провадження № 22-ц/774/9749/13р. Головуючий в 1 інстанції Решетнік М.О.
категорія 27 Доповідач Ремез В.А.
24 вересня 2013р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - Ремеза В.А.
суддів - Пономарь З.М., Прозорової М.Л.
при секретарі - Литвиненко Ю.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1,
на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2012р. за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Надра», третя особа ОСОБА_2 про визнання договорів недійсними, -
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.03.2012р. ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до ПАТ «КБ «Надра» про визнання говорів недійсними, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Як убачається з матеріалів справи, 23.02.2007р. між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Надра» був укладений кредитний договір №8/2007/840-К/785-Н, згідно якого позивач отримав від відповідача 100 091,94 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі визначеному договором на строк до 20.02.2027р.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором у той же день між сторонами був укладений договір іпотеки квартири АДРЕСА_1 (за реєстровим номером №785/1 -Н).
Крім того, між Банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки №785/1-Н від 23.02.2007р.
Звернувшись до суду з позовом про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, позивач посилався на те, що при укладенні кредитного договору та договору іпотеки не було отримано згоду органу опіки та піклування, оскільки у нього є донька Вікторія, і укладеними договорами порушені її права та інтереси, крім того кредитний договір укладено в іноземній валюті, що свідчить про порушення Банком норм чинного законодавства про валютний обіг, і Банком не було виконано належним чином переддоговірну роботу з ним, а тому позивач просив визнати оспорюванні договори недійсними.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду договору, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони має бути досягнуто згоди.
Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Розглядаючи справу, суд першої інстанції встановив, що оспорюванними позивачем договорами права його дитини не порушені, оскільки спірний кредитний договір не є таким, що потребує обов'язкового нотаріального посвідчення або спеціальної реєстрації і ніяким чином не стосується майнових прав дитини, та не правлений на розподіл, обмін чи відчуження житла, а отже не потребує згоди органу опіки та піклування на його укладення.
Крім того суд встановив, що на момент укладення іпотечного договору жодних майнових прав донька позивача на предмет іпотеки не мала: вона не є власником житла, оскільки договір купівлі-продажу укладався не на її ім'я, і права проживання чи іншого користування цим житлом вона на мала, а була зареєстрована та проживала за іншою адресою, а тому підстав для отримання згоди органу опіки та піклування на укладення договору іпотеки не було, а будь-які інші дії позивача які вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки, в тому числі і реєстрація дочки за адресою предмету іпотеки, не може бути підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.
Також судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що ПАТ «КБ «Надра» має банківську ліцензію на право здійснювати банківські операції, передбачені ч.1, та п.5-11, ч.2 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також має дозвіл на право здійснення операцій, визначених п.1-4 ч.2 та ч.4 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», що підтверджується копіями банківської ліцензії, дозволу та додатку до дозволу, наявними в матеріалах справи.
Таким чином посилання позивача про незаконність визначення грошового зобов'язання за кредитним договором в іноземній валюті з посиланням на порушення Банком при укладені договору ст. 99 Конституції України, є безпідставними, оскільки зазначена стаття не обмежує використання в Україні грошових одиниць іноземних держав, а ч.2, ст.192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановленому законом. В даному випадку, основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Відповідно до ст.5 Декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного Банку України.
У зв'язку з викладеним, суд правильно прийшов до висновку, що позивач, укладаючи кредитний договір, погодився зі всіма викладеними у ньому умовами, в тому числі надав згоду на укладення договору саме в валюті. Зазначені умови кредитного договору є суттєвими і оговорені в самому договорі, а його форма та зміст відповідають положенням ст. 203 ЦК України.
Крім того розглядаючи справу, суд встановив, що посилання позивача стосовно того, що при укладенні кредитного договору Банк не повідомив його письмово про умови кредитування та не надав детальний розпис загальної вартості кредиту, як це передбачено ст.11Закону України «Про захист прав споживачів» є безпідставними, оскільки позивач перед підписанням кредитного договору 30.01.2007р. в анкеті-заяві на отримання кредиту відмітив, що з усіма основними умовами надання кредиту ознайомлений, а із самого кредитного договору вбачається, що в ньому відображені всі умови, які визначають загальну вартість кредиту, зокрема: суму кредиту, процентну ставку, її тип, строк кредитування, частоту та обсяги платежів, можливість дострокового повернення кредиту, порядок приймання банком зобов'язань позичальника, відповідальність за порушення умов договору та інші, які і визначають таку загальну сукупну вартість кредиту.
Враховуючи наведені обставини, місцевий суд правильно прийшов до висновку про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до ПАТ «КБ «Надра» про визнання говорів недійсними, і колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим.
Доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з посиланням на те, що судом невірно не було застосовано положення ч.6, ст. 203, ч.1, ст. 215 ЦК України, а також положень Сімейного Кодексу України та вимог Закону України «Про охорону дитинства» щодо неотримання попередньої згоди органу опіки та піклування при укладенні оспорюваних договорів безпідставні, оскільки укладений між сторонами кредитний договір не є таким, що потребує обов'язкового нотаріального свідчення або спеціальній реєстрації, ніяким чином не стосується майнових прав дитини позивача, не правлений на розподіл, обмін чи відчуження житла, а отже не потребує згоди органу опіки та піклування на його укладення.
Доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, з посиланням на те, що судом неправильно не застосовано до виниклих правовідносин ст. 99 Конституції України необґрунтовані, оскільки зазначена стаття не обмежує використання в Україні валюти інших країн, а ч.2, ст.192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановленому законом.
Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», і відповідно до ст.5 Декрету, операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного Банку України, і матеріалами справи підтверджується право Банку здійснювати банківські операції у валюті.
Інші доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про неправильність рішення суду, у тому числі з посиланням на незастосування судом норм Закону України «Про захист прав споживачів» зводяться лише до переоцінки доказів по справі, та непогодженням з їх оцінкою, тоді як колегія суддів вважає, що суд розглядаючи справу оцінив докази по справі у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, і встановивши обставини по справі у відповідності до норм права, яким регулюються виниклі між сторонами правовідносини обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 у задоволені позову і рішення суду відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України.
Таким чином рішення суду слід залишити без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2012р. залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду вступає в силу з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Судді