провадження № 22-ц/774/9752/13р. Головуючий в 1 інстанції Дубовенко І.Г.
Категорія 46 Доповідач Ремез В.А.
24 вересня 2013р. Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
Головуючого - Ремеза В.А.
Суддів - Пономарь З.М., Прозорової М.Л.,
при секретарі - Литвиненко Ю.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1,
на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2013р. за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3, про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу та поділ майна подружжя, набутого за час сумісного проживання, -
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.06.2013р. позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3, про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу та поділ майна подружжя, набутого за час сумісного проживання задоволено.
Встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в період з березня 2004р. по 11.01.2008р.
Визнано домоволодіння АДРЕСА_1 спільним майном ОСОБА_2 та ОСОБА_1
Визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частину домоволодіння АДРЕСА_1, який складається з житлового будинку «А» з надвірними побудовами: «Б-Л» - кухня-сарай, «В» - вбиральня, «Г» - сарай, «Д» - вхід в погреб, «к» - колодязь, «І» - мостіння, №№ 7, 9-11 - огорожа.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду незаконне та необґрунтоване.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Пунктом 20 Постанови пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», роз'яснено, що при застосуванні ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно врахувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склались уставлені відносини, що притаманні подружжю.
Розглядаючи справу суд першої інстанції встановив, що з березня 2004р. до січня 2008р. сторони по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (прізвище якої на той час було ОСОБА_1) проживали разом без укладення шлюбу, та вели спільне господарство, і згідно нотаріального договору купівлі-продажу від 09.09.2005р. ОСОБА_1. придбала жилий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 за 50500 грн., і на час придбання будинку сторони у будь-яких інших шлюбах не перебували, а після придбання будинку ОСОБА_2 був зареєстрований в спірному будинку.
Також розглядаючи справу, суд першої інстанції встановив, що спірний будинок було придбано за кошти, які були взяті в кредит в ПАТ КБ «ПриватБанк» третьою особою по справі ОСОБА_3 - батьком відповідачки ОСОБА_1, за місцем його проживання у відділенні ПАТ КБ «ПриватБанк» м. Єнакієве в сумі 53 075грн., однак основна частина вказаного кредиту в сумі 56 465,90грн. була сплачена під час сумісного проживання позивачем та відповідачем по справі через Новомосковське відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» в період сумісного поживання з січня 2006р. по вересень 2010р.
Згідно ст. 61 СК України об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту.
Відповідно до вимог ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно положень ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
З урахуванням встановлених судом обставин на підставі наданих сторонами доказів, колегія суддів вважає, що суд правильно прийшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача, встановивши факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім'єю в період з березня 2004р. по 11.01.2008р., і встановивши, що в зазначений період, на підставі договору купівлі-продажу від 09.09.2005р. на ім'я відповідачки було придбано спірне домоволодіння, яке відповідно до вимог ст. 61 СК України є об'єктом спільної сумісної власності сторін, суд обґрунтовано визнав за ОСОБА_2 права власності на ? частину спірного домоволодіння, і рішення суду є законним та обґрунтованим.
Доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що рішення суду незаконне та необґрунтоване, з посиланням на те, що судом не було враховано, що Апеляційним судом Дніпропетровської області вже ухвалювалось рішення за позовом ОСОБА_2 за заявленими ним вимогами про визнання права власності на ? частину спірного домоволодіння, і вказаним рішенням ОСОБА_2 було відмовлено у позові безпідставні, оскільки як вбачається з матеріалів справи рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.12.2012р. ОСОБА_2 було відмовлено у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1, ОСОБА_3 ОСОБА_5 ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договору частково недійсним і визнання права власності на ? частину спірного домоволодіння, оскільки позивач не ставив питання про встановлення факту перебування з ОСОБА_1 у фактичних шлюбних відносинах на час укладення оспорюваного договору купівлі-продажу домоволодіння.
Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про незаконність та необґрунтованість рішення суду з посиланням на те, що судом не було враховано, що домоволодіння було придбано за кошти її батька, який отримав кредит в Єнакіївському відділенні ПАТ КБ «ПриватБанк», а не за їх сумісні кошти не свідчить про незаконність рішення суду, оскільки судом встановлено, що фактично погашення заборгованості за кредитним договором відбувалось позивачем та відповідачем через Новомосковське відділення ПАТ КБ «ПриватБанк», і крім того судом було роз'яснено третій особі, що він вправі звернутись до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення частини суми, яку він сплатив сам за укладеним з Банком кредитним договором, а тому наведені обставини не можуть бути підставою для скасування рішення суду.
Таким чином колегія суддів вважає, що рішення відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують висновків суду, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Керуючись ст. ст. 304,307,308,315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2013р. залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду вступає в силу з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Судді: