Справа № 22ц/775/8902/13 Головуючий в 1 інстанції Цукуров В. П.
Категорія 34 Доповідач Канурна О.Д.
18 вересня 2013 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого: Бугрим Л.М.
суддів: Канурної О.Д., Новосьолової Г.Г.
при секретарі Козак І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 07 серпня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 07 серпня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,- задоволені.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 11 162,00 гривень, витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 1 100,00 гривень, судові витрати у розмірі 214,60 гривень, а всього стягнути 12 476 гривень 60 копійок.
У задоволенні іншої частини позовних вимог-відмовлено.
З вказаним рішенням суду не погодилась ОСОБА_1 та оскаржила його в апеляційному порядку. В обгрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення порушив норми матеріального та процессуального права.
Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення відповідача, представника відповідача, пояснення позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає необхідним відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_1 з наступних підстав.
Частиною 1 статті 308 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно акту від 13.07.2012 року, складеного комісією у складі начальника ЖЕУ-5, майстрів ЖЕУ-5, сантехніка та мешканців квартири АДРЕСА_1 з 2-го на 3-тє квітня 2012 року відбулося залиття квартири АДРЕСА_1. Залиття відбулося з квартири № 18 у зв'язку з поривом гнучкого шлангу.
Висновком експертного будівельно-технічного дослідження № 73/12 від 08.08.2012 року визначено вартість відновлювального ремонту квартири АДРЕСА_1, яка складає 11162 грн.
Відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру № 933 від 24.03.1995 року, квартира АДРЕСА_3, з якої відбулося залиття квартири позивачки, належить ОСОБА_1
Частиною 1 статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Висновок суду першої інстанції про те, що матеріальна шкода повинна бути відшкодована ОСОБА_1, як власницею квартири АДРЕСА_3, з вини якої сталося залиття квартири позивачки, є законним і обгрунтованим, оскільки пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (із змінами і доповненнями) передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що акт про залиття квартири від 13.07.2012 року не може бути належним доказом, оскільки залиття квартири АДРЕСА_1 сталося в ніч з 02.06. на 03.06.2012 року, а акт про залиття вказаної квартири складено тільки 13.07.2012 року не заслуговують на увагу, оскільки частиною 1 статті 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і запере речень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що експертне будівельно-технічне дослідження № 73/12 від 08.08.2012 року не може бути належним доказом по справі, оскільки вказане дослідження складалося після початку ремонтних робіт в квартирі позивача не заслуговують на увагу, оскільки в самому експертному дослідженні № 73/12 вказано, що непошкоджені залиттям приміщення знаходяться в гарному технічному стані (а.с. 9).
Апеляційний суд не приймає до уваги також інші доводи апеляційної скарги відповідача, оскільки суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які уклалися між сторонами і дав їм належну оцінку.
Виходячи із встановлених судом обставин, наданих сторонами доказів та вимог закону, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог позивача.
Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального закону, тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 07 серпня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: