Справа № 747/102/13-к Головуючий у І інстанції Тіщенко Л.В.
Провадження № 11-кп/795/142/2013
Категорія - ч.1 ст. 122 КК Доповідач Антипець В. М.
18 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіАнтипець В. М.
суддів: Карнауха А. С., Воронцової С. В.
при секретарі Оскірко Ю. І.
з участю учасників кримінального провадження:
прокурора Михайлової О. О. Шимка Є. М.
потерпілого ОСОБА_2
обвинуваченого ОСОБА_3
його захисника-адвоката ОСОБА_4
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013260260000004, за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 на вирок Талалаївського районного суду Чернігівської області від 14 травня 2013 року,
щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя АДРЕСА_1, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, працюючого кочегаром Талалаївської ЦРЛ, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,
обвинуваченого за ч.1 ст.122 КК України,
Цим вироком ОСОБА_3 засуджений за ч.1 ст.122 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75, 76 КК України ОСОБА_3 звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 рік, з покладенням обов'язків: не виїжджати за межі України без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти її про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально -виконавчу інспекцію.
Питання про долю речових доказів вирішене у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
ОСОБА_3 визнаний винуватим в тому, що 12 листопада 2010 року, близько 12 години, перебуваючи у власному господарстві, поряд з парканом, що межує з будинком АДРЕСА_2, під час з'ясування особистих неприязних відносин з сусідом ОСОБА_2, навмисно кинув в останнього через паркан скляну пляшку, якою влучив у ліву частину грудної клітки потерпілого, заподіявши тому перелом IX ребра зліва, який за ознакою тривалості розладу здоров'я строком понад 21 день, відноситься до категорії середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 просить вирок суду скасувати, постановити виправдувальний вирок, а при підтвердженні щодо доводів його апеляції про недоведеності вини ОСОБА_3 та вичерпання можливостей для їх отримання, прийняти ухвалу про закриття кримінального провадження.
В матеріалах кримінального провадження відсутні оригінали медичної документації про характер та тяжкість тілесних ушкоджень у потерпілого, у висновках комісійної експертизи та висновку Прилуцького МР СМЕ наявні суперечності, в одному висновку зазначено, що зламане 7 ребро, в іншому -9 ребро. Висновки експерта не деталізовані та науково - необґрунтовані, виконані з грубими порушеннями Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
На думку захисника досудове слідство не зібрало об'єктивних даних про механізм утворення тілесних ушкоджень у потерпілого, зокрема, не з'ясована траєкторія польоту пляшки, відстань від місця кидання до потерпілого.
Показанням свідка ОСОБА_5, репутація якого з кримінальним минулим, не можна довіряти, як таким що суперечать його первинним показанням, показанням потерпілого про те, що на час конфлікту свідок та дружина потерпілого перебували на даху будівлі і не бачили кидання пляшки по сусіду. Свідок ОСОБА_5 відбуває умовне покарання за ч.2 ст. 185 КК України.
Під час проведення досудового розслідування захист був позбавлений можливості ознайомитися з актом Чернігівського облбюро СМЕ та іншою медичною документацією щодо тілесних ушкоджень у потерпілого.
На думку захисту, висновки суду не відповідають фактичним обставинам події злочину, досудове слідство та судове засідання проведені однобічно та неповно з істотними порушеннями норм кримінально-процесуального закону.
Під час апеляційного розгляду заслухавши доповідача,
- захисника-адвоката ОСОБА_4, який підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив скасувати вирок суду і закрити провадження в справі щодо ОСОБА_3 за відсутності вини обвинуваченого в заподіянні тілесних ушкоджень потерпілому;
- обвинуваченого ОСОБА_3, який підтримав апеляційну скаргу свого захисника та заперечував, що кидав пляшку у бік свого сусіда, його засудили без доказів та на підставі ксерокопій медичних документів, які містять суперечливі відомості;
- потерпілого ОСОБА_2, який заперечував проти апеляційної скарги захисника, наполягаючи, що пляшку через огорожу кинув саме обвинувачений ОСОБА_3, пляшка влучила йому в лівий бік, від удару пляшкою він одержав перелом ребра, медичної документації він не приховував;
- прокурора, який заперечував проти доводів апеляційної скарги, вказуючи, що помилка експерта при підрахунку ребер потерпілого на ступінь тяжкості тілесних ушкоджень та правильність кваліфікації злочину, ніяким чином не вплинула.
перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Відповідно до положень ст. 396 КПК України, апеляційна скарга подається у письмовій формі учасником кримінального провадження, а не учасниками. Захисник ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу одну від свого імені та від імені обвинуваченого ОСОБА_3, фактично від свого імені в інтересах обвинуваченого, що не суперечить принципу правової визначеності і може бути розглянута по суті.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, 12 листопада 2010 року, близько 12 години, в смт. Талалаївка, Чернігівської області, між сусідами ОСОБА_3 та ОСОБА_2, кожний з яких перебував у себе в господарстві, біля паркану, відбулася сварка, після якої ОСОБА_3, схопив скляну пляшку і кинув через паркан на територію господарства потерпілого ОСОБА_2, якому пляшка влучила у ліву частину грудної клітки.
Від удару пляшкою ОСОБА_2 одержав перелом ребра зліва, по середній пахвовій лінії, який відноситься до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалості розладу здоров'я на строк понад 21 день.
Заперечуючи свою причетність до заподіяння потерпілому ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесних ушкоджень, обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник адвокат ОСОБА_4 вказували на фактичну відсутність у потерпілого тілесних ушкоджень, на що вказують суперечності у висновках Прилуцької СМЕ та Чернігівського обласного бюро СМЕ, відсутність орігіналів медичних документів про обстеження та діагностування у потерпілого перелому ребра.
Первинне судово - медичне обстеження потерпілого ОСОБА_2 проводилося 13 грудня 2010 року лікарем судово-медичним експертом Прилуцької МР СМЕ ОСОБА_6, який за орігіналами наданих медичних документів, зробив висновки про наявність у ОСОБА_2 перелому ІХ ребра зліва, який міг утворитися не менше ніж від одного травматичного впливу та може відповідати даті 12.11.2010 року.
Додатково судовим-медичним експертом ОСОБА_6 5 січня 2011 року були зроблені висновки про наявність у потерпілого ОСОБА_2 перелому ІХ ребра, який відноситься до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою розладу здоров"я на строк понад 21 день (том 1, а.п.44)
Відповідно до висновків комісійної судово-медичної експертизи від 26 січня 2011 року №27, у потерпілого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, мала місце закрита травма грудної клітки - перелом 7 ребра зліва, по середній пахвовій лінії, яка могла виникнути від дії тупих твердих предметів, в тому числі від удару пляшкою, по давності може відповідати даті 12 листопада 2010 року і відноситься до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалості розладу здоров"я на строк понад 21 день.
Висновки усіх трьох експертиз грунтуються на данних, взятих з медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_2 та рентгенограм ребер потерпілого, який вимушений був зробити рентген грудної клітки спочатку у Талалаївській ЦРЛ, потім у найближчій до його місця проживання, Роменській ЦРЛ.
Оскільки в Талалаївській ЦРЛ не було лікаря рентгенолога, потерпілого з рентгенографією грудної клітки направили до Роменської лікарні, де лікар описав рентгенографію Талалаївської ЦРЛ № 3670 від 13 листопада 2010 року та змусив ОСОБА_2 повторно, 15.11.2010 року зробити рентгенографію УІІІ-ІХ ребер зліва, про що свідчать ксерокопії медичних документів у кримінальному провадженні (т. 1 а. п. 46-47).
Оригінали цих медичних документів знаходяться в амбулаторній карті хворого ОСОБА_2, в чому переконалася колегія суддів під час апеляційного розгляду. Амбулаторна картка потерпілого знаходиться в нього і законних підстав її вилучати та приєднувати до матеріалів кримінального провадження, ні органи досудового слідства, ні суд, не мали законних підстав.
Для перевірки доводів апеляційної скарги захисника, колегією суддів був викликаний голова комісії експертів Чернігівського обласного СМЕ ОСОБА_7, який роз"яснив, що комісія експертів, визначаючи наявність та ступінь тяжкості тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_2, оглянула самого потерпілого, перевірила записи в амбулаторній карті хворого, а також рентгенограми. В складі комісії експертів брали участь лікар- травматолог ОСОБА_8 та головний лікар рентгенолог області ОСОБА_9, які переглянувши рентгенограму № 9313 від 16.11. 2010 року вказали, що на рентгеновському знімку у ОСОБА_2 перелом 7 ребра, зліва. Опис перелому в місцевій лікарні здійснював лікар-хірург, який помилився, визначаючи порядковий номер ребра.
Таким чином, незалежно від порядкового номера ребра, на грудній клітці у потерпілого був перелом одного ребра зліва, по середній пахвовій лінії, який виник саме 12.11. 2010 року і відноситься до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров"я.
Доводи обвинуваченого, що потерпілий ОСОБА_2 ламав раніше ребра, не заслуговують на увагу. Відповідаючи на питання захисника ОСОБА_4, судово-медичний експерт ОСОБА_7 пояснив, що кістковий мозоль в місці перелому зявляється після 30 діб з дня перелому. Дата заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень визначалася, виходячи із дати медичного обстеження та даних рентгенографії.
Якщо б потерпілий ОСОБА_2 одержав перелом 7 чи 9 ребра зліва, у 2008 році, то на рентгенограмі № 9313 від 16.11. 2010 року у потерпілого в місці перелому був би кістковий мозоль. Такого мозолю на грудній клітці зліва, у потерпілого не виявили. Копію чи ксерокопію рентгенограми зробити неможливо.
Твердження обвинуваченого ОСОБА_3, що він не міг перекинути скляну пляшку через забор висотою 2 м. 20 сантиметрів, не заслуговують на довіру. При зрості як у обвинуваченого та вазі пустої скляної пляшки ємністю 0,2 дм. куб., перекинути пляшку через огорожу, не було перешкод.
По поясненнях потерпілого ОСОБА_2, камінь, кинутий сусідом ОСОБА_3 , пролетів поряд з його головою, а порожня пляшка влучила йому в ліву частину грудної клітки.
Засуджуючи ОСОБА_3 за навмисне заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2, суд першої інстанції, врахував, що ОСОБА_3, будучи ображеним на поведінку свого сусіда, під час сварки, схопив порожню пляшку та навимисно кинув у бік сусіда, допускаючи заподіяння будь-якої шкоди здоров"ю, а фактично заподіяв середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
Усі заперечення ОСОБА_3 та його захисника проти обвинувачення були перевірені районним судом, і спростовані наведеними у вироку доказами.
Наявність у свідка ОСОБА_5 судимостей, негативних соціальних звязків та схильностой, не може бути безумовною підставою для недовіри його показанням під час судового засідання. Свідок ОСОБА_5, на час заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, працював у обвинуваченого і був від останнього матеріально залежним, а тому під час первиного допиту працівниками міліції, заявив, що нічого не бачив.
ОСОБА_3 сам працює у Талалаївській ЦРЛ, тоді як потерпілого - пенсіонера ОСОБА_2 обвинвачує у навмисному створенні доказової бази обвинувачення, що з огляду на тривалість розслідування даного кримінального провадження, не з вини потерпілого, виглядає невирогідним..
Колегія суддів важає, що висновки судово-медичних експертиз про наявінсть у потерпілого ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесних ушкоджень, належно аргументовані з наукової точки зору, узгоджуються з іншими доказами, помилка у визначенні порядкового номера ребра, на характер та ступінь тяжкості тілесних ушкоджень ніяким чином не впливає.
Місце на тілі потерпілого, куди прийшовся удар пляшкою, залишилося незмінним, це грудна клітка зліва, по середній пахвинній лінії, характер травми - перелом ребра.
Потерпілий заявив про заподіяння йому тілесних ушкоджень ОСОБА_3 16.11. 2010 року ( том 1 а.п.27) Пояснення потерпілого про обставини його травмування є послідовними, вирогідними, підтверджуються як медичними документами, так і показаннями свідків.
Отже, посилання обвинуваченого та його захисника на необ"єктивне дослідження обставин події злочину та умисне формування доказової бази обвинувачення, безпідставні. Навпаки, докази, покладені в основу обвинувального вироку суду, мають процесуальні джерела і досліджувались судом відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства.
Усі заперечення проти звинуваченя детально перевірені судом і спростовані наведеними у вироку доказами. Підстав для сумнівів у правильності і оцінці доказів, колегія суддів не вбачає.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 376, 404-405, 532 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_4 в інтересах обвиунваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Талалаївського районного суду Чернігівської області від 14 травня 2013 року щодо ОСОБА_3 без змін.
Ухвала набуває законної сили негайно і може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення.
КАРНАУХ А. С. АНТИПЕЦЬ В. М. ВОРОНЦОВА С. В.