36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
04.09.2006р. Справа № 14/334 (18/14)
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Зінківська філія, вул.Гоголя, 4,м. Зіньків, Полтавська область,38100
до Зіньківського виробничого управління житлово-комунального господарства, вул.Дзержинського, 117,м. Зіньків, Зіньківський район, Полтавська область,38100
за участю прокуратури Полтавської області, на стороні відповідача, 36000, м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави,7
третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Державного казначейства у Полтавській області, 36014, м. Полтава, вул. Шевченка,1
Відділення Державного казначейства у Зінківському районі, 38100, м Зіньків, вул.. Жовтнева,2
про стягнення 64197,36 грн.
Суддя Іваницький О.Т.
Представники:
від позивача: Блищук В.Т., Стрибко В.І., Стасюк Л.І. ( дор. у матеріалах справи )
від відповідача: Дербеньов О.В., Петренко В.П., Гріненко Н.В. ( дор. у матеріалах справи)
від третіх осіб - Ткаченко А.М.
від прокуратури - Лимар А.
СУТЬ СПОРУ: Розглядається позов про стягнення 64197,36 грн. заборгованості за поставлену електричну енергію відповідно до умов договору № 90 від 23.02.2001 року.
Справа розглядається в новому складі суду, після скасування попереднього рішення господарського суду Полтавської області від 21.09.2005 року та постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.02.2006 року у справі № 18/14 постановою Вищого Господарського суду України від 22 травня 2006 року № 18/14.
Ухвалою господарського суду Полтавської області у справі № 14/334 ( 18/14 ) від 16.06.06 року суддею Іваницьким О.Т. на підставі вимог статей 61,64-65 ГПК України та постанови Вищого Господарського суду України від 22 травня 2006 року № 18/14 було порушено провадження у справі
Розгляд справи проводиться з врахуванням вимог Постанови Вищого Господарського Суду України № 18/14 від 22.05.2006 року, в частині перевірки доводів на які посилається відповідач за позовом, щодо оплати за поставлену електричну енергію платіжним дорученням № 7 від 09.01.2003 року.
Стосовно інших фактів сторони звільненні від доказування на підставі вимог статті 35 ГПК України, оскільки обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду ( іншого органу, який вирішує господарські спори ) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
За поданням № 05-536 від 20.07.05р.першого заступника прокуратури області старшого радника юстиції О.В. Кириченко у відповідності до вимог статт1 29 ГПК України у справі приймає участь представник прокурати Полтавської області.
За клопотанням представників сторін строк розгляду спору був продовжений ухвалою господарського суду № 14/334 ( 18/14 ) від 04.08.2006 року у відповідності до вимог статей 22,69 (ч.4 ) ГПК України.
В судових засіданнях 04.09.06р., 07.09.06р. за клопотанням сторін у відповідності до вимог статей 22,77 ГПК України було оголошено перерви для надання можливості представникам сторін витребувати та подати додаткові документи та матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Рішення оформлено, підписано і оголошено сторонам 13.09.2006 року.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та його представники в судових засіданнях проти позовних вимог заперечують, посилаючись на виконання ним умов договору № 90 від 23.02.2001 року та сплатою коштів платіжним дорученням № 7 від 09.01.2003 року згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1693 від 11 листопада 2002 року “ Про проведення розрахунків бюджетних установ за спожити енергоносії “ та спільного протокольного рішення № 672 від 26 грудня 2002 року щодо проведення розрахунків бюджетних установ за спожиті енергоносії ( у матеріалах справи ).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд, встановив, що позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою ( вхд. № 4 від 04.01.2005 року ) до відповідача про стягнення заборгованості за поставлену ним електричну енергію відповідно до умов договору № 90 від 23.02.2001 року. Позовні вимоги позивача ґрунтуються на виникненні заборгованості по оплаті за спожиту електричну енергію у відповідності до угоди від 08.07.2002 року, яка на його думку є договором новації на підставі ст.220 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) і ніяким чином не пов'язана з договором № 90 від 23.02.2001 року.
Відповідач - Виробниче управління житлово-комунального господарства м. Зіньків Полтавської області - позовні вимоги не визнає вважаючи, що умови договору ними виконані повністю, а саме проведено оплату за спожиту електричну енергію у розмірі визначеному додатковою угодою від 08.07.2002 року до договору № 90 від 23.02.2001 року та є його невід'ємною частиною.
На підставі ухвали господарського суду Полтавської області від 23.03.05р. у справі була призначена судово-бухгалтерська експертиза. Висновок № 185 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.. заслуженого професора М.С. Бокаріуса Полтавське відділення ( 36026, м. Полтава, Пров. Гористий,11) знаходиться в матеріалах справи ( див. т.2 а.с. 3 - 10 ). Висновок № 330 спеціаліста бухгалтера від 08.07.2005 року ( у матеріалах справи ( див. т. 2 а.с. 21-23 ).
Договірні відносини між підприємствами діяли тривалий час і продовжуються на день розгляду справи по суті. Посилання представників позивача, що борг виник і існує на даний час безпідставні, оскільки станом на 12.03.2005р. заборгованості Зінківського ВУЖКГ перед ВАТ “Полтаваобленерго» в особі Зінківської філії по угоді від 8 липня 2002 року не існує.
Це підтверджується висновком спеціаліста-бухгалтера, дослідження якого проведене виключно на підставі облікових документів, що надавались для його проведення. дослідження, складені не тільки відповідачем, а і позивачем, тобто мають взаємний характер.
Між сторонами була укладена угода про погашення заборгованості від 8.07.2002 р.
У пункті 1.1. якої зазначено: “ що предметом даної Угоди є умови і порядок сплати Боржником Кредитору своєї заборгованості, яка нарахована відповідно до укладених договорів на постачання електричної енергії за № 90 від 06.06.2002 р. та за № 90а від 06.06.2002 р.» Пунктом п. 2.3. цієї ж угоди сторони визначили, що “дана Угода вважається невід'ємною частиною діючих договорів на постачання (користування) електроенергією», а тому і розрахунки по них та по вказаній угоді не можна розглядати відокремлено.
Сторона не укладалась угода про припинення первісного зобов'язання. Оскільки сторони, щоб наступила новація, повинні спеціального обговорити умову про припинення раніше діючого зобов'язання і заміну його новим зобов'язанням. Така вимога прямо слідує із формулювання правила ч. 1 ст. 220 ЦК УРСР яка діяла до 1.01.2004 року.
У пункті 5.8. Договору № 90 від 06.06.2002 р., який діяв на момент укладення угоди від 8.07.2002 р. і діє до теперішнього часу, і по якому ніяких зобов'язань припинено не було, зазначено: "У разі виникнення заборгованості Споживач зобов'язаний укласти договір застави майна на суму заборгованості, скласти і погодити з Електропостачальною організацією графік погашення заборгованості за умови здійснення поточних платежів.
Саме угодою від 8.07.2002 р. і узгоджувався даний графік. Тобто дана угода повністю відповідала договору № 90 і була укладена на його виконання.
Станом на 8.07.2002 року загальна сума заборгованості перед позивачем складала 67897,36 грн., а боргове зобов'язання розміром 107897,36 грн. ніякими первинними бухгалтерськими документами не було підтверджено. Даний факт підтверджується також дослідницькими висновку судово-бухгалтерської експертизи по першому питанню.
Боржник визнає свої боргові зобов'язання (поточна заборгованість) перед кредитором в сумі шістдесят сім тисяч вісімсот дев'яносто сім грн. 36 коп. (пункт 1.2. угоди від 8.07.2002 р.), яка підписана повноважними особами та скріплена печатками обох сторін.
Суд дійшов висновку, що відповідачем по справі доведено обставини, на які він
спирався, як підставу свої заперечень. Цей факт підтверджуються наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 7 від 09.01.2003 року та рахунками і платіжними дорученнями ( т. 1. а.с. 99 - 151 ).
Платіжне доручення № 7 від 09.01.2003 року містить інформацію про сплату коштів за електричну енергію Управлінням державного казначейства в Полтавській області від імені Зіньківського ВУЖКГ. Перерахування коштів проводилося на виконання спільного протокольного рішення від 26.12.2002 року № 672 щодо проведення розрахунків бюджетних установ за спожиті енергоносії згідно постанови № 1693 від 11.11.2002 року, укладеного його сторонами. Підтвердження виконання протокольного рішення зазначається і в довідках за № 14-17/1994 від 15/06/2006 року виданими Управлінням Державного казначейства у Полтавській області та відділом Державного казначейства у Зінківському районі за № 02-16/177 від 08/06/2006 року та поясненнями наданими представниками Управління Державного казначейства у Полтавській області та Відділення Державного казначейства у Зінківському районі в ході судових засідань.
Крім того, факт відсутності заборгованості за спожиту електроенергію Виробничим управлінням житлово-комунального господарства м. Зіньків Полтавської області підтверджується висновком № 330 спеціаліста бухгалтера Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Бокаріуса, де зазначено, що “заборгованості Зіньківського ВУЖКГ перед “Полтаваобленерго» станом на 12.03.2005 року не існує, так як облікування спільних фінансово-господарських операцій велось узагальнено, а не окремо».
Угодою від 8.07.2002 р. був узгоджений графік погашення усієї заборгованості відповідача, станом на 8 липня 2002 року в сумі 64697,36 грн. і між сторонами була досягнута згода про реструктуризацію боргу., яку відповідач зобов'язався сплатити протягом шести місяців. На підкріплення домовленості сторони уклали угоду від 8 липня 2002 року, яка є предметом даного позову.»
У двосторонньому акті звірки, скріпленому підписами і печатками, відповідно до якого сторони провели звірку розрахунків за спожиту та сплачену електроенергію станом на 14 жовтня 2003 року, наприкінці січня 2003 року після проведення платежу на суму 96697,00 грн. по даним Зіньківської філії ВАТ «Полтаваобленерго» сальдо по Дт становить 8126,32 грн., а по даним Зіньківського ВУЖКГ -20734,38 грн. Якщо, як вказує позивач, Зіньківська філія ВАТ "Полтаваобленерго" вела на той час відокремлений бухгалтерський облік по угоді від 8 липня 2002 року і по ній рахувалась заборгованість відповідача у сумі 64197 грн. 36 коп., то у вищевказаному акті позивач після проведення відповідачем платежу в сумі 96697,00 грн., повинен був поставити у колонці сальдо по Кт суму 43943,04 грн., тобто як передплату, що є порушенням статі 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
На підтвердження цього у дослідженні восьмого питання висновку судово-бухгалтерської експертизи вказано, що за даними бухгалтерського обліку Зіньківською філією ВАТ "Полтаваобленерго" кошти в сумі 96697,00 грн. на часткову передплату за споживання електроенергії не зараховані. Тобто, сам позивач зарахував сплачені кошти на погашення заборгованості, у яку входила сума 64197 грн. 36 коп., оскільки на передплату вони зараховані не були.
Актом взаємозвірки розрахунків між сторонами від 13.12.2004 р., складеному станом на 1.12.2004 р., підтверджено сальдо по даних відповідача по Кт -12462,73 грн., по даних позивача по Дт -52463,41 грн. із записом "в т.ч. 40000,00 грн. -1997 р."
Відповідно до дослідження десятого питання судово-бухгалтерської експертизи вказано, що "в акті взаємозвірки розрахунків від 13.12.2004 р. заборгованість Зіньківського ВУЖКГ в сумі 64197 грн. 36 коп. Зіньківською філією "Полтаваобленерго" врахована, що документально підтверджується розрахунком спожитої та сплаченої електричної енергії Зіньківстким ВУЖКГ, проведеним Зіньківською філією ВАТ "Полтаваобленерго". Відповідно до вказаного розрахунку, який, як зазначає експерт, складений Зіньківською філією ВАТ "Полтаваобленерго", сума 52463,41 грн. розподілена наступним чином: по договору № 90 -Кт -11733,95 грн.; згідно Угоди -Дт -64197,36 грн. однак ці дані не можуть мати місця, оскільки не відповідають акту звірки, скріпленому підписами і печатками, відповідно до якого сторони провели звірку розрахунків за спожиту та сплачену електроенергію станом на 14 жовтня 2003 року.
Угода про погашення заборгованості від 8.07.2002 р. відповідачем була виконана повністю.
Відповідачем надані належні докази про відсутність своєї вини та наявності боргу.
Посилання позивача на порушення відповідачем умов виконання зобов'язань по договору в частині погашення заборгованості безпідставні. Суд приходить до висновку про відмову у задоволені позову повністю. На підставі викладеного суд приходить до висновку про відмову в позові повність оскільки посилання позивача на порушення умов відповідачем виконання зобов'язань по договору в частині погашення заборгованості безпідставні.
Враховуючи викладене, матеріали справи, керуючись статтями 22, 29, 32-36, 41- 43, 45, 49,69 (ч.4), 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити в задоволенні позову повністю
СУДДЯ Іваницький О.Т.