Центрально-Міський районний суд м.Макіївки
буд.111 м. м. Макіївка Донецька область Україна 86108
Справа № 0552/7235/2012
Провадження № 2/270/422/2013
12 березня 2013 року
Центрально-Міський районний суд міста Макіївки Донецької області в складі:
головуючого судді Мащенко С. В.
при секретарі Фабаровській І. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення суду в місті Макіївці Донецької області цивільну справу за позовом КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «МАКІЇВТЕПЛОМЕРЕЖА» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 «Про стягнення суми боргу за відпущену теплову енергію», -
КП "Макіївтепломережа" звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 «Про стягнення суми боргу за відпущену теплову енергію», обґрунтовуючи свої вимоги тим, що КП «Макіївтепломережа» надає теплову енергію у межах балансової належності до зовнішнього обрізу будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Відповідачі, що мешкають у цьому будинку в квартирі НОМЕР_1, є споживачами теплової енергії та мають особовий рахунок НОМЕР_2. Однак у порушення законодавства вони своєчасно не сплачують комунальні послуги, а тому за період з 01.04.1996 року по 01.02.2012 року на особовому рахунку склалась заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 11674,02 гривень. Просили стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача вказану суму заборгованості та судовій збір у розмірі 214,60 гривень.
Представник позивача ОСОБА_5, що діяв за довіреністю, у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був сповіщений своєчасно та належним чином, надав суду заяву з проханням справу розглянути за його відсутності з урахуванням того, що заявлені позовні вимоги він підтримує у повному обсязі.
Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання також не з'явились, про місце та час судового розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, надали суду заяву, в якій зазначили, що позовні вимоги вони визнають частково, просять застосувати строк позовної давності та розглянути справу за їх відсутності.
Відповідно до частини 2 статті 158 Цивільного процесуального кодексу України особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у сторін свідчать їх відповідні заяви, зареєстровані за вхідним № 5486/13-вх від 12.03.2013 року та № 4364/13-вх від 26.02.2013 року, долучені до матеріалів справи /а. с. 94, 96/.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання необхідним давання сторонами у справі особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність.
Повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, а відповідачі при частковому їх визнанні, перевіривши їх доказами, що досліджені у судовому засіданні й відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, а саме: дослідивши матеріали справи, що містять письмові докази по справі, - суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Так, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.
Згідно копії Особового рахунку, наданого ПП "МакРинок-Сервіс", відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є мешканцями житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, квартира НОМЕР_1 /а. с. 3/.
Відповідно до розрахунку суми заборгованості по особовому рахунку НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_6, відкритого за адресою: АДРЕСА_1, квартира НОМЕР_1, - мається заборгованість по оплаті послуг з теплопостачання за період з 01 квітня 1996 року по 01 лютого 2012 року в сумі 11674,02 гривень /а. с. 5 - 13/.
Як убачається із змісту позовної заяви предметом спірних правовідносин є неналежне виконання відповідачами своїх обов'язків, що випливають із споживання ними житлово-комунальних послуг.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами визначені в Законі України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року.
Відповідно до положень статті 1 цього Закону України житлово-комунальною послугою визнається результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
У свою чергу, комунальною послугою, з огляду на наведену вище норму права, є результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Споживачем житлово-комунальних послуг вважається фізична чи юридична особа, яка її отримує або має намір отримати /стаття 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"/.
Згідно статей 12 та 13 зазначеного Закону за своїм функціональним призначенням житлово-комунальні послуги поділяються на комунальні послуги, тобто послуги з централізованого постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізованого опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.
Положеннями пункту 5 частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачений обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Зазначений обов'язок споживачів також передбачений Правилами надання населенню послуг з водо, теплопостачання та водовідведення, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1497 від 30.12.1997 року, та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, згідно до яких суб'єкт господарювання - КП "Макіївтепломережа" надає послуги з централізованого опалення /теплопостачання/, а споживач зобов'язаний оплачувати послуги у встановлені строки - щомісяця по нормам і тарифам відповідно розміру опалювальній площі квартири.
Положення частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, які передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Норми права, які містяться у частині 1 статті 14 Цивільного кодексу України передбачають, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що КП "Макіївтепломережа" надавало ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 комунальні послуги з теплопостачання, які використовували їх для власних потреб, що підтверджує існування між ними договірних відносин, які за своїм правовим змістом є цивільно-правовими.
Зазначений факт свідчить про виникнення між сторонами у справі зобов'язання.
Відповідно до положень статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона /боржник/ зобов'язана вчинити на користь другої сторони /кредитора/ певну дію /передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо/ або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положення частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України визначають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Крім того, згідно до змісту статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Як убачається з наданих до матеріалів справи доказів КП "Макіївтепломережа" у період з квітня 1996 року по лютий 2012 року надало ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 послуги з теплопостачання, загальна вартість яких склала 11674,02 гривень.
Крім того, будь - яких доказів про наявність у ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пільг з оплати зазначених послуг чи їх неналежне надання КП "Макіївтепломережа" суду надано не було.
Під час розгляду спірних правовідносин суд також враховує встановлені чинним законодавством України строки позовної давності.
Так, відповідно до положень частини 1 статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
З огляду на припис частини 1 статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач /частина 2 статті 264 Цивільного кодексу України/.
У свою чергу, положення частини третьої статті 264 Цивільного кодексу України передбачають, що після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
З матеріалів справи вбачається, що позивач у листопаді 2011 року звертався до Центрально-Міського районного суду міста Макіївки Донецької області із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості в сумі 10879,08 гривень, витрат на інформаційне - технічне забезпечення судового процесу в сумі 30,00 гривень та судового збору в сумі 107,30 гривень.
07 листопада 2011 року було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суми заборгованості, який ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Макіївки Донецької області від 14 грудня 2011 року скасовано /а. с. 4/.
За приписами статей 95 - 106 Цивільного процесуального кодексу України наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя, в установлених законом випадках, за заявою особи якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника, на основі доданих до заяви документів, видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
З огляду на наведені норми права та обставини справи строк позовної давності у спірних правовідносинах переривався подією, якою є звернення КП «Макіївтепломережа» із заявою про видачу судового наказу у листопаді 2011 року та видачею судового наказу від 14 листопада 2011 року, який в подальшому було скасовано.
Як убачається із змісту положень частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Під час розгляду справи відповідачами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ухвалення судом рішення було зроблено заяву про застосування позовної давності /а. с. 94/.
При цьому, суд враховує, що позивачем доказів поважності причин пропуску строку позовної давності не надано.
Відповідно до положень частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У зв'язку з тим, що строк позовної давності по частині вимог пропущений і підстав для його відновлення немає, позов про стягнення суми боргу, що утворилась за період з 01 квітня 1996 року по 31 жовтня 2008 року у розмірі 6311,31 гривень задоволенню не підлягає.
При цьому, суд вважає необхідним зазначити, що застосування строку позовної давності у відношенні заборгованості, яка утворилась у період з 01 квітня 1996 року по 31 грудня 2003 року здійснюється судом незалежно від заяви сторін, відповідно до положень статей 71, 75, 76 та 80 Цивільного кодексу УРСР, який був чинним у зазначений період.
У свою чергу, стягненню з відповідача підлягає заборгованість, з врахуванням строку позовної давності відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, починаючи з 01 листопада 2008 року по 01 лютого 2012 року, яка складає 5362,71 гривень.
Ухвалюючи рішення та задовольняючи позов КП "Макіївтепломережа" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 "Про стягнення суми боргу за відпущену теплову енергію" частково, суд вважає за необхідне вирішити згідно підпункту 6 частини 1 статті 214 Цивільного процесуального кодексу України питання про розподіл між сторонами по справі судових витрат.
Так, відповідно до вимог частини 1 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На виконання вимог частини 5 статті 119 Цивільного процесуального кодексу України до позовної заяви КП "Макіївтепломережа" додало документи, що підтверджують сплату судового збору.
Так, позивач при зверненні до суду з позовом надав платіжний документ про сплату судового збору в розмірі 214,60 гривень /а. с. 1/.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.07.2011 року.
Відповідно до змісту частини 1 й підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1% ціни позову, але не менше 0,2 та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.
Із зазначеним позовом КП "Макіївтепломережа" звернулось до суду у 2012 році.
Місячний розмір мінімальної заробітної плати в Україні на 01 січня 2012 року встановлений в розмірі 1073 гривень відповідно до змісту статті 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» № 4282- VІ від 22.12.2011 року.
Тобто, за подання до суду позовної заяви майнового характеру у 2012 році справляється судовий збір у розмірі від 0,2 х 1073 гривень по 3 х 1073 гривень, тобто від 214,60 гривень по 3219 гривень.
Підпункт 1 частини 1 статті 80 Цивільного процесуального кодексу України зазначає, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується.
Відтак, ухвалюючи рішення на користь позивача суд дійшов до висновку про необхідність задоволення його позову частково, стягнувши з відповідача заборгованість по оплаті за надану теплову енергію /послуги з теплопостачання/ в сумі 5362,71 гривни.
А тому на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з відповідачів слід стягнути витрати на сплату судового збору в сумі 98,58 гривень, виходячи з розрахунку: 214,60 гривень х (5362,71 гривень х 100% / 11674,02 гривень) / 100% = 98,58 гривень, тобто по 24,65 гривень з кожного.
Таким чином, з огляду на наведені норми закону, проаналізувавши всі наявні і досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд доходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та можливість задоволення його позову частково шляхом стягнення з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь позивача КП "Макіївтепломережа" заборгованість по оплаті за надану теплову енергію /послуги з теплопостачання/ за період з 01 листопада 2008 року по 01 лютого 2012 року в сумі 5362,71 гривень, а також суму понесених й документально підтверджених судових витрат у вигляді судового збору в сумі 98,58 гривень, тобто по 24,65 гривень з кожного.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 11, 14, 256, 257, 264, 267, 509, 525, 526, 815 і 816 Цивільного Кодексу України, статтями 1, 12, 13, 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року, Правилами надання населенню послуг з водо, теплопостачання та водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1497 від 30.12.1997 року, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, статтями 4, 8, 10, 11, 38, 57, 58, 60, 61, 79, 80, 88, 119, 158, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 292, 294 і 296 Цивільного процесуального кодексу України, -
Позовні вимоги КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «МАКІЇВТЕПЛОМЕРЕЖА» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 «Про стягнення суми боргу за відпущену теплову енергію» задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "МАКІЇВТЕПЛОМЕРЕЖА" заборгованість по оплаті за надану теплову енергію за період з 01 листопада 2008 року по 01 лютого 2012 року в сумі 5362,71 гривень (п'ять тисяч триста шістдесят дві гривні 71 копійка).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "МАКІЇВТЕПЛОМЕРЕЖА" судовий збір у розмірі 24,65 гривень (двадцять чотири гривень 65 копійки).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "МАКІЇВТЕПЛОМЕРЕЖА" суму понесених й документально підтверджених судових витрат у вигляді судового збору в сумі 24,65 гривень (двадцять чотири гривень 65 копійки).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "МАКІЇВТЕПЛОМЕРЕЖА" суму понесених й документально підтверджених судових витрат у вигляді судового збору в сумі 24,65 гривень (двадцять чотири гривень 65 копійки).
Стягнути з ОСОБА_4 на користь КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "МАКІЇВТЕПЛОМЕРЕЖА" суму понесених й документально підтверджених судових витрат у вигляді судового збору в сумі 24,65 гривень (двадцять чотири гривень 65 копійки).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Центрально-Міський районний суд міста Макіївки шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.
Рішення ухвалено, оформлено шляхом комп'ютерного набору та підписано суддею у нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя: С. В. Мащенко