Справа №784/2926/13 17.09.2013 17.09.2013 17.09.2013
Провадження №22-ц/784/2462/13
Справа № 22ц - 784/2462/13 Головуючий у першій інстанції: Микитей Л.Л.
Категорія 46 Доповідач в апеляційній інстанції: Кутова Т.З.
Іменем України
17 вересня 2013 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючої: Кутової Т.З.,
суддів: Ямкової О.О.,
Серебрякової Т.В.,
із секретарем судового засідання: Богуславською О.М.,
за участю: позивачки ОСОБА_4 та відповідача ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_4
на рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 7 червня 2013 року, ухвалене за позовом
ОСОБА_4 до ОСОБА_5
про поділ спільного майна подружжя в частині спільних кредитних зобов'язань
В лютому 2013 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя в частині спільних кредитних зобов'язань.
Позивачка зазначала, що під час перебування в шлюбі з відповідачем вона на своє ім'я отримувала кредитні кошти в різних кредитних установах які було витрачено на потреби сім'ї. За останнім договором кредиту на суму 50000 грн. на час припинення шлюбних відносин, заборгованість становить 31 588 грн. 34 коп., яку вона і просила стягнути на свою користь.
Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 7 червня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка просить вказане рішення суду скасувати, а по справі ухвалити нове рішення про задоволення заявлених нею вимог.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 60 СК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що сторони ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі з 7 жовтня 2006 по 7 червня 2010 року (а.с. 4,9).
Відповідно до рішення від 18 вересня 2012 року Кривоозерського районного суду Миколаївської області, яке частково змінено рішенням від 24 грудня 2012 року Апеляційного суду Миколаївської області постановленого за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя спільним майном визнано грошові кошти витрачені подружжям на реконструкцію і будівництво господарських будівель і споруд, розташованих у житловому будинку АДРЕСА_1 належному позивачці. Так за вказаним рішенням на користь ОСОБА_5 стягнуто 7940 грн., що становить ? частину вказаних витрат (а.с. 40-41).
Згідно договору кредиту від 24 січня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та позивачкою укладено договір кредиту за яким остання отримала 50000 грн. (а.с. 5). Призначення кредиту в договорі зазначено на придбання нерухомості (п. 1.1.2.1.).
З наданої банком довідки слідує, що залишок не погашеної заборгованості за вказаним договором кредиту станом на 14 червня 2012 року становить 35498 грн. 75 коп. (а.с. 6).
Відповідно до положень ч. 4 ст. 65 СК України, договір укладений одним з подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Це означає, що дружина та чоловік незалежно від припинення шлюбу, мають рівні права та обов'язки щодо спільно нажитого в шлюбі майна, оскільки розірвання шлюбу не звільняє подружжя від зобов'язань за кредитом.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.п. 23, 24 постанови № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при поділі майна подружжя враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, котрі виникли в інтересах сім'ї.
Позивачка пояснювала, що фактично вказані кредитні кошти були витрачені на погашення інших кредитів, та на реконструкцію належного їй будинку АДРЕСА_1, з метою поліпшення житлових умов сім'ї. Із наданого позивачкою розрахунку вбачається, що загальна сума кредитів, які були отриманні під час перебування в шлюбі становить 95289 грн. (а.с. 47).
Вирішуючи даний спір, районний суд обґрунтованого виходив з того, що борги кожного з подружжя мають бути пропорційні розміру йому присудженого спільного майна.
Враховуючи, що вартість спільного майна подружжя, яка визначена за згаданим рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 24 грудня 2012 року (7940 х 2) , є значно меншою ніж загальна сума яка була сплачена на погашення кредитних боргів за період перебування сторін в шлюбі, про що позивачка вказує як в позовній заяві (27677 грн. 92 коп. та 10947 грн., 3001 грн. 98 коп., 3671 грн.93 коп.) так і в своєму розрахунку (різні суми), а тому враховуючи також і суми погашення кредитних боргів іншими кредитними коштами, підстав для покладення обов'язку відповідача відшкодувати суми не сплачених боргів немає (а.с. 45-47).
При цьому, суд вірно зазначив, що фактично за рахунок кредитних коштів значною мірою було поліпшено майно, яке не підлягало поділу між подружжям, оскільки належить позивачці особисто, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 42). Таке підтверджує і сама позивачка в письмовому розрахунку на те, що на реконструкцію цього будинку за даними висновків експертизи витрачено 109167 грн. (більше ніж отримано кредитних коштів) (а.с. 47).
За вказаних обставин, районний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки суду, а тому не заслуговують на увагу.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, колегія дійшла висновку, що воно відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 7 червня 2013 року залишити без змін
Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів.
Головуюча:
Судді: