердженню судом.
Враховуючи, що заява Дочірньої компанії “Газ України» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України» № 31/15-5662 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 13 червня 2007 р. вчинена з порушенням вимог ст. 601, п. 5 ст. 602 ЦК України, суд першої інстанції прийшов до висновку, що такий правочин відповідно до вимог ст.ст. 203, 215 ЦК України слід визнати недійсним.
З таким висновком суду колегія не може погодитися з наступних підстав.
Відповідно до статті 601 ЦК України та частини 3 статті 203 ГК України зарахування можливе при наявності одночасно таких умов.
- зустрічність вимог - це означає, що сторони одночасно беруть участь у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні;
- однорідність вимог (гроші, однорідні речі). Однорідність повинна виявлятись у природі зобов'язань;
- вчасність вимог - щоб строк виконання зобов'язання або вже настав, або був визначений моментом запитання, або, щоб термін не був вказаний взагалі, тобто, виконання можна вимагати в будь-який момент.
Відповідно до цієї статті, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
У статті 602 ЦК України вказано вичерпний перелік підстав, при наявності яких зарахування зустрічних вимог не допускається.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» чітко встановлено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Враховуючи, що згідно ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" регулювання правовідносин у сфері виконавчого провадження не обмежується лише цим Законом, а здійснюється на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону, та інших законів ..., добровільне виконання може здійснюватись у будь-який, передбачений чинним законодавством спосіб, або у спосіб, що не суперечить вимогам чинного законодавства.
Ні стаття 601 ЦК України, ні тим більше стаття 602 ЦК України не містить таких підстав, на які посилався суд в обґрунтування задоволення позовних вимог, оскільки всі необхідні умови для здійснення зарахування були наявні у ДК «Газ України», а саме: наявність зустрічності у зобов'язаннях між сторонами, однорідності та вчасності вимог.
Крім того, з приводу аналогічних правовідносин існує певна стала судова практика. Аналогічної позиції притримується Верховний Суд України у постанові від 01.11.05р. у справі №15/154, Вищий господарський суд України в постановах (копії додаються) від 05.10.06р. у справі №32/457, від 11.07.06р. у справах №11/42пн, 11/44пн, від 06.09.05р. у справах №2/488, від 16.02.05р. у справі №2-21/4344.1-2004(2-19/7260-2003), від 30.01.08р. у справі №37/275.
Зокрема, Вищий господарський суд України у постанові від 06.09.05р. у справі №2/488 зазначив: «Таким чином, суд помилково ототожнив процедуру виконання рішення суду з зустрічною однорідною вимогою. Зустрічною однорідною вимогою в даному випадку є не рішення суду, а сума боргу, яку визначено і стягнено рішенням суду у справі № 30/257. Чинне законодавство, як матеріальне так і процесуальне, не містить заборон щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконання судового рішення. Для вчинення цієї дії потрібна лише наявність умов, встановлених ст.601 ЦК України».
За своєю правовою природою припинення зобов»язання зарахуванням зустрічної вимоги - це одностороння угода (правочин), яка оформляється заявою однієї із сторін, тобто для цього достатньо волевиявлення однієї із сторін (ч.2 ст.601 ЦК України).
У випадку непогодження однієї із сторін з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі ст.16 ЦК України та ст..20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав.
З огляду на викладене, беручи до уваги ті обставини, що у сторін на час направлення спірної заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог були наявні всі необхідні для такого зарахування обставини, ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає виконання судового рішення у будь-який, передбачений чинним законодавством спосіб, ст.602 ЦК України не містить жодних обмежень щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконавчого провадження, існує практика Верховного Суду України, Вищого господарського суду України, колегія вважає висновки щодо неможливості зарахування грошових вимог, викладені у рішенні Господарського суду м.Києва від 18 березня 2008 року у справі №42/474 таким, що суперечить нормам чинного законодавства.
Однак, враховуючи те, що заява позивача була надіслана відповідачу раніше, то однорідні зустрічні вимоги сторін підлягають зарахуванню саме за заявою позивача на суму 6 935 378,09 грн. і саме на цю суму заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог є недійсною, оскільки надіслана позивачу пізніше, ніж заява позивача. Тобто зарахування зустрічних однорідних вимог відбулося саме тоді, коли ДК “Газ України» отримала заяву позивача, а позивач повідомив про це відповідача листом № 1456 від 25.06.07р.
Що стосується заяви відповідача, то вона є частково дійсною на суму 822185,88 грн. (7750563,97- 6 935 378,09), яку слід зарахувати сторонам за заявою відповідача.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду підлягає зміні, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 99, 201,103,105 ГПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України» на рішення Господарського суду м.Києва від 18.03.08 року у справі № 42/474 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду м.Києва від 18.03.2008р. у справі № 42/474 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
“Позов задовольнити частково.
Визнати частково недійсною заяву Дочірньої компанії “Газ України» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України» № 31/15-5662 від 13 червня 2007 року про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 6 935 378,09 грн..
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Дочірньої компанії “Газ України» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України» (04116, м.Київ, вул. Шолуденка,1, код 31301827) на користь Відкритого акціонерного товариства “Рівнегаз» (33027, м.Рівне, вул. Білякова, 4, код 03366701) 76,50 грн. грн. витрат по сплаті державного мита за подання позову, 106,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Рівнегаз» (33027, м.Рівне, вул. Білякова, 4 код 03366701) на користь Дочірньої компанії “Газ України» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України» (04116, м.Київ, вул. Шолуденка,1, код 31301827) 4,25 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
Видати наказ.
Видачу наказів доручити Господарському суду м.Києва.
Матеріали справи № 42/474 повернути Господарському суду м.Києва
Головуючий суддя Отрюх Б.В.
Судді Бондар С.В.
Тищенко А.І.