10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Комшелюк Т.О.
Суддя-доповідач:Охрімчук І.Г.
іменем України
"16" вересня 2013 р. Справа № 817/1543/13-а
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Охрімчук І.Г.
суддів: Моніча Б.С.
Хаюка С.М.
при секретарі Кошиль О.Ю.
за участю представника позивача:
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "03" липня 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Високовольтний союз-Україна" до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю "Високовольтний союз-Україна" звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03.07.2013р. позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби №0001422342, №0001442342, №0000301544, №0000232240 та №0000242240 від 10 квітня 2013 року. В решті позовних вимог відмовлено. Присуджено на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Високовольтний союз-Україна" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 2271,97 грн.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник зазначає про те, що в порушення вимог приписів ст.153 Податкового кодексу України до складу собівартості придбаних та реалізованих товарів позивачем віднесено витрати, понесені в зв'язку з продажем товарів, пов'язаним з таким платником податку особам, в розмірі, що перевищує доходи, отримані від такого продажу, що призвело до завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування всього в сумі 380 552,00грн. у т.ч. у 4 кв.2011р. в сумі 380552, 00грн. На думку скаржника, в порушення ст.ст.198,201 Податкового кодексу України ТОВ "Високовольтний союз-Україна" віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по ТОВ "Промет", ПП "Різорно", та ТОВ "Еелектропіденатоммонтаж" не пов'язані з придбанням або виготовленням товарів на загальну суму 667893,00 грн. Крім того, як зазначає відповідач, в порушення вимог ст.138 Податкового кодексу України до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування підприємством віднесені втрати по ПП "Прайд-Трейд", ПП "Безпека Комплекс", ПП "Транс-Інвестбуд", що не підтверджені відповідно оформленими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, що призвело до завищення витрат, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування всього в сумі 166165,00 грн.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дослідвши докази, зібрані в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.
Матеріали справи свідчать, що посадовими особами відповідача була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012р. про що складений акт №179/22-200/33334990 від 02.04.2013р. з додатками (а. с. 15-59 т.1).
Перевіркою встановлено порушення позивачем податкового, валютного законодавства, а саме: завищення бюджетного відшкодування на загальну суму 286671грн.; заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 386620грн.; порушення щодо видачі готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів на загальну суму 67283,34грн; ненадходження валютної виручки по експортному контракту №ПД-3К-10-07/ВС від 01.07.2010р. в сумі 157767,35рос.руб./41518,06грн. за надані послуги з шефмонтажу обладнання; порушення порядку декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належить резиденту України та перебувають за її межами станом на 01.01.2013р., а саме: при наявності простроченої дебіторської заборгованості валютних цінностей в сумі 15767,35рос.руб./41518,06грн. підприємством подало станом на 01.01.2013р. декларацію про валютні цінності, але не задекларувало прострочену дебіторську заборгованість в сумі 15767,35рос.руб./41518,06грн. по експортному контракту №ПД-3К-10-07/ВС від 01.07.2010р., укладеному з ЗАО «Високовольтний союз» (Росія); порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб в періоді, що перевірявся, а саме: не утриманий і не перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 3174,43грн.; подання податкових розрахунків за формою 1ДФ за 4кв.2011р., 1,2,3,4кв.2012р. не в повному обсязі, з недостовірними відомостями та з помилками (а. с.48-49 т.1).
На підставі висновків акту перевірки, ДПІ у м.Рівному винесені податкові повідомлення- рішення:
- №0001422342 від 10.04.2013р., яким позивачу збільшено суму грошового
зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 1268041грн., з яких 982663грн. основного платежу та 285378грн. штрафних санкцій (а. с. 60-61 т.1);
- №0001442342 від 10.04.2013р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 578940грн., з яких 385960грн. основного платежу та 192980грн. штрафних санкцій (а. с. 62 т.1);
- №0000301544 від 10.04.2013р., яким позивачу зменшено суму бюджетного
відшкодування в розмірі 286671грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 143335,50грн. (а. с. 63-64 т.1);
- №0036001742 від 10.04.2013р., яким позивачу збільшено суму грошового
зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 5271,65грн., з яких 3174,43грн. основного платежу та 2097,22грн. штрафних санкцій (а. с. 65-66 т.1);
- №0001432342 від 10.04.2013р., яким до позивача застосовані штрафні санкції в
сумі 16820,84грн. за порушення Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні (а. с. 67-68 т.1);
- №0000232240 від 10.04.2013р., яким позивачу нарахована пеня за порушення
терміну розрахунку у сфері ЗЕД в сумі 791,61грн. (а. с. 69 т.1);
- №0000242240 від 10.04.2013р., яким до позивача застосовані штрафні санкції в
сумі 340грн. за порушення Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» (а. с. 70 т.1).
Розглядаючи питання про правомірність та законність винесення податкових повідомлень-рішень, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Як свідчать докази, зібрані в матеріалах справи, наслідком винесення зазначених податкових повідомлень-рішень став висновок відповідача щодо завищення витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 4508785грн., у т.ч. у 4кв.2011р. в сумі 1790905грн., у 1кв.2012р. в сумі 1886631грн., у 2кв. 2012р. в сумі 576048грн., у 4кв.2012р. в сумі 255201грн.
Судом встановлено, що підставою для визнання такого порушення стало: завищення позивачем витрат за рахунок віднесення до їх складу витрат в сумі 380552грн. в т.ч. у 4кв.2011р. в сумі 380552грн. за операціями з пов'язаними особами, що перевищують доходи від здійснення операцій, а саме: позивачем за перевіряємий період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. здійснено реалізацію товарів нерезиденту ЗАТ «Високовольтний союз» Росія, Єкатеринбург за цінам, що нижчі цін придбання цих товарів у ТОВ «РЗВА-Електрик». При цьому відповідач стверджує про те, що здійснивши продаж товарів за цінами нижче собівартості, позивач не мав наміру отримувати прибуток від реалізації товарів, а відтак позивачем, в порушення вимог пп.153.2.6 п.153.2 ст.153 ПК України, віднесено до складу витрат, витрати понесені у зв'язку з продажем товарів пов'язаним з таким платником податку особам в розмірі, що перевищує доходи, отримані від такого продажу.
При цьому суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Приписами пп.14.1.159 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени її сім'ї, які здійснюють контроль за платником податку; посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правових відносин, а також члени її сім'ї; платники податку - учасники об'єднання підприємств незалежно від його виду та організаційно-правової форми, що провадять свою господарську діяльність шляхом утворення такого об'єднання.
Під контролем господарської діяльності платника податку слід розуміти: а) володіння безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку в розмірі не менш як 20 відсотків статутного фонду платника податку; б) вплив безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання в результаті: надання права, яке забезпечує вирішальний влив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління платника податку; обіймання посад членів наглядової (спостережної) ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів платника податку особами, які вже обіймають одну чи декілька із зазначених посад в іншому суб'єкті господарювання; обіймання посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу платника податку особою, яка вже обіймає одну чи декілька із зазначених посад в інших суб'єктах господарювання; надання права на укладення договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або здійснювати делеговані повноваження і функції органу управління платника податку.
Відповідно до вимог пп.153.2.6. п.153.2 ст.153 ПК України, не включаються до складу витрат витрати на оплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку оплату було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу витрат підлягає фактична сума оплати, але не більша, ніж сума, розрахована за звичайними цінами.
Витрати, понесені у зв'язку з продажем/обміном товарів, виконанням робіт, наданням послуг пов'язаним з таким платником податку особам або за операціями з давальницькою сировиною, визнаються в розмірі, що не перевищує доходи, отримані від такого продажу/обміну.
Позивач у перевіряємому періоді здійснював реалізацію ТМЦ нерезиденту ЗАТ «Високовольтний союз» Росія, Єкатеринбург згідно з контрактами №ВЄД-10-13/ВС-И; №ВЄД-10-17/ВС-И. У 4 кварталі 2011 року позивачем було реалізовано товарів для зазначеного нерезидента по вказаних контрактах на загальну суму 27321219,73грн., в той час, як відповідачем зазначено в акті перевірки лише суму 7705256,85грн. Вказане пояснюється тим, що позивачем реалізовувався великий різновид товарів і внаслідок такої реалізації за вказаними контрактами, позивачем отриманий дохід в сумі 256788,38грн.
Судом встановлено, що деякі позиції товарів були реалізовані нерезиденту по ціні, нижче від ціни їх придбання, а так як по контрактах було реалізовано значний обсяг товарних позицій, то реалізація деяких товарів нижче їх собівартості загалом не вплинула на отримання доходу за вказаний період. Зазначене підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, які підтверджують факт отримання доходу в сумі 256788,38грн. (а. с. 101-121 т.3, а. с. 31-205 т.4).
Як вбачається з акту перевірки, та доданих позивачем доказів, відповідачем при здійсненні перевірки проаналізовані лише окремі позиції щодо товарів, які продані позивачем нерезиденту і не взято до уваги реалізацію товарів нерезиденту в повному об'ємі по контрактах. Такий аналіз документів призвів до хибних висновків відповідача про те, що здійснивши продаж товарів за цінами нижче собівартості, позивач не мав наміру отримувати прибуток від реалізації товарів так як в судовому засіданні встановлено, що позивачем за наслідками реалізації всього об'єму товарів по контрактах отриманий дохід.
З огляду на те, що актом перевірки відповідачем не доведений факт щодо пов'язаності позивача з нерезидентом у розумінні пп.14.1.159 п.14.1 ст.14 ПК України ( в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про протилежне) у відповідача були відсутні правові підстави встановлювати порушення про завищення позивачем витрат, що враховують при визначенні об'єкта оподаткування в сумі 380552грн. у 4кв.2011р. згідно зазначених вище норм закону. Згідно акту перевірки зазначене не вплинуло на формування податкового кредиту (а. с. 19 т.1).
Як вбачається з матеріалів справи, будівельно-монтажні роботи здійснювались позивачем з субпідрядниками ТОВ «Промет», ПП «Різорно», ТОВ «Електропівденатоммонтаж».
21.06.2011р. був укладений договір генерального підряду №21/06-11В, в якому Замовником є ТОВ «Танталіт», а генпідрядником ТОВ «Високовольтний союз -Україна». Згідно вказаного договору, замовник доручає генпідряднику комплекс робіт по розробці проектно-кошторисної документації для будівництва ПС110/10 кВ «Прибережна» та будівництва ПС110/10 кВ «Прибережна» на території «Центру відпочинку та здоров'я» , що розташований по вул. Івана Франка,19 масив «Вишгородський» с. Нові Петрівці, Вишгородський район Київської обл. (а. с. 212-224 т.1).
8 вересня 2011р., 23 листопада 2011 року позивачем (генпідрядник) був укладений договір субпідряду №ВС-У-206-11, №ВС-У-155-11 з ТОВ «Промет» (субпідрядник). Згідно вказаного договору субпідрядник здійснює пусконалагоджувальні роботи ПС110/10 кВ «Прибережна» і бере участь у здачі об'єкта «Під ключ» (а. с. 208-211 т.1, а. с. 77-91 т.3).
Субпідрядником укладений договір був виконаний в повному об'ємі, а позивачем в свою чергу здійснена оплата згідно договору. Вказане підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями (а. с. 225-250 т.1, а. с. 1-38, 223-235 т.2).
Договір генерального підряду №21/06-11В від 21.06.2011р. був виконаний позивачем, що підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт, кошторисами, актами приймання виконаних робіт, актами вартості змонтованого устаткування (а. с. 49-137 т.2).
12.10.2011р. і 23.11.2011р. були укладені договори генерального підряду, віповідно №182 та №ВС-У-204-11 в якому замовником є ТОВ «Ясинуватський агросервіс», а генпідрядником ТОВ «Високовольтний союз - Україна». Предметом вказаних договорів є виконання робіт щодо будівництва інженерних мереж згідно з проектом ВС-У-096-11 «Електропостачання оптового ринку» будівництво РП 6 кВ», будівництво інженерних мереж для електропостачання оптового ринку ПС «ДФС-110», ЗРП 6кВ н/ст ІІ підйому ДФС та лінії 6 кВ» (а. с. 168-184 т.1, а. с. 63-76 т.3).
23.11.2011р. та 08.12.2011р. позивачем укладені договори субпідряду з ПП «Різорно», де предметом договору є виконання ПП «Різорно» комплексу будівельно-монтажних робіт по будівництву повітрянокабельної лінії 6кВ для живлення оптового ринку сільськогосподарської продукції в районі Ясинуватського посту ДАІ на розв'язці магістралей М-04 і Н-20 Донецької області (а. с. 155-167 т.1).
ПП «Різорно» вказані роботи згідно договорів виконані, що підтверджується актами приймання виконаних робіт, довідкою про вартість виконаних робіт (а. с. 185-207 т.1). Оплата за виконані роботи проведена платіжними дорученнями, господарська операція підтверджується також податковими накладними (а. с. 196-206 т.2).
Факт виконання договору генерального підряду №182 від 12.10.2011р. підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних робіт (а. с.149-195 т.2).
14.08.2012р. укладений договір №14/08-01-ЧКпд між ТОВ «Теплоенергопостачбуд» надалі «Підрядник» та ТОВ «Високовольтний союз - Україна» надалі «Субпідрядник». Предметом даного договору є виконання робіт субпідрядником по розробці проектно-кошторисної документації для реконструкції УІ-ї секції РУСН-2-6кВ та реконструкції УІ-ї секції РУСН-2-6кВ (заміна комірок РУ-6кВ) (а. с. 35-50 т.3).
06.09.2012р. укладений договір №ВС-У-112-12р. між ТОВ Електропівденатоммонтаж» - Субпідрядник та ТОВ «Високовольтний союз -Україна» - Підрядник. Предметом вказаного договору є виконання будівельно-монтажних робіт та електромонтажних робіт з реконструкції УІ-ї секції РУСП-2-6кВ (заміна комірок РУ-6кВ) (а. с. 16-34 т.3).
Виконання договору підряду та субпідряду підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт, актами приймання виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями (а. с. 138-148, 207-222 т.2).
Зазначені документи були надані позивачем під час проведення перевірки, що не заперечується відповідачем. Крім того, вказані документи прослідковуються і в самому акті перевірки. Із вказаних документів чітко вбачається, що позивач доручав контрагентам-субпідрядникам виконання частини робіт, передбачених договорами, укладеними позивачем із замовниками. Вказаними документами повністю підтверджується зв'язок господарських операцій із контрагентами ПП «Різорно», ТОВ «Промет» та ТОВ «Електропіденатоммонтаж».
Посилання відповідача на відсутність у актах виконаних робіт замовника, не може слугувати єдиною підставою для не визнання таких актів первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідач при перевірці мав усі первинні документи, а тому мав би проаналізувати їх у сукупності, а не взяти до уваги лише окремі з них.
Таким чином, необґрунтованими є висновки відповідача в акті перевірки про завищення витрат позивачем по будівельно-монтажних роботах на загальну суму 3839462грн., у т.ч. у 4 кв.2011р. в сумі 1134715грн., у 1кв.2012р. в сумі 1874619грн., у 2кв.2012р. в сумі 576048грн., у 4 кв.2012р. в сумі 254080грн., які вплинули на формування податкового кредиту.
Згідно із ст.1 Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Відповідно до п.138.1, 138.2 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Згідно з 138.8. ст.138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);
Приписами пп.138.8.1. п.138.1. ст.. 138 ПК України встановлено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.
Відповідно до п.138.4 ст.138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України зазначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України за № 88 від 24.05.1995 року (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704) - первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про те, що первинні документи в їх сукупності повністю розкривають зміст господарських операцій, отже віднесення сум по вказаних господарських операціях до складу витрат та податкового кредиту по вказаним взаємовідносинам є правомірним.
Помилковими є висновки відповідача по неправомірності віднесення позивачем до складу витрат за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р., витрати по оренді приміщення за 2009р. на загальну суму 147138грн в т.ч. ПДВ 24523грн.
Судом встановлено, що 01.12.2008р. між ЗАТ «Міжнародний центр культурних та ділових зв'язків «Консалтінг Україна» - орендодавець та позивачем - орендарем, укладений договір оренди №32/12-08. Актом прийому-передачі від 01.12.2008р. позивачу передано в оренду приміщення по вул. Голосіївська 7 корпус 3 м. Київ. 01.07.2009р. між тими самими сторонами був переукладений договір оренди за №18/07-09. Актом прийому-передачі від 01.07.2009р. приміщення було передано позивачу в оренду ( а. с 130-143, т.1). Оплата оренди в подальшому проводилась згідно актів здачі-прийняття робіт платіжними дорученнями (а. с. 144-154 т.1).
З акту перевірки вбачається, що відповідачем вказані документи були досліджені та зауважень щодо їх оформлення не виникло, разом з тим, відповідач вказує, що такі витрати не підтверджені бухгалтерськими та податковими документами, які б свідчили про не віднесення до валових витрат у період отримання даних послуг за 2009р. При цьому, відповідач посилається на акт перевірки від 12.08.2010р. №119123-100/33334990 та від 20.01.2012р. №36/23-100/33334990 в яких не зазначено про не віднесені до валових витрат витрати по послугах оренди приміщення. Такі посилання судом до уваги не беруться з огляду на те, що податковим законодавством на відповідача покладений обов'язок податкового контролю.
Так, ст.61 ПК України встановлено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до ст. 62 ПК України, податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Права та обов'язки посадових осіб контролюючого органу визначені ст. 20, 21 ПК України, а відтак на думку суду, при здійсненні перевірок відповідач мав би дослідити структуру витрат, зокрема щодо витрат понесених позивачем за оренду приміщень з 2009 року та обумовити зазначене ще актами перевірки від 12.08.2010р. чи від 20.01.2012р. Так як відповідачем не було встановлено вказаними актами перевірки факту віднесення чи не включення до витрат витрати по оренді приміщення, то суд приймає до уваги посилання позивача, що дані витрати не були враховані в минулих роках внаслідок допущення помилки, при цьому керується нормами п.138.10, п.138.11 ст.138 ПК України, якими встановлено, що до складу інших витрат включаються, зокрема, адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством.
Суми витрат, не віднесені до складу витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, що підтверджують здійснення витрат, установлених цим розділом, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді.
Суми витрат, не враховані в минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлені у звітному податковому періоді в розрахунку податкового зобов'язання.
Зазначені в цьому пункті витрати, здійснені в минулі звітні роки, відображаються у складі інших витрат, а ті, які здійснені у звітному податковому році, - у складі витрат відповідної групи (собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, загально виробничих витрат, адміністративних витрат тощо).
Таким чином, позивачем правомірно віднесено до складу адміністративних витрат у 4 кв.2011р. витрати по оренді приміщення в 2009р. у сумі 122615грн. без ПДВ.
Встановлені відповідачем порушення щодо завищення витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по господарських операціях з ПП «Прайд-Трейд», ПП «Безпека Комплекс», ПП «Транс-Інвестбуд» в сумі 166156грн. в т.ч. у 4кв.211р. у сумі 153023грн., у 1кв.2012р. у сумі 12012грн., у 4 кв.2012р. у сумі 1121грн. також не знайшли свого підтвердження.
По господарських операціях позивача з ПП «Пайд-Трейд» судом встановлено, що 16.03.2011р. між зазначеними сторонами був укладений договір №788 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів. Вказані операції підтверджуються такими первинними документами як договором, ТТН, міжнародними ТТН, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунками-фактури, податковими накладними, банківськими виписками щодо оплати за надані послуги (а. с. 80-117 т.1, а. с. 44-48 т.2).
Вказані документи були предметом дослідження відповідачем при здійсненні перевірки, зауважено щодо їх оформлення у відповідача не має. Такі документи повністю розкривають зміст господарських операцій та підтверджують реальність їх здійснення.
По взаємовідносинах позивача з ПП «Безпека комплекс» судом встановлено, що позивачу у 4кв.2011р. вказаним контрагентом були надані послуги по охороні за допомогою системи охоронної сигналізації об'єкта «Офіс» згідно договору №С-76-01/08-13/10 від 01.02.2008р. Дана господарська операція оформлена первинними документами, а саме: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, рахунками-фактури, платіжними дорученнями (а. с. 122-129 т.1)
Господарська операція з ПП «Транс-Інвестбуд» щодо послуг з миття автомобілів на суму 1121грн. підтверджуються актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжним дорученням. Як зазначає відповідач в акті перевірки, вказана сума віднесена позивачем до складу витрат у 4кв.2012р. Однак, позивач зазначив, що вартість послуг отриманих від контрагента ПП «Транс Інвестбуд» взагалі не включалось позивачем до витрат.
Відповідно до п.5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.
Згідно із ст. 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
В акті перевірки відсутні посилання податкового органу на відомості з Єдиного державного реєстру стосовно встановленого факту.
Крім того, відповідач в акті перевірки по господарських операціях з зазначеними контрагентами посилається на правочини у відповідності до норм ст.ст. 655, 658, 662 ЦК України, які стосуються договорів купівлі-продажу, в той час як між зазначеними сторонами договори купівлі-продажу не укладались.
Безпідставними є твердження відповідача про фіктивність господарських операцій з ПП «Прайд-Трейд», ПП «Безпека Комплекс», ПП «Транс-Інвестбуд», так як їх стан (9) - «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням».
Враховуючи вище викладене, судом встановлено, що витрати та податковий кредит, сформовані позивачем, є документально підтвердженими належними первинними документами та податковими накладними.
Щодо податкових повідомлень-рішень №0000232240 та №0000242240 від 10.04.2013р., якими до позивача застосовано пеню в розмірі 791,61грн. та штрафні санкції в сумі 340грн.
Актом перевірки відповідача встановлено порушення позивачем порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті, а саме: станом на 31.12.2012р. позивачу не надійшла валютна виручка за надані послуги в сумі 157767,35рос.руб/41518,06грн.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2010р. між позивачем та нерезидентом ВАТ «Високовольтний союз» м. Єкатеринбург, Росія був укладений експортний контракт №ПД-ЗК-10-07/ВС. Предметом вказаного контракту є виконання монтажу та шефмонтаж, ремонт та пусконалагоджувальні роботи продукції. Виконані роботи оформляються актом виконаних робіт, вартість робіт визначається калькуляцією. Термін дії контракту до 31.12.2015р. (а. с. 4-7 т.3).
На виконання умов контракту, позивачем надано послуги за період з 26.12.2011р. по 29.01.2012р. з шефмонтажу обладнання на загальну суму 756339,63рос.руб/195571,49грн. Валютна виручка надійшла за надані послуги за період часу з 29.05.2012р. по 24.10.2012р. на загальну суму 590572,34рос.руб/156219,59грн.
Валютна виручка по акту виконаних робіт від 19.06.2012р. в частині суми 22266,30рос.руб (граничний термін надходження коштів - 16.12.2012р.), акту виконаних робіт від 29.06.2012р. в сумі 135501,05рос.руб (граничний термін надходження коштів - 26.12.2012р.) станом на 31.12.2012р. позивачу не надійшла.
В той же час зазначені факти не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та спростовуються матеріалами справи.
Так, 19.06.2012р. між позивачем та ВАТ «Високовольтний союз» м. Єкатеринбург, Росія був підписаний акт виконаних робіт до вищевказаного контракту по шефмонтажу обладнання на суму 64549,50рос.руб.
29.06.2012р. між тими самими сторонами підписаний акт виконаних робіт по шефмонтажу обладнання на суму 135501,05рос.руб. Згідно виписки банку позивача по його особових рахунках за 24.10.2012р. кошти по обох актах надійшли в повному обсязі (а. с. 8-15 т.3).
В силу норми ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994р. №185/94-ВР, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Із викладеного вбачається, що позивачем строки розрахунків, визначених вище не порушено, а тому і порушень, встановлених зазначеною нормою позивач не допускав, отже застосування пені відповідачем до позивача є неправомірним.
Оскільки позивач не порушував строки розрахунків в іноземній валюті, то відповідно ним правомірно не задекларовано простроченої дебіторської заборгованості в сумі 157767,35рос.руб по зазначених вище актах виконаних робіт, так як судом встановлено, що вказані кошти надійшли в межах строків, передбачених чинним законодавством, тому дебіторська заборгованість відсутня. Враховуючи зазначене відповідачем неправомірно застосовано штрафні санкції до позивача в сумі 340грн.
Позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0036001742, №0001432342 від 10.04.2013р. задоволенню не належать.
Щодо податкового повідомлення-рішення №0036001742 від 10.04.2013р., яким позивачу нарахована сума грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 3174,43грн. та штрафні санкції в сумі 2097,22грн.
Відповідачем в акті перевірки встановлено, що в період 4кв.2011р. позивачем не утриманий і не перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб по 36 особових рахунках в сумі 243,22грн., по 30 особових рахунках у 1кв.2012р. в сумі 558,80грн. у випадку неправильного визначення податковим агентом бази оподаткування та застосування ставок податку на доходи фізичних осіб при оподаткуванні отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходу у вигляді заробітної плати, розмір якої перевищив десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (у 2011р. - 9410грн., у 2012р. - 10730грн.) (а. с.53-55 т.1).
Також у акті перевірки встановлено порушення позивачем у перевіряємому періоді податкового законодавства щодо надання додаткового блага за рахунок підприємства не його працівникам без оподаткування податком на доходи фізичних осіб. Крім того, до відповідача застосована штрафна санкція в сумі 510грн. за подання податкових розрахунків за формою 1ДФ не в повному обсязі, з недостовірними відомостями та з помилками, у т.ч. в податковому розрахунку за 4кв.2011р. не відображені доходи, нараховані приватним підприємцям за ознакою доходу « 157»: ОСОБА_4 в сумі 147грн., ОСОБА_5 в сумі 330грн., ОСОБА_6 в сумі 900грн., ОСОБА_7 в сумі 860грн., ОСОБА_8 в сумі 130грн., та інші; в податкових розрахунках за 1,2,3 квартали 2012р. по працівниках, які отримали доходи у вигляді заробітної плати відображена ознака пільги « 01», при цьому вони фактично не користувались пільгою за розміром доходу у всіх місяцях періоду (а. с. 56-65 т.1).
Так, пп. 164.1.2. п.164.1, пп. 164.2.1 п.164.2., п. 164.6 ст.164 ПК України встановлено, що загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.
Відповідно до ст.167 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри.
У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою, визначеною в абзаці першому цього пункту.
Підпунктом 168.1.1. пункту 168.1 ст.168, пунктом 171.1 ст.171 ПК України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Згідно норм пп.163.1.1. п.163.1. ст.163, пп. «г», «е» пп.164.2.17. п.164.2 ст.164 ПК України, об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема: суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом; дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.
Якщо додаткові блага надаються у не грошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 цієї статті
Підпунктами 14.1.47., 14.1.257 п. 14.1 ст.14 ПК України встановлено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу); фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.
Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Посилання позивача на неоднозначне тлумачення норм податкового законодавства в частині визначення бази оподаткування та ставок податку на доходи фізичних осіб судом до уваги не беруться з огляду на те, що нормами Податкового кодексу чітко зазначено базу оподаткування та ставку податку 15% або 17%. Норми законодавства, які регулюються зазначені обставини, описані вище по тексту постанови, а тому висновки відповідача щодо встановлених порушень у вказаній частині та визначенні грошового зобов'язання є правомірними.
Згідно із п.51.1. ст.51 ПК України, податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.
Відповідно до норми п.119.2. ст.119 ПК України, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.
Щодо податкового повідомлення-рішення №0001432342 від 10.04.2013р., яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 16820,84грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки.
Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем норм з регулювання обігу готівки, а саме: підзвітні особи ОСОБА_9 та ОСОБА_10 подають до бухгалтерії авансові звіти про використання коштів до яких не долучаються всі необхідні первинні документи. Так, не відзвітовано кошти підзвітною особою ОСОБА_9 за період з 01.04.2010р. по 30.09.2011р. в сумі 1806,58грн., в той же час зазначена особа в період час з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. отримує готівкові кошти з каси підприємства на загальну суму 63891,34грн.; ОСОБА_10 за період з 01.04.2010р. по 30.09.2011р. не відзвітовано кошти в сумі 888,16грн., однак, в період часу з 01.10.2011р. по 21.02.2012р. ним з каси підприємства отримано готівкових коштів на загальну суму 3392грн.
Вказане свідчить про видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів.
Готівковий обіг в Україні регулюється нормами Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженій постановою Правління Національного банку України 15.12.2004р. №637.
Відповідно до п.2.11 зазначеного Положення, видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.
Згідно із ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995р., № 436/95, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум.
Зважаючи на вище викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Високовольтний союз-Україна".
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, покладених в основу оскарженого рішення, відповідно не можуть бути підставою для його скасування.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "03" липня 2013 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис) І.Г. Охрімчук
судді: (підпис) (підпис) Б.С. Моніч С.М.Хаюк
З оригіналом згідно: суддя ________________________________ І.Г. Охрімчук
Повний текст cудового рішення виготовлено "17" вересня 2013 р.
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Високовольтний союз-Україна" вул.Біла,16,м.Рівне,33001
3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби вул.Відінська , 8,м.Рівне,33023