ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
місто Київ
16 вересня 2013 року 08:10 №826/13478/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Кришталь М.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Кредо XXI»
додержавної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.07.2013 №0003912230,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредо XXI» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.07.2013 №0003912230.
Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва ДПС на підставі хибних висновків акту перевірки від 12.06.2013 №407/22-30/31752837 щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю «Контелл», прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.07.2013 №0003912230, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 295 413,00 грн.
Відповідач в судове засідання 05.09.2013 не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, докази чого містяться в матеріалах справи, письмових заперечень на позовну заяву суду не надав.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи №826/13478/13-а у письмовому провадженні.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва ДПС проведено позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо XXI» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Контелл» за період з 01.06.2011 по 31.07.2011.
Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Кредо XXI» пунктів 198.2 та 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість на суму 236 330,00 грн.
За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва ДПС складено акт від 12.06.2013 №407/22-30/31752837 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.07.2013 №0003912230, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 295 413,00 грн., у тому числі: 236 330,00 грн. - основний платіж, 59 083,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.
Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.
Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.
Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС від 12.06.2013 №407/22-30/31752837, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено, зокрема, з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Кредо XXI» та товариством з обмеженою відповідальністю «Контелл» за договорами від 20.06.2011 №6 та від 22.06.2011 №7.
Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Кредо XXI» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Контелл» (продавець) було укладено договори від 20.06.2011 №6 та від 22.06.2011 №7, відповідно до яких продавець зобов'язується в 2011 році поставити покупцю реактиви лабораторні для молекулярно-генетичних досліджень та витратні матеріали ДНК, в асортименті та кількості, зазначених в специфікаціях, що додаються до договорів, а покупець - прийняти і оплатити такі товари.
На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії укладених договорів від 20.06.2011 №6 та від 22.06.2011 №7; копії специфікацій від 20.06.2011 додаток до договору №6 та від 22.06.2011 додаток до договору №7; копію картки рахунку №631 за період з 01.06.2011 по 31.07.2011; копії накладних, податкових накладних за відповідні періоди; копії платіжних доручень за відповідні періоди; довідку від 20.08.2013 про здійснення товариством з обмеженою відповідальністю «Кредо XXI» перевезення придбаної продукції власним транспортом; фотокопії придбаної продукції разом із специфікацією до набору для ПЛМ-ампліфікації; витяг з журналу видачі довіреностей за період травень 2011 - червень 2012 року; документи на підтвердження кваліфікації спеціаліста для проведення лабораторних досліджень.
За посиланням позивача, придбаний товар, який був отриманий товариством з обмеженою відповідальністю «Кредо XXI» за договорами від 20.06.2011 №6 та від 22.06.2011 №7 був в подальшому реалізований третім особам, на виконання умов договорів від 03.03.2011 №41, від 03.03.2011 №42, від 03.03.2011 №43.
Відповідач письмових заперечень на позовну заяву, а також доказів на обґрунтування правомірності визначення позивачеві відповідного грошового зобов'язання, суду не надав.
З акту державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС від 12.06.2013 №407/22-30/31752837 вбачається, що висновки на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Кредо XXI» та товариством з обмеженою відповідальністю «Контелл», зроблено на підставі акту державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС від 21.05.2012 про неможливість проведення зустрічної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Контелл» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2011 по 31.03.2012, у зв'язку з відсутністю товариства за місцезнаходженням.
Незважаючи на неможливість проведення зустрічної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Контелл», державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва ДПС зроблено висновок про фіктивність фінансово-господарської діяльності даного товариства, оскільки директор товариства з обмеженою відповідальністю «Контелл» ОСОБА_1 є громадянином Російської Федерації і згідно листа державної податкової адміністрації у місті Києві від 06.04.2012 не перетинав кордон України за період з 01.01.2011 по 06.04.2012.
З акту перевірки державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС від 12.06.2013 №407/22-30/31752837 вбачається, що органом державної податкової служби не перевірявся зміст правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, виконання договірних зобов'язань, жодних доказів відсутності факту реальності господарських операцій між ними відповідачем суду не надано.
Посилання на акт про неможливість проведення зустрічної перевірки не є належним доказом для висновків про відсутність факту реальності господарських операцій, оскільки органами державної податкової служби фактично господарська діяльність відповідача та його контрагента у спірний період не перевірялась.
В свою чергу, позивачем на спростування доводів органів державної податкової служби щодо відсутності директора товариства з обмеженою відповідальністю «Контелл» на території України, надано суду витяг із статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Контелл», з якого вбачається, що особу ОСОБА_1 під час реєстрації даного товариства в 2010 році було перевірено приватним нотаріусом. Відсутність факту перетину кордону України у певний період, на думку позивача, не свідчить, що посадова особа контрагента позивача не перебувала в Україні, оскільки немає доказів, що з 2010 року ОСОБА_1 покидав територію України. Відповідачем ці доводи позивача жодним чином не спростовані.
Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.
Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.
Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.
Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 27.02.2013 №К/9991/92757/11, від 20.02.2013 №К/9991/53330/12, від 28.02.2013 №К-20720/10, від 07.03.2013 №К-41951/10, від 03.12.2012 №К/9991/59241/12.
Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
За таких обставин, враховуючи, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що підтверджують порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Кредо XXI» вимог податкового законодавства; доказів відсутності факту реальності господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Контелл»; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.07.2013 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.07.2013 №0003912230 підлягають задоволенню.
Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС від 19.07.2013 №0003912230.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.