Головуючий у 1 інстанції - Скріпнік А.І.
Суддя-доповідач - Василенко Л. А.
17 вересня 2013 року справа №805/10916/13-а
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенко Л.А., суддів Гімона М.М., Карпушової О.В.,
секретар судового засідання Варчук О.М.,
з участю представника позивача Костирі Є.В.,
представника відповідача Фарафонової Г.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2013 року у справі № 805/10916/13-а за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сніжне Донецької області про стягнення витрат на виплату пенсій,-
Позивач - управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сніжне Донецької області про стягнення витрат на виплату пенсій по втраті годувальника за період з листопада 2012 року по лютий 2013 року, які не були прийняті Фондом в сумі 15580,03 грн. (а. с. 2,3).
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2013 року позовні вимоги УПФУ в м. Сніжне Донецької області до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сніжне Донецької області в частині стягнення заборгованості на відшкодування пенсій у зв'язку з втратою годувальника за листопад - грудень 2012 року у розмірі 13210,01 грн. залишено без розгляду (а. с. 107). Ухвала не оскаржена.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2013 року у задоволенні позову УПФУ в м. Сніжне Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сніжне Донецької області про стягнення заборгованості на відшкодування пенсій у зв'язку з втратою годувальника за період з січня по лютий 2013 року у розмірі 2370,02 грн. відмовлено (а. с. 109-111).
Позивач не погодився з постановою суду просив скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення про задоволення позовних вимогу у повному обсязі (а. с. 113-116).
Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні, викладеним в апеляційній скарзі, просив скасувати постанову суду та задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача надав письмові заперечення, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін, як законну та обґрунтовану.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, вивчила доводи апеляційної скарги з запереченнями на неї, і дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що управлінням Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області за січень 2013 року, лютий 2013 року виплачені пенсії по втраті годувальника на загальну суму 2370,02 грн. наступним особам: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сніжне Донецької області відмовилося відшкодовувати зазначені витрати позивачу, оскільки вважає, що особи, яким виплачується пенсія по втраті годувальника, на момент смерті годувальника не були непрацездатними в розумінні ст.33 Закону №1105.
Так, ОСОБА_4 1937 року народження на момент смерті годувальника було 70 років, згідно записів трудової книжки працювала на посаді вчителя у середній школі № 11 м. Сніжне Донецької області (а. с. 82-83).
ОСОБА_5 1945 року народження на момент смерті годувальника їй було 64 роки, згідно записів в трудовій книжці працювала на посаді медсестри дільничного лікаря у міський лікарні № 4 м. Сніжне Донецької області (а. с. 87).
ОСОБА_6,. 1939 року народження, на момент смерті годувальника було 53 роки; ОСОБА_7,1956 року народження, на момент смерті годувальника було 38 років; ОСОБА_8, 1941 року народження, на момент смерті годувальника було 41 рік; ОСОБА_9,1962 року народження, на момент смерті годувальника було 40 років.
Позивач вважає, що відшкодуванню підлягають всі суми пенсій, які призначені особам по втраті годувальника, незалежно від того чи була ця особа працездатною на дату смерті годувальника.
Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 року № 1105-XIV (далі за текстом Закон №1105) визначено, що у разі настання страхового випадку обов'язок своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання чи пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також організація поховання померлого та відшкодування вартості пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов, покладений на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (ст.ст. 21, 28 вказаного Закону).
Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 04.03.2003 № 5-4/4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 р. за № 376/7697 (далі Порядок №5-4/4).
Частиною 2 статті 24 Закону №1105 встановлено, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг, між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого і звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
При вирішенні даних правовідносин необхідно враховувати відмінності у правовому регулюванні виплат пенсії у зв'язку з втратою годувальника, згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон №1058), на який посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог, та Закону № 1105, яким встановлено право на страхові виплати у разі смерті потерпілого, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Статтею 36 Закону №1058 встановлені умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, згідно якої пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. Непрацездатними членами сім'ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.
Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні; 3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
3.До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відмінними між Законами №1105 та №1058 є те , що статтею 33 Закону № 1105 передбачено, що у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60р. років, якщо вони не працюють; 3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.
Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.
Тобто, коло осіб, які мають право на одержання щомісячних страхових виплат відповідно до Закону № 1105 вужче, ніж коло осіб, яким призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на загальних умовах.
Згідно ст. 28 Закону № 1105 страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми, в тому числі, складаються із страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Водночас, для визнання суми пенсії по втраті годувальника саме страховою виплатою в розумінні Закону № 1105, підставою для такої виплати Закон визначає обов'язкову наявність страхового випадку.
Згідно ст. 13 Закону № 1105 страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг. Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України "Про охорону праці". Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.
За змістом статей 8, 10, 81 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсійне забезпечення громадян, призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України з виплатою пенсій за рахунок його коштів.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, яким виплачено пенсію по втраті годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві, про відшкодування суми якої просить позивач, на дату втрати годувальника не досягли пенсійного віку та не були непрацездатними з інших причин, що не заперечує позивач. ОСОБА_4, ОСОБА_5, яким виплачено пенсію по втраті годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, про відшкодування суми якої просить позивач, на дату втрати годувальника досягли пенсійного віку, але продовжували працювати, тому не були непрацездатними в розумінні Закону №1105 ( ст.33 ч.2 п.2).
На підставі викладеного суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову про відшкодування понесених позивачем витрат на виплату пенсій, виплачених за січень 2013 року, лютий 2013 року по втраті годувальника на загальну суму 2370,02 грн. ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.
Ухвала в повному обсязі складена 20 вересня 2013 року.
Керуючись ст. 195 ч.1, ст. 196, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2013 року у справі № 805/10916/13-а за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сніжне Донецької області про стягнення витрат на виплату пенсій залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення у повному обсязі.
Головуючий Л.А. Василенко
Судді М.М. Гімон
О.В. Карпушова