Справа № 191/1476/13-ц
Провадження № 2/191/639/13
06 вересня 2013 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Кухаря Д.О.
при секретарі - Яніній О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Синельникове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про поділ майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя до ОСОБА_2, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач по справі ОСОБА_2, є колишнім чоловіком позивача, шлюб між ними було зареєстровано 07.05.1985 року у відділі реєстрації актів громадянського стану Жовтневого району м. Одеси, актовий запис №284.
Від цього шлюбу позивач та відповідач мають двох дітей: доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1; сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2.
Позивач вказує, що сімейне життя з відповідачем не склалося, і 11 лютого 2013 року за рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області шлюб між ними було розірвано.
Останнім часом між позивачем та відповідачем постійно стали виникати конфліктні ситуації, відповідач почав виганяти позивача з дому і заявляти що будинок належить тільки йому. З метою щоб в подальшому уникнути непорозумінь з приводу долі спільно нажитого майна позивач вважає за необхідне, щоб за ним було визнано право на майно яке вони з відповідачем придбали за час шлюбу.
Найбільш вагомими придбанням є садиба, яка розташована в АДРЕСА_1.
Цей будинок був колгоспним, тобто колгосп «Перемога» побудував його для своїх працівників. З 1985 року позивач разом з відповідачем стали працювати в цьому колгоспі. З цього часу позивач та відповідач оселилися в будинку та були зареєстровані за цією адресою.
Колгосп дозволив їм викупити цей будинок в розстрочку. Для цього із заробітної плати позивача та відповідача утримувалися кошти котрі йшли на погашення розстрочки. Після того як вони сплатили всю суму будинок перейшов у їхню власність.
В подальшому вже за власні кошти позивач та відповідач зробили велику прибудову до будинку, поміняли кришу, утеплили будинок пінопластом зовні, вставили нові пластикові вікна, в середині будинок обшили гіпсокартоном, зробили ремонт. У дворі побудували два великі сараї для господарських потреб, побудували баню, навіс, водоколонку, поставили нову огорожу.
На той час між ними були добрі сімейні стосунки ніщо не передвіщало їхнього розриву, позивач була впевнена у порядності чоловіка, тому правовстановлюючі документи були оформлені на відповідача.
Пізніше відповідачем було оформлено свідоцтво про право власності на нерухоме майно - серії ЯЯЯ №626558 від 16.11.2005 року видано Дібровською сільською радою, Синельниківського району, Дніпропетровської області, зареєстроване в КП Синельниківське МБТІ 16.11.2005 року реєстраційним № 12797613.
Домоволодіння розташовано на земельній ділянці площею яка була приватизована на ім'я відповідача. Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,20 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, за номером ДП СВ № 007350, який видано 23.07.1997 року, та зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 7350.
На початку спільного життя відповідач і позивач одразу домовилися, що всі кошти які будуть надходити до їхнього сімейного бюджету будуть спільними не залежно від того яка частка буде внесена кожним окремо.
Домоволодіння по АДРЕСА_1 розташоване на земельній ділянці площею 0,20 га.
Загальна площа будинку А-1 становить 94,1 кв.м, із них житлова становить 60,1 кв.м., площа підсобних приміщень складає 34 кв.м.
На земельній ділянці розташовані: Б-1 гараж, П-1 погріб, В-1 сарай, Е-1 сарай, Г-1 літня кухня, Д-1 баня, 3-1 навіс, О-І навіс, Ж-1 вбиральня, К-1 водоколонка, №1-2 огорожа, №3 бруківка.
На підставі вищевикладеного позивач просить визнати за нею ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину садиби яка складається із житлового будинку А-1, Б-1 гаражу, П-1 погрібу, В-1 сараю, Е-1 сараю, Г-1 літньої кухні, Д-1 бані, 3-1 навісу, О-І навісу, Ж-1 вбиральні, К-1 водоколонки, №1-2 огорожі, №3 бруківки розташованих за адресою АДРЕСА_1.
Відповідач заперечував проти визнання позову обґрунтовуючи свою позицію тим, що твердження позивача про те, що спірний будинок був викуплений позивачем та відповідачем як подружжям у колгоспу в розстрочку, те, що з їх заробітної плати утримувались кошти, які йшли на погашення розстрочки, та те що будинок перейшов у власність після повного погашення розстрочки, є хибними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
24 червня 1983 року між колгоспом «Перемога» та ОСОБА_5 (батьком відповідача) був укладений договір за умовами якого колгоспом, як продавець, продав, а ОСОБА_5, як покупець, купив жилий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, на присадибній ділянці площею 0,45 га; на зазначеній присадибній ділянці розташований цегляний будинок з надворними будівлями. Відповідно до цього договору за купвлю будинку ОСОБА_5 сплатив колгоспу 14 860 карбованців в момент укладення договору.
ІНФОРМАЦІЯ_3 батько відповідача помер. Відповідно до рішення колгоспу «Перемога» право покупця за вищевказаним договором купівлі-продажу було переведено на Відповідача, наслідком чого було оформлення відповідного договору купівлі-продажу від 24 червня 1983 року.
На підставі Рішення № 22 Виконкому Марійської селищної ради від 24 березня 1993 року за відповідачем було визнано право особистої приватної власності на спірний будинок. На підставі даного рішення відповідачу Виконкомом Марійської селищної ради було надано свідоцтво на право власності на жилий будинок від 15 квітня 1993 року.
07 жовтня 2005 року взамін Свідоцтва на право власності на жилий будинок від 15 квітня 1993 року відповідачу було видане нове Свідоцтво про право власності на нерухоме майно за № 26, право власності на підставі якого перереєстроване 16 листопада 2005 року.
Відтак право власності зазначає на спірне домоволодіння відповідачем набуто на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу, що є первісним правовстановлюючим документом, а приймаючи до уваги те, що шлюб між відповідачем і позивачем був зареєстрований у травні 1985 року, то спірне домоволодіння набуто відповідачем до шлюбу.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.
Відповідач у судовому заперечував проти задоволення позовних вимог.
Дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Згідно п.1 ч.1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Відповідно до копії свідоцтва про право власності від 16.11.2005 року, власником будинку розташованого в АДРЕСА_1 є ОСОБА_2.
Відповідно до копії витягу КП «СМБТІ» № 8959123 від 16.11.2005 року, власником будинку розташованого в АДРЕСА_1 є ОСОБА_2, на підставі свідоцтва про право власності ЯЯЯ № 626558 від 16.11.2005 року.
Згідно довідки Дібровської сільської ради від 19.03.2013 року, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 19.06.1985 року і до теперішнього часу.
Згідно копії виписки з рішення зборів колгоспників колгоспу «Перемога» від 26.01.1988 року вбачається, що за заявою мати відповідача ОСОБА_8 загальними зборами колгоспників колгоспу «Перемога» прийнято рішення про переоформлення житлового будинку та виплати розстрочки на відповідача - ОСОБА_2
Відповідно до копії довідки № 150 від 02.02.1993 року вбачається, що була виплачена вартість будинку 14860 руб, на наведену дату.
Показаннями свідка ОСОБА_9, яка була головним бухгалтером колгоспу «Перемога», встановлено що договір купівлі продажу, житлового будинку укладався спочатку з батьком відповідача ОСОБА_5, після його смерті за заявою матері відповідача ОСОБА_8 переоформила житловий будинок та виплату розстрочки на відповідача. Виплата вираховувалася з заробітних плат позивача та відповідача, які працювали в КСП «Перемога». Потім коли відповідач ОСОБА_2, припинив працювати КСП «Перемога», виплату здійснювала сама позивач ОСОБА_10
За показаннями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_4 батьками яких є позивач та відповідач стверджують, що розстрочку за будинок виплачували разом позивач та відповідач, та дбали за ним.
Відповідно до копії технічного паспорту від 12.02.2013 року на житловий будинок, який розташований за адресою АДРЕСА_1. Житловий будинок складається з житлового будинку А-1, Б-1 гаражу, П-1 погрібу, В-1 сараю, Е-1 сараю, Г-1 літньої кухні, Д-1 бані, З-1 навісу, 0-1 навісу, Ж-1 вбиральні, К-1 водоколонки, К-1 водоколонки, № 1-2 огорожі, № 3 бруківки.
Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦК України У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Судом встановлено, що право власності на житловий будинок який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 належить відповідачу ОСОБА_2. Позивач проживала в шлюбі з відповідачем, та виплачувала розстрочку за будинок разом з відповідачем, і була зареєстрована у цьому будинку з 19.06.1985 року і по теперішній час. За договором купівлі продажу батьком відповідача право власності на будинок за адресою АДРЕСА_1 не було набуто.
Відповідно до ч.1,ч.2 ст. 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
На підставі вищевикладеного, керуючись ч.1, ч.2 ст.62, ст.69, ст.70 СК України, ст.355, ч.2 ст. 372 ЦК України, ст.212, п.1,ч.1,ст.214, ст.215 ЦПК України,-
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Поділити майно, як спільну сумісну власність подружжя, яке складається з садиби, яка складається з житлового будинку А-1, Б-1 гаражу, П-1 погрібу, В-1 сараю, Е-1 сараю, Г-1 літньої кухні, Д-1 бані, З-1 навісу, О-1 навісу, Ж-1 вбиральні, К-1 водоколонки, № 1-2 огорожі, № 3 бруківки розташованих за адресою АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину садиби, яка складається з житлового будинку А-1, Б-1 гаражу, П-1 погрібу, В-1 сараю, Е-1 сараю, Г-1 літньої кухні, Д-1 бані, З-1 навісу, О-1 навісу, Ж-1 вбиральні, К-1 водоколонки, № 1-2 огорожі, № 3 бруківки розташованих за адресою АДРЕСА_1.
На рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд може бути подана апеляційна скарга. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Д. О. Кухар