Постанова від 11.04.2013 по справі 1170/2а-1705/12

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2013 року Справа № 1170/2а-1705/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Тарасенко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Титан-Ойл" до Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Титан - Ойл" (надалі - ТОВ "Титан - Ойл") звернулося до суду з позовом до Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (надалі - Знам'янська ОДПІ) про визнання відсутності повноважень (компетенції), скасування податкових повідомлень - рішень.

Позов мотивовано тим, що Знам'янською ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Титан-Ойл" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.11 по 30.06.11. За результатами перевірки складено акт №223/23-10/36812455 від 21.10.11, яким установлено, що угоди купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів, укладені позивачем з ТОВ "Юла-Люкс", ПП "Каєн" та ПП "Астон Вілла", є нікчемними. На підставі цього відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0000482310 від 07.11.11 про сплату податкового зобов'язання з ПДВ та №0000472310 від 07.11.11 про сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток. За результатами розгляду первинної скарги позивача, частково задоволеної ДПА в Кіровоградській області, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0000032310 від 16.01.12 про сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 100 318,17 грн., №0000042310 від 16.01.12 про сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 9 660,54 грн., №0000052310 від 16.01.12 про сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 140 000,97 грн., №0000062310 від 16.01.12 про сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3 173 грн. Позивач, посилаючись на протиправність проведення перевірки, відсутність підстав для її проведення, незаконність висновків, викладених в акті перевірки, наполягає на незаконності спірних податкових повідомлень - рішень. Вказує, що висновки податкового органу про безтоварність операцій з поставки товарів (робіт, послуг) від постачальників ТОВ "Юла-Люкс", ПП "Каєн" та ПП "Астон Вілла" до ТОВ "Титан - Ойл", а також від ТОВ "Титан - Ойл" до підприємств-покупців далі по ланцюгу постачання не відповідають фактичним даним про характер його взаємовідносин з цими контрагентами, не підтверджені належними доказами, які б доводили фіктивність укладених правочинів. Крім цього, зазначаючи про відсутність судових рішень про визнання недійсними угод, щодо яких відповідач дійшов висновку про їх нікчемність, позивач, з урахування поданих уточнень, просить суд:

1) визнати відсутність повноважень (компетенції) у Знам'янської ОДПІ із самостійного визнання недійсними правочинів ТОВ "Титан-Ойл" за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2011 року з постачальниками та покупцями, згідно висновку акту №223/23-10/36812455 від 21.10.11, складеного за результатами проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "Титан-Ойл" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.11 по 30.06.11 валютного та іншого законодавства за період з 01.01.11 по 30.06.11;

2) скасувати податкові повідомлення-рішення:

- №0000032310 від 16.01.12 про сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 100 318,17 грн.;

- №0000042310 від 16.01.12 про сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 9 660,54 грн.;

- №0000052310 від 16.01.12 про сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 140 000,97 грн.;

- №0000062310 від 16.01.12 про сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3 173 грн.

Ухвалою суду від 11.04.13 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання відсутності повноважень (компетенції).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень - рішень підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи.

Представники відповідача у письмових запереченнях та у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, стверджуючи про правомірність висновків акту перевірки та спірних податкових повідомлень-рішень. Такі висновки обґрунтовані тим, що дані податкового обліку у січні - червні 2011 року сформовані позивачем за правочинами, укладеними з ТОВ "Юла-Люкс", ПП "Астон Вілла" та ПП "Каєн", які здійснені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Посилаючись на те, що операції з поставки паливно-мастильних матеріалів від ТОВ "Юла-Люкс", ПП "Астон Вілла" та ПП "Каєн" до позивача не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, а надані позивачем первинні документи є недостовірними, просили суд у позові відмовити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Титан-Ойл" з 21.10.09 зареєстроване як юридична особа, перебуває на податковому обліку в Знам'янській ОДПІ, займається господарською діяльністю, зокрема, з роздрібної та оптової торгівлі паливом. (а.с.69, 70, 72, т.1).

Посадовими особами Знам'янської ОДПІ на підставі наказу №548 від 06.10.11 (а.с. 114, т.1), направлень №505, №507 від 06.07.11 (а.с. 116 - 117, т.1) 06-14.10.11 проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Титан-Ойл" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.11 по 30.06.11, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.11 по 30.06.11, результати якої оформлено актом №223/23-10/36812455 від 21.10.11 (а.с. 10-40, т.1).

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено, зокрема, такі порушення:

- ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Титан-Ойл" при придбанні та наступному продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних операціях не був переданий в порушення ст.ст. 662, 655, 656 ЦК України, у зв'язку з чим визнано нікчемними правочини по ланцюгах з ДП "Кіровоградський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України", ТОВ "Априкот Плюс", ТОВ "Прогрес", ПСП "Богнер", ПП АФ "Зірка", КП "Кіровоградрембудмонтаж", ТОВ "Руспромпостач", ПАТ "Бобринецька сільгосптехніка", ФГ Олексєєнко В.В., ФГ Івашина В.О., ТОВ "Агрокомплекс", ЖКП "Цукровик", ТОВ "Прем'єра - Ойл", ТОВ "Украгропром", ЗАТ "Елітне насіння", ПП "Ісма";

- пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1, п.135.2, пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138.2 ст. 138, п.138.5.1 п.138.5 ст.138 Податкового кодексу України та ч.1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне постання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) при обсягах придбання та продажу, які є недійсними, встановлено заниження податку на прибуток за І квартал 2011 року у сумі 100317,17 грн.;

- п.180.1 ст.180, п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1 п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.200, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ч.1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними при обсягах придбання та продажу, які є недійсними, встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 139 999,97 грн., в т.ч. за лютий 2011 року в сумі 3400,35 грн., за березень 2011 року в сумі 78 235,80 грн., за квітень 2011 року в сумі 58 363,82 грн.

На підставі акту перевірки №223/23-10/36812455 від 21.10.11 Знам'янською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення форми "Р":

- №0000472310 від 07.11.11, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до п.7 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, за порушення пп.134.1.1. п.134.1 ст.134, п.135.1, п.135.2, пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, п. 138.2, ст.138, п. 138.5.1 п.138.5 ст.138 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 100318,17 грн., з яких 100 317,17 грн. - за основним платежем, 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 132, т.4);

- №0000482310 від 07.11.11, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до п.7 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, за порушення п.180.1 ст.180, п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.200, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ч.1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 140 002,97 грн., з яких 139 999,97 грн. - за основним платежем, 3 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 131, т.4).

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень рішенням Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області від 16.01.12 №209/10/25014 про результати розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення Знам'янської ОДПІ №0000482310 від 07.11.11 скасовано в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції у сумі 2 грн. та збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 3173 грн., скасовано податкове повідомлення-рішення Знам'янської ОДПІ №0000472310 від 07.11.11 та збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 109 977,71 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 1 грн. за порушення п.5.1 п.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". (а.с. 51-53, т.1).

У зв'язку з цим Знам'янською ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0000032310 від 16.01.12, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до п.7 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, за порушення п.10.1 ст.10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1, п.135.2, пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138.2 ст.138, п.138.5.1 п.138.5 ст.138 Податкового кодексу України та ч.1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 100318,17 грн., з яких 100 317,17 грн. - за основним платежем, 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 45, т.1);

- №0000042310 від 16.01.12, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до п.7 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, за порушення п.10.1 ст.10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1, п.135.2 ст.135, пп.138.1.1 п.138.1, ст.138, п.138.2 ст. 138, п.138.5.1 п.138.5 ст.138 Податкового кодексу України та ч.1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 9 660,54 грн. (а.с. 44, т.1);

- №0000052310 від 16.01.12, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до п.7 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, за порушення п.180.1 ст.180, п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1 п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.200 Податкового кодексу України, ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 140 000,97 грн., з яких 139 999,97 грн. - за основним платежем, 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 43, т.1);

- №0000062310 від 16.01.12, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до п.7 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, за порушення п.180.1 ст.180, п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п. 187.1 ст. 187, п.188.1 ст.188, п.198.1 п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.200, п.187.1 ст.187, п.198.1 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ч.1 ст.203, ст.ст. 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 3 173 грн. (а.с. 42, т.1).

Рішенням Державної податкової служби України №5397/6/10-2115 від 26.03.12 повторну скаргу позивача на вказані податкові повідомлення - рішення залишено без задоволення (а.с. 58-60, т.1).

Перевіряючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, суд встановив, що за висновками акту перевірки №223/23-10/36812455 від 21.10.11 та рішень про результати розгляду скарг позивача, виявлені порушення податкового законодавства, які стали підставою для донарахування позивачеві грошових зобов'язань з податку на прибуток кваліфіковані податковим органом за п.5.1, п.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.10.1 ст.10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1, п.135.2 ст.135, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.5.1 п.138.5 ст.138 Податкового кодексу України, з податку на додану вартість - за п.180.1 ст.180, п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.200 Податкового кодексу України, і полягали в тому, що позивач відобразив у податковому обліку з податку на прибуток та з податку на додану вартість господарські операції з ТОВ "Юла-Люкс", ПП "Астон Вілла" та ПП "Каєн", які фактично з ними не здійснювалися.

Відповідно до підпункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який діяв на момент виникнення спірних правовідносин (до 01.04.11), валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Згідно з абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 10.1 статті 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

З 01.04.11 набув чинності розділ ІІІ Податкового кодексу України, який регулює порядок адміністрування податку на прибуток.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 135.1 статті 135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. (пункт 135.2 статті 135 ПК України).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України визначено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 138.5.1 пункту 138.5. статті 138 ПК України визначено, зокрема, що інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного: датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

При цьому, згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Порядок адміністрування податку на додану вартість врегульований розділом V Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.11.

Відповідно до пункту 180.1. статті 180 ПК України для цілей оподаткування платником податку є, зокрема, будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з пунктом 186.1 статті 186 ПК України місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. (пункт 198.2 статті 198 ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, воднораз під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зауважує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість можуть мати лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту. Відповідні документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Отже, на підтвердження даних податкового обліку можуть прийматися лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

У ході судового розгляду справи представник позивача посилався на те, що дані податкового обліку ТОВ "Титан-Ойл", у яких відображені його взаємовідносини з ТОВ "Юла-Люкс", ПП "Астон Вілла" та ПП "Каєн" і які не визнаються відповідачем, підтверджені належними первинними документами, які надавалися податковому органу до перевірки.

Натомість, представники відповідача, посилаючись на висновки акту перевірки, наполягали на відсутності фактичних господарських відносин між позивачем та ТОВ "Юла-Люкс", ПП "Астон Вілла" та ПП "Каєн" та недостовірності первинних документів, наданих позивачем на підтвердження цих відносин.

Досліджуючи у ході судового розгляду справи обставини реальності здійснення господарських операцій позивача з вказаними контрагентами, як обов'язкової передумови для формування позивачем витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з ПДВ за цими операціями, суд встановив наступне.

Між ТОВ "Титан-Ойл" та ТОВ "Юла-Люкс" укладено договір купівлі-продажу №12/111 від 05.01.11, за умовами якого ТОВ "Юла-Люкс" (постачальник) зобов'язується передати у власність ТОВ "Титан-Ойл" (покупця), а покупець прийняти та оплатити на умовах договору продукцію (товар) в кількості та асортименті згідно з товарними накладними. (а.с. 188, т.1) Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 вказаного договору поставка товарів здійснюється протягом 3 днів з моменту надходження на розрахунковий рахунок постачальника 100% вартості попередньо узгодженої партії товару. Асортимент, кількість, ціна та умови поставки товару узгоджуються сторонами додатково перед кожною поставкою.

На виконання умов договору ТОВ "Юла-Люкс" виписано позивачу:

- накладні №061113 від 06.01.11, №РН-260211 від 01.02.11, №РН-0103115 від 01.03.11, № РН-0703115 від 07.03.11, №РН-010425 від 01.04.11, РН-180424 від 18.0.11, №РН-050511 від 05.05.11, №РН-200511 від 20.05.11, №РН-07068 від 07.06.11 про поставку нафтопродуктів (бензини А-76, А-80, А-95, А-92, дизельне паливо) на загальну суму 2 232 934, 48 грн., в т.ч. ПДВ - 372 155, 73 грн. (а.с. 189, 195, 200, 205, 210, 217, 222, 229, 232, т.1);

- податкові накладні №061113 від 06.01.11, №4 від 01.02.11, №5 від 01.03.11, №29 від 07.03.11, №2 від 01.04.11, №77 від 18.04.11, №10 від 05.06.11, №56 від 20.05.11, №13 від 07.06.11 (а.с. 193, 198, 203, 208, 215, 220, 227, 232, 237, т.1);

- рахунки на оплату №061113 від 06.01.11, №СФ-010211 від 01.02.11, №СФ-0103115 від 01.03.11, СФ-0703115 від 07.03.11, №СФ-010425 від 01.04.11, СФ-180424 від 18.04.11, №СФ-050511 від 05.05.11, СФ-200511 від 20.05.11, №СФ-07068 від 07.06.11 (а.с. 190, 194, 199, 204, 209, 216, 221, 228, 234, т.1).

Позивачем на банківський рахунок ТОВ "Юла-Люкс" перераховано 2 232 934, 52 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень. (а.с. 239-262, т.1).

Суми ПДВ за податковими накладними ТОВ "Юла-Люкс" у розмірі 372 155 грн. позивачем віднесено до складу податкового кредиту податкових декларації з ПДВ, а саме за січень 2011 року - 9000 грн., за лютий 2011 року - 25 833 грн., за березень 2011 року - 91679 грн., за квітень 2011 року - 123 434 грн., за травень 2011 року - 103 167 грн., за червень 2011 року - 19042 грн. (а.с. 157-184, т.1).

До складу валових витрат декларації з податку на прибуток підприємства І кварталу 2011 року віднесено 632 562 грн. вартості товарів; до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, декларації з податку на прибуток підприємства ІІ кварталу 2011 року віднесено 1 228 216 грн. (а.с. 185-187, т.1).

Щодо взаємовідносин позивача з ПП "Астон Вілла" суд встановив, що між ними укладено договір купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів №9 від 04.03.11, за умовами якого ПП "Астон-Вілла" (продавець) зобов'язується передати в строки, визначені договором, а ТОВ "Титан Ойл" (покупець) прийняти та оплатити паливно-мастильні матеріали (надалі - ПММ) (а.с. 1, т.2). Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 вказаного договору марка ПММ, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість за дійсним договором визначається на підставі рахунків, відповідно з отриманим замовленням і можуть додатково вноситися в додаток за даним договором. Поставка ПММ здійснюється окремими партіями в розмірі 4920 л по ціні 6,40 грн. на суму 31488 грн. Про наступне замовлення палива покупець зобов'язаний повідомити продавця. Продавець направляє покупцю (рахунок-фактуру) на замовлену партію ПММ. В рахунку вказується марка ПММ, кількість, загальна вартість ПММ. Покупець зобов'язується проводити оплату на одержану партію ПММ та транспортні послуги не пізніше 15 липня після одержання ПММ, на розрахунковий рахунок продавця. Підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 договору №9 від 04.03.11 визначено, що продавець зобов'язаний забезпечити своєчасну доставку ПММ в об'ємі, передбаченому даним договором.

На виконання умов договору ПП "Астон Вілла" виписано позивачу видаткову накладну №РН-0000009 від 04.04.11, податкову накладну №9 від 04.04.11 про поставку 106 016 л дизпалива на загальну суму 942 480 грн., у т.ч. ПДВ - 157 080 грн. та виставлено рахунок-фактуру №СФ-0000009 від 04.04.11 про сплату 942 480 грн. (а.с. 2,3,10 т.2).

Розрахунки за вказаним договором проведені в готівковій формі, на підтвердження чого представником позивача надано суду акт взаємозвірки розрахунків, який не підписаний ПП "Астон Вілла" (а.с. 11-13, т.2), копії квитанцій до прибуткових касових ордерів, що виписувалися ПП "Астон Вілла" щоденно на суму 10 000 грн. у період з 01.04.11 по 03.07.11, 2480 грн. - 04.07.11 (а.с. 151-166, т.3), а також реєстр документів до касової книги за 2011 рік (а.с. 104-114, т.5). Воднораз, на вимогу суду позивачем не надано журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів та касову книгу за формою, установленою Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.04 №637, які велися за видатковими операціями щодо видачі готівки з каси ТОВ "Титан-Ойл" для розрахунків з ПП "Астон Вілла".

Суму ПДВ за вказаною операцією у розмірі 157 080 грн. включено позивачем до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за квітень 2011 року (а.с. 170-173, т.1).

Сума 785 400 грн. віднесена позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, декларації з податку на прибуток підприємства ІІ кварталу 2011 року (а.с. 186-187, т.1).

Що стосується взаємовідносин позивача з ПП "Каєн", судом установлено, що між ними укладено договір купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів №27 від 06.04.11, за умовами якого ПП "Каєн" (продавець) зобов'язується передати в строки, визначені договором, а ТОВ "Титан-Ойл" (покупець) прийняти та оплатити паливно-мастильні матеріали - бензин А 76 кількістю 46000 л за ціною 8,52 грн. з ПДВ/л загальною вартістю 391920 грн. (а.с. 14, т.2) Пунктами 2.1, 2.2 вказаного договору передбачено, що продавець направляє рахунок покупцю (рахунок-фактуру) на замовлену партію ПММ. В рахунку вказується марка ПММ, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість ПММ. Покупець проводить оплату за фактично одержані ПММ згідно рахунків продавця. Покупець проводить оплату ПММ на розрахунковий рахунок продавця.

На виконання умов договору ПП "Каєн" виписано позивачу видаткову накладну №РН-0000027 від 06.04.11, податкову накладну №27 від 06.04.11 про поставку 46 000 л бензину А-76 на загальну суму 391 920 грн., у т.ч. ПДВ - 65 320 грн., та виставлено рахунок-фактуру №СФ-0000027 від 06.04.11 про сплату 319 920 грн. (а.с. 15, 16, 21, т.2).

Розрахунки за вказаним договором проведені в готівковій формі, на підтвердження чого представником позивача надано суду акт взаємозвірки розрахунків, який не підписаний ПП "Каєн" (а.с. 22- 23, т.2), копії квитанцій до прибуткових касових ордерів, що виписувалися ПП "Каєн" щоденно на суму 10 000 грн. у період з 01.04.11 по 09.05.11, 1 920 грн. - 10.05.11 (а.с. 167-173, т.3), а також реєстр документів до касової книги за 2011 рік (а.с.104 -114, т.5). Однак, на вимогу суду позивачем не надано журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів та касову книгу, які велися за видатковими операціями щодо видачі готівки з каси ТОВ "Титан-Ойл" для розрахунків з ПП "Каєн".

Суму ПДВ за вказаною операцією поставки у розмірі 65320 грн. включено позивачем до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за квітень 2011 року (а.с. 170-173, т.1).

Сума 326 600 грн. віднесена позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, декларації з податку на прибуток підприємства ІІ кварталу 2011 року (а.с. 186-187, т.1).

Аналізуючи зміст договорів, укладених позивачем з ТОВ "Юла-Люкс", ПП "Астон Вілла" та ПП "Каєн", та характер відносин сторін, передбачених цими договорами, суд дійшов до висновку, що вказані договори за своєю правовою природою є договорами поставки.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Згідно зі статтею 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Позивачем не надано доказів попереднього узгодження з постачальниками - ТОВ "Юла-Люкс", ПП "Астон Вілла" та ПП "Каєн" - розміру (кількості, об'єму, ваги) партій нафтопродуктів, як-то складання специфікацій до договорів поставки (купівлі-продажу), заявок на відвантаження ПММ, замовлень на отримання ПММ, як це передбачено ст. 266 ГК України, позивачем суду не надано.

Статтею 268 ГК України передбачено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Відповідно до статті 267 ГК України договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік. Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. У разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо). У договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем.

Досліджуючи обставини транспортування (перевезення) придбаних позивачем у ТОВ "Юла-Люкс", ПП "Астон Вілла" та у ПП "Каєн" нафтопродуктів, суд встановив наступне.

Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.02.98 за №128/2568, передбачено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. (п.11.1 Правил).

Розділом 1 цих Правил визначено, що товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи; подорожній лист - це первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів встановлений Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.08 №281/171/578/155, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.09.08 за №805/15496 (надалі - Інструкція № 281/171/578/155). Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Пунктом 5.4.1 Інструкції №281/171/578/155 передбачено, що перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.97 №363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за №128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою №1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Відповідно до пунктів 7.1, 7.2 Інструкції №281/171/578/155 відпуск нафти споживачам здійснюється на підставі попередньо укладених договорів, а нафтопродуктів - на підставі договорів або за готівку. Відпуск нафти і нафтопродуктів здійснюється шляхом їх відвантаження споживачам магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, водним, залізничним і автомобільним транспортом.

Порядок відпуску нафти та нафтопродуктів автомобільним транспортом визначено пунктом 7.5 Інструкції №281/171/578/155.

Так, згідно з пунктами 7.5.1, 7.5.4 Інструкції №281/171/578/155 нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу, а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання.

Нафтопродукти відпускаються у технічно справну та чисту тару відповідно до вимог ДСТУ 4454 після пред'явлення представником вантажоодержувача доручення і свідоцтва про повірку автоцистерни.

Відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності. (пункт 7.5.6 Інструкції №281/171/578/155).

Пунктами 7.5.7, 7.5.8, 7.5.10 Інструкції №281/171/578/155 передбачено, що ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства. Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників. У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства. ТТН на відпущені зі складу нафту або нафтопродукти здаються до бухгалтерської служби не пізніше першої половини наступного дня разом з реєстром, який складається у двох примірниках. Реєстр підписують начальник цеху (старший оператор) та бухгалтер.

Форма №1-ТТН (нафтопродукт), передбачена додатком 3 до Інструкції №281/171/578/155, містить перелік обов'язкових реквізитів, що повинні бути заповнені при здійсненні відпуску нафтопродуктів (нафти).

Як пояснив суду представник позивача, придбані позивачем у ТОВ "Юла-Люкс" нафтопродукти завантажувалися у період січня-червня 2011 року на нафтобазі, розташованій у м. Дніпродзержинську по вул. Петровського, 251, звідки вивозились як власними транспортними засобами, так і транспортними засобами залученого ТОВ "Титан-Ойл" автопідприємства - малого приватного підприємства "Елегія", та розвантажувалися на нафтобазі, розташованій у м. Кіровограді, проспект Інженерів, 11а, що належить МПП "Елегія". Нафтопродукти, придбані позивачем у ПП "Астон Вілла" та у ПП "Каєн", завантажувалися у квітні 2011 року на нафтобазі, розташованій у м. Кіровограді по вул. Мурманській 1А, звідки вивозились як власними (орендованими) транспортними засобами, так і транспортними засобами МПП "Елегія" та ТОВ "Катіон", на нафтобазу, розташовану у м. Кіровограді, проспект Інженерів, 11а, належну МПП "Елегія" де розвантажувалися та зберігалися до подальшої реалізації покупцям.

За інформацією, наданою на запит суду ОКП "Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації" (а.с. 205, т.4), власником об'єкту нерухомості, розташованого за адресою: м. Дніпродзержинськ по вул.Петровського, 251, є ТОВ "Глеріс".

На запит суду ТОВ "Глеріс" надано письмові пояснення про те, що нафтобаза, розташована за адресою м. Дніпродзержинськ, вул. Петровського, 251, передана в оренду ПАТ "Дніпронафтопродукт". Будь-яких договорів ТОВ "Глеріс" з ТОВ "Титан-Ойл", ТОВ "Юла-Люкс" не укладало. (а.с. 241, т.4).

Воднораз, ПАТ "Дніпронафтопродукт" за запит суду повідомило, що товариство будь-яких договорів щодо поставки нафтопродуктів чи будь-яких інших договорів з ТОВ "Титан-Ойл" та ТОВ "Юла-Люкс" не укладало. (а.с. 29, т.5).

За інформацією ОКП "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації", наданою на запит суду, в реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні дані про зареєстровані права власності на об'єкти нерухомого майна по вул. Мурманській 1А в м. Кіровограді (а.с. 195, т.4).

На підтвердження факту транспортування від ТОВ "Юла-Люкс" придбаного товару позивач надав суду: копії товарно-транспортних накладних ТОВ "Юла-Люкс" №32 від 01.03.11, №39 від 07.03.11, №56 від 01.04.11, №57 від 01.04.11, №69 від 18.04.11, №83 від 05.05.11, №105 від 20.05.11, у яких автопідприємством зазначено ТОВ "Титан-Ойл" (а.с. 201, 206, 211, 213, 218, 223, 230, т.1); копії товарно-транспортних накладних ТОВ "Юла-Люкс" №5 від 06.01.11, №12 від 01.02.11, №84 від 05.05.11, №116 від 07.06.11, у яких автопідприємством зазначено МПП "Елегія" (а.с. 191, 196, 225, 235, т.1); копії подорожних листів ТОВ " Титан-Ойл" б/н від 06.01.11, б/н від 01.02.11, б/н від 01.03.11, б/н від 07.03.11, б/н від 01.04.11, б/н від 01.04.11, б/н від 18.04.11, б/н від 05.05.11, б/н від 05.05.11, б/н від 20.05.11 б/н від 07.06.11 (а.с. 192, 197, 202, 207, 212, 214, 219, 224, 226, 231, 236, т.1).

На підтвердження факту транспортування від ПП "Астон-Вілла" придбаного товару позивач надав суду: копії товарно-транспортних накладних №2916 від 04.04.11, №2917 від 06.04.11, №2918 від 07.04.11, у яких автопідприємством зазначено ТОВ "Титан-Ойл" (а.с. 4, 6, 8 т.2); копії подорожних листів ТОВ "Титан-Ойл" №00375 від 04.04.11, №00317 від 06.04.11, №00378 від 07.04.11 (а.с. 5,7,9, т.2).

На підтвердження факту транспортування від ПП "Каєн" придбаного товару позивач надав суду: копії товарно-транспортних накладних №27 від 06.04.11, №28 від 06.04.11, у яких автопідприємством зазначено МПП "Елегія" (а.с. 17, 19 т.2); копії подорожних листів ТОВ "Титан-Ойл" №245952 від 06.04.11, №245953 від 06.04.11 (а.с. 18, 20, т.2).

Дослідженням копій товарно-транспортних накладних, наданих суду позивачем, установлено, що у жодній з них всупереч Інструкції №281/171/578/155 не вказано номер резервуара, з якого відпущено нафтопродукти, не зазначено метод визначення маси нафтопродукту, його густину, температуру, масу нафтопродукту, відсутня інформація про дати і час виїзду автомобіля з підприємства-вантажовідправника, дати і час прибуття до вантажоодержувача, відомості про довіреність, на підставі якої здійснено відпуск нафтопродуктів, або про подорожній лист автопідприємства, яке здійснювало перевезення. Окрім того, ТТН №2916 від 04.04.11, №2917 від 06.04.11, №2918 від 07.04.11, №27 від 06.04.11, №28 від 06.04.11 за формою не відповідають Формі №1-ТТН (нафтопродукт), передбаченій додатком 3 до Інструкції №281/171/578/155.

Згідно з записами у ТТН та подорожніх листах, наданих суду представником позивача на підтвердження транспортування ПММ від ТОВ "Юла-Люкс", перевезення здійснювалися 01.03.11, 07.03.11, 01.04.11 (двічі), 18.04.11, 05.05.11, 20.05.11 автопідприємством ТОВ "Титан-Ойл", вантажний автомобіль - д/н НОМЕР_1, причіп - д/н НОМЕР_2, водій ОСОБА_3 Крім того, 06.01.11, 01.02.11, 05.05.11, 07.06.11 перевезення здійснювалися МПП "Елегія", вантажний автомобіль - д/н НОМЕР_5, причіп - д/н НОМЕР_9, водій ОСОБА_4

За інформацією УДАІ УМВС України в Кіровоградській області, напівпричіп д/н НОМЕР_2 з 17.12.10 зареєстрований за ТОВ "Титан-Ойл". Воднораз, д/н НОМЕР_1 присвоєний легковому автомобілю ВАЗ 2105, який зареєстрований за громадянином ОСОБА_5 (а.с. 38, т.5). У судовому засіданні представник позивача наполягав на тому, що у ТТН та подорожніх листах, виписаних ТОВ "Титан-Ойл", допущена помилка щодо державного номеру вантажного автомобіля, яким насправді є номер НОМЕР_3, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 29, т.2). При цьому не зміг пояснити суду причини повторення помилки у всіх перерахованих документах, датованих різними датами.

Відповідно до інформації УДАІ УМВС України в Кіровоградській області транспортні засоби з д.н.з. НОМЕР_5 (вантажний автомобіль), НОМЕР_9 (напівпричіп) станом на січень - червень 2011 року зареєстровані за МПП "Елегія". (а.с. 37, т.5) На підтвердження взаємовідносин з вказаним перевізником позивач надав суду копію договору від 01.10.10, укладеного з МПП "Елегія" про надання послуг по перевезенню (а.с. 25, т.2). За умовами цього договору виконавець (МПП "Елегія") зобов'язується надати послуги вантажного транспорту, а замовник (ТОВ "Титан-Ойл") зобов'язується сплатити за це встановлену плату. Виконавець зобов'язується надати транспортний засіб в повністю справному технічному стані, заправленому паливно-мастильними матеріалами, проводити оплату водіїв. Надання послуг підтверджується складанням товарно-транспортних накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), шляхових листів.

Виходячи з умов договору про надання послуг по перевезенню від 01.10.10, укладеного між позивачем та МПП "Елегія", обов'язок по складанню подорожніх листів на перевезення вантажів, як первинних документів для визначення та обліку роботи рухомого складу та водія, а також для нарахування заробітної плати водієві та здійснення розрахунків за перевезення вантажу, покладався на перевізника МПП "Елегія". Таких подорожніх листів, виписаних виконавцем (перевізником) МПП "Елегія" про перевезення вантажів 06.01.11, 01.02.11, 05.05.11, 07.06.11, які б підтверджували здійснення вантажних перевезень від ТОВ "Юла-Люкс" на замовлення ТОВ "Титан-Ойл", позивачем суду не надано, так само як і актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), передбачених договором від 01.10.10. Натомість, складання подорожніх листів замовником ТОВ "Титан-Ойл" на транспортні засоби, зареєстровані за МПП "Елегія", суперечить правилам обліку роботи транспортних засобів та не узгоджується з умовами договору від 01.10.10.

Суд критично оцінює договір оренди автомобілів від 01.05.11, укладений між МПП "Елегія" та ТОВ "Титан-Ойл" (а.с. 28, т.2), наданий позивачем на підтвердження правомочності використання ним транспортних засобів д/н НОМЕР_5 (вантажний автомобіль), НОМЕР_9 (напівпричіп), оскільки предметом цього договору є оренда іншого рухомого складу: вантажного автомобіля (д/н НОМЕР_5) у складі з напівпричепом д/н 105-97ОН.

Згідно з записами у ТТН та подорожніх листах, наданих суду представником позивача на підтвердження транспортування ПММ від ПП "Астон Вілла", перевезення здійснювалися 04.04.11, 06.04.11, 07.04.11 автопідприємством ТОВ "Титан-Ойл", вантажний автомобіль - DAF д/н НОМЕР_3 причіп - д/н НОМЕР_4, водій ОСОБА_3 За інформацією УДАІ УМВС України в Кіровоградській області д/н НОМЕР_4 присвоєний причепу легковому ПП КРД, який зареєстрований за громадянином ОСОБА_6 (а.с. 38, т.5). У судовому засіданні представник позивача наполягав на тому, що у ТТН та подорожніх листах допущена помилка щодо державного номеру напівпричепа, яким насправді є д/н НОМЕР_2, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 29, т.2) При цьому не зміг пояснити причини повторення помилки у всіх перерахованих документах, датованих різними датами.

Суд зазначає, що перевезення вантажів силами ТОВ "Титан-Ойл" не узгоджується з умовами договору №9 від 04.03.11, укладеного ним з ПП "Астон Вілла", пунктами 2.4, 3.2 якого забезпечення поставки покладається на продавця, а покупець зобов'язується проводити оплату за транспортні послуги.

Згідно з записами у ТТН та подорожніх листах, наданих суду представником позивача на підтвердження транспортування ПММ від ПП "Каєн", перевезення здійснювалося 06.04.11 (двічі) автопідприємством МПП "Елегія".

Зокрема 06.04.11 перевезення виконувалося вантажним автомобілем - д/н НОМЕР_5, причіп - д/н105-95 ОН, водій ОСОБА_4 Воднораз, відповідно до наявної у матеріалах справи копії подорожнього листа №026207 від 06.04.11, наданого позивачем на підтвердження постачання ним дизельного палива покупцю ТОВ "Агрокомплекс", вантажний автомобіль МАЗ (д/н НОМЕР_5) з причепом (д/н НОМЕР_6) у період з 06.04.11 по 07.04.11, під керуванням водіїв ОСОБА_7, ОСОБА_4 прямував за маршрутом Кіровоград - Ананьєв - Жеребків - Кіровоград - Олексіївка. (а.с. 76, т.2), що ставить під сумнів можливість перевезення цим вантажним автомобілем бензину А-76 від ПП "Каєн", як це зазначено у ТТН №28 від 06.04.11 та подорожньому листі №245952 від 06.04.11. (а.с. 17, 18, т.2)

Крім того, 06.04.11 перевезення здійснювалися водієм ОСОБА_8, вантажним автомобілем д/н НОМЕР_10, причіп - д/н НОМЕР_8, які за інформацією УДАІ УМВС України в Кіровоградській області з 18.01.11 зареєстровані за ТОВ "Катіон", на підставі договору від 10.02.11 - передані в оренду ТОВ "Титан-Ойл", про що йому видано тимчасовий талон (а.с. 24, т.2, а.с. 37, т.5). Причини зазначення у графі "автопідприємство" МПП "Елегія" представник позивача пояснити суду не зміг.

Досліджуючи надані представником позивача суду копії подорожніх листів (а.с. 192, 197, 202, 207, 212, 214, 219, 224, 226, 231, 236, т.1, 5, 7, 9, 18, 20, т.2 ), суд установив, що всі вони виписані ТОВ "Титан-Ойл". Воднораз, переважна більшість з них не містять номерів їхньої реєстрації, посилання на ці подорожні листи немає у жодній товарно-транспортній накладній.

На вимогу суду представником позивача надано суду копію журналу обліку роботи вантажних автомобілів ТОВ "Титан-Ойл" (а.с. 68 - 74, т.4), який, згідно з поясненнями представника позивача, вівся у І півріччі 2011 року на підприємстві для здійснення контролю за роботою водіїв та використанням вантажних автомобілів. Дослідженням цього документу установлено, що записи про виписані ТОВ "Титан-Ойл" подорожні листи містять наскрізну нумерацію (з 1 по 112), при цьому записи про подорожні листи за січень 2011 року (у т.ч. подорожній лист №б/н від 06.01.11 - (а.с. 192, т.1) у ньому відсутні. Записи про подорожні листи №б/н від 01.02.11 (водій ОСОБА_4), №б/н від 01.03.11 (водій ОСОБА_3), №245952 від 06.04.11(водій ОСОБА_4), №245953 від 06.04.11 (водій ОСОБА_8), №290411 від 01.04.11 (водій ОСОБА_3), №б/н від 01.04.11 (водій ОСОБА_3), №00375 від 01.04.11 (водій ОСОБА_3), №00377 від 06.04.11 (водій ОСОБА_3), №00378 від 07.04.11 (водій ОСОБА_3), №б/н від 18.04.11 (водій ОСОБА_3), №б/н від 05.05.11 (водій ОСОБА_4), №б/н від 07.06.11 (водій ОСОБА_4) вписані до журналу з порушенням наскрізної нумерації.

Записи про виписку подорожніх листів №б/н від 07.03.11 (водій ОСОБА_3), №б/н від 05.05.11 (водій ОСОБА_3), №б/н від 20.05.11 (водій ОСОБА_3), які б за маршрутами, показаннями спідометрів, вагою вантажу, співпадали з записами у цих подорожніх листах (а.с. 207, 224, 231, т.1), у наданому журналі відсутні.

Крім того, відповідно до табелю обліку використання робочого часу за березень 2011 року, наданого суду представником позивача, у водія ОСОБА_3 07.03.11 був вихідним днем (а.с. 79, т.4), а тому він не міг здійснювати виїзд за маршрутом м. Дніпродзержинськ - м. Кіровоград, як це вказаному у подорожньому листі №б/н від 07.03.11 (а.с. 207, т.1). За даними цього табеля 01.04.11 водій ОСОБА_3 відпрацював 8 робочих годин (а.с. 81, т.4), що ставить під сумнів можливість його виїзду того дня двічі за маршрутом м. Дніпродзержинськ - м. Кіровоград, як це вказано у подорожніх листах №б/н від 01.04.11, №б/н від 01.04.11. (а.с. 212, 214, т.1).

Щодо більшості з подорожніх листів, наданих суду представником позивача, записи у них про дні виїзду водія ОСОБА_3 співпадають з днями його виїзду за іншими маршрутами, внесеними до журналу обліку роботи вантажних автомобілів. Так, відповідно до подорожнього листа №405043 від 17.04.11, наданого позивачем на підтвердження постачання ним дизельного палива покупцю ТОВ "ТД "Украгропром", вантажний автомобіль ДАФ (д/н НОМЕР_1) з причепом (д/н НОМЕР_2) у період з 17.04.11 по 20.04.11, під керуванням водія ОСОБА_3 прямував за маршрутом Кіровоград-Білгород-Дністровський район - Арцизький район - Запоріжжя (а.с. 170, т.2) що ставить під сумнів можливість перевезення цим вантажним автомобілем бензину А-92 від ТОВ "Юла-Люкс", як це зазначено у ТТН №69 від 18.04.11 та подорожньому листі №б/н від 18.04.11. (а.с. 218, 219 т.1)

Також облік роботи у вказаному журналі водія ОСОБА_4 - найманого працівника МПП "Елегія" (а.с. 11, т.4) у період лютого-квітня 2011 року, коли транспортні засоби МПП "Елегія" використовувалися при перевезеннях, що здійснювалися МПП "Елегія" лише на замовленням позивача, без передачі йому права керування ними, суперечить правилам обліку роботи транспортних засобів та не узгоджується з умовами договору про надання послуг по перевезенню від 01.10.10.

З метою перевірки факту транспортування придбаних позивачем за спірними договорами нафтопродуктів суд допитав в якості свідків працівника МПП "Елегія" ОСОБА_4 та працівника ТОВ "Титан-Ойл" ОСОБА_3, прізвища і підписи яких, як водіїв, містяться у відповідних ТТН та подорожніх листах, і які, за твердженнями представника позивача, здійснювали перевезення нафтопродуктів.

Свідок ОСОБА_4 дав суду показання, що він працює у МПП "Елегія" водієм на бензовозі МАЗ д/н НОМЕР_5 з напівпричепом д/н 105-97ОН. Щодо напівпричепу д/н НОМЕР_9 заперечив факт керування цим транспортним засобом. Пояснив , що за завданням ТОВ "Титан-Ойл" перевозив паливно-мастильні матеріали, у тому числі з нафтобаз, розташованих у місті Дніпродзержинську та у місті Кіровограді. Назви ТОВ "Юла-Люкс" та ПП "Каєн" та адреси цих підприємств йому не відомі, товаротранспортних та товаросупровідних документів від цих підприємств він не отримував.

Свідок ОСОБА_3 дав суду показання, що він працює у ТОВ "Титан-Ойл" водієм на бензовозі ДАФ д/н НОМЕР_3 з причепом д/н НОМЕР_2. За завданням ТОВ "Титан-Ойл" перевозив паливно-мастильні матеріали, у тому числі з нафтобаз, розташованих у місті Дніпродзержинську та у місті Кіровограді. Щодо ТОВ "Юла-Люкс" та ПП "Астон Вілла" пояснив суду, що назви вказаних підприємств йому відомі, ймовірно у зв'язку з поставками паливно-мастильних матеріалів. Воднораз, не зміг повідомити суду адреси цих підприємств, де здійснювалось навантаження паливно-мастильних матеріалів, маршрут слідування, які конкретно документи супроводжували товар, хто їх складав та підписував з боку вантажовідправника. Заперечивши наявність у нього заявок ТОВ "Титан-Ойл" на відвантаження ПММ, адресованих вантажовідправникам ТОВ "Юла-Люкс" та ПП "Астон Вілла", свідок ОСОБА_3 не зміг пояснити суду, як у такому разі, ним контролювалася кількість налитого бензину, за відсутності у нього договорів постачання, як це передбачено пунктом 7.5.1 Інструкції №281/171/578/155.

Допитати в якості свідка ОСОБА_8, який, за твердженнями представника позивача, здійснював перевезення нафтопродуктів від ПП "Каєн" 06.04.11, будучи працівником ТОВ "Титан-Ойл", не вдалося у зв'язку із незабезпеченням позивачем його явки в судове засідання. Як пояснив суду представник позивача, ОСОБА_8 з січня 2012 року звільнений з ТОВ "Титан-Ойл". (а.с. 18, т.5).

Суд зазначає, що автомобільні бензини та дизельне паливо, як легкозаймисті рідини, відносяться до небезпечних вантажів, якими, за визначенням, наведеним у Законі України "Про перевезення небезпечних вантажів", є речовини, матеріали, вироби, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про перевезення небезпечних вантажів" перевезення небезпечних вантажів допускається за наявності відповідно оформлених перевізних документів, перелік і порядок подання яких визначається нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.07.04 №822, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.08.04 за №1040/9639, затверджено Правила дорожнього перевезення небезпечних вантажів.

Згідно з пунктом 9.1 цих Правил, під час перевезення небезпечних вантажів на транспортній одиниці, крім перелічених у Правилах дорожнього руху, повинні знаходитись такі документи: а) товаротранспортний документ на небезпечні вантажі; б) свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів. У разі транспортних одиниць, які складаються із декількох транспортних засобів, свідоцтво видається на кожний транспортний засіб, що входить до складу транспортної одиниці; в) ДОПНВ-свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі; г) письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайних ситуацій; д) узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу, видане Державтоінспекцією МВС України.

Аналогічні вимоги містить пункт 3 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.09 №207.

За визначенням, наведеним у пункті 1.5 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, узгодження маршруту - це дозвіл Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України на рух транспортних засобів конкретними вулицями та дорогами, який обумовлює недопущення проїзду через комерційні або житлові райони, екологічно чутливі райони, промислові зони з небезпечними об'єктами або дорогами, що становлять серйозну фізичну небезпеку для учасників руху; вимоги щодо руху та стоянки під час несприятливих погодних умов, землетрусів, аварій, страйків, громадських безпорядків або військових дій; обмеження на рух транспортних засобів у певні дні тижня або року.

Порядок узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу передбачений розділом 10 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів. Згідно з 10.1 цих Правд для узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу перевізник подає до відповідного підрозділу Державтоінспекції МВС України зокрема заявку на узгодження маршруту перевезення небезпечних вантажів, у якій вказується маршрут руху, адреси і телефони відправника, перевізника та одержувача небезпечного вантажу, його кількість, термін перевезення та прізвище уповноваженого (відповідальної за перевезення особи).

За інформацією, наданою на запит суду УДАІ УМВС України в Кіровоградській області (а.с. 35, 39, 56 т.5), Державтоінспекцією області видано свідоцтва про допущення транспортних засобів до перевезення небезпечних вантажів ТОВ "Титан-Ойл" на вантажний автомобіль DAF XF95.430 д/н НОМЕР_3 (№017593 з терміном дії до 30.06.11) та напівпричіп-цистерну TRAILOR S383ELBA д/н НОМЕР_2 (№017592 з терміном дії до 30.06.11). (а.с. 60, 63, т.5) На ці транспортні засоби видавалися узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечних вантажів (бензину автомобільного, дизельного палива) №23-нб (чинне упродовж І кварталу 2011 року), №243-нб (чинне упродовж ІІ кварталу 2011 року) (а.с. 57, 69, т.5).

Дослідженням цих узгоджень та поданих ТОВ "Титан-Ойл" заявок (а.с. 57-59) установлено, що у них відсутні відомості про таких вантажовідправників, як ТОВ "Юла-Люкс", ПП "Астон Вілла" та ПП "Каєн", від яких позивачем нібито перевозилися паливно-мастильні матеріали.

За інформацією УДАІ УМВС України в Кіровоградській області, на решту транспортних засобів, державні номерні знаки яких зазначені у наданих представником позивача товарно-транспортних накладних (НОМЕР_5, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_8), свідоцтва про допущення їх до перевезення небезпечних вантажів не видавалися та не погоджувались маршрути дорожнього перевезення небезпечних вантажів, які б були чинні у період січня - червня 2011 року. (а.с. 56, т.5).

Надані позивачем суду копії узгоджень Державтоінспекції маршрутів дорожнього перевезення небезпечного вантажу №721-нб, №724-нб, №725-нб, №726-нб, №727-нб, №728-нб, №729-нб, №730-нб стосуються періоду ІУ кварталу 2011 року (а.с. 89 - 90, т.5) і не мають значення для дослідження обставин перевезення вантажів упродовж січня - червня 2011 року.

Враховуючи з'ясовані обставини, встановлені дефекти оформлення товарно-транспортних накладних та подорожних листів, на які посилається позивач, суд вважає, що вони є штучно створеними документами, а тому не приймає їх в якості належних доказів на підтвердження фактичного переміщення товару.

Згідно з пунктами 7.5.4, 7.5.7 Інструкції №281/171/578/155 обов'язковою передумовою відпуску нафтопродуктів вантажоодержувачу, яким вони вивозяться самостійно, є пред'явлення його представником доручення, на підставі якого вантажовідправником оформляється ТТН на вивезення нафтопродуктів.

Відповідно до пунктів 2, 3, 4, 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 №99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.96 за №293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною. Довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві. Довіреність особам, що не працюють на даному підприємстві, може бути видана з дозволу керівника підприємства, якщо підприємство, де працює дана особа, видало їй довіреність на одержання тих самих цінностей і такої ж кількості з цього підприємства. Довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно довіреності, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

Зміст товарно-транспортних накладних, наданих позивачем на підтвердження факту придбання та перевезення паливно-мастильних матеріалів від ТОВ "Юла-Люкс", ПП "Астон Вілла" та ПП "Каєн", свідчить, що в жодній з них не вказано даних про довіреності, на підставі яких здійснено відпуск нафтопродуктів.

Згідно з записами, які містяться у ТТН, виписаних ТОВ "Юла-Люкс", вантаж одержав ОСОБА_9 Доказів уповноваження цієї особи на отримання ТМЦ від ТОВ "Юла-Люкс" позивач суду не надав. Щодо зв'язку цієї особи з діяльністю ТОВ "Титан-Ойл", представник позивача пояснив суду, що у період поставок паливно-мастильних матеріалів від ТОВ "Юла-Люкс" (січень - червень 2011 року) ОСОБА_9 займав посаду генерального директора ТОВ "Титан-Ойл", на підтвердження чого надав суду копію трудового контракту від 03.01.11 (а.с. 102- 103, т.5). Суд не приймає до уваги цей документ в якості належного доказу, оскільки записи про такого працівника відсутні у табелях обліку робочого часу ТОВ "Титан-Ойл" за січень - червень 2011 року (а.с. 75 - 86, т.4) та у штатному розкладі ТОВ "Титан-Ойл", затвердженому з 02.02.11 (а.с. 12 , т.4). У видаткових накладних ТОВ "Юла-Люкс" про поставку товару ТОВ "Титан-Ойл" відсутні записи про посадову особи останнього, відповідальну за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, та про довіреності одержувача, на підставі яких товар відпущено покупцеві.

Відмітки про довіреності, на підставі яких позивачем отримано товари, містяться лише у видатковій накладній ПП "Астон Вілла" №РН-0000009 від 04.04.11 та видатковій накладній ПП "Каєн" №РН 0000027 від 06.04.11 (а.с. 3, 16, т.2), згідно з якими товар отримала ОСОБА_10 за довіреностями №18 від 04.04.11 та №20 від 06.04.11 відповідно. На підтвердження видачі цих довіреностей на ім'я ОСОБА_10, яка на той час займала посаду директора ТОВ "Титан-Ойл", представник позивача надав суду журнал реєстрації довіреностей ТОВ "Титан-Ойл", витяг з якого долучено до справи (а.с.86, т.5). Суд не приймає цей доказ в якості належного, з огляду на те, що записи про вказані довіреності вчинені у ньому з порушенням наскрізної нумерації, як це передбачено пунктом 3 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 №99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.96 за №293/1318.

Щодо обставин розвантаження та зберігання придбаних нафтопродуктів, представник позивача надав пояснення, що усі придбані у ТОВ "Юла-Люкс", ПП "Астон Вілла" та у ПП "Каєн" нафтопродукти розвантажувалися та зберігалися на нафтобазі МПП "Елегія", розташованій у м. Кіровограді, пр. Інженерів, 11а, на підставі укладених з ним договорів зберігання №6 від 03.09.10 (зберігання дизельного палива) та №7 від 01.01.11 (зберігання нафтопродуктів) (а.с. 30, 31-33, т.2) та актів приймання - передачі (а.с. 140 - 150, т.3) Дослідженням цих актів установлено, що дати приймання-передачі нафтопродуктів на зберігання співпадають з датами виписки податкових та видаткових накладних, виписаних постачальниками ТОВ "Юла-Люкс" (06.01.11, 01.02.11, 01.03.11, 07.03.11, 01.04.11, 18.04.11, 05.05.11, 20.05.11, 07.06.11), ПП "Астон Вілла" (04.04.11) та у ПП "Каєн" (06.04.11). Між тим, складання 04.04.11 акту про приймання-передачу дизельного палива кількістю 106 016 л (а.с. 145, т.3) суперечить фактичним датам поставки (відвантаження) цього товару від ПП "Астон Вілла", якими згідно з ТТН №2916 від 04.04.11, №2917 від 06.04.11, №2918 від 07.04.11 є 04.04.11 (36000 л), 06.04.11 (36000 л), 07.04.11 (34016 л) відповідно.

Допитаний в якості свідка у судовому засіданні директор МПП "Елегія" ОСОБА_11, підписи якого містяться у вказаних договорах та актах, підтвердив факт надання упродовж 2011 року очолюваним ним підприємством позивачу послуг з перевезення та зберігання нафтопродуктів. Адреси навантаження нафтопродуктів, куди прямували транспорті засоби МПП "Елегія" за замовленням ТОВ "Титан-Ойл", йому невідомі. Пояснив, що розвантаження нафтопродуктів та їх зберігання здійснювалося на нафтобазі, розташованій у м. Кіровограді, пр.Інженерів, 11а, належній МПП "Елегія", яка має 10 ємностей (резервуарів). Фактичних обставин перевезення вантажів (нафтопродуктів), їх прийняття на нафтобазі, зливання у резервуари, подальшої видачі товаровласнику свідок ОСОБА_11 повідомити суду не зміг, пояснивши, що інформація про ці обставини міститься у відповідній обліковій документації, яка ведеться у МПП "Елегія".

Відповідно до пункту 6.1 Інструкції №281/171/578/155 на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N7-НП (додаток 6) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною. Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів винятково резервуарами місткістю до 100 м3, ведення обліку для кожного резервуара не є обов'язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту. Сторінки журналу нумеруються, шнуруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства (організації).

Пунктами 14.1-14.4, 14.6, 14.8, 14.9, 14.10 Інструкції №281/171/578/155 визначено, що під час приймання, зберігання та відпуску нафти і нафтопродуктів керівник підприємства та головний бухгалтер здійснюють контроль за дотриманням матеріально відповідальними особами вимог цієї Інструкції та забезпечують: своєчасне оформлення документів руху нафти та нафтопродуктів; збереження їх кількості і якості; відображення їх руху за бухгалтерським обліком; своєчасне вжиття заходів щодо попередження псування, втрат, нестач та розкрадання нафти та нафтопродуктів, а також створення необхідних умов для їх зберігання.

Для чіткої регламентації роботи відповідальних осіб, контролю за своєчасним виконанням ними своїх посадових обов'язків та інших технологічних і організаційних операцій, а також для своєчасного оформлення первинних документів та передання їх до бухгалтерської служби підприємства головний бухгалтер розробляє графіки документообігу. У графіках зазначається, у який термін, ким оформлюються і підписуються первинні документи, у якому порядку вони здаються до бухгалтерської служби. Графіки затверджуються керівником підприємства та є обов'язковими для виконання всіма відповідальними особами.

Облік нафти і нафтопродуктів у фізичних величинах (за об'ємом, масою) ведеться безпосередньо матеріально відповідальними особами, а бухгалтерська служба підприємства здійснює їх кількісно-грошовий облік.

Матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N31-НП (додаток 34), у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня.

Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою N7-НП.

Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів резервуарами місткістю до 100 м3, ведення обліку для кожного резервуара не є обов'язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту.

Кількість нафти і нафтопродуктів, що приймаються для зберігання під час надходження їх автомобільним транспортом, визначається на підставі ТТН. У разі відсутності нестач понад норми природних втрат допускається оформлення приймання нафтопродуктів за кількістю актами інших форм з використанням автоматичних систем оброблення інформації.

Рух нафти і нафтопродуктів у резервуарах за добу фіксується матеріально відповідальними особами в журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N7-НП з урахуванням пункту 14.4 цієї Інструкції. Рух облікових залишків за марками нафти та нафтопродуктів фіксується матеріально відповідальними особами в товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N31-НП, у тому числі окремо щодо кожного власника нафти та нафтопродукту.

Вищезазначені документи обліку мають бути пронумеровані, прошнуровані, засвідчені підписом керівника та печаткою підприємства.

Записи в товарній книзі кількісного руху нафти і нафтопродуктів здійснюють за марками і видами матеріально відповідальні особи: під час приймання - на підставі приймального акта або ТТН; під час відпуску - на підставі реєстрів відпуску за добу. Залишок нафти та нафтопродуктів обчислюється після кожного запису в товарній книзі.

Усі первинні документи матеріально відповідальні особи здають до бухгалтерської служби підприємства за реєстрами (відомостями) та підписами. Реєстри (відомості) складаються у двох примірниках. У реєстрі мають відображатись дані: дата складання реєстру; назва і номер документа; найменування, марка і вид нафти або нафтопродукту; кількість відпущених нафти і нафтопродуктів в одиницях маси.

На відпущені нафту і нафтопродукти, що не належать підприємству, матеріально відповідальні особи складають реєстри (відомості) окремо на кожного власника нафти або нафтопродукту.

Первинні документи приймаються бухгалтерською службою підприємства від матеріально відповідальних осіб за реєстрами (відомостями) і підписами, перевіряються і групуються за постачальниками і споживачами.

Розділом 15 Інструкції №281/171/578/155 регламентовано бухгалтерський облік господарських операцій руху нафти і нафтопродуктів на підприємствах нафтопродуктозабезпечення.

Згідно з пунктами 15.2 - 15.6 Інструкції №281/171/578/155 бухгалтерська служба підприємства на підставі перевірених первинних документів, наданих матеріально відповідальними особами, складає місячні накопичувальні відомості окремо з приймання та відпуску нафти та/або нафтопродуктів із зазначенням найменування документа, номера і дати його складання та маси нафти та/або нафтопродуктів за кожним власником і в розрізі кожного резервуара. Результати накопичувальної відомості з урахуванням підсумків інвентаризації заносяться до оборотно-сальдової відомості, яка ведеться в розрізі кожного власника та кожного резервуара за кількісно-сумовими показниками із зазначенням сальдо та оборотів за місяць. Для підприємств, укомплектованих резервуарами для зберігання світлих нафтопродуктів місткістю виключно до 100 м 3, такий облік ведеться лише за власником.

Нестачі у межах норм природних втрат нафти та нафтопродуктів, які не належать підприємству, а перебувають на відповідальному зберіганні, визнаються витратами підприємства, яке надало на зберігання нафту та нафтопродукти (якщо інше не передбачене умовами договору).

Облік нафти і нафтопродуктів, які не належать підприємствам нафтопродуктозабезпечення, ведеться на позабалансових рахунках за кожним власником у розрізі кожного резервуара за винятком підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів виключно резервуарами місткістю до 100 м 3. Для підприємств, укомплектованих резервуарами для зберігання світлих нафтопродуктів місткістю виключно до 100 м 3, такий облік ведеться лише за власником.

Результати накопичувальних відомостей з надходження та втрат нафти та нафтопродуктів заносяться до оборотної відомості кількісно сумарного обліку.

Залишки нафти і нафтопродуктів за бухгалтерським обліком щомісяця звіряються з даними складського обліку за марками і видами.

Розділом 13 Інструкції №281/171/578/155 регламентований Порядок інвентаризації нафти та нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях.

Відповідно до пунктів 13.2, 13.11, 13.12, 13.19, 13.21, 13.22 Інструкції №281/171/578/155 інвентаризації підлягають нафта (газовий конденсат) і нафтопродукти, що містяться у резервуарах і технологічних трубопроводах НПЗ, наявних на підприємстві транспортних засобах та тарі незалежно від права власності, а також готівка на АЗС. Інвентаризації підлягають також нафта і нафтопродукти, які згідно з договорами зберігаються на терміналах інших суб'єктів господарювання.

Інвентаризація нафти та нафтопродуктів на підприємствах проводиться не рідше одного разу на місяць.

До початку інвентаризації бухгалтерській службі необхідно завершити опрацювання всіх документів про надходження і відпуск нафти та/або нафтопродуктів, провести відповідні записи в регістрах аналітичного обліку, визначити залишки на день проведення інвентаризації та надати інвентаризаційній комісії довідку про книжкові залишки нафтопродуктів (нафти) за формою N 22-НП (додаток 25).

Особи, відповідальні за збереження нафти та/або нафтопродуктів, до початку інвентаризації заповнюють книги обліку нафти та нафтопродуктів за марками і видами, складають звіт руху нафти та/або нафтопродуктів за марками і видами; дають розписку за формою N 24-НП або за формою N 25-НП для АЗС про те, що всі прибуткові та видаткові документи на товарно-матеріальні цінності здані до бухгалтерської служби, усі нафта та/або нафтопродукти, що надійшли, оприбутковані, а ті, що відпущені, - списані.

У разі наявності на підприємстві нафти і нафтопродуктів, що перебувають за договорами комісії та договорами зберігання, робочими інвентаризаційними комісіями підприємства, що зберігає нафту або нафтопродукти, на підставі акта інвентаризації нафтопродуктів за формою N 24-НП складаються акти інвентаризації в розрізі видів договорів комісії або відповідального зберігання за формою N 30-НП (додаток 33).

Акт інвентаризації та протокол засідання постійно діючої інвентаризаційної комісії протягом трьох робочих днів має бути розглянутий і затверджений керівником підприємства.

Результати інвентаризації після затвердження керівником підприємства протоколу засідання постійно діючої інвентаризаційної комісії відображаються за бухгалтерським обліком у тому місяці, у якому завершено інвентаризацію.

Директор МПП "Елегія" ОСОБА_11 на пропозицію суду про надання документів, у яких вівся відповідний облік нафти і нафтопродуктів, прийнятих на зберігання від ТОВ "Титан-Ойл", з зазначенням, зокрема товарно-транспортних накладних на автомобільні цистерни, на підставі яких приймалися (зливалися у резервуари) нафтопродукти, надав суду лише копії договорів зберігання №6 від 03.09.10, №7 від 01.01.11 та актів прийому-передачі до договору зберігання №7 від 01.01.11 (а.с. 1-17, т.5), які є ідентичними примірникам, наданим суду представником позивача. Натомість ним не надано жодного облікового документу, передбаченого Інструкцією №281/171/578/155, зокрема книг та журналів форми №6-НП, №7-НП, №31-НП, актів інвентаризації нафтопродуктів (нафти), які належать ТОВ "Титан-Ойл" і перебувають на відповідальному зберіганні МПП "Елегія" (форми №30-НП), місячних накопичувальних відомостей з приймання та відпуску нафтопродуктів в розрізі власника ТОВ "Титан-Ойл" та резервуарів за 2011 рік, пояснивши про те, що такі облікові документи у 2011 році МПП "Елегія" не велися (а.с. 1, т.5).

Щодо товарної книги кількісного руху нафтопродуктів (форми №31-НП), наданої суду представником позивача на підтвердження ведення обліку нафтопродуктів, придбаних у ТОВ "Юла-Люкс", ПП "Астон Вілла" та ПП "Каєн" (а.с. 94 - 118, т.4), суд критично оцінює цей доказ, з огляду на те, що записи до цієї книги про прийняті нафтопродукти внесені на підставі товарно-транспортних накладних (графа 5), які, як установлено судом, містять недостовірну інформацію. Крім того, позивачем не надано суду реєстрів, передбачених пунктом 14.9 Інструкції №281/171/578/155, за якими первинні документи, на підставі яких приймалися нафтопродукти, здавалися до бухгалтерської служби підприємства, та посилання на які містить графа 13 цієї книги. Наданий суду позивачем реєстр документів за І півріччя 2011 року, складений директором Ковальчуком О.Ю. (а.с. 119 - 122, т.2), таким документом не є. Крім того, позивачем не надано суду доказів складання упродовж січня-червня 2011 року щомісячних актів інвентаризації облікових залишків за марками нафти та нафтопродуктів за формою №24-НП, які б співпадали з записами у книзі №31-НП.

Крім того, ні позивачем, ні МПП "Елегія" не надано доказів того, що нафтобаза, розташована у м. Кіровограді, пр. Інженерів, 11а, як місце зберігання і відпуску нафтопродуктів відповідала ДСТУ №4454:2005 "Нафта і нафтопродукти. Маркування. пакування. транспортування та зберігання", як цього вимагає пункт 6.3 Інструкції №281/171/578/155, а також мала відповідне обладнання для здійснення приймально-здавальних випробувань для оцінювання та контролювання якості нафтопродуктів.

Воднораз, з заявок ТОВ "Титан-Ойл", поданих до УДАІ УМВС України в Кіровоградській області на узгодження маршруту перевезення небезпечних вантажів, на підставі яких ним у І та ІІ кварталах 2-11 року здійснювалися перевезення бензину та дизельного палива, в якості вантажоотримувача вказано не МПП "Елегія", а розташоване за тією ж адресою ТОВ "Катіон". (а.с. 59, 71, т.5).

Суд зазначає, що роботи, пов'язані з підготовкою цистерн, контейнерів, балонів та інших ємностей до зливу-наливу небезпечних речовин (у тому числі паливних бензинів та дизельного палива), а також злив, очищення, нейтралізація резервуарів, тари та інших ємностей з-під нафтопродуктів віднесені до Переліку робіт підвищеної небезпеки, визначеного Додатком 1 до Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.03 №1631, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Між тим, судом з інформації територіального управління Держгірпромнагляду у Кіровоградській області установлено, що МПП "Елегія" не видавався дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки, обов'язкове одержання якого передбачено Законом України "Про охорону праці" та згаданим Порядком. (а.с. 233, т.3).

Наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.07 №271/121, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.07.07 за №762/14029, затверджено Інструкцію з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (надалі - Інструкція №271/121). Ця Інструкція встановлює єдиний порядок організації та проведення робіт, пов'язаних з контролюванням якості товарної нафти (далі - нафта) та нафтопродуктів під час їх приймання, зберігання, транспортування та відпуску. Дія Інструкції поширюється на всі групи, класи, типи і види нафти та типи, марки і види нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності (далі - підприємства), які займаються хоча б одним із таких видів діяльності, як зберігання, транспортування та відпуск нафти і нафтопродуктів, а також органів виконавчої влади.

За визначенням, наведеним в Інструкції №271/121, паспорт якості - це документ, що містить дані для ідентифікації та фактичні значення показників якості нафти та/або нафтопродуктів, отримані в результаті лабораторних випробувань, і їх відповідність вимогам нормативних документів; сертифікат відповідності - це документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи управління довкіллям, персонал відповідають установленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.

Пунктом 5.6 Інструкції №271/121 передбачено, що згідно з результатами випробувань проб нафти та/або нафтопродуктів випробувальна лабораторія оформлює паспорт якості за формою №11-НК.

Підставою для заповнення паспорта якості є акт відбирання проби, записи і висновки про якість нафти та/або нафтопродуктів, які занесено до журналів реєстрації результатів випробувань. Оформлення паспортів якості на підставі робочих зошитів лаборантів не допускається. Номер паспорта якості надається згідно з порядковим номером проби в журналі реєстрації проб.

У паспорті, що видається випробувальною лабораторією на підставі випробувань проби стороннього підприємства, зазначаються лише показники, які обумовлені договором. Паспорти якості передаються виключно замовнику. Передача паспортів чи інформації, що міститься в них, іншим організаціям чи особам здійснюється за письмовою згодою замовника або у випадках, передбачених законодавством України.

Паспорт, що видається випробувальною лабораторією на нафту або нафтопродукт, який відпускається, заповнюється в повному обсязі показників, обумовлених нормативним документом на нафтопродукт. Значення показників, що не визначались випробувальною лабораторією, переносяться з даних паспорта, виданого вантажовідправником чи іншою випробувальною лабораторією, до якої проба надсилалась на випробування, про що робиться відповідна примітка. У паспорті якості робиться висновок про відповідність (невідповідність) нафти або нафтопродукту вимогам нормативного документа або ставиться штамп "Стандартний" чи "Нестандартний". У паспорті якості зазначаються номер та дата його видачі. Паспорт якості підписується лаборантом, що заповнював паспорт якості, та начальником лабораторії, підписи завіряються печаткою. Паспорти якості, видані вантажовідправником (отримані з транспортними документами) по одному примірнику від кожної партії нафти та/або нафтопродукту, зберігаються в організації не менше трьох місяців після реалізації даної партії нафтопродукту.

Відповідно до пункту 6.4.1 Інструкції №271/121 нафту та/або нафтопродукт відпускають споживачам лише після підтвердження випробувальною лабораторією їх відповідності вимогам нормативних документів і наявності паспорта якості на нафту та/або нафтопродукт, що міститься в конкретному резервуарі.

Згідно з пунктами 6.1.2, 6.1.4 Інструкції №271/121 з прибуттям транспортних засобів оператор (або інша відповідальна особа) зобов'язаний зокрема перевірити наявність, повноту і правильність заповнення паспортів якості і копій сертифікатів відповідності (на продукти, що підлягають обов'язковій сертифікації в Україні) і перевірити дані паспортів якості на відповідність вимогам нормативних документів.

Перед прийманням нафти та/або нафтопродукту необхідно: перевірити у пробах нафтопродуктів (візуально) наявність води і механічних домішок; зареєструвати відібрану сукупну пробу нафти та/або нафтопродукту в журналі реєстрації проб за формою N 3-НК і провести приймально-здавальні випробування; порівняти дані приймально-здавальних випробувань з даними паспорта якості вантажовідправника і, у разі відсутності розбіжностей, надати дозвіл на зливання нафти та/або нафтопродукту; записати до паспортів якості вантажовідправника і журналу реєстрації проб номери транспортних засобів, якими доставлено нафту або нафтопродукти, а також номери резервуарів, до яких їх злито.

З наданих позивачем копій паспорту №90 від 23.01.11 на бензин автомобільний А-92, №340 від 03.03.11 на паливо дизельне підвищеної якості, №512 від 09.04.11 на бензин автомобільний А-92 (а.с. 183, 186, 190, т.3), вбачається що вони видані відділом технічного контролю ПАТ "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія", розташованого у м. Лисичанськ Луганської області. Також позивачем надано копію паспорту №120 від 16.01.11 на паливо дизельне автомобільне, виданого ЦЗЛ ВАТ "Мозирський нафтопереробний завод", розташованого у м. Мозирь, Республіки Білорусь (а.с. 188, т.3), а також копію паспорту №41 від 26.02.11 на паливо дизельне автомобільне підвищеної якості, виданого випробувальною лабораторією ТОВ "Дніпроінвест-Ч", розташованого у м. Черкаси (а.с. 191, т.3). Згідно з копіями сертифікатів відповідності (а.с. 182, 185, 187, 189, т.3) виробником вказаних нафтопродуктів є ПрАТ "Линік" (м. Лисичанськ Луганської області). Згідно з копією сертифікату відповідності на бензин автомобільний марки А-76 виробником продукції є Шебелинське відділення по переробці газового конденсату та нафти, що є підрозділом Управління з переробки газу та газового конденсату (с. Андріївна Балаклійського району Харківської області) (а.с. 192, т.3). Паспортів та сертифікатів на інші придбані нафтопродукти позивачем не надано.

Суд зауважує, що за правилами Інструкції №271/121 приймання нафтопродуктів в автоцистерні вантажоодержувачем здійснюється на підставі оригіналу паспорту якості, оформленого за результатами випробовувань, проведених (замовлених) вантажовідправником, щодо кожного з резервуарів, з яких здійснювалося наливання бензину. Позивачем таких паспортів якості на нафтопродукти, відвантажений йому ТОВ "Юла-Люкс", ПП "Астон Вілла" та ПП "Каєн", суду не надано. У судовому засіданні представник позивача наполягав на факті отримання від вказаних контрагентів саме цих копій паспортів та сертифікатів відповідності.

Таким чином, з огляду на те, що документи, надані позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ "Юла-Люкс", ПП "Астон Вілла" та ПП "Каєн", мають суперечливий характер, складені з порушенням вимог чинних законодавчих актів, не узгоджуються з показаннями свідків, а також враховуючи відсутність документів, ведення яких передбачено законодавством, та документів, які б могли достовірно засвідчити фактичне отримання товарів позивачем саме від ТОВ "Юла-Люкс", ПП "Астон Вілла" та ПП "Каєн", суд дійшов висновку про непідтвердження реальності господарських операцій позивача із цими контрагентами, зокрема, з огляду на відсутність належних та достовірних доказів щодо походження поставлених товарів, їх транспортування, прийняття та зберігання.

Крім цього, у ході розгляду справи судом встановлено, що ТОВ "Юла-Люкс", ПП "Астон Вілла" та ПП "Каєн" не мали технічних та технологічних можливостей для поставки та придбання товарів, оскільки у них був відсутній персонал, основні фонди, матеріально-технічні ресурси, економічно необхідні для виконання вказаних господарських операцій.

Такі обставини доведені актами перевірок вказаних контрагентів, проведених органами податкової служби та використаних відповідачем під час перевірки позивача, а саме: актом ДПІ у м. Дніпродзержинську №3980/251/23-206/35577254 від 19.08.11 про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ "Юла-Люкс" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період січень, лютий, березень, квітень, травень 2011 року (а.с. 120-140, т.1), актом Кіровоградської ОДПІ 617/1520/37297942 від 25.07.11 про результати невиїзної документальної перевірки ПП "Астон Вілла" щодо правомірності формування податкового кредиту з суб'єктом господарювання ТОВ "Євросвіт" за період з 01.04.11 по 30.04.11 (а.с. 141-147, т.1), актом Кіровоградської ОДПІ №478/1520/36951999 від 10.10.11 про результати документальної позапланової перевірки ПП "Каєн" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2010 року, січень-квітень 2011 року в частині взаємовідносин з ПП "Фрост Ентоні" (а.с. 148 - 153, т.1).

Вказаними актами встановлено неможливість здійснення цими суб'єктами операцій поставки товарів у періоди, що перевірялися, з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу ресурсів та персоналу, економічно необхідних для цих операцій.

З інформацій територіальних управлінь Держгірпромнагляду судом установлено, що ТОВ "Юла-Люкс", ПП "Астон Вілла" та ПП "Каєн" не отримували дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки, якими є роботи з небезпечними речовинами (у т.ч. паливними бензинами та дизельним паливом), та на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, обов'язкове одержання яких передбачено Законом України "Про охорону праці" та Порядком видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.03 №1631, чинним на час виникнення спірних правовідносин. (а.с. 233, 237, т.3).

Також, за інформацією органів статистики, наданої суду, вказані підприємства не звітували за формою №4-МТП "Звіт про залишки і використання енергетичних матеріалів і продуктів перероблення нафти", яку відповідно до пункту 1.1 Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження №4-мтп "Звіт про залишки і використання енергетичних матеріалів та продуктів перероблення нафти", затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 27.10.05 №331, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.10.05 за №1278/1155, складають суб'єкти господарювання - юридичні особи та їх відокремлені підрозділи усіх видів економічної діяльності, форм власності, які використовують та мають у залишках енергетичні матеріали та продукти перероблення нафти (а.с. 229, 235, т.3).

З метою перевірки реальності господарських операцій, поставлених під сумнів відповідачем, суд доручив Новомосковському міськрайонному суду Дніпропетровської області допитати в якості свідка ОСОБА_13, який діяв у спірних господарських відносинах від ТОВ "Юла-Люкс".

ОСОБА_13 надав адресовані Новомосковському міськрайонному суду письмові пояснення про те, що він перебував на посаді директора ТОВ "Юла-Люкс" з лютого 2008 року по серпень 2011 року, а ТОВ "Юла-Люкс" у І півріччі 2011 року мало господарські відносини з ТОВ "Титан-Ойл" щодо купівлі-продажу світлих нафтопродуктів, які повністю виконані. (а.с. 57-58, т.4) Вказані пояснення судом не приймаються в якості належного та допустимого доказу, оскільки ОСОБА_13 не допитувався як свідок у встановленому порядку, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і відмову від давання показань, як це передбачено статтею 114 КАС України. На виклики до Кіровоградського окружного адміністративного суду для допиту в якості свідка ОСОБА_13 не з'явився.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_14, прізвище якого як директора ПП "Астон Вілла" значиться у договорі №9 від 04.03.11, дав суду показання, що він став засновником та директором ПП "Астон Вілла" з моменту його створення у жовтні 2010 року. Чи має відношення до діяльності цього підприємства на даний час, повідомити суду не зміг, пояснивши, що підприємство перебуває у стадії банкрутства. З приводу ТОВ "Титан-Ойл" повідомив, що з вказаним суб'єктом господарювання ПП "Астон Вілла" мало фінансово-господарські відносини. При цьому свідок ОСОБА_14 не зміг суду повідомити характер цих послуг, місце та період укладення договору, його вид та умови, місце, строки та обставини поставки товарів, ціну поставки та спосіб розрахунків, пояснивши, що усі документи ПП "Астон Вілла" викрадені. Прізвищ та імен осіб, які діяли від імені ТОВ "Титан-Ойл" та ПП "Астон Вілла" у вказаних взаємовідносинах, повідомити також не зміг. Адреса вул. Мурманська 1А у м. Кіровограді, де, за твердженням позивача, здійснювалося навантаження нафтопродуктів від ПП "Астон Вілла", йому (ОСОБА_14) не відома. Крім цього ОСОБА_14 спростував факт належності йому підписів у пред'явлених йому для огляду первинних документах ПП "Астон Вілла", наданих суду позивачем.

Допитати у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_15, прізвище якого як директора ПП "Каєн", значиться у договорі №27 від 06.04.11, не вдалося у зв'язку з поверненням поштою за неможливістю вручення судових повісток про виклик до суду та невиконанням органом внутрішніх справ приводу свідка у зв'язку з не встановленням фактичного місця його перебування.

За таких обставин, враховуючи непідтвердження фактичного постачання ТОВ "Юла-Люкс", ПП "Астон Вілла" та ПП "Каєн" позивачеві товарів, суд погоджується з висновками відповідача про безпідставність формування валових витрат (витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування) та податкового кредиту з ПДВ за цими операціями, незважаючи на наявність у позивача податкових накладних, доказів оплати вартості товарів та відображення цих операцій у документах бухгалтерського обліку (а.с. 181, т.3).

Перерахування позивачем коштів на рахунок ТОВ "Юла-Люкс", а також сплата готівкових коштів ПП "Астон Вілла" та ПП "Каєн" за товари, що фактично цими суб'єктами не поставлялися, не було вчинено з метою отримання доходу, тому такі дії не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Як встановлено у судовому засіданні, позивач та його контрагенти ставили за мету не виконання договорів, а складання документів, які б дали правові підстави позивачеві отримати податкову вигоду шляхом зменшення податкових зобов'язань.

Відсутність фактичного здійснення господарських операції свідчить, що відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку. З огляду на це, наявність податкових та видаткових накладних, які формально відповідають вимогам до їх оформлення, у спірних правовідносинах не є підставою для віднесення певних сум до валових витрат (витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування) та податкового кредиту, оскільки під час судового розгляду справи доведено, що відомості у таких документах щодо господарських операцій не відповідають дійсності.

Як вказав Верховний Суд України у постанові від 08.09.09 №09/143, висновки якої є в силу 244-2 КАС України є обов'язковими для всіх судів України, надання податковому органу належним чином усіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

За правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 07.02.12 №21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

При цьому суд зазначає, що установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідні господарські операції, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків, зважаючи на встановлену відсутність реального вчинення цих господарських операцій та відсутність зв'язку між такими операціями та господарською діяльністю платника податків.

Наслідки порушення податкового законодавства, зокрема у податковому обліку, повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Отже, відсутність судових рішень про визнання недійсними (нікчемними) укладених правочинів, на чому наполягав представник позивача, не може розглядатися як перешкода для коригування (зменшення) позивачу валових витрат (витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування) та податкового кредиту, з огляду на встановлені порушення податкового законодавства, що призвели до виникнення грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст.44 ПК України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Доводи представників позивача, що на час здійснення спірних господарських операцій позивач і ТОВ "Юла-Люкс", ПП "Астон Вілла" та ПП "Каєн" були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, є непереконливими, оскільки ці обставини не спростовують висновків акту перевірки та встановлені у судовому засіданні обставини щодо недійсності взаємовідносин позивача з цими контрагентами.

Суд також не приймає до уваги документи, надані представниками позивача на підтвердження факту використання ним у своїй господарській діяльності придбаних у ТОВ "Юла-Люкс", ПП "Астон Вілла" та ПП "Каєн" товарів - видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспорті накладні, подорожні листи про поставку паливно-мастильних матеріалів покупцям, платіжні документи про проведені з ними розрахунки (а.с. 35-240 т.2, 1-107 т.3), оскільки за ними неможливо ідентифікувати поставлений товар, який не визначений індивідуальними ознаками, як такий, що отриманий від ТОВ "Юла-Люкс", ПП "Астон Вілла" та ПП "Каєн", встановити його походження - фактичне отримання його саме від ТОВ "Юла-Люкс", ПП "Астон Вілла" та ПП "Каєн" (а не від інших осіб), за первинними документами яких було сформовано валові витрати та податковий кредит. Не заперечуючи факту наявності у позивача паливно-мастильних матеріалів, суд дійшов до висновку, що участь у цих відносинах ТОВ "Юла-Люкс", ПП "Астон Вілла" та ПП "Каєн" як постачальників, позивачем не доведена. Надані позивачем первинні документи, які за його твердженням, доводять факт отримання ним від ТОВ "Юла-Люкс", ПП "Астон Вілла" та ПП "Каєн" паливно-мастильних матеріалів, судом до уваги не приймається, оскільки, як установлено судом, до них внесені недостовірні відомості щодо постачальників.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що порушення позивачем приписів податкового законодавства під час декларування взаємовідносин з його контрагентами ТОВ "Юла-Люкс", ПП "Астон Вілла" та ПП "Каєн" - знайшло своє належне підтвердження в ході судового розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у ході судового розгляду доведено правомірність висновків податкового органу про порушення позивачем п.5.1, п.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.138.1.1 п. 138.1 ст.138, п.138.2 ст.138, п.138.5.1 п.138.5 ст.138 ПК України, які призвели до завищення валових витрат за 1 квартал 2011 року на суму 632 562 грн., та витрат які враховуються для визначення об'єкта оподаткування за 2 квартал 2011 року на суму 2 340 216 грн. Крім того, відповідачем доведено порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, які призвели до завищення податкового кредиту з ПДВ за січень 2011 року на суму 9000 грн., за лютий 2011 року - 25833 грн., за березень 2011 року - 91 679 грн., за квітень 2011 року - 345 834 грн., за травень 2011 року - 103 107 грн., за червень 2011 року - 19 042 грн., всього - 594 555 грн.

Позивачем такі висновки не спростовані, а правомірність формування валових витрат та витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, а також податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Юла-Люкс", ПП "Астон Вілла" та ПП "Каєн" належними доказами не підтверджена.

Доводи позивача щодо порушення процедури призначення позапланової документальної перевірки та прийняття наказу про її проведення не мають правового значення для вирішення даного спору, оскільки це не звільняє платника податків від обов'язку сплатити визначені органом державної податкової служби за результатами перевірки грошові зобов'язання.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

За визначеннями, наведеними у пп.14.1.39, 14.1.156 ст.14.1 ст.14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності; податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Порядок обчислення податку на прибуток на час існування спірних правовідносин визначався статтею 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (до 01.04.11) та статтею 152 ПК України (з 01.04.11).

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, передбачений статтею 200 ПК України.

Зі змісту акту перевірки №223/23-10/36812455 від 21.10.11 вбачається, що у ході перевірки позивача було встановлено завищення як валових витрат (витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування), так і валового доходу у деклараціях з податку на прибуток за І та ІІ квартали 2011 року. Також було встановлено завищення як податкового кредиту, так і податкових зобов'язань у деклараціях з податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2011 року. Вказані порушення вплинули на правомірність визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.

При цьому висновки податкового органу про завищення позивачем валового доходу за І квартал 2011 року на 208 516, 36 грн., за ІІ квартал 2011 року на 2 942 208, 09 грн., а також завищення податкових зобов'язань на суму 631 546, 22 грн. (у січні 2011 року на суму 10167, 73 грн., у лютому 2011 року на суму 18 092, 25 грн., у березні 2011 року на суму 13 443, 30 грн., у квітні 2011 року на суму 287 470, 59 грн., у травні 2011 року на суму 139 771, 77 грн., у червні 2011 року на суму 162 600, 58 грн.) ґрунтуються на тому, що позивач частково реалізував товари, які були придбані у ТОВ "Юла-Люкс", ПП "Астон Вілла" та у ПП "Каєн", наступним контрагентам - ДП "Кіровоградський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України", ТОВ "Априкот Плюс", ТОВ "Прогрес", ПСП "Богнер", ПП АФ "Зірка", КП "Кіровоградрембудмонтаж", ТОВ "Руспромпостач", ПАТ "Бобринецька сільгосптехніка", ФГ Олексєєнко В.В., ФГ Івашина В.О., ТОВ "Агрокомплекс", ЖКП "Цукровик", ТОВ "Прем'єра - Ойл", ТОВ "ТД "Украгропром", ЗАТ "Елітне насіння", ПП "Ісма" (розділи 3.1.1, 3.2.1 акту перевірки №223/23-10/36812455 від 21.10.11), а тому, на думку відповідача, валовий дохід та податкові зобов'язання, сформовані за нікчемними правочинами, є недійсними.

Як пояснили суду представники відповідача, у ході перевірки податковий орган керувався Методичними рекомендаціями щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженими наказом Державної податкової адміністрації України від 18.04.08 №266, пунктами 5.9, 5.10 яких передбачено, що при виявленні договору, що суперечить інтересам держави та суспільства і є нікчемним, з'ясовується факт подальшого використання платником ПДВ (отримувачем) у господарській діяльності товару, який був предметом зазначеного договору, встановлюється платник ПДВ - наступний покупець вказаного товару. Інформація про виявлену нікчемність направляється до органу ДПС, в якому такий платник обліковується, з метою визначення підстав визнання договору, укладеного між другою парою контрагентів, нікчемним та відповідно зменшення суми податкового кредиту. Такі дії вчиняються за ланцюгом придбання товару, який був предметом договору, виявленого нікчемним, до платника ПДВ, що має достатні активи для сплати податкових зобов'язань. Підрозділи податкового контролю, оподаткування фізичних осіб відповідно до інформації про рух товару проводять перевірки відповідно до розділу V цих Методичних рекомендацій. Результатом таких перевірок є виявлення нікчемності таких господарських зв'язків за ланцюгом до платника ПДВ, що має достатні активи для сплати податкових зобов'язань, складання Акта позапланової виїзної перевірки та прийняття відповідного повідомлення-рішення.

З огляду на це, відповідач, встановивши наступних покупців ПММ, зазначених у податкових/видаткових накладних позивача, та, вважаючи, що вони отримали податкову вигоду, сформувавши витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, та податковий кредит з ПДВ за нікчемними правочинами, направив акт перевірки до органів ДПС за місцем їх обліку, а щодо ПММ, які на час перевірки залишилися у позивача нереалізованими, відповідач дійшов до висновку, що позивач є кінцевим вигодонабувачем. У зв'язку з цим, відповідачем були відкориговані (зменшені) показники валового доходу у деклараціях позивача з податку на прибуток за І та ІІ квартали 2011 року, та податкових зобов'язань у податкових у деклараціях з податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2011 року, як такі, що задекларовані на підставі нікчемних правочинів позивача з його покупцями.

У зв'язку з цим податковий орган визначив занижений об'єкт оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року у сумі 439 909, 83 грн., за ІІ квартал 2011 року - у сумі 344 921, 63 грн. (від'ємний) та, застосовуючи ставку податку, встановлену ст.10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", визначив до сплати суму податку на прибуток у розмірі 109 977, 46 грн. (439 909, 83 грн. х 25%), про що було винесено податкові повідомлення-рішення №0000032310 від 16.01.12 та №0000042310 від 16.01.12 (з урахуванням результатів розгляду первинної скарги позивача, якою було установлено помилку при застосуванні ставки податку). (а.с. 46, т.1).

Крім того, відповідачем було донараховано суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 143 172 грн., в т.ч. за лютий 2011 року - 6573, 35 грн., за березень 2011 року - 78235,80 грн., за квітень 2011 року - 58363,82 грн., про що винесено податкові повідомлення - рішення №0000052310 від 16.01.12 та №0000062310 від 16.01.12 (з урахуванням результатів розгляду первинної скарги позивача, якою було встановлено помилку при розрахунках податкового зобов'язання, допущену у розділі 3.2 акту перевірки). (а.с. 47, т.2)

Суд не погоджується з висновками податкового органу про неправомірність формування позивачем валового доходу, обґрунтованих порушеннями п.135.1, п.135.2 ст. 135 ПК України, а також податкових зобов'язань, обґрунтованими порушеннями п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України, які належними доказами не доведені. Вбачається, що обставини реальності здійснення господарських операцій щодо поставок ПММ від позивача на адресу його покупців у ході перевірки не перевірялися. Висновки про нікчемність цих правочинів, обґрунтовані посиланням на нікчемність правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Крім того, з огляду на те, що товари (поливного-мастильні матеріали), зазначені у податкових/видаткових накладних ТОВ "Титан-Ойл", не визначені індивідуальними ознаками, відповідач не довів, що саме ці товари були предметом поставок, вчинених між позивачем та його покупцями у періодах, що перевірялися, і щодо яких відповідач дійшов висновку про їх нікчемність за ланцюгом придбання.

Судом установлено, що відповідачем при визначенні сум грошових зобов'язань позивача з податку на прибуток та з податку на додану вартість, належних до сплати до бюджету, не дотримано приписи статей 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а також статей 152 та 200 ПК України. Однак, оскільки ці порушення з боку відповідача не призвели до збільшення податкових зобов'язань позивача з податку на прибуток та з податку на додану вартість, тому не порушують майнові права останнього і не можуть бути підставою для скасування спірних податкових повідомлень - рішень.

Застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій податковими повідомленнями - рішеннями №0000032310 від 16.01.12, №0000052310 від 16.01.12 у розмірі 1 грн. кожним узгоджується з пунктом 7 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, яким передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Зважаючи на встановлені обставини, суд не вбачає підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень Знам'янської ОДПІ №0000032310 від 16.01.12, №0000042310 від 16.01.12, №0000052310 від 16.01.12, №0000062310 від 16.01.12 та відмовляє позивачу у задоволенні його позову.

Враховуючи, що спір вирішено не на користь позивача, підстави для присудження йому судового збору, сплаченого при зверненні до суду, відсутні.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Титан-Ойл" відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш