КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
25 червня 2013 року Справа № 1170/2а-2335/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Кіровоград-Авто" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Публічне акціонерне товариство "Кіровоград-Авто" (надалі - ТОВ "Кіровоград-Авто") звернулося до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - Кіровоградська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000662330 від 02.06.11, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 233 331 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 58 333 грн.
Позов мотивовано тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято за наслідками перевірки, оформленої актом №48/2330/03120392 від 16.05.11, у зв'язку з виявленими порушеннями пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4. ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" при декларуванні позивачем у податковому обліку господарських взаємовідносин з АТ "Українська автомобільна корпорація". Посилаючись на безпідставність висновків акту перевірки та доводячи зв'язок придбаних позивачем у АТ "Українська автомобільна корпорація" послуг з господарською діяльністю підприємства, вказуючи, крім того, на неправомірність застосування штрафних санкцій у спірному податковому повідомленні - рішення, позивач просить суд визнати його незаконним, протиправним та скасувати.
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи.
Ухвалою суду від 03.06.13 замінено відповідача у справі - Кіровоградську об'єднану державну податкову інспекцію - її процесуальним правонаступником - Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби.
Представники відповідача у письмових запереченнях та у судових засіданнях позовні вимоги не визнали, стверджуючи про правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі акту перевірки №48/2330/03120392 від 16.05.11. Доводячи порушення податкового законодавства, допущені позивачем у зв'язку з нарахуванням ним у бухгалтерському обліку послуг з охорони від філії "Рубіж-Авто" АТ "Українська автомобільна корпорація" без належного документального підтвердження та у зв'язку з нарахуванням орендної плати по нежитловому приміщенню, орендованому в АТ "Українська автомобільна корпорація", що не пов'язано зі здійсненням господарської діяльності платника податків, а також у зв'язку з подвійним включенням до податкового кредиту з ПДВ сум податку за податковою накладною ТОВ "Росма", просили суд у позові відмовити.
У судове засідання 25.06.13 сторони не прибули, подавши клопотання про розгляд справи без участі їх представників.
Частиною 4 статті 122 КАС України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши справу у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами, суд встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.
Публічне акціонерне товариство "Кіровоград-Авто", яке 29.07.93 створено як акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Кіровоград АВТО", що перейменовано у відкрите акціонерне товариство "Кіровоград-Авто" (а.с. 195- 205, т.1, а.с. 219-220, т.2), перебуває на податковому обліку в Кіровоградській ОДПІ, є платником податку на додану вартість.
Посадовими особами Кіровоградської ОДПІ та ДПА у Кіровоградській області у період з 30.03.11 по 06.05.11 проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.10 по 31.12.10, за наслідками якої складено акт перевірки №48/2330/03120392 від 16.05.11 (а.с. 12-74, т.1).
Відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення, зокрема, пп.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за період з 01.01.10 по 31.12.10 на загальну суму 233 331 грн., в т.ч.: за січень 2010 року в сумі 19 352 грн.; за лютий 2010 року в сумі 19 352 грн.; за березень 2010 року в сумі 20 080 грн.; за квітень 2010 року в сумі 19 716 грн.; за травень 2010 року в сумі 19 716 грн.; за червень 2010 року в сумі 19 716 грн.; за липень 2010 року в сумі 19 212 грн.; за серпень 2010 року в сумі 21 383 грн.; за вересень 2010 року в сумі 18 701 грн.; за жовтень 2010 року в сумі 18 701 грн.; за листопад 2010 року в сумі 18 701 грн.; за грудень 2010 року в сумі 18 701 грн.
На підставі вказаного акту Кіровоградською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000662330 від 02.06.11, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та відповідно до ч.1 п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, за порушення пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 291 664 грн., з яких 233 331 грн. - за основним платежем та 58 333 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 10, т.1).
Відповідно до наданого відповідачем розрахунку (а.с. 8-12, т.2) підставою для висновків податкового органу про заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість та його донарахування у сумі 233 331 грн. шляхом винесення податкового повідомлення-рішення №0000662330 від 02.06.11, стали порушення, допущені позивачем при декларуванні податкового кредиту з ПДВ, зокрема:
- пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість за січень - грудень 2010 року в сумі 183 664 грн., за рахунок віднесення до податкового кредиту сум ПДВ з вартості послуг, придбаних у АТ "Українська автомобільна корпорація" за договором про надання послуг з охорони власності та забезпечення перепускного режиму на підприємстві №1/07 від 01.02.07, факт використання яких у господарській діяльності не підтверджено;
- пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість за січень - грудень 2010 року в сумі 48 000 грн., за рахунок віднесення до податкового кредиту сум ПДВ з вартості послуг, придбаних у АТ "Українська автомобільна корпорація" за договором оренди №1 від 01.06.09, факт використання яких у господарській діяльності не підтверджено;
- пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість за серпень 2010 року 1 667 грн., за рахунок віднесення до податкового кредиту за серпень 2010 року податкової накладної ТОВ "Росма" №69 від 30.07.10, яка вже була включена до складу податкового кредиту декларації з ПДВ позивача за липень 2010 року.
У ході судового розгляду справи представники позивача погодилися з донарахуванням грошового зобов'язання з ПДВ у суму 1 667 грн. за порушення пп. 7.4.5 п.7.4. ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість". Воднораз, наполягали на безпідставності висновків відповідача про порушення пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" при формуванні податкового кредиту з ПДВ за господарськими операціями з придбання послуг у АТ "Українська автомобільна корпорація" за договором №1/07 від 01.02.07 та за договором №1 від 01.06.09, доводячи, що вказані послуги придбавалися з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.
Перевіряючи правомірність спірного податкового повідомлення рішення, суд виходив з того, що правовідносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість до 01.01.11 регулювались Законом України "Про податок на додану вартість" (надалі - Закон).
Пунктом 1.7 статті 1 Закону визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з положеннями підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку зокрема з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.
Пунктом 1.4 статті 1 Закону визначено, що поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.
Підпунктом 7.1 пункту 7 Закону передбачено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.
Правила формування податкового кредиту визначені пунктом 7.4 статті 7 Закону.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону передбачав, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Підпунктом 7.5.1 пункту 7 статті 7 Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Аналіз вказаних норм свідчить, що право платника податку на додану вартість на податковий кредит виникає на підставі сукупності юридичних фактів, а саме, придбання платником податку товарів (робіт, послуг) з нарахуванням сум податку в ціні придбання, що підлягає сплаті іншому платнику цього податку - постачальнику товарів (робіт, послуг); характеристика товарів (робіт, послуг) з метою оподаткування як таких, що призначені для використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності покупця - платника податку; підтвердження суми податку податковою накладною, митною декларацією чи іншими документами, визнаними подібними до зазначених Законом України "Про податок на додану вартість".
Позиція податкового органу щодо порушень позивачем порядку формування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з АТ "Українська автомобільна корпорація" полягає у тому, що позивач, отримавши у період з 01.01.10 по 31.12.10 значні збитки, протягом 2010 року здійснював у бухгалтерському та податковому обліку нарахування вартості охоронних послуг та орендних послуг по контрагенту АТ "Українська автомобільна корпорація", по яких перевіркою не встановлено подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності та щодо яких у ході перевірки не надано первинних документів, підтверджуючих фактичне виконання послуг.
Судом встановлено що між ВАТ "Кіровоград-Авто" (замовник) та АТ "Українська автомобільна корпорація", від імені якого діяв філіал "Рубіж-Авто" (виконавець) укладено договір №1/07 від 01.02.07 про надання послуг з охорони власності та забезпечення перепускного режиму на підприємстві, за умовами якого виконавець в передбаченому цим договором порядку забезпечує охорону об'єктів, за адресами зазначеними в додатку №1, забезпечує дотримання встановленого на об'єктах режиму та виконує інші зобов'язання, передбачені цим договором (а.с. 75-82, т.1). Додатковими угодами до договору №1/07 від 01.02.07 змінено вартість послуг та обумовлено перелік та режими охорони об'єктів ВАТ "Кіровоград-Авто" (а.с. 83-92, 206, т.1).
Про виконання зобов'язань між сторонами складено щомісячні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за січень - грудень 2010 року на загальну суму 1101981, 36 грн., у т.ч. ПДВ - 183663, 56 грн. (а.с. 99-110, т.1). Крім того, АТ "Українська автомобільна корпорація" видано позивачу податкові накладні на загальну суму 1101981, 36 грн., у т. ч. ПДВ - 183663, 56 грн. (а.с. 111-122, т.1) Розрахунки між сторонами за вказаним договором проведено у безготівковій формі, про що свідчать надані представником позивача копії платіжних доручень (а.с. 228-239, т.2)
Суми ПДВ за вказаними операціями на підставі виписаних АТ "Українська автомобільна корпорація" податкових накладних включено позивачем до складу податкового кредиту податкових декларацій з ПДВ відповідних періодів, а саме: 15 352 грн. - за січень 2010 року; 15 352, 17 грн. - за лютий 2010 року; 16079, 83 грн. - за березень 2010 року; 15716 грн. - за квітень 2010 року; 15716 грн. - за травень 2010 року; 15716 грн. - за червень 2010 року; 15212, 07 грн. - за липень 2010 року; 15716 грн. - за серпень 2010 року; 14700, 83 грн. - за вересень 2010 року; 14700, 83 грн. - за жовтень 2010 року; 14700, 83 грн. - за листопад 2010 року; 14700, 83 грн. - за грудень 2010 року, всього - 183 664 грн. (а.с. 6-106, т.3).
Також, між АТ "Українська автомобільна корпорація" (орендодавцем) та ВАТ "Кіровоград-Авто" (орендарем) укладено договір оренди №1 від 01.06.09, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в користування на певний строк перший поверх головного корпусу з побутовими приміщеннями, другий поверх головного корпусу, територію земельної ділянки огородженою металевим парканом, дах головного корпусу та частину нежитлового приміщення, що знаходяться за адресою: Кіровоградська область, м. Кіровоград, вул. Яновського, 65/52. (а.с. 142-145, т.1). Згідно з пунктом 3.1 цього договору метою оренди є використання орендованого приміщенні у власній господарській діяльності. Відповідно до пункту 5.1 договору за користування орендованим майном орендар сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі 24 000 грн. в місяць, в т.ч. ПДВ 4 000 грн.
Про виконання зобов'язань між сторонами складено щомісячні акти прийому-передачі виконаних робіт/послуг за січень - грудень 2010 року на загальну суму 288 000 грн., у т. ч. ПДВ - 48 000 грн. (а.с. 147-158, т.1). Також АТ "Українська автомобільна корпорація" видано позивачу податкові накладні на загальну суму 288 000 грн., в т.ч. ПДВ 48 000 грн. (а.с. 159-170, т.1). Розрахунки між сторонами за вказаним договором проведено у безготівковій формі, про що свідчать надані представником позивача копії платіжних доручень (а.с. 242, т.2, а.с. 3, т.3)
Суми ПДВ за вказаними операціями на підставі виписаних АТ "Українська автомобільна корпорація" податкових накладних включено позивачем до складу податкового кредиту податкових декларацій з ПДВ відповідних періодів, а саме: 4000 грн. - за січень 2010 року; 4000 грн. - за лютий 2010 року; 4000 грн. - за березень 2010 року; 4000 грн. - за квітень 2010 року; 4000 грн. - за травень 2010 року; 4000 грн. - за червень 2010 року; 4000 грн. - за липень 2010 року; 4000 грн. - за серпень 2010 року; 4000 грн. - за вересень 2010 року; 4000 грн. - за жовтень 2010 року; 4000 грн. - за листопад 2010 року; 4000 грн. - за грудень 2010 року, всього - 48 000 грн. (а.с. 6-106, т.3).
З наданих до суду позивачем документів вбачається фактичне отримання позивачем послуг за договором №1/07 від 01.02.07 про надання послуг з охорони власності та забезпечення перепускного режиму на підприємстві та за договором оренди №1 від 01.06.09, проведення витрат по сплаті ПДВ у складі ціни отриманих послуг, підтвердження суми податку належним чином оформленими податковими накладними, виданими постачальниками.
Воднораз, як вбачається з висновків акту перевірки №48/2330/03120392 від 16.05.11, виявлені порушення позивачем податкового законодавства при формуванні податкового кредиту по взаємовідносинах з АТ "Українська автомобільна корпорація", які стали підставою для донарахування позивачеві грошових зобов'язань з податку на додану вартість, також кваліфіковані посадовими особами податкового органу за п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", чинного на час виникнення спірних правовідносин. (розділ 3.1.2 акту).
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Згідно з абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
За змістом наведених правових норм, необхідною умовою для включення витрат до валових витрат для цілей оподаткування податком на прибуток, є отримання платником податків економічної вигоди від здійснення господарської операції, як складової господарської діяльності. При цьому, витрати мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
За висновками акту перевірки №48/2330/03120392 від 16.05.11, виявлені порушення п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" при формуванні позивачем валових витрат за господарськими операціями з придбання послуг в АТ "Українська автомобільна корпорація" за договором про надання послуг №1/07 від 01.02.07 та за договором оренди №1 від 01.06.09 призвели до заниження податку на прибуток за 2010 рік та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік. Вказані порушення зокрема стали фактичною підставою для винесення відповідачем податкового повідомлення - рішення №0000672330 від 02.06.11, яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 230 894 грн., з яких 184 715 грн. - з основним платежем, 46 179 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 180, 182 - 184, т.2).
Як встановлено у ході розгляду справи, податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ №0000672330 від 02.06.11 оскаржено ПАТ "Кіровоград-Авто" в судовому порядку шляхом подання відповідного позову до Кіровоградського окружного адміністративного суду (а.с. 185 - 188, т.2). Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.12.11 у справі №1170/2а-2336/11 адміністративний позов ПАТ "Кіровоград-Авто" задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ №0000672330 від 02.06.11 в частині нарахування ПАТ "Кіровоград-Авто" штрафних санкцій в сумі 27 707 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено (а.с. 195-200, т.1).
Між тим, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.04.13 за апеляційною скаргою ПАТ "Кіровоград-Авто" постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.12.11 у справі №1170/2а-2336/11 скасовано та позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ №0000672330 від 02.06.11, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 230 894 грн. (а.с. 201-203, т.2).
Відповідно до положень ч.5 ст.254 КАС України постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.04.13 у справі №1170/2а-2336/11 набрала законної сили з моменту її проголошення, тобто з 04.04.13. Доказів її скасування у касаційному порядку сторонами суду не надано.
Вказаним судовим рішенням встановлено та підтверджено факт використання позивачем придбаних у АТ "Українська автомобільна корпорація" за договором про надання послуг №1/07 від 01.02.07 та за договором оренди №1 від 01.06.09 послуг у господарській діяльності, відповідність цих господарських операцій дійсному економічному змісту та спростовано викладені в акті перевірки №48/2330/03120392 від 16.05.11 висновки податкового органу про порушення позивачем п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Згідно з ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Статтею 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Наведене свідчить, що право платника податку - ПАТ "Кіровоград-Авто" - на податковий кредит за спірними господарськими операціями виникло внаслідок фактичного проведення таких операцій, які є об'єктами оподаткування, підтверджено первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.
Отже, суми ПДВ від операцій з придбання послуг в АТ "Українська автомобільна корпорація" за договором про надання послуг №1/07 від 01.02.07 у розмірі 183 664 грн. та за договором оренди №1 від 01.06.09 розмірі 48 000 грн. правомірно віднесені позивачем до складу податкового кредиту, а висновки відповідача про порушення вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", як підстави для донарахування йому грошових зобов'язань у відповідних розмірах, є необґрунтованими. Відтак, донарахування позивачеві спірним податковим повідомленням-рішенням №0000662330 від 02.06.11 грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 231 664 грн. (183 664 грн. + 48 000 грн.) здійснено протиправно, а рішення у цій частині підлягає скасуванню.
Воднораз, враховуючи визнання представником позивача факту порушення ПАТ "Кіровоград-Авто" пп. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що виразилось у віднесенні до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за серпень 2010 року 1 667 грн. за податковою накладною ТОВ "Росма" №69 від 30.07.10, яка вже була включена до складу податкового кредиту декларації з ПДВ позивача за липень 2010 року (а.с. 61, 110, т.3), суд визнає правомірним донарахування позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем на суму 1 667 грн.
Відповідно до пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України (у редакції, яка діяла на час прийняття спірного рішення) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Відповідальність у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з підстав, зазначених у пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України, встановлена пунктом 123.1 статті 123 ПК України та передбачає накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.
Як вбачається з наданого відповідачем розрахунку, штрафні санкції застосовані до позивача саме у розмірі 25% від суми нарахованого податкового зобов'язання. (а.с. 11, т.1)
Оскільки у ході судового розгляду справи відповідачем не доведено суду фактів порушення ПАТ "Кіровоград-Авто" норм податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з ПДВ у січні-грудні 2010 року по взаємовідносинах з АТ "Українська автомобільна корпорація", тому застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених пунктом 123.1 статті 123 ПК України, у розмірі 57 916 грн. (231 664 грн. х 25%) не відповідає вимогам чинного законодавства.
При вирішенні питання щодо правомірності застосування до позивача штрафних санкцій за податкові правопорушення, скоєні ним до 01.01.11, на підставі норм Податкового кодексу України, який набув чинності 01.01.11, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як випливає з рішення Конституційного Суду України від 09.02.99 №1/99-рп у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), частину 1 статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення відповідних податкових повідомлень-рішень.
Тому, штрафні санкції за порушення податкового законодавства, вчинені до набрання чинності ПК України, можуть бути застосовані лише в тому разі, якщо збігаються склади правопорушень, визначені ПК України та попереднім законодавством.
Як установлено пунктом 11 підрозділу 10 розділу ХІХ "Перехідні положення" ПК України, що набув чинності з 06.08.11, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються в розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм п.7 цього підрозділу). За змістом наведеного пункту до податкових правопорушень незалежно від дати їх вчинення застосовуються штрафні санкції в розмірах, визначених ПК України. Оскільки розглядувана норма набула чинності з 06.08.11, передбачений нею припис може бути поширений лише на відносини, що виникли після набрання нею чинності.
Водночас, якщо виявлення правопорушення, вчиненого до набрання чинності ПК України, відбулося до 06.08.11, тобто до набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу ХІХ ПК України, то розміри штрафних санкцій, що можуть бути застосовані до відповідного порушення, повинні визначатися з урахуванням того, що збільшення розміру відповідальності новим нормативно-правовим актом порівняно з попереднім, що регулював ті самі відносини, є фактично зворотною дією нормативно-правового акта, тому що передбачає зміну правила поведінки в разі вчинення певного діяння. Таке за відсутності відповідного застереження у самому нормативно-правовому акті суперечить статті 58 Конституції України.
Тому до податкових порушень, вчинених до 01.01.11, а виявлених до 06.08.11, повинен застосовуватися найнижчий з тих обсягів відповідальності, що передбачені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" або Податковим кодексом України. А починаючи з 06.08.11 за податкові правопорушення застосовуються санкції в розмірах, передбачених ПК України, незалежно від дати вчинення таких порушень.
Як вбачається з матеріалів справи, порушення пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ на суму 1667 грн., вчинено позивачем у серпні 2010 року, а виявлено податковим органом у травні 2011 року, тобто після набрання чинності Податковим кодексом України.
Відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який був чинним до 01.01.11, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Як засвідчує порівняльний аналіз змісту пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на час вчинення позивачем порушення податкового законодавства, встановленого актом перевірки №48/2330/03120392 від 16.05.11) та приписів абз.1 п.123.1 ст.123 ПК України, обидві ці норми встановлюють відповідальність за правопорушення у вигляді заниження суми податкового зобов'язання. Відповідно, склади правопорушення, передбаченого колишньою нормою Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та чинною нормою ПК України збігаються.
Воднораз, розмір штрафних санкцій за вчинення цього порушення має визначатися за нормами законодавства, чинного на момент застосування таких санкцій, але не більше, ніж було передбачено на момент вчинення протиправного діяння.
Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено нарахування штрафу у розмірі 10 відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання), який міг бути збільшений до 50 відсотків залежно від кількості податкових періодів, що минули, починаючи з податкового періоду, на який припала така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припало отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу.
Натомість Податковим кодексом України визначено, що штраф становить 25 відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання і не підлягає збільшенню залежно від кількості податкових періодів. Крім того, Податковий кодекс України на відміну від Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не передбачає мінімального розміру штрафу.
У даних правовідносинах до позивача на підставі п.123.1 ст.123 ПК України може бути застосовано штраф, але його розмір обмежується 10 відсотками від суми нарахованого податкового (грошового) зобов'язання, тобто не більше, ніж було передбачено підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", чинного на час вчинення відповідного порушення. Причому цей штраф не підлягає збільшенню до 50 відсотків, оскільки чинна з 1 січня 2011 року норма пункту 123.1 статті 123 ПК України не передбачає збільшення розміру штрафу залежно від строку недоплати та кількості податкових періодів, що минули. Така позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 24.11.11 №2198/11/13-11.
Отже, у зв'язку з донарахуванням податкового зобов'язання з ПДВ за серпень 2010 року на суму 1 667 грн., на час винесення спірного податкового повідомлення-рішення №0000662330 від 02.06.11 до позивача повинен був бути застосований штраф у розмірі не 25%, а 10% від суми визначеного податкового (грошового) зобов'язання, що становить 166, 70 грн. Відтак, решта 58 166, 30 грн. штрафу (58 333 грн. - 166, 70 грн.) застосована помилково.
Згідно з ч.1, п.1 ч.2 ст.162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
За таких обставин, суд дійшов до висновку, що податкове повідомлення - рішення Кіровоградської ОДПІ №0000662330 від 02.06.11, яким ПАТ "Кіровоград-Авто" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 291 664 грн., з яких 233 331 грн. - за основним платежем та 58 333 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, є протиправним та підлягає скасуванню в частині визначення грошового зобов'язання у сумі 289 830, 30 грн., з яких 231 664 грн. - за основним платежем, 58 166, 30 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. В решті позовних вимог, а саме щодо скасування спірного податкового повідомлення - рішення в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1833, 70 грн., з яких 1 667 грн. - основний платіж, 166,70 грн. - штрафні (фінансові) санкції, позивачеві слід відмовити за безпідставністю.
Згідно з частинами 1, 3 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне присудити позивачеві судові витрати з Державного бюджету України в розмірі 1, 70 грн.
Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Кіровоград-Авто" задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції №0000662330 від 02.06.11, в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 289 830, 30 грн., з яких 231 664 грн. - за основним платежем, 58 166, 30 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
В решті позовних вимог відмовити.
Присудити публічному акціонерному товариству "Кіровоград-Авто" з Державного бюджету України судовий збір у сумі 1, 70 грн.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. Черниш