Справа № 591/7818/13-ц
Провадження № 2/591/2640/13
24 вересня 2013 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого в особі судді - Міліціанов Р.В.
за участю секретаря - Бузова Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до ПП «ТФК» Європейський кредит» про стягнення матеріальної шкоди, -
Позивач свої вимоги мотивує тим, що з газети він дізнався про те, що відповідач надає позики під дуже низький відсоток. Зацікавившись цим, він звернувся до офісу відповідача де 29.12.2012 року уклав договір №102516 та сплатив перший внесок в розмірі 525,00 грн., працівники відповідача повідомили його про те, що позику він отримає найближчого часу.
Однак, у визначений строк ОСОБА_1 позику не отримав. Після чого, ознайомившись уважно з текстом укладеного договору, зрозумів що відповідач увів його в оману щодо змісту укладеного договору. Вважає, що умови договору суперечать нормам законодавства про захист прав споживачів, тому даний договір є нікчемним. В зв'язку з цим, просить стягнути сплачені кошти за договором та витрати на правову допомогу.
В письмовій заяві позивач позов підтримав, надав заяву про розгляд справи без його участі, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заперечення проти позову.
Дослідивши подані сторонами докази, суд встановив наступне.
29.12.2012 року між позивачем та ПП «Б.А.Н.К. «Народний» (змінено назву на ПП «ТФК» Європейський кредит») було укладено договір №102516 (надалі - Договір).
Згідно ст.ст.1, 2 Договору, ст.4 Додатку №2 до Договору відповідач зобов'язується вчинити від імені та за рахунок учасника - позивача певні юридичні дії, спрямовані на придбання товару, в тому числі: сформувати Спілку Клієнтів, встановлювати наявність чи відсутність підстав для подальшого проведення або перенесення процедури отримання коштів, аналізувати заявки кількох клієнтів, визначати клієнта, який має право на отримання грошових коштів, надавати інші послуги (а.с.5-8).
Таким чином, суд приходить до висновку, що між сторонами укладено правочин, предметом якого є надання послуг.
Статтею 3 Договору та Додатком №1 до нього передбачені обов'язки учасника, а саме: внесок на фінансове забезпечення, що становить 525,00грн., та адміністративний платіж в сумі 63,00грн.; щомісячно сплачувати загальний внесок в сумі 313,00грн., чистий внесок в сумі 250,00грн., мінімальний внесок в сумі 213,00грн. - плата за послуги з організації діяльності програми; дотримуватись умов договору та інше.
Відповідно до термінів, викладених в Додатку № 2 до Договору, програма видачі коштів базується на створенні Спілки Клієнтів, метою яких є придбання бажаних товарів в кредит.
Згідно Додатку № 2 до Договору, передбачений порядок проведення заходу по розподілу грошового фонду та порядок проведення заходу згідно заяви. За їх змістом вбачається, що рішення про передачу позивачу товару залежить лише від волі відповідача, який сам на власний розсуд приймає таке рішення. Процедура прийняття рішення про передачу товару є непрозорою, а інформація щодо результатів проведених конкурсів та осіб, які отримали право на товар не може бути перевірена позивачем.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що діяльність ПП «ТФК» Європейський кредит» вводить споживача в оману, оскільки ймовірність отримання позики формується виключно на коштах учасників програми, без залучення коштів ПП «ТФК» Європейський кредит». Оплата товару здійснюється за кошти, внесені учасниками програми, в подальшому учасник, який отримав товар, сплачує внески, які фактично компенсують кошти іншим учасникам програми, тобто один учасник програми за свої власні кошти, без інвестування коштів відповідача оплачує товар іншому учаснику програми. При цьому, позивач сплачував відповідачу не за одержання товару чи послуги, а фактично за можливість одержання права на отримання позики, яке надавалось не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів і їх коштів до такої ж схеми, право отримати товар позивачем залежить від розміру фонду і внесення коштів іншими учасниками програми.
Згідно із п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" забороняються як такі, що вводять в оману утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.
Разом з тим, відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", роз'яснено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Частиною 2 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Таким чином, укладений сторонами договір є нікчемним внаслідок того, що його недійсність передбачена законом.
За таких обставин та беручи до уваги те, що нікчемний договір є різновидом недійсних право чинів, за змістом ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а кожна із сторін такого правочину зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 838,00грн., сплачених за договором підлягають задоволенню, оскільки саме в цьому розмірі позивачем були сплачені кошти відповідачу (а.с.9).
Що стосується позовних вимог в частині відшкодуванні збитків, завданих укладенням договору, то отримання позивачем відомостей з ЄДРПОУ не може свідчити про завдання таких збитків, оскільки витрати понесені з власної ініціативи позивача.
На підставі ч.2 ст.22 ЦК України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Витрати в сумі 71,20грн. понесені в зв'язку з отриманням відомостей з ЄДРПОУ.
Тобто, дані витрати понесені не у зв'язку укладенням договору, а з метою звернення до суду, водночас витрати на отримання інформації з ЄДРПОУ не віднесено до складу судових витрат (ст.79 ЦПК України)..
Визначений ст.79 ЦПК України перелік судових витрат є вичерпним. Інші фактичні витрати учасників процесу, не передбачені у даній статті, до складу витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, не належать.
Отже, кошти в сумі 142,40грн. не можуть бути стягнуті на користь позивача.
Посилання позивач на положення ст. 230 ЦК України, щодо обов'язку відповідача провести відшкодування йому збитків в подвійному, не заслуговують на уваги, оскільки правовідносини між сторонами пов'язані із захистом прав споживача та врегульовані Законом України "Про захист прав споживачів", окрім того, застосування положень ст.230 ЦК України можливе лише у випадку визнання договору недійсним (нікчемність договору вчиненого під впливом обману законом не передбачено).
Враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути 838,00 грн., отриманих відповідачем за нікчемним договором. В задоволенні позову в іншій частині суд вважає за необхідне відмовити за необґрунтованістю вимог.
З приводу відшкодування витрат на правову допомогу суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.
ОСОБА_2, який здійснював представництво інтересів позивача, є фахівцем у галузі права, що підтверджено дипломом спеціаліста (а.с.16).
Між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір про надання юридичних послуг та сплачено вартість послуг в сумі 500,00грн. (а.с.15).
Представник підписав позовну заяву, приймав участь у судовому засіданні, тому дійсно надавав правову допомогу.
Законом України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" від 20.12.2011р. встановлено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.
Отже, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, яка становить 1147,00грн. (Закон України від 06.12.2012 р. № 5515-VI), погодинна оплата праці не повинна перевищувати 458,80грн.
Оскільки, судове проведено без учасників процнсу, складання позовної заяви суд оцінює у 230,00грн. (тривалість складання не повинна перевищувати 30 хвилин), то обґрунтований розмір витрат на правову допомогу становить 230,00грн.
На підставі ст. 88 ЦПК України з ПП «ТФК» Європейський кредит» на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 229,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 57-60, 64, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства «ТФК» Європейський кредит» на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 838,00 грн. сплачені за договором №102516 від 29 грудня 2012 року.
Стягнути з Приватного підприємства «ТФК» Європейський кредит» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 230,00грн.
В задоволенні позову в іншій частині відмовити за необґрунтованістю вимог.
Стягнути з Приватного підприємства «ТФК» Європейський кредит» на користь держави судовий збір в розмірі 229,40 грн.
Відповідач протягом 10 днів з дня отримання копії заочного рішення суду має право подати до Зарічного районного суду м. Суми заяву про його перегляд.
Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми, шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення суду (для осіб, що не були присутні при проголошення рішення, в той же строк з часу вручення копії рішення) апеляційної скарги.
Суддя Р.В. Міліціанов