Номер провадження № 22-ц/785/4193/13
Головуючий у першій інстанції Бобуйок А.Д.
Доповідач Суворов В. О.
18.09.2013 року м. Одеса
Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області
в складі:
головуючого - Суворова В.О.
суддів - Черевко П.М.
- Артеменко І.А.
при секретарі -Орловій С.І.
за участю: ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4, ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Одеської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 23 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя, яке складається з домоволодіння, розташованого в Одеській області, Біляївський район, с. Усатове, АДРЕСА_1, автомобілю «Mazda»-323 III (BW), реєстраційний номер НОМЕР_1 , визначення порядку користування присадибною земельною ділянкою , на якій розташований будинок,
13 лютого 2009 року позивачка звернулась до суду з позовом, який уточнила у ході розгляду справи. Обґрунтовуючи свої вимоги посилається на те, що спірне майно було придбано під час шлюбу. Відповідно до висновку експерта просить виділити їй та визнати за нею право власності на 39/100 частин домоволодіння , відповідачу виділити та визнати за ним право власності на 61/100 частину домоволодіння, стягнувши з відповідача грошову компенсацію за 11/100 домоволодіння в розмірі 19680 грн., встановити порядок користування земельною ділянкою відповідно до першого варіанту висновку судової будівельно-технічної експертизи, визнати за відповідачем право власності на автомобіль марки «Mazda»-323 III (BW), реєстраційний номер НОМЕР_1 ,стягнувши з відповідача на її користь грошову компенсацію ? частини автомобіля в розмірі 7027, 86 грн.
Відповідач у суді першої інстанції участь не брав.
Рішенням суду першої інстанції від 23 листопада 2012 року позовну заяву ОСОБА_5 задоволено.
Визнано за ОСОБА_5 право власності на 39/100 частин житлового будинку з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1, що складається з приміщень житлового будинку літ. «А» № 1-5 житлова кімната площею 22,1 кв. м та господарських споруд літ. «Б» - котельня, літ. «Г» - душ, літ. «Д», «Е», «Ж» - сараї - всього на 97450 грн.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 69/100 частину житлового будинку з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1, що складається з приміщень житлового будинку літ. «А» № 1-1 коридор площею 5,6 кв. м, № 1-2 коридор площею 4,2 кв.м, № 1-3 санвузол площею 3,2 кв.м, приміщення № 1-4 житлова кімната площею 14,0 кв.м, № 1-6 прихожа площею 7,4 кв.м, загальною площею приміщень житлового будинку літ. «А» 34,4 кв.м та господарських споруд гараж літ. «В», літ. «З» погріб - всього на суму 152422 грн.
Зобов'язано сторони провести роботи по переобладнанню: демонтувати в дверний блок, конструктивно влаштований між приміщеннями № 1-5 і № 1-6; закласти дверний отвір між приміщеннями № 1-5 і № 1-6; обштукатурити влаштовану вищевказану ділянку стіни з боку приміщенням № 1-6 і з боку приміщення № 1-5; зняти шпалери в приміщеннях № 1-6 і № 1-5; поклеїти шпалери в приміщеннях № 1-6 і № 1-5; віконний отвір в торцевій стіні приміщення № 1-5 конструктивно переобладнати в дверний отвір (для забезпечення самостійного виходу співвласника із житлового будинку літ. «А» на внутрішньо дворову територію), а саме: демонтувати у віконний блок; розібрати кам'яну кладку на місці демонтованого віконного блоку в приміщенні № 1-5; конструктивно влаштувати дверний блок на місці, де існував віконний отвір в приміщенні № 1-5; покрасити двірний блок в приміщенні № 1-5.
Стягнуто з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки ОСОБА_5 грошову компенсацію за 11/100 частин житлового будинку з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 19680 грн.
Виділено ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 387,6 кв.м, яка відповідно до висновку судової будівельно технічної експертизи (малюнок № 5) зображена зеленим кольором.
Виділено ОСОБА_3 земельну ділянку площею 387,6 кв.м, яка відповідно до висновку судової будівельно технічної експертизи (малюнок № 5) зображена червоним кольором.
Земельну ділянку площею 72,8 кв. м. залишено в загальному користуванні співвласників.
Визнано за відповідачем ОСОБА_3 право власності на автомобіль марки «Маzdа»-323 III (ВW) , реєстраційний номер НОМЕР_1.
Стягнуто з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки ОСОБА_5 грошову компенсацію 1/2 вартості автомобіля «Маzdа»-323 III (ВW), реєстраційний номер НОМЕР_1 в розмірі 7027, 86 грн.
06 грудня 2012 року відповідач звернувся з заявою про перегляд заочного рішення.
Ухвалою від 27 грудня 2012 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення -залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права та направлення справи на новий розгляд.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність рішення суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судова колегія звертає увагу, що відповідно до розділу V глави 1, ст.. 307 ч.1 ЦПК України у суду апеляційної інстанції відсутні повноваження щодо направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суд першої інстанції задовольняючи вимоги позивачки виходив з того, що спірне майно було набуто сторонами під час шлюбу, тому вони мають право власності в рівних долях на нього. В зв'язку з викладеним суд визнав право власності на автомобіль в цілому за позивачем, стягнувши на користь позивачки ? його вартості, та відповідно до висновку експерта поділив домоволодіння відступивши від рівності часток, оскільки неможливо сторонам виділити рівні частки, стягнувши на користь позивачки різницю вартості ідеальних часток.
Судова колегія вважає, що неможливо погодитися з рішенням суду в частині поділу автомобіля з наступних підстав.
Згідно вимог ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69- 72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Статтями 70 СК України та 372 ЦК України визначено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Судовою колегією встановлено, що 30 липня 1980 року сторони уклали шлюб, який зареєстровано Усатівською сільською радою Біляївського району (а.с.7).
Наказом № 453 від 07 вересня 1989 року, та рішенням виконкому Усатівської сільської ради № 9 від 07 вересня 1989 року ОСОБА_3 надана земельна ділянка площею 0,06 га за адресою: АДРЕСА_2.
На підставі рішення виконкому Біляївської райради народних депутатів за № 384 від 19 жовтня 1989 року 17 листопада 1989 року ОСОБА_3 виданий будівельний паспорт на забудову земельної ділянки (а.с.10-11).
Відповідно до довідки виконавчого комітету Усатівської сільської ради від 03 лютого 2012 року (а.с.120), земельна ділянка гр. ОСОБА_3 виділялась на підставі рішення виконкому Усатівської сільської ради від 07 вересня 1989 року за адресою: АДРЕСА_2. У зв'язку з перезакладенням погосподарських книг та уточненням адреси розташування будинку, який належить гр. ОСОБА_3 у 1989 році адреса будинку була визначена як: АДРЕСА_1.Вказана довідка спростовує довід апеляційної скарги про те, що суд не усунув протиріччя, а саме , що земельна ділянка виділялася по АДРЕСА_2, де було побудоване домоволодіння, а суд провів розподіл домоволодіння та визначив порядок користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1.
Відповідно до будівельного паспорту будинок розміром 8x10 м, станом на жовтень 1989 року, за даною адресою «побудований».
Відповідно до домової книги зазначено, що в спірному домоволодіння проживають ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та зареєстровані за адресою : АДРЕСА_1 з 20.04.1990 року, до вказаної діти були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.20-26).
Довідкою № 343 від 12.02.2009 року, виданою виконавчим комітетом Усатівської сільської ради зазначено, що відповідно даних по господарської книги будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 та значиться земельна ділянка площею 0,06 га (а.с.27).
08 грудня 2006 року сторони шлюб розірвали.
30 січня 2007 року рішенням виконкому Усатівської сільської ради Біляївського району від за ОСОБА_3 визнано право власності на спірний будинок та 02 лютого 2007 року він отримав свідоцтво про право власності на нього.
Відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок № 899 від 02.02.2007 року та технічного паспорту на будинок від 12.01.2007 року зазначено, що будинок АДРЕСА_1 складається з одного житлового будинку та надвірних споруд: котельня, З сарая, гараж, душ, огорожа, погріб.
Відповідно до вказаних доказів суд першої інстанції на підставі ст. 60 СК України вірно встановив, що сторони знаходячись у шлюбі на земельній ділянці, яка була надана для будівництва будинку побудували домоволодіння, яке є їх спільним сумісним майном та згідно з ст. 70 СК України та ст. 372 ЦК України їх частки в вказаному майні є рівними.
Апелянт вказує, що рішення підлягає скасуванню оскільки суд не з'ясував обсяг спільного сумісного майна подружжя. Так, рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 05 вересня 2013 р. по справі за позовом ОСОБА_3 до Усатівської сільської ради було визнано право власності за апелянтом в порядку спадкування на спірне майно , а саме на приміщення: прибудови «літ. Б», котельної літ. «В», душу літ. «Л», гаражу «літ М», що розташоване по АДРЕСА_2. Судова колегія вважає, що вказаний довід не заслуговує на увагу з наступних підстав. По-перше , вказане рішення було ухвалено після ухвалення оскарженого рішення. По-друге, суд першої інстанції розглядаючи спір на підставі рішення Біляївського районного суду Одеської області від 20 вересня 2012 р. , рішення виконкому Усатівської сільської ради Біляївського району, свідоцтва про право власності на житловий будинок № 899 від 02.02.2007 року та технічного паспорту на будинок від 12.01.2007 року вірно встановив обсяг спільного сумісного майна сторін, яке було придбано під час шлюбу та підлягає поділу між ними.
З метою поділу майна подружжя по справі була призначена експертиза, відповідно до якої експерт дав висновок , відповідно до якого неможливо поділити домоволодіння виходячи з рівності часток сторін і існує тільки один варіант поділу будинку. Відповідно до вказаного висновку експерт пропонував виділити відповідачу з приміщень житлового будинку літ. «А» № 1-5 житлова кімната площею 22,1 кв.м та господарських споруд літ. «Б» - котельня, літ. «Г» - душ, літ. «Д», «Е», «Ж» - сараї. При цьому, позивачці виділити 61/100 частину житлового будинку, що складається з приміщень житлового будинку літ. «А» № 1-1 - коридор площею 5,6 кв.м, № 1-2 коридор площею 4,2 кв.м, № 1-3 санвузол площею 3.2 кв.м, приміщення № 1-4 житлова кімната площею 14,0 кв.м, № 1-6 прихожа площею 7, 4 кв.м, загальною площею приміщень житлового будинку літ «А» 34,4 кв.м та господарських споруд гараж літ. «В», літ. «З» погріб з сплатою різниці вартості ідеальних часток.
При цьому експерт зазначив, що частина будинку літ А, що виділяється відповідачу , не має підсобних приміщень (коридор, кухня, санвузол) , не відповідає вимогам ДБН і не надає можливості використовувати її для проживання. У зв'язку з викладеним експерт пропонував здійснити прибудову до виділеної кімнати (а.с.65).
Але позивачка незважаючи , що експерт саме їй пропонував виділити більшу частину домоволодіння з усіма зручностями , уточнила позов , відповідно до якого просила виділити суд меншу частину домоволодіння , яка пристосована для проживання у тому виді як вона існує на теперішній час, вказуючи , що на теперішній час склався між сторонами порядок користування домоволодінням саме у такій спосіб.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції задовольняючи позивні вимоги позивачки визначив розумний та законний порядок поділу спільного майна подружжя, як єдиний, який був пропонований експертом з урахуванням прав відповідача на проживання в частці домоволодіння, яка призначена для цього. Довід апеляційної скарги про те, що при розподілі домоволодіння відповідачу було виділено приміщення , яке не придатне для проживання , спростовується висновком експерта. Крім того , погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо розподілу будинку судова колегія звертає увагу, що позивач є власником домоволодіння по АДРЕСА_2, яке межує з спірним домоволодінням. При варіанті розподілу домоволодіння, який зазначив суд першої інстанції , у відповідача буде можливість використовувати виділену частину домоволодіння з земельної ділянки розташованій по АДРЕСА_2 . Також судова колегія звертає увагу, що вказаним розподілом будь-які житлові права апелянта не порушуються.
З урахуванням різниці ідеальних часток, яка складає 11/100 частин , суд першої інстанції обґрунтовано стягнув її вартість на користь позивачки в сумі 19 680 грн.
Довід апеляційної скарги про те, що домоволодіння не є спільним сумісним майном подружжя, оскільки земельна ділянка по АДРЕСА_1 не виділялася, дозвіл на будівництво не надавався, та будинок не будувався, а земельна ділянка по АДРЕСА_2 виділялася батьку відповідача , не заслуговує на увагу, оскільки первісна адреса земельної ділянки є АДРЕСА_2. За зазначеною адресою був виданий дозвіл на будівництво та побудований сторонами будинок, після чого адреса була змінена на АДРЕСА_1.
Крім того, Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 11 листопада 2011 року визнано частково противоправним та скасовані рішення виконкому Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 06 лютого 2003 р. в частині видачі свідоцтва про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_9, визнано недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_9 від 10 лютого 2003 р. та визнано противоправним та скасовано рішення Усатівської сільської ради від 17 лютого 2000 р. про передачу в приватну власність земельної ділянки по АДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_9 Також вказаним судовим рішенням визнано законним видачу ОСОБА_3 свідоцтва про право власності від 02 лютого 2007 р. на житловий будинок АДРЕСА_1.
Довід апелянта, що земельна ділянка належала його батьку -ОСОБА_9 спростовується рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 20 вересня 2012 р. , яким визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 13 березня 2003 р. , відповідно до якого ОСОБА_10 отримала після смерті свого чоловіка ОСОБА_9 житловий будинок АДРЕСА_2, в частині приміщень літ «В» «Г» «Ж» «К» «М» «З» «Л». Також судовим рішенням було встановлено, що між сторонами відсутній спір щодо меж земельних ділянок по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1.
Суд першої інстанції обґрунтовано погодився з висновком експерта щодо визначення порядку користування земельною ділянкою та її виділення сторонам з урахуванням розподілу домоволодінням між ними.
Орган місцевого самоврядування не заперечує проти виконання ремонтних робіт з метою переобладнання домоволодіння в двоквартирний будинок.
У зв'язку з викладеним суд обґрунтовано зобов'язав сторони виконати будівельні роботи з метою переобладнання спірного домоволодіння в двоквартирне домоволодіння.
Суд першої інстанції встановивши, що автомобіль є спільним сумісним майном сторін, оскільки він був придбаний під час шлюбу, встановив право власності на нього в цілому за відповідачем , стягнувши на користь позивачки компенсації ? частини його вартості в сумі 7027 грн. 86 коп.
Але з вказаним висновком суду неможливо погодитися з наступних підстав.
Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (ч. ч. 4, 5 ст. 71 СК України).
Крім того, у п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" роз'яснено, що, вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема, неподільні речі, суди мають застосовувати положення ч. ч. 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.
У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
В зв'язку з викладеним судова колегія вважає, що у зв'язку з тим, що сторони не внесли кошти як компенсацію за вартість ? частини автомобіля, то позовні вимоги в зазначеній частині підлягають частковому задоволенню шляхом визнання за сторонами права спільної часткової власності на автомобіль.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, виносячи рішення щодо визнання за відповідачем права власності на автомобіль з стягненням з нього ? частини його вартості неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права , що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в зазначеній частині з ухваленням нового рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.1,4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 23 листопада 2012 року - в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на автомобіль «Маzdа»-323 III (ВW) , реєстраційний номер НОМЕР_1 ,та стягнення компенсації на користь позивачки ОСОБА_5 в розмірі 7027, 86 грн.-скасувати.
Ухвалити в скасованій частині нове рішення, яким визнати автомобіль «Маzdа»-323 III (ВW), реєстраційний номер НОМЕР_1 , спільною частковою власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_5.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.
Судді апеляційного суду Одеської області В.О. Суворов
П.М. Черевко
І.А. Артеменко