Справа: № 826/7139/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.
Іменем України
10 вересня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;
суддів: Кучми А,Ю., Федотова І.В.,
за участю секретаря: Бащенко Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Фенікс - К» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Фенікс - К» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 11 грудня 2012 року №0004542250, №0004552250 та від 06 березня 2013 року №0001162250.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 липня 2013 року у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 липня 2013 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Гарант Сервіс-А»; за наслідками перевірки складено акт від 22.11.2012 року №367/22-50/20068684.
Актом перевірки встановлено:
- заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 171875,00 грн., у тому числі за 2008 рік на 115042,00 грн., 2009 рік - 34583,00 грн., 2010 рік - 22250,00 грн., чим порушено п. 5.1 підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, підпункт 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;
- завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 135343,00 грн., у томі числі за травень 2008 року на 8977,00 грн.; червень 2008 року - 14201,00 грн.; липень 2008 року - 25322,00 грн.; серпень 2008 року - 8633,00 грн.; вересень 2008 року - 16567,00 грн.; жовтень 2008 року - 10000,00 грн.; грудень 2008 року - 2232,00 грн.; січень 2009 року - 3404,00 грн.; лютий 2009 року - 3300,00 грн.; березень 2009 року - 1844,00 грн.; квітень 2009 року - 8010,00 грн.; червень 2009 року - 2055,00 грн.; липень 2009 року - 2498,00 грн.; жовтень 2009 року - 5000,00 грн.; листопад 2009 року - 5500,00 грн.; січень 2010 року - 3400,00 грн.; лютий 2010 року - 7500,00 грн.; березень 2010 року - 3400,00 грн.; квітень 2010 року - 3500,00 грн., чим порушено підпункти 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, підпункт 7.5.1 п. 7.5, підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
В обґрунтування заниження позивачем податкових зобов'язань орган державної податкової служби посилається на не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТОВ «Гарант Сервіс - А», оскільки згідно постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 06.12.2012 року зазначене товариство здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Також, в акті перевірки відповідач зазначає, що до перевірки не надано сертифікатів відповідності від підприємства - виробника, ДСТУ, ТУ на товар, паспортів якості на товар та будь - яких інших документів, що засвідчують передачу товару.
11 грудня 2012 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС винесені податкові повідомлення - рішення:
- №0004542250, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 71041,00 грн., у тому числі за основним платежем 56833,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14208,00 грн.;
- №0004552250, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 22250,00 грн., у тому числі за основним платежем 17800,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4450,00 грн.
За результатами оскарження зазначених податкових повідомлень - рішень в адміністративному порядку, відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 06 березня 2013 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5500,00 грн. за основним платежем та у розмірі 1375,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, тому останнім неправомірно сформовані дані податкового обліку по господарським операціям з ТОВ «Гарант Сервіс - А».
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.
Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Так, розглядаючи реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Гарант Сервіс-А», на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем (покупець) та ТОВ «Гарант Сервіс - А» укладено договір №12 про довгострокові поставки, відповідно до якого останній зобов'язується протягом дії договору поставляти у власність покупця товари (у тому числі, але не виключно, запасні частини для автомобілів, спецтехніки, автобусів, сільгосптехніки, авто хімію, мастила, супутні товари для автотранспорту та інше - далі товари) окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язаний приймати товар і оплачувати його вартість на встановлених договором умовах. Поставка здійснюється самовивозом товару покупцем зі складу постачальника, якщо це у м Києві. Або транспортними компаніями, що працюють у межах України. Підставою для відпуску окремої партії товару є остаточно погоджена сторонами накладна, у якій зазначаються кількість, асортимент (номенклатура), ціна, дата відпуску товару та остаточний термін розрахунків за товар, якщо він отримується за умови відстрочки платежу. Постачальник може здійснити доставку товару покупцю своїми транспортними засобами за додаткову оплату, що зазначається у накладній (п. 6.1, 6.2 договору).
На підтвердження виконання зазначеного договору позивач надав рахунки - фактури, видаткові та податкові накладні.
Зазначені документи були досліджені органом державної податкової служби під час здійснення перевірки.
Разом з тим, згідно постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 06 грудня 2011 року у кримінальній справі №1п-329/11 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого статтями 205 ч. 2, ст. 28 КК України, останнього звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з актом амністії відповідно до Закону України «Про амністію у 2011 році», кримінальну справу закрито.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання певної категорії осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.
Отже, акт амністії застосовується до осіб, які визнанні винними у вчиненні злочину.
Згідно вищенаведеної постанови, ОСОБА_4, перебуваючи на території м. Луганськ, не маючи наміру займатися підприємницькою діяльністю, пов'язаною з виробництвом товарів, виконання робіт або надання послуг, діючи з корисливих спонукань, погодився на пропозицію невстановленої слідством особи за грошову винагороду стати засновником ТОВ «Гарант Сервіс-А», усвідомлюючи при цьому, що вказане товариство створюється з метою прикриття незаконної діяльності та передбачаючи можливість спричинення державі в результаті такої незаконної діяльності майнової шкоди у великих розмірах.
Згідно з поясненнями засновника ТОВ «Гарант Сервіс-А», у 2007 році він за проханням третьої особи зареєстрував на своє ім'я вказане товариство (підписав статутні документи та відкрив рахунок у банківській установі). При цьому, до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Гарант Сервіс-А» він будь-якого відношення не мав, оскільки тільки підписував та здавав до податкового органу надану невстановленими особами податкову звітність вказаного товариства за винагороду.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, первинні бухгалтерські документи та податкові накладні виписані ТОВ «Гарант Сервіс-А» не відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.
Первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, рахунки - фактури), підписані ОСОБА_4 складені з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, пункту 16 Наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» від 21.12.2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.12.2010 року за № 1401/18696.
Крім того, відповідно до вимог п. 6.1 та п. 6.2 договору поставка здійснюється самовивозом товару покупцем зі складу постачальника, якщо це у м Києві. Або транспортними компаніями, що працюють у межах України. Підставою для відпуску окремої партії товару є остаточно погоджена сторонами накладна, у якій зазначаються кількість, асортимент (номенклатура), ціна, дата відпуску товару та остаточний термін розрахунків за товар, якщо він отримується за умови відстрочки платежу. Постачальник може здійснити доставку товару покупцю своїми транспортними засобами за додаткову оплату, що зазначається у накладній.
Проте, позивачем не надано доказів на підтвердження поставки товару у спосіб, що визначений договором.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Гарант Сервіс-А», на підставі яких були сформовані дані податкового обліку, відповідно надані первинні документи не є підтвердженням даних податкового обліку.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 зазначеного Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);
Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до статті 203 зазначеного Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень доведено, що зазначений вище правочин з ТОВ «Гарант Сервіс-А» є таким, що не відповідає моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, спрямований на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив правомірність податкових повідомлень - рішень від 11 грудня 2012 року №0004542250, №0004552250 та від 06 березня 2013 року №0001162250.
Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Фенікс - К» залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 липня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
(Ухвалу у повному обсязі складено 16.09.2013 року)
Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко
Суддя: А.Ю. Кучма
Суддя: І.В. Федотов
.
Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.
Судді: Кучма А.Ю.
Федотов І.В.