_________ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ________
22 листопада 2006 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого - судді Фальчука В.П. суддів: Варикаші О.Д., Короткова В.Д., при секретарі - Петренко Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постанову Білгород-Дністровського міськрайсуду Одеської області від 03 жовтня 2006 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Генеральної прокуратури України, Державного казначейства України про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення матеріальної та моральної шкоди -
Постановою Білгород-Дністровського міськрайсуду Одеської області від 03 жовтня 2006 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 у зв»язку з тим, що позивачами не надано доказів незаконної бездіяльності Генеральної прокуратури України та спричинення їм матеріальної та моральної шкоди відповідно до п.2ст.1167 ЦК України та ст.1 Закону України №266/94-ВР від 01.12.1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду».
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 просять постанову суду скасувати у зв»язку з неповним з»ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянти просять ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що їх скарги відповідачем не розглядалися, а направлялися до Одеської обласної прокуратури, що є порушенням ст.40 Конституції України, безпідставно відмовлено у відшкодуванні матеріальної та моральної шкоди в порушення ст.ст.З,8,55,56 Конституції України, судом безпідставно застосовано ст.1167 ЦК України та ст.1 Закону України №266/94-ВР від 01.12.1994 року.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, який доповів у необхідному обсязі зміст судового рішення, що оскаржується, апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, тому що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції законно та обґрунтовано встановлено, що позивачі з 1999 року звертаються до Генеральної прокуратури України з заявами і скаргами про проведення перевірок кримінальних справ, порушених -щодо них, та неправомірних дій органів дізнання та слідчого під час проведення дізнання та попереднього слідства у зазначених кримінальних справах. В обґрунтування своїх вимог вони посилаються на те, що Генеральна прокуратура України та її керівники надавали їм необґрунтовану та неповну відповідь, чим спричинили моральну та матеріальну шкоду.
Згідно ч.1ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В порушення зазначених вимог закону позивачі не надали обґрунтованих доводів суду, які б підтверджували наявність будь-яких порушень з боку Генеральної прокуратури чи її керівників при проведенні перевірок за заявами та скаргами позивачів, надісланих на адресу прокуратури. Не надано доказів того, що відносно будь-якого конкретного звернення прокуратурою будь-якого рівня не надано відповідь, чи не проведено перевірку.
Згідно ч.3ст.30 Закону України «Про прокуратуру» №3130-ХІІ від 22.04.1993 року, прокурор має право в необхідних випадках доручати керівникам органів попереднього слідства, дізнання, внутрішніх справ, національної безпеки проведення у підвідомчих їм підрозділах перевірок з метою усунення порушень закону та забезпечення повного розкриття діянь, що містять ознаки злочину.
Таким чином, надаючи відповіді позивачам на заяви та скарги, в яких скарги та заяви направлялися до Одеської обласної прокуратури для перевірки, Генеральна прокуратура України мала право доручати керівникам відповідних органів проведення у підвідомчих їм підрозділах перевірок з метою усунення порушень закону.
Наданими позивачами ксерокопії відповідей Генеральної прокуратури на їх заяви та скарги підтверджена правомірність дій Генеральної прокуратури щодо надання відповідей на заяви та скарги позивачів.
Відповідно до ч.1ст.16 Закону України «Про звернення громадян» №653-ХІУ від 13.05.1999 року скарга на дії чи рішення органу державної влади, установи, організації подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням -безпосередньо до суду.
Таким чином, у разі незгоди з наданими відповідями Генеральної прокуратури на заяви та скарги, позивачі мали можливість звернутися з скаргами безпосередньо до суду.
Відповідно до ч.1ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи відшкодовується особою, яка її завдала.
Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Позивачами не доведено, яким саме майновим та немайновим правам та якою неправомірною бездіяльністю Генеральної прокуратури України їм спричинена така шкода. Заявлені вимоги про відшкодування майнової шкоди не підтверджені розрахунками, тому встановити з чого складається така шкода - неможливо.
Згідно ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з»ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін якщо визнає, що судом правильно встановлені обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга не містить законних підстав та обґрунтованих доводів для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову апелянтів.
Керуючись ст.196, п.1ч.1ст.198, ст.200, п.1ч.1ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - відхилити.
Постанову Білгород-Дністровського міськрайсуду Одеської області від 03 жовтня 2006 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Генеральної прокуратури України, Державного казначейства України про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення матеріальної та моральної шкоди залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом одного місяця, з дня набрання законної сили.
Справа №22а-1840/2006р. Головуючий у 1 інстанції; суддя Ступакова І.Г.
Доповідач апеляційної інстанції; суддя Фальчук В.П.