ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1
м. Київ
09 вересня 2013 року 14 год. 12 хв. № 826/9251/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ледовіт" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення відповідача.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України) у судовому засіданні 09 вересня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
До Окружного адміністративного суду міста Києва 14 червня 2013 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ледовіт" (також далі - позивач) до державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби (також далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 05 червня 2013 року № 0008052230 (також далі - оскаржуване рішення).
В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки складене відповідачем безпідставно, що є порушенням податкового законодавства.
Ухвалою суду від 17 червня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.
У ході судового розгляду справи представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його повністю.
Представники відповідача позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 05 серпня 2013 року. Пояснили, що оскаржуване рішення є правомірним та не підлягає скасуванню, оскільки складене відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним податкового законодавства.
У ході розгляду справи судом, згідно зі ст. 55 КАС України, допущено заміну відповідача його процесуальним правонаступником - державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -
Відповідачем у період із 13 по 17 травня 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 23 травня 2013 року складено акт № 1516/22-30/35648052 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Техномашпостач" (також далі - ТОВ "ТПК "Техномашпостач"), товариством з обмеженою відповідальністю "Промелектро 75" (також далі - ТОВ "Промелектро 75") та товариством з обмеженою відповідальністю "Дормашавто" (також далі - ТОВ "Дормашавто") за період із 01 січня 2010 року по 30 вересня 2012 року (також далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість (також далі - ПДВ) у загальному розмірі 384804,00 грн., у тому числі за: вересень 2010 року - 14500,00 грн.; жовтень 2010 року - 33986,00 грн.; грудень 2010 року - 22622,00 грн.; січень 2011 року - 5713,00 грн.; лютий 2011 року - 22753,00 грн.; березень 2011 року - 61205,00 грн.; травень 2011 року - 91309,00 грн.; червень 2011 року - 39804,00 грн.; липень 2011 року - 39551,00 грн.; вересень 2011 року - 30205,00 грн.; листопад 2011 року - 23158,00 грн., чим порушено підпункти 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (також далі - Закон), підпункт 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п.п. 201.6, 2018 ст. 201 Податкового кодексу України (також далі - ПК України).
Перевірку проведено на підставі наказу від 13 травня 2013 року № 417, копію якого вручено особисто під розписку уповноваженому представнику позивача до початку проведення перевірки.
За результатами розгляду заперечень в адміністративному (досудовому) порядку, висновки акту перевірки залишено без змін.
На підставі акту перевірки, 05 червня 2013 року відповідачем складено оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 384804,00 грн. за основним платежем та у розмірі 82017,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Суд не погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи доказів та наступних положень і обставин.
Так, згідно з підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 78.4 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
У ході розгляду справи судом з'ясовано, що висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту ґрунтується на виявленому у ході перевірки факті відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ "ТПК "Техномашпостач", ТОВ "Промелектро 75", ТОВ "Дормашавто".
Зокрема, як зазначено в акті перевірки, податковий кредит позивачем сформовано на підставі документів, складених позивачем та вказаними товариствами.
При цьому, проведеною перевіркою не виявлено факту реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "ТПК "Техномашпостач", ТОВ "Промелектро 75", ТОВ "Дормашавто", оскільки позивач не надав до перевірки первинних документів, які б підтвердили зворотне.
Згідно з інформацією, зазначеною в актах перевірок та акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, копії яких містяться у матеріалах справи: ТОВ "ТПК "Техномашпостач", ТОВ "Промелектро 75" та ТОВ "Дормашавто" здійснюють діяльність, направлену на надання податкової вигоди третім особам; за правочинами, укладеними вказаними товариствами, відсутні поставки; ТОВ "ТПК "Техномашпостач", ТОВ "Промелектро 75" та ТОВ "Дормашавто" мають ознаки "фіктивності".
Відповідно до ст. 55-1 Господарського кодексу України, ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.
Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 01 вересня 2009 року № 21-1258во09, необхідно приймати до уваги факт наявності фінансово-господарських зв'язків з підприємствами, діяльність яких має ознаки фіктивності.
З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що 20 червня 2010 року між позивачем та ТОВ "Дормашавто" укладено договір № 25/10 про надання транспортних послуг, за умовами якого ТОВ "Дормашавто" зобов'язалось за плату та за рахунок позивача виконати послуги, пов'язані з організацією перевезення матеріальних цінностей автомобільним транспортом на основі товарно-транспортних накладних (також далі - ТТН).
На підтвердження виконання умов вказаного договору представником позивача надано суду копії акту про надання транспортних послуг, податкової накладної, ТТН та банківських виписок з рахунку позивача.
Інших доказів на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій за вказаним договором суду не надано.
Крім того, 05 квітня 2011 року між позивачем та ТОВ "Дормашавто" укладено договір № 04/05-1 про транспортно-експедиційні послуги, за умовами якого ТОВ "Дормашавто" зобов'язалось за плату та за рахунок позивача виконати послуги, пов'язані з організацією перевезення вантажів позивача автомобільним транспортом у межах території України.
На підтвердження виконання умов вказаного договору представником позивача надано суду копії актів про надання транспортних послуг, податкових накладних, ТТН та банківських виписок з рахунку позивача.
Інших доказів на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій за вказаним договором суду не надано.
Між позивачем та ТОВ "ТПК "Техномашпостач" 01 жовтня 2010 року укладено договір поставки № 10/37, за умовами якого ТОВ "ТПК "Техномашпостач" зобов'язалось передати у власність позивача товар, а позивач - прийняти та оплатити його.
Згідно з підпунктом 3.1.1 п. 3.1, підпунктом 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 вказаного договору, ТОВ "ТПК "Техномашпостач" зобов'язане надати позивачу видаткові та податкові накладні, сертифікати.
Позивач зобов'язаний розмістити замовлення на необхідний товар у порядку, встановленому договором, з урахуванням стандартних термінів поставки.
На підтвердження виконання умов вказаного договору представником позивача надано суду копії видаткових та податкових накладних, банківських виписок з рахунку позивача.
Інших доказів на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій за вказаним договором, зокрема, замовлень на товар та сертифікатів, суду не надано.
Між позивачем та ТОВ "Промелектро 75" 01 липня 2011 року укладено договір поставки № 2011/0701, за умовами якого ТОВ "Промелектро 75" зобов'язалось поставити товар, а позивач - прийняти та оплатити його.
На підтвердження виконання умов вказаного договору представником позивача надано суду копії видаткових та податкових накладних, банківських виписок з рахунку позивача.
Інших доказів на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій за вказаним договором суду не надано.
До того ж, наявні у матеріалах справи докази, надані представниками позивача, викликають у суду сумнів щодо добросовісності їх складання.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
З викладених положень вбачається, що будь-які документи мають силу первинних документів тільки за умови фактичного здійснення господарської операції.
В інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11 зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відповідно до підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
З викладених положень вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ повинен підтверджуватись належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас, як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11, за відсутності факту придбання товарів (послуг) або у разі, якщо придбані товари (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податків, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Аналогічна позиція міститься в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11.
Проаналізувавши викладені положення та обставини, враховуючи факт ненадання представниками позивача суду доказів, які б підтвердили реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "ТПК "Техномашпостач", ТОВ "Промелектро 75", ТОВ "Дормашавто", хоча про необхідність їх надання судом наголошувалось у кожному судовому засіданні, суд прийшов до висновку про правомірність складання відповідачем оскаржуваного рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача не надали належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, а представники відповідача надали достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.
На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ледовіт" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -
Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ледовіт" залишити без задоволення.
Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.
Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя В.М. Данилишин
Постанова у повному обсязі складена 16 вересня 2013 року