Справа: № 826/10157/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.
Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.
Іменем України
10 вересня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;
суддів: Кучми А.Ю., Федотова І.В.,
за участю секретаря: Бащенко Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до Державної екологічної інспекції у м. Києві про визнання протиправним та скасування п. 1 припису від 07.02.2013 року №08/118п,
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у м. Києві про визнання протиправним та скасування п. 1 припису від 07.02.2013 року №08/118п.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2013 року у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2013 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, посадовими особами відповідача на підставі наказу від 25.01.2013 року №204 та направлення на проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 25.01.2013 року №214 у період з 25.01.2013 року по 07.02.2013 року проведено позапланову перевірку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»; за наслідками перевірки складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами №08/169А.
Актом перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема, ст. ст. 32, 33 Закону України «Про відходи», ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», оскільки на товаристві відсутні дозвіл на розміщення відходів у 2013 році та ліміти на утворення та розміщення відходів на 2013 рік.
Згідно акту перевірки, у процесі діяльності позивачем утворюються відходи різного морфологічного складу та класів небезпеки:
- тверді побутові відходи, послуги з виведення та знешкодження яких надає ДП «Фірма Альт афер Київ» (договір №10/102-3-4-00/135/2431 від 04.05.2012 року, термін дії до 04.05.2015 року);
- лампи люмінесцентні та відходи, які містять ртуть, інші зіпсовані або відпрацьовані, послуги з вилучення та подальшого поводження з якими надає ТОВ «УНК «Біос» (договір №2713/1/10/101-00/6 виконання робіт по вилученню відходів від 11.01.2013 року, термін дії - до 31.12.2013 року);
- відпрацьована і списана оргтехніка, електронне і офісне устаткування, послуги по прийманню для переробки, вилучення і знешкодження небезпечних складників, забруднювачів довкілля яких надає ТОВ «НВП «Екологічна лабораторія» (договір №10/102-3-1-00/61 від 10.07.2009 року, термін дії - на 1 рік з пролонгацією);
- відходи комунальні (міські) змішані, у т. ч. сміття з урн;
- відходи, одержані в процесі очищення вулиць, місць загального користування, інші;
- папір та картон пакувальні зіпсовані, відпрацьовані чи забруднені; поліетилен, поліпропілен.
З метою усунення виявлених недоліків та порушень природоохоронного законодавства, зафіксованих в акті перевірки, відповідачем 07 лютого 2013 року винесено припис №08/118, яким позивачу приписано, зокрема, у термін до 08.04.2013 року отримати та представити до державної екологічної інспекції у м. Києві дозвіл на розміщення відходів та ліміти на утворення та розміщення відходів на 2013 рік (п. 1).
Відмовляючи у задоволенні позову, сду першої інстанції дійшов висновку про правомірність пунку 1 припису від 07.02.2013 року №08/118п.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до статті 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.
Положеннями статті 1 Закону України «Про відходи» визначені наступні терміни:
- відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення;
- виробник відходів - фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів;
- розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах;
- зберігання відходів - тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення);
- відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами;
- захоронення відходів - остаточне розміщення відходів при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи на об'єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини не перевищував установлених нормативів.
Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 32 цього ж Закону з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів. Ліміти на обсяги утворення і розміщення побутових відходів не встановлюються.
Відповідно до положень статті 33 зазначеного Закону зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення). На кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів. Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.
З аналізу зазначених правових норм вбачається, що розміщення відходів включає в себе їх зберігання та захоронення. При цьому, зберігання здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання; захоронення відходів - це остаточне розміщення відходів при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи на об'єктах.
Проте, відповідачем не надано доказів, що позивач зберігає відходи у місцях, визначених органами місцевого самоврядування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 1998 року №1218 затверджено Порядок розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів (далі - Порядок №1218).
Пунктами 10, 11 вказаного Порядку передбачено, що місцеві державні адміністрації за погодженням з органами Мінекоресурсів на місцях до 1 лютого поточного року визначають перелік власників відходів, яким необхідно одержати ліміти на утворення та розміщення відходів на наступний рік. Органи Мінекоресурсів на місцях до 1 березня поточного року надсилають на адреси власників відходів повідомлення про необхідність подання на погодження проектів лімітів на утворення та розміщення відходів на наступний рік.
Отже, отримання дозволу на розміщення відходів та затвердження лімітів на утворення і розміщення відходів не є обов'язковими для всіх без виключення суб'єктів господарювання, їх наданню передує обов'язок, як місцевих державних адміністрацій, так і органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища України вчинити певні дії.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, позивач не отримував повідомлення про необхідність подання на погодження лімітів. Також відповідачем не надано доказів, які б свідчили про включення позивача до переліку власників відходів, яким необхідно одержати ліміти на утворення та розміщення відходів.
Також, згідно пункту 8 Порядку №1218, власники тільки побутових відходів, що уклали договори на розміщення відходів з підприємствами комунального господарства, звільняються від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, між позивачем та юридичними особами були укладені наступні угоди:
- від 10 липня 2009 року №10/102-3-1-00/061 з ТОВ «НВП «Екологічна лабораторія», відповідно до якої останній приймає на себе зобов'язання виконувати роботи по прийманню від замовника відпрацьованої і списаної оргтехніки, електронного і офісного устаткування і майна та їх окремих складових, для переробки, вилучення і знешкодження небезпечних складників, забруднювачів довкілля (а.с. 36 - 41);
- від 04 травня 2012 року №10/102-3-4-00/135/2431 з Дочірнім підприємством «Фірма Альтфатер Київ», відповідно до якого останній бере на себе зобов'язання виконувати роботи по вивезенню та знешкодженню твердих побутових відходів, відповідно до адрес об'єктів, кількості сміттєзбиральних контейнерів та періодичності вивозу, визначених в довідці - дислокації. В довідці - дислокації визначено адресу позивача, кількість контейнерів та кількість вивезень за тиждень;
- від 11 січня 2013 року №2713/1/10/101-00/6 з ТОВ «Українсько - німецька компанія «Біос», відповідно до якого останній приймає на себе зобов'язання виконати роботи по вилученню відходів, зокрема, відпрацьовані люмінесцентні лампи та інші відходи, що містять ртуть, що включають наступні етапи: організація процесу вилучення, безпосереднє вилучення відходів, їх подальша утилізація, що утворилися в результаті діяльності підприємства.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач не здійснює самостійне розміщення (зберігання та захоронення) відходів в спеціально відведених місцях, оскільки всі відходи вивозяться спеціалізованими підприємствами згідно укладених договорів, відповідно не повинен отримувати дозвіл на розміщення відходів та ліміти на утворення та розміщення відходів.
За таких обставин, пункт 1 припису від 07.02.2013 року №08/118п є протиправним, тому підлягає скасуванню.
Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до пункту 1 та 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити.
Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2013 року та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати пункт 1 припису Державної екологічної інспекції у м. Києві від 07.02.2013 року №08/118п.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
(Постанову у повному обсязі складено 16.09.2013 року)
Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко
Суддя: А.Ю. Кучма
Суддя: І.В. Федотов
Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.
Судді: Кучма А.Ю.
Федотов І.В.