Україна
Донецький окружний адміністративний суд
18 вересня 2013 р. Справа № 805/12314/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Голубової Л.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до управління Пенсійного фонду України в
Будьонівському районі м. Донецька
про скасування вимоги про сплату боргу від 01 серпня 2013 року № Ф - 494, рішення № 1749 від 16 серпня 2013 року, зобов'язання припинити нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування
за участю:
представник позивача: не з'явилися,
представник відповідача: не з'явилися
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька (далі - відповідач) про скасування вимоги про сплату недоїмки від 01 серпня 2013 року № Ф - 494, зобов'язання припинити нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Позовні вимоги обґрунтувано тим, що позивач є пенсіонером за віком. Згідно довідки МСЕК від 21.08.2002 року має трудове каліцтво та третю групу інвалідності.
Позивач здійснює підприємницьку діяльність згідно спрощеної системи оподаткування, є платником фіксованого податку.
Вважає незаконною вимогу про сплату боргу від 01 серпня 2013 року № Ф-494, оскільки частиною 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» пенсіонери за віком або інваліди звільнені від сплати зазначеного внеску.
Позивачем заявою від 09 вересня 2013 року збільшено позовні вимоги, просить скасувати також рішення № 1749 від 16 серпня 2013 року про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на суму 170,00 гривень, оскільки вважає себе звільненим як від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування так і від наданні звітності щодо вказаного внеску.
Позивач через канцелярію суду надав клопотання від 18 вересня 2013 року щодо письмового розгляду його позову.
Відповідач через канцелярію суду надав письмові заперечення від 17 вересня 2013 року, в яких просив відмовити у задоволенні позову через необґрунтованість позовних вимог нормами діючого законодавства, оскільки позивачеві не виповнилося 60 років. Також просив розглянути справу без участі представника відповідача.
Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
На підставі наведеної норми, а також врахувавши клопотання сторін, суд прийшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд,
ОСОБА_1 з 02 квітня 2012 року зареєстрований як фізична особа-підприємець з 19 січня 2005 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію НОМЕР_1 (а.с.16).
Як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування позивач зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька, про що зазначено в акті перевірки № 229 від 06 березня 2013 року (а.с.19).
Позивач є платником єдиного податку з 01січня 2012 року по дійсний час, про що свідчить свідоцтво платника єдиного податку НОМЕР_2 (а.с.17).
В 2011 році позивач також знаходився на спрощеній системі оподаткування, сплачував фіксовану плату, що підтверджується патентом НОМЕР_3 (а.с.35-36).
Відповідач у даній справі є суб'єктом владних повноважень, оскільки відповідно до вимог частин 1, 3 статті 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011 року територіальні органи центрального органу виконавчої влади утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників центрального органу виконавчої влади і коштів, передбачених на його утримання, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, Кабінетом Міністрів України.
Територіальні органи центрального органу виконавчої влади діють на підставі положень, що затверджуються керівником центрального органу виконавчої влади.
Згідно зі пунктом 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України.
Відповідно до пункту 7 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 р. № 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 р. № 5-5) затверджено Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.
Згідно із підпунктом 1.1 цього Положення управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.
Згідно наданих відповідачем повідомлень-розрахунків сплати єдиного внеску сума боргу позивача з зазначеного внеску в розмірі 10174,76 гривень складається з наступних сум: за 2011 рік на загальну суму 4010,30 гривень (а.с. 28), за 2012 рік на загальну суму 4572,42 гривні (а.с. 29), за січень-березень 2013 року на загальну суму 1194,03 гривні (а.с.30) та за квітень 2013 року на загальну суму 398,01 гривні (а.с.31).
Отже, спірна вимога від 01 серпня 2013 року № Ф-494 про сплату боргу з єдиного соціального внеску в сумі 10174,76 гривень складається з недоїмки за період 2011 рік, 2012 рік та за січень-квітень 2013 року (а.с.11).
Штрафні санкції в сумі 170,00 гривень виникли на підставі рішення № 1749 від 16 серпня 2013 року про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (а.с.8).
Вищевказані суми боргу позивача з єдиного внеску зазначені в картці особового рахунку платника фізичної особи-підприємця, що обрала спрощену систему оподаткування (а.с.32).
Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464) із змінами і доповненнями.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Частинами 1 та 5 статті 9 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування.
Згідно з частиною 8 статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Відповідно до частини 12 статті 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Разом із тим, суд зазначає, що в статті 4 Закону № 2464 наведено перелік осіб, що є платниками єдиного внеску.
Статтю 4 цього Закону доповнено частиною четвертою згідно із Законом України від 07.07.2011 року № 3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», який набрав чинності з 06 серпня 2011 року.
Так, особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Право громадян України на державне пенсійне забезпечення передбачено Конституцією України та Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ.
Слід зазначити, що термін «пенсіонер за віком» законодавством не визначений. Умови призначення пенсії за віком визначені ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 2 вказаного Закону встановлено, що за цим Законом призначаються:
а) трудові пенсії:
за віком;
по інвалідності;
в разі втрати годувальника;
за вислугу років;
б) соціальні пенсії.
Пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV.
Пенсійні виплати - грошові виплати в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати, як встановлено ст. 1 Закону України № 1058, а пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Тобто, діючим законодавством встановлено два види пенсій: трудові та соціальні.
Різновидом трудової пенсії є пенсія за віком по інвалідності.
Також різновидом трудової пенсії є пенсія за віком, підвидом якої, в свою чергу є пенсія за віком на пільгових умовах.
Згідно довідки МСЕК від 21 серпня 2002 року позивачеві встановлено третю групу інвалідності за трудовим каліцтвом безстроково (а.с.7).
Згідно наданого відповідачем розпорядження № 125828 від 03 липня 2002 року позивач має 3 групу інвалідності та йому призначено пенсію за трудовим каліцтвом чи профзахворюванням з 20 грудня 1989 року (а.с.33).
Судом встановлено, що згідно паспорту громадянина України позивач народився 25 вересня 1954 року (а.с. 5), відповідно до пенсійного посвідчення НОМЕР_4 від 14 січня 2003 року позивачеві призначено саме пенсію за віком (а.с.10).
Таки чином, з 1989 року позивач отримував пенсію за інвалідністю, а з 2003 року - пенсію за віком, як зазначає відповідач у письмових запереченнях - на пільгових умовах.
При цьому, як зазначено вище, згідно довідки МСЕК від 21 серпня 2002 року позивачеві встановлено третю групу інвалідності за трудовим каліцтвом безстроково.
За таких обставин, частина 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не містить будь-яких застережень щодо не застосування її стосовно осіб, яким призначено пенсію за віком на пільгових умовах та інвалідам згідно статті 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а отже, 2013 році позивач не повинен сплачувати за себе єдиний соціальний внесок.
Доказів укладання позивачем договору з органом Пенсійного фонду щодо добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування матеріали справи не містять.
Зважаючи на встановлені обставини у справі, виходячи із вказаних норм Конституції України та загальновизнаних принципів права, суд приходить до висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваної вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування діяв не на підставі, та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на вищезазначене, позовні вимоги позивача про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату недоїмки 01 серпня 2013 року № Ф-494 підлягають частковому задоволенню, оскільки частиною 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» пенсіонери за віком та інваліди, що знаходяться на спрощеній системі оподаткування звільнені від сплати єдиного соціального внеску. Статтю 4 цього Закону доповнено частиною четвертою згідно із Законом України від 07.07.2011 року № 3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», який набрав чинності з 06 серпня 2011 року.
Тобто, з серпня 2011 року позивач звільнений від сплати єдиного внеску за себе. За період з січня по липень 2011 року позивачеві донараховано суму боргу з єдиного внеску в розмірі 2312,07 гривень, тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» звільняє від сплати єдиного внеску пенсіонерів за віком та інвалідів, тому вимога про скасування рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 1749 від 16 серпня 2013 року також підлягає задоволенню, оскільки пенсіонери за віком та інваліди не зобов'язані подавати звітність з єдиного внеску.
Позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача припинити нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до приписів частини 3 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках,передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів , бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Отже, захист прав позивачів на майбутнє не передбачений нормами КАС України з підстав можливості внесення змін до законодавства у майбутньому.
Керуючись Конституцією України, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ст. ст. 11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька про скасування вимоги про сплату боргу від 01 серпня 2013 року № Ф - 494, скасування рішення № 1749 від 16 серпня 2013 року, зобов'язання припинити нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - задовольнити частково.
Скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька про сплату боргу від 01 серпня 2013 року № Ф - 494 в частині боргу 7862,69 гривень.
Скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька № 1749 від 16 серпня 2013 року про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 17 (сімнадцять) гривень 20 коп.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті 18 вересня 2013 року.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Голубова Л.Б.