Головуючий у 1-й інстанції: Комшелюк Т.О.
Суддя-доповідач:Охрімчук І.Г.
іменем України
"16" вересня 2013 р. Справа № 817/2111/13-а
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Охрімчук І.Г.
суддів: Моніча Б.С.
Хаюка С.М.
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "17" липня 2013 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міндоходів у Львівській області Міністерства доходів і зборів України про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії
В червні 2013р. позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 24.04.2013 року, він звернувся до відповідача з інформаційним запитом, в якому просив надати йому копію наказу по особовому складу УПМ ДПА у Львівській області №710-о від 26.10.2005р. щодо призначення на посади ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та інших осіб; копію наказу по особовому складу УПМ ДПА у Львівській області №691-о від 24.10.2005р. щодо призначення на посади ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,ОСОБА_13 та інших осіб; копію наказу по особовому складу УПМ ДПА у Львівській області №699-о від 26.10.2005р. щодо призначення на посади ОСОБА_14, ОСОБА_15 та інших осіб; копію наказу по особовому складу УПМ ДПА у Львівській області №707-о від 26.10.2005р. щодо призначення на посади ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 та інших осіб. Однак, відповідачем з посиланням на конфіденційність такої інформації дані накази не надано. Такі дії відповідача позивач вважає протиправними та просить зобов'язати відповідача надати йому копії вказаних наказів, стягнути матеріальну та моральну шкоду в сумі 11 409,04грн.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 17.07.2013р. відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні позову до Головного управління Міндоходів у Львівській області Міністерства доходів і зборів України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову про задоволення його позовних вимог.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дослідивши докази, зібрані в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.
Матеріали справи свідчать, що 24.04.2013р. позивач звернувся до відповідача з інформаційний запитом, в якому просив надати йому копію наказу по особовому складу УПМ ДПА у Львівській області №710-о від 26.10.2005р. щодо призначення на посади ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та інших осіб; копію наказу по особовому складу УПМ ДПА у Львівській області №691-о від 24.10.2005р. щодо призначення на посади ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,ОСОБА_13 та інших осіб; копію наказу по особовому складу УПМ ДПА у Львівській області №699-о від 26.10.2005р. щодо призначення на посади ОСОБА_14, ОСОБА_15 та інших осіб; копію наказу по особовому складу УПМ ДПА у Львівській області №707-о від 26.10.2005р. щодо призначення на посади ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 та інших осіб (а.с.6). Мотивуючи мету отримання інформації, ОСОБА_3 зазначив, що зазначені копії наказів потрібно подати до Вищого адміністративного суду України, в якому знаходиться на розгляді справа за касаційною скаргою позивача на постанови Жовківського районного суду від 08.10.2012р. та Львівського апеляційного адміністративного суду 12.03.2013р. Тобто, копії наказів, які позивач вимагає йому надати стосуються інших осіб. Відповідач в листі від 07.05.2013р. повідомив позивача про те, що не допускається поширення конфіденційної інформації про особу без її попередньої згоди (а.с.7).
Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість відмови відповідача у наданні інформації ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Правове регулювання відносин у сфері інформації та основи інформаційної діяльності регулюються Законом України «Про інформацію».
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про інформацію» інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження. Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.
Таким чином, інформація щодо фізичної особи, в тому числі щодо стану її здоров'я є інформацією з обмеженим доступом, а саме конфіденційною інформацією, та може поширюватися за її згодою або в інших випадках визначених законом.
Статтею 21 Закону України «Про інформацію» закріплено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
Надання органом державної влади публічної інформації, яка є конфіденційною нерозривно пов'язано з втручанням (правомірним/допустимим/протиправним) в особисте життя особи, щодо якої така інформація розповсюджується, тому при вирішенні питання про надання інформації він повинен враховувати зазначені нижче обставини.
Крім того, ст. 301 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа має право на особисте життя; фізична особа сама визначає своє особисте життя і можливість ознайомлення з ними інших осіб; фізична особа має право на збереження у таємниці обставин свого особистого життя; обставини особистого життя фізичної особи можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, що підтверджено рішенням суду, а також за її згодою.
Таким чином, поняття особистого не є вичерпним, оскільки ця частина приватної сфери людської життєдіяльності полягає в різноманітних правовідносинах (немайнового та майнового характеру), стосунках, явищах, подіях, інших даних і відомостях про особу, які характеризують її як особистість. Дефіниція поняття «особисте життя»має викладатися в кожному випадку самостійно, враховуючи різноманітні аспектами його застосування.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Пунктом 2 статті 29 Загальної декларації прав людини, статтею 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
Згідно ст.17 Міжнародного Пакта про громадянські та політичні права ніхто не може зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканність його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання чи таких посягань.
Парламентська Асамблея Ради Європи у своїй Декларації про засоби масової інформації та права людини (Резолюція 428 (1970) розглядала право на приватність, гарантоване статтею 8 Конвенції, як "право жити своїм особистим життям з мінімальним стороннім втручанням".
На цьому наголошено ПАРЄ і в Резолюції 1165 (1998) про право на приватність, в якій зазначено, що приватність часто порушується навіть у тих країнах, де є спеціальне законодавство, покликане захищати саме цю сферу (пункт 6). Часто через однобічну інтерпретацію права на свободу слова і самовираження, яке гарантоване статтею 10 Європейської конвенції з прав людини, медіа порушують приватність людей, посилаючись на те, що їхні читачі мають право знати все про публічних осіб (пункт 8). Асамблея вкотре наголошує на важливості права кожної людини на приватність і права на свободу вираження поглядів як основи демократичного суспільства. Ці права не є абсолютними і не мають ієрархічного характеру, оскільки мають однакову цінність (пункт 11). Виходячи з цього, Асамблея наголошує, що право на приватність, яке закріплене у статті 8 Європейської конвенції з прав людини повинно захищати приватне життя особи не лише від втручання влади, але й від подібних дій з боку інших осіб чи інститутів, зокрема ЗМІ (пункт 12).
Таким чином, можливість отримання інформації про особу, в тому числі і публічну, без її згоди обумовлюється не свавіллям інших осіб чи органів державної влади, а може бути реалізована у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Такі дії допускаються винятково у визначених законом випадках в обсязі, обумовленому лише інтересами національної безпеки, територіальної цілісності, економічного добробуту, для охорони здоров'я населення, громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, захисту репутації або прав інших людей, а також для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
В той же час, збирання, зберігання, використання і поширення конфіденційної інформації про особу, без попередньої згоди цієї особи, має ознаки неправомірного втручання її в особисте життя.
Відповідно до частин першої, другої статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Таким чином, лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, відповідно до конституційного та законодавчого регулювання права особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації має право вільно, на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її у таємниці.
Положенням статті 32 Конституції України дано офіційне тлумачення, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 20.01.2012 року, інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов'язані з особою та членами її сім'ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень; така інформація про особу є конфіденційною; - збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і дише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Конституційний Суд України у названому рішенні зазначив, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, в тому числі інформація про стан здоров'я. Така інформація про фізичну особу та членів її сім'ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов не підлягає задоволенню, оскільки, зважаючи на характер інформації, яку просив надати позивач, та вимоги наведених правових актів, відмова відповідача надати таку інформацію є правомірною.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст.200 КАС України).
Тому колегія суддів, перевіривши у межах апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції -без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "17" липня 2013 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис) І.Г. Охрімчук
судді: (підпис) (підпис) Б.С. Моніч С.М.Хаюк
З оригіналом згідно: суддя ________________________________ І.Г. Охрімчук
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу ОСОБА_3 АДРЕСА_1,33024
3- відповідачу Головне управління Міндоходів у Львівській області Міністерства доходів і зборів України вул. Стрийська,35,м.Львів,79003