"14" січня 2009 р.
Справа № 15а/59-1357
12 год. 13 хв
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Бучинської Г.Б.
при секретарі судового засідання Козловському С.П.
Розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес", вул. Поповича, 48, смт. Мельниця-Подільська, Борщівського району Тернопільської області
до Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції, вул. Кондри, 5, м. Борщів Борщівського району Тернопільської області
про 1) скасування податкового повідомлення-рішення № 0000892302/0 від 18.12.2007р.; 2) скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 000882302 від 18.12.2007р.
за участю представників сторін:
позивача: представник Авдєєнко Владислав Валерійович -довіреність б/н від 08.02.08р.;
відповідача: завідувач юридичного сектору Скороход Володимир Любомирович - довіреність № 30 від 09.01.08р..
Суть справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес", вул. Поповича, 48, смт. Мельниця-Подільська Борщівського району Тернопільської області звернулося у господарський суд з позовом до Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції, вул. Кондри, 5, м. Борщів Борщівського району Тернопільської області про: 1) скасування податкового повідомлення-рішення № 0000892302/0 від 18.12.2007р.; 2) скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 000882302 від 18.12.2007р..
Враховуючи положення Прикінцевих та перехідних положень КАС України, справа розглядається за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
У судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51, 130 КАС України.
Технічна фіксація судового процесу здійснюється на компакт-диск CD-R, серійний номер СІС 01-33493.
Податкова інспекція проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що спірні податкові повідомлення-рішення відповідають чинному законодавству, підтвердженням чого є акт планової виїзної перевірки № 1451/23-02/03780576 від 18.12.2007р., яким встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес", вул. Поповича, 48, смт. Мельниця-Подільська Борщівського району Тернопільської області " порушено норми Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:
- Борщівською міжрайонною державною податковою інспекцією18.12.2007р. прийняте рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000882302, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес", вул. Поповича, 48, смт. Мельниця-Подільська Борщівського району Тернопільської області, застосовані санкції в сумі 10.227,50 грн., а також на підставі підпункту "б", пункту 4.2.2 ст. 4, пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-III (далі Закон 2181), прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000892302/0, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Прогрес", вул. Поповича, 48, смт. Мельниця-Подільська Борщівського району Тернопільської області, визначено 31.671,25 грн. податкового зобов'язання по податку на додану вартість, з яких 17.780,83 грн. сума податку та 13.890,42 грн. штрафних санкцій.
Як стверджує інспекція, підставою для прийняття вищезазначених рішень став акт перевірки № 1451/23-02/03780576 від 18.12.2007р., оформлений за результатами планової виїзної перевірки, проведеної на предмет своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес", вул. Поповича, 48, смт. Мельниця-Подільська Борщівського району Тернопільської області, за період з 01.07.2005р. по 30.06.2007р., яким, зокрема, встановлено порушення товариством п.п. 1, 2, 5 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: не проведено розрахункові операції по продажу металобрухту та шпагату тюковочного (продукції не власного виробництва) на суму 1.977,50 грн. грн. через реєстратор розрахункових операцій та не роздруковано відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції та не видано особі, яка отримує товар, касовий чек на повну суму проведеної операції, а також здійснення реалізації сільськогосподарської продукції через лоткову торгівлю без використання книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення на суму 12.867,00 грн.; а також встановлено порушення пп. 3.1.1. ст. 3, п. 4.1. ст. 4, п. 11.29 ст. 11. Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: товариством включено у декларацію з податку на додану вартість суми ПДВ, сплачені у ціні продажу послуг суборенди орендованого (тобто не власного) майна пайовиків -цілісного майнового комплексу цегельного заводу в с. Худиківці Борщівського району, в результаті чого донараховано податок на додану вартість в сумі 17.780,83 грн., в тому числі за липень 2005р. -5280,83 грн., березень 2006р. -2500 грн., липень 2006р. -2000 грн., листопад 2006р. -8000 грн., та порушення п.п. 8., 12. Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі" № 805 від 12.05.1999р., а саме виявлено, що позивачем допускались випадки нецільового використання кошів, які акумульовані на спеціальні рахункив сумі 5.000 грн..
Позивач, оспорюючи вищезазначені рішення, посилається на те, що основним видом його господарської діяльності є виробництво сільськогосподарської продукції, а розрахункові книжки при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва не використовуються. Щодо реалізації металобрухту та шпагату тюковочного, як продукції не власного виробництва, пояснив, що інспекцією документально не доведено зазначеного факту. Також, на його думку, відповідачем не обґрунтовано належним чином в акті перевірки, що цілісний майновий комплекс цегельного заводу в с. Худиківці був не власним майном товариства, а орендованим майном пайовиків.
Оцінивши зібрані по справі докази та дослідивши норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, виходячи з наступного.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 11 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені та штрафних санкцій у порядку передбаченому законом.
До суб'єктів підприємницької діяльності, за порушення норм чинного законодавства, органи державної податкової служби застосовують заходи передбачені Законом 2181, шляхом прийняття податкових повідомлень -рішень та рішень про застосування штрафних санкцій в порядку передбаченому "Інструкцією про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби", затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 110 від 17.03.2001р. (п. 11 Інструкції) та п. 2.6. п. 2 "Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень-рішень", затверджений наказом ДПА України від 21.06.2001р. № 253, на підставі матеріалів перевірки, результати яких оформляються актом документальної перевірки відповідно до "Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р. розробленого відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні", в якому зазначаються чіткий зміст фактів порушення податкового та іншого законодавства та вказуються конкретні пункти, статті порушених норм законодавчих актів.
Відповідно до п. 1. ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення покладається на відповідача.
В даному випадку, доказом правомірності притягнення підприємства до відповідальності за порушення норм чинного законодавства є акт перевірки.
Податкова інспекція, на підтвердження правомірності прийняття спірного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 000882302 від 18.12.2007р., посилається на акт перевірки № 1451/23-02/03780576 від 18.12.2007р., який не підтверджує порушення підприємством норм чинного законодавства зазначених в рішенні, оскільки:
- відповідно до ст. 1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" реєстратори розрахункових операцій застосовуються юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Пунктом 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівкові та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (наданні послуг) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Згідно п. 1 ст. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.
Як випливає із довідки Тернопільського обласного управління статистики, Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес", вул. Поповича, 48, смт. Мельниця-Подільська, Борщівського району Тернопільської області, включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з присвоєнням йому ідентифікаційного коду 03780576, в якій основна діяльність підприємства, відповідно до Державного класифікатора України, затвердженого і введеного в дію наказом Держкомстандарту України від 22.10.1996 року № 441, віднесено до видів економічної діяльності під кодом (КВЕД) 01.11.0 -вирощування зернових, технічних та решти культур, не віднесених до інших класів рослинництва. Актом перевірки підтверджено, що товариство при здійсненні лоткової торгівлі здійснювало реалізацію сільськогосподарської продукції.
Актом перевірки не встановлено фактів, що позивач при здійсненні даного виду діяльності допустив порушення норм Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а тому санкції до підприємства застосовані безпідставно.
Також відповідачем не встановлено факту порушення п.п. 1, 2 ст.3 зазначеного Закону, оскільки не представлено доказів в підтвердження обставин реалізації продукції саме не власного виробництва.
Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000892302/0 від 18.12.2007р. по визначенню товариству 5000 грн. податку на додану вартість за порушення п.п. 8, 12. Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємства молоко та м'ясо в живій вазі" № 805 від 12.05.1999р., то висновок податкової інспекції є помилковим, оскільки:
- пунктом 11.29 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" та пунктом 5 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999р. № 271 (далі - Порядок №271) передбачено, що залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.
Аналіз норм чинного законодавства України свідчить, що ні Законом України "Про податок на додану вартість", ні Порядком № 271, ані іншими нормативно-правовими актами, що регулюють спірні правовідносини, не визначено перелік матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення, чи критерії, за якими певні ресурси можна віднести до зазначеної вище категорії.
Викладене свідчить про те, що норми Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку № 271, допускають неоднозначне (множинне) трактування поняття "матеріально-технічний ресурс виробничого призначення", що впливає на права та інтереси платників податків - сільськогосподарських товаровиробників, і в свою чергу, дає підстави для застосування до даних правовідносин положень п.п. 4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону № 2181, стосовно конфлікту інтересів.
Статтею 19 Конституції України, посадових осіб органів державної влади зобов'язано діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 1.9 ст. 1 Закону № 2181 податкове повідомлення - це письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з змістом п. 6.1 ст. 6 Закону № 2181, у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати.
Як вбачається із змісту податкового повідомлення-рішення від 18.12.2007р., платнику податків визначено податкове зобов'язання відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Водночас, в порушення п. 6.1 ст. 6 Закону № 2181, в названому акті ненормативного характеру податковим органом взагалі не зазначено номери статей Закону, на підставі яких платника податків притягнуто до відповідальності.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не регулює спірні правовідносини, а тому він не може бути підставою для притягнення платника податків до відповідальності, з огляду на наступне.
Податкове зобов'язання та податковий борг згідно п.п. 1.2, 1.3 ст. 1 цього ж Закону є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів узгоджене самостійно платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, або у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Як вбачається з обставин справи підставою для винесення оспореного позивачем податкового повідомлення-рішення було не податкове зобов'язання чи податковий борг, засновані на обов'язкових платежах до бюджетів або державних фондів, а кошти, які обліковувались на спец рахунку з податку на додану вартість, і які використовуються суб'єктом господарювання - позивачем при здійсненні господарської діяльності.
Пунктом 5 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 р. № 271(далі по тексту - Порядок) передбачено, що у разі нецільового використання кошти стягуються до державного бюджету в безспірному порядку.
Отже, чинним законодавством чітко визначено форму відповідальності платника податків у разі нецільового використання коштів зі спец рахунку по податку на додану вартість з порушення вимог названого вище Порядку та зазначено, які дії вчиняє контролюючий орган.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що оспорювана сума за відсутності підстав для її визначення податковим зобов'язанням, передбачених п. "а", "б", "в" пп. 4.2.2 ст. 4 Закону №2181-ІІІ, податковим зобов'язанням позивача не являється, а відтак і не може стягуватись за процедурою, передбаченою Законом 2181, як це зазначено у спірному акті ненормативного характеру.
Щодо порушення товариством п. 3.1.1. ст. 3, п. 4.1. ст. 4, п. 11.29 ст. 11. Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого донараховано податок на додану вартість в сумі 17.780,83 грн., то доводи позивача судом до уваги не приймаються, оскільки:
Як встановлено актом перевірки № 1451/23-02/03780576 від 18.12.2007р., та не спростовано позивачем, товариством в порушення вимог п. 3.1.1. ст. 3, п. 4.1. ст. 4, п. 11.29 ст. 11. України "Про податок на додану вартість" TзOB "Прогрес" використовується у своїй виробничій діяльності крім власного (придбаного після реорганізації, розпаювання) майна (основних засобів), також і орендоване майно (цілісний майновий комплекс цегельного заводу в с. Худиківці) пайового фонду, власниками якого є фізичні особи -пайовики, та не сплачується податок на додану вартість, отриманий від здачі в оренду цегельного заводу, що належить фізичним особам - пайовикам в загальній сумі 17.780,83 грн..
Зазначений цілісний майновий комплекс цегельного заводу в с. Худиківці, ТзОВ "Прогрес" передавалось у платне строкове користування (оренду) цілісний майновий комплекс цегельного заводу в с. Худиківці, Борщівського району, Тернопільської області, суб'єктам підприємницької діяльності: Боднарчуку В.П., Сторожуку П.Є. (договір оренди майна від 09.03.2006р.) та ПП "Стандарт" (договір оренди основних засобів від 01.01.2007р.), у зв'язку з чим отримувало дохід у вигляді орендної плати від надання в оренду невласного майна.
Факт перебування цегельного заводу в пайовому фонді підтверджується протоколом зборів співвласників TзOB "Прогрес" від 23.04.2001 року, яким затверджено перелік майна пайового фонду. Матеріалами інвентарної справи Цегельного заводу с. Худиківці Борщівського району, також підтверджується той факт, що останній не являється майном ТзОВ "Прогрес", а навпаки був виділений із структури пайового фонду та зареєстрований на праві власності за ПП "Стандарт" (набуті останім на підставі договорів купівлі продажу майнових паїв, що підтверджено свідоцтвом на майновий пай від 06.09.2007р.) згідно свідоцтва про право власності від 22.04.2008р., виданого виконавчим комітетом Худиківської сільської ради та витягом Борщівського районного бюро технічної інвентаризації від 22.04.2008р. про реєстрацію права власності на приміщення цегельного заводу.
Позивач спростовує факти, викладені в акті, посилаючись на п.11.29 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР із змінами і доповненнями, згідно якої зупинено дію п. 7.7 ст. 7 , п. 10.1, 10.2 ст. 10 Закону в частині сплати до бюджету ПДВ щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, доказом чого вважає факт перебування нерухомого майна -цілісного майнового комплексу цегельного заводу в с. Худиківці у власності позивача на підставі рішення виконавчого комітету Худиківської сільської ради № 14 від 11.12.2006р. та зареєстроване 07.02.2007р.
Суд оцінює дані докази позивача критично, виходячи з наступного.
У відповідності до норм Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності на нерухоме майно, відповідно до закону, підлягає державній реєстрації, а відтак виникає з моменту такої реєстрації.
Підставою для донарахування ПДВ в сумі 17780,83 грн. та відповідно застосування штрафних санкцій в сумі 8890,42 грн. податковим органом визначено передачу позивачем в оренду ПП Боднарчуку В.П., ПП Сторожуку П.Є. та ПП «Стандарт»за період 2005-2006р.р. майна цілісного майнового комплексу цегельного заводу, що не належало на праві власності позивачу, а відтак ПДВ від продажу послуг оренди підлягав сплаті до бюджету і не міг бути включений у декларацію з ПДВ № 3 з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва та використовуватися ТОВ «Прогрес»відповідно до Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 р. № 271.
Згідно наданих Борщівським районним БТІ на вимогу суду документів, право індивідуальної власності на нерухоме майно цілісного майнового комплексу цегельного заводу в с. Худиківці зареєстроване за ТОВ «Прогрес»07.02.2007р. на підставі рішення виконавчого комітету Худиківської сільської ради № 14 від 11.12.2006р.
Водночас ТОВ «Прогрес»передавало в оренду майно в період 2005-2006р. (останній платіж проведено ПП «Стандарт»30.11.2006р.), що спростовує твердження позивача про надання в оренду майна, яке належало позивачу на праві власності та можливості застосування до даних відносин Порядку № 271, у зв'язку з чим позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000892302/0 від 18.12.2007р. в частині визначення товариству податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 17 780 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 8890,42 грн. задоволенню не підлягають.
У відповідності до ст.. 94 ч. 3 при частковому задоволенні адміністративного позову судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 86, 94, 160, 162, 163 та п. 6 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 000882302 від 18.12.2007р. яким до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" застосовано 10.227,50 грн. штрафних санкцій.
3.Скасувати податкового повідомлення-рішення № 0000892302/0 від 18.12.2007р. в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" 5000 грн. штрафних санкцій.
4.В решті позовних вимог відмовити.
5. Повернути з державного бюджету 54 (п'ятдесят чотири) грн. 11 коп. сплаченого державного мита на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес", вул. Поповича, 48, смт. Мельниця-Подільська, Борщівського району Тернопільської області.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.
Суддя Г.Б. Бучинська