43010, м. Луцьк, пр. Волі, 54 а
"24" березня 2009 р.
Справа № 05/79/37-2А.
за позовом Приватної фірми “Рута», м.Ковель
до відповідача Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції, м.Ковель
про визнання нечинним в частині податкового повідомлення-рішення від 21.12.2007 року № 00013023/3 та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 21.12.2007 року № 00013123/3
Суддя Бондарєв С.
при секретарі Мельник О.М..
від позивача : Супрунюк С.М. - довіреність від 27.02.2009р.
Скоп'юк Л.О. - головний бухгалтер
Гунчак В.Б. - довіреність від 08.07.2008р.
від відповідача : Парфелюк В.Т. - довіреність №18/01-139 від 20.03.2009р.
Представникам сторін в судовому засіданні були роз'яснені права та обов'язки передбачені ст.ст.49,51 КАСУ . Згідно клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється. Заяви про відвід складу суду не поступало.
Суть спору: Позивач - Приватна фірма “Рута»- звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 21.12.2007 року № 00013023/3 в частині нарахування податку на прибуток підприємств в сумі 12 787,50 грн., в тому числі 8 525,00 грн. основного платежу та штрафних санкцій в сумі 4 262,50 грн. та визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 21.12.2007 року № 00013123/3, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість в розмірі 42 390,00 грн., в тому числі 28 230,00 грн. основного платежу та 14 130,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Обґрунтовуючи заявлену вимогу позивач зазначає, що спірні рішення не відповідають вимогам чинного законодавства; порушень зазначених в акті перевірки не було допущено; відповідачем не надано жодного підтвердження щодо проведення зустрічних перевірок з постачальниками, які б підтверджували б факти не включення сум до податкових зобов'язань; тому віднесення до податкового кредиту по ПДВ податкових накладних є правомірним.
Відповідач в судовому засіданні, в запереченні від 27.03.2007р., в додаткових поясненнях від 06.10.2008р., 10.11.2008р., 19.01.2009р. №488/10/10-015 позовні вимоги заперечує. Вказує, що за результатами перевірки виявлено порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст.. 7 , п.п. 7.21 п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлено зайве віднесення до валових витрат, заниження податку на додану вартість; так встановлено коригування сум податкового кредиту в сторону збільшення за звітні періоди, які були перевірені попередніми документами перевірками в податкових деклараціях; окремі податкові накладні включено двічі, податкові накладні містять недоліки і не можуть бути включені до складу податкового кредиту фірми; встановлено, що в книзі обліку придбання товарів, послуг позивачем неодноразово здійснено виправлення попередніх записів і поверхнево написано інші податкові накладні, що не допускається чинним законодавством; витрати на маркетинг відображаються у складі валових витрати лише якщо вони відповідають витратам на передпродажні та рекламні заходи, тобто витрати мають бути безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю платника податку; однак позивач не надав доказів використання у своїй господарській діяльності послуг, наданих Підприємцем Васильковим С.П.
Розглянувши матеріали справи, суд, -
Ковельською МДПІ була проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Приватної фірми «Рута» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2005р. по 31.032007р.
За результатами перевірки складено Акт від 02.08.2007 року № 745/23-21751609.
У п.3.1.2 даного Акту встановлено порушення п. 5.1. ст. 5 Закону України від 22.05.97 року № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлено, що зайво віднесено до валових витрат, витрати на потреби не пов'язані з використанням у власній господарській діяльності у III кв. 2005 року в розмірі 34100 (тридцять чотири тисячі сто) гривень.
У п. 3.1.5. Акту від 02.08.2007 року встановлено порушення п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.97 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», занижено податок на додану вартість на суму 25674.00 грн.
Також встановлено порушення п. п. 7.2.1., п. п. 7.2.6. п. 7.2, п. п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення податкової накладної затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165, віднесено до податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 2585.58 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят п'ять грн. 58 коп.) гривень по податкових накладних заповнених з порушенням. Всього, перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.07.2005 року по 31.03.2007 року було встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 28260 (двадцять вісім тисяч двісті шістдесят) гривень.
Згідно з п. «б» підпункту 4.2.2. ст. 4, п. п. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» Відповідачем було визначено за виявленими порушеннями суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій в розмірі 62 634 грн.
За наслідками перевірки Ковельською МДПІ було прийнято 13.08.2007р. податкові повідомлення-рішення №000012823/0 та №00012923/0.
За результатами адміністративного оскарження Ковельською МДПІ прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 21.12.2007р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підставні і підлягають до задоволення.
При цьому суд виходив з наступного:
Згідно п. 5.1. Закону України від 22.05.97року № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно довідки про включення до єдиного державного реєстру підприємств та організацій, Приватна фірма «Рута» займається роздрібною торгівлею в неспеціалізованих магазинах переважно з продовольчим асортиментом.
Для виконання мети створення підприємства, з метою задоволення потреб в його послугах та отримання прибутку, на виконання наказу по підприємству №12/Р від 26 серпня 2005 року з Приватним підприємцем Васильковим Сергієм Пилиповичем 01 вересня 2005 року було укладено договір про проведення дослідження локального ринку послуг з метою визначення доцільності будівництва торгово-розважального центру в місті Луцьку по вул. Кравчука.
Результати проведеної роботи за даним договором оформлені у відповідності до умов договору та чинного законодавства. Виконавцем (ПП Васильковим С. П.) надано Замовнику (Позивачу-ПФ «РУТА») інформаційно-аналітичний звіт (звіт по експрес-аналізу розташування земельної ділянки в м. Луцьку по вул. Кравчука, 26 «В») та між сторонами договору підписано Акт здачі-приймання результатів проведеної роботи за договором від 01.09.05 року від 30.09.05 року. В даному Акті зазначено, що робота проведена в повному обсязі та сторони не мають одна до одної претензій.
Відповідно до п.1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
На час розгляду спору договір не визнаний в установленому порядку недійсним.
В п. 2.14 Акту про результати виїзної перевірки від 02 серпня 2007 року зазначено, що перевіркою не виявлено договорів, первинних та інших документів, які б було визнано судом недійсними.
Зміст договору від 01 вересня 2005 року, який був укладений між Позивачем (ПФ «РУТА») та Підприємцем Васильковим С.П. був визначений на основі вільного волевиявлення, тобто сторонами було погоджено на свій розсуд умови договору, які не суперечать законодавству. При укладені даного договору між сторонами було погоджено предмет, ціну та строк дії договору. Таким чином, даний договір укладений із дотриманням всіх вимог законодавства, тому являється правомірним.
Статтею 213 ЦК України Позивачу надано право тлумачити зміст правочину, а саме здійснювати роз'яснення мети та результатів укладання договору від 01 вересня 2005 року між ПФ «РУТА» та підприємцем Васильковим С. П..
Керуючись статтею 213 ЦК України Позивач неодноразово заявляв (тлумачив зміст правочину) Відповідачу при здійсненні процедури апеляційного узгодження податкового зобов'язання, що результати проведеної роботи та наданих послуг, які були виконані для Позивача приватним підприємцем Васильковим С. П., були спрямовані для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, а саме, звіт про визначення доцільності будівництва торгово-розважального центру в місті Луцьку по вул. Кравчука надавався потенційним інвесторам для оцінки привабливості товариства, як об'єкта інвестування, тому сума в розмірі 34100 гривень була правомірно включена до складу валових витрат відповідно до п. п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв'язку з метою організації продажу продукції.
Твердження Відповідача про те, що на момент проведення перевірки ПФ «РУТА» у м. Луцьку, р-н вул. Кравчука не мало ні власних, ні орендованих приміщень де можна здійснювати господарську діяльність і це є підставою для відповідних нарахувань є безпідставним, помилковим, таким, що не можна брати до уваги, так як п. 5.1., п. п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України від 22.05.97 року № 283/97-ВР на які робиться посилання в податковому повідомленні-рішенні про їх порушення жодним чином не регламентує наявність власних чи орендованих приміщень у платника податку для здійснення господарської діяльності.
Проведеною перевіркою також було встановлено, що в податкових деклараціях з податку на додану вартість, відображались суми коригувань податкового кредиту за попередні звітні періоди обревізовані попередніми перевірками, а саме: в липні 2005 року ПДВ в сумі 4395 грн. (коригування ПДВ за вересень 2003 року); в серпні 2005 року ПДВ в сумі 1001 грн. (коригування ПДВ за травень 2003 року); в вересні 2005 року ПДВ в сумі 2359 грн. (коригування ПДВ за липень 2003 року); в жовтні 2005 року ПДВ в сумі 7819 грн. (коригування ПДВ за червень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2003 року, грудень 2004 року та серпень 2005 року); в грудні 2005 року ПДВ в сумі 10100 грн. (коригування ПДВ за 2005 рік).
Згідно з п. 5.1. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №І та п. п. 4.4. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, який затверджений наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166 виправити самостійно виявлені помилки платником податків в декларації з ПДВ можна такими способами: у декларації за будь-який наступний звітний період, протягом якого знайдено помилки; в уточнюючому розрахунку за формою, яка наведена в додатку 5 до Порядку № 166.
Єдиним обмеженням виправлення помилки через уточнюючий розрахунок на декларацію з ПДВ є строк давності, який встановлений ст. 15 Закону України № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» та дорівнює 1095 дням.
Згідно з п. п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. При цьому п. п. 7.4.5. ст. 7 даного Закону визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, не підтверджених податковими накладними.
А тому, після надходження на підприємство податкових накладних, суми податку на додатну вартість, які були сплачені Позивачем у зв'язку з придбанням товарів було віднесено до-складу валових витрат та подано до Ковельської ОДПІ:
- 19 серпня 2005 року розрахунок коригувань сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2003 року на суму 4395 гривень у зв'язку з тим, що податкові накладні попередніх місяців несвоєчасно надійшли на підприємство за вересень 2003 року, а саме податкова накладна від 28.09.03 року порядковий № 280 від ВАТ «Знам'янський завод продтоварів» на суму 18914 грн. (ПДВ 3152.33 грн.) та податкова накладна від 20.09.03 року порядковий № 381298 від ФЧП Баядера на суму 7455,48 грн. (ПДВ 1242,58 грн.);
- 20 вересня 2005 року розрахунок коригувань сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2003 року на суму 1001 (одна тисяча одна) гривня у зв'язку з тим, що податкові накладні попередніх місяців несвоєчасно надійшли на підприємство за травень 2003 року, а саме податкова накладна від 22.05.03 року порядковий № 2751 від ТзОВ «Волвест» на суму 6008, 44 грн. (ПДВ 1001,41 грн.);
- 20 жовтня 2005 року розрахунок коригувань сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2003 року на суму 2359 (дві тисячі триста п'ятдесят дев'ять) гривень у зв'язку з тим, що податкові накладні попередніх місяців несвоєчасно надійшли на підприємство за липень 2003 року, а саме податкова накладна від 14.07.03 року порядковий № 4118 від ТзОВ «Волвест», податкова накладна від 16.07.03 року порядковий № 4223 від ТзОВ «Волвест», податкова накладна від 04.07.03 року порядковий № 1551 від ТзОВ «Волвест», податкова накладна від 23.07.03 року порядковий № 31047 від фірма «Нектар» ЛТД всього на загальну суму 14153,90 грн. (ПДВ 2358, 98 грн.);
- 21 листопада 2005 року розрахунок коригувань сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2005 року на суму 7819 (сім тисяч вісімсот дев'ятнадцять) гривень у зв'язку з тим, що податкові накладні попередніх місяців несвоєчасно надійшли на підприємство;
- 20 січня 2006 року розрахунок коригувань сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2005 року на суму 10100 (десять тисяч сто) гривень зв'язку з тим, що податкові накладні попередніх місяців несвоєчасно надійшли на дідприємство.
Згідно листа ДПА України від 11. 08.2004 року № 15316/7/15-2417 «...у випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбувалися оплата за отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані».
Проведеною перевіркою також було встановлено порушення Позивачем п. п. 7.2.І., п. п. 7.2.6. п. 7.2., п .п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядок заповнення податкової накладної, який затверджений наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165, якими віднесено до податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 2585,58 грн. по податкових накладних заповнених з порушеннями (невірно вказаний індивідуальний податковий номер та місцезнаходження покупця) за: січень 2006 року на суму 314,59 грн.;
- червень 2006 року на суму 1617,15 грн.;
- липень 2006 року на суму 76,70 грн.;
- листопад 2006 року на суму 577,14 грн.
У відповідності до роз'яснень, які містяться у листі Держкомпідприємництва України від 16.07.2003 року № 4229 «... якщо податкова накладна містить усі реквізити, однак продавець при її заповненні допустив описки, які не впливають на розмір податкового кредиту покупця, то покупець товарів, робіт, послуг не повинен втрачати права на включення до податкового кредиту витрат на сплату податку на додану вартість».
Відсутність або неточність в заповнені інших обов'язкових реквізитів податкової накладної не можуть беззастережно надавати їй статусу недійсності. Виходити при цьому слід із того, що незначні помилки в податковій накладній (дефект у назві продавця/покупця, відсутність порядкового номера, неточність у найменуванні номенклатури товарі, що поставляється тощо) є не суттєвими. Головне, щоб така помилка не завдавала шкоди державі, а саме: суми за спірними податковими накладними, які уключені до податкового кредиту, було включено до податкових зобов'язань контрагентом (продавцем).
Постанова Верховного Суду України від 06.12.2005р. у справі №21-105 сво 05 підтвердила такий підхід. В постанові зазначається, що такі незначні помилки не роблять податкові накладні недійсними, оскільки дозволяють ідентифікувати контрагентів платника ПДВ, а також є достовірним підтвердженням фактичного здійснення господарський операцій та сплати податку н додану вартість.
Згідно листа ДПА України від 30.06.2000 року № 9070/7/16-1220-26 на податкові органи на місцях покладається обов'язок проведення зустрічних перевірок постачальників на предмет відповідності фактично нарахованих ними податкових зобов'язань сум податку на додану вартість, які покупцями було включено до податкового кредиту на підставі податкових накладних, заповнених з тими чи іншими незначними порушеннями.
Відповідачем не надано жодного підтвердження про проведення зустрічних перевірок із зазначеними в акті № 745/23-21751609 від 02 серпня 2007 року постачальниками, які б підтверджували факти не включення сум до податкових зобов'язань даними постачальниками в зазначених періодах: січень 2006 року на суму 314,59 грн.;
- червень 2006 року на суму 1617,15 грн.;
- липень 2006 року на суму 76,70 грн.;
- листопад 2006 року на суму 577,14 грн.
Тому віднесення позивачем до податкового кредиту по податку на додану вартість податкових накладних на загальну суму 2585,58 грн. є правомірним.
Суд не може взяти до уваги заперечення відповідача щодо того, що до податкового кредиту окремі податкові накладні включено двічі, оскільки це спростовується поясненнями позивача від 10.11.2008р., оглянутими в судовому засіданні первинними доказами.
Безпідставними також є посилання позивача в обґрунтування штрафних нарахувань на вимоги ст.. 250 ГК України. До даних правовідносин застосовується вимоги спеціального Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (зі змінами та доповненнями).
Згідно за ст.. 15 п.п. 15.1.1 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за винятком випадків, визначених п.п. 15.1.2 п. 15.1, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше - за днем її фактичного подання. Відповідно до вимог п. 17.3 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» сплата (стягнення) штрафних санкцій прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.
Застосовані до позивача штрафні санкції не є адміністративно-господарською санкцією у розумінні норм Господарського кодексу України, а тому відсутні підстави щодо застосування до спірних правовідносин строків застосування санкцій передбачених ст.. 250 вказаного Кодексу.
Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ст.71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язки щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльність покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підставні і підлягають до задоволення.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення слід визнати нечинними.
Керуючись Конституцією України, Законом України «Про податок на додану вартсть", Законом України "«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»", ст.70,71,76,86,87,89,94, 157,159,160-163 господарський суд, -
Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Ковельської МДПІ від 21.12.2007 року № 00013023/3 в частині визначення суми податкового зобов'язання за платежем - податок на прибуток підприємств - в сумі 12 787,50 грн., в тому числі 8 525,00 грн. - основний платіж та 4 262,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції та визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 21.12.2007 року № 00013123/3, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість в розмірі 42 390,00 грн., в тому числі 28 230,00 грн. - основний платіж та 14 130,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ -з дня складання в повному обсязі . Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Львівського апеляційного господарського суду України.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.
Суддя Бондарєв Сергій Васильович
Дата виготовлення повного
тексту постанови 03.04.2009р.
Суддя