Справа № 152/1600/13-ц
2/152/506/13
іменем України
17 вересня 2013 року Шаргородський районний суд Вінницької області
в складі головуючого - судді Славінської Н.Л.
з участю:
секретаря судового засідання - Бабиної І.Д.
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Бондарчук Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шаргороді в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Юхимівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області про встановлення факту права власності на домоволодіння та визнання права на спадщину за законом, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - реєстраційна служба Шаргородського РУЮ Вінницької області, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
22.07.2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаною позовною заявою, в якій зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер її батько - ОСОБА_6, який по день смерті проживав та був зареєстрований в с. Юхимівка, Шаргородського району Вінницької області. Після смерті батька залишилося спадкове майно, яке складається, в тому числі, із житлового будинку, що знаходиться на АДРЕСА_1 і належав йому на підставі рішення виконкому Шаргородської районної ради за № 244 від 22.10.1987 року. Вона є спадкоємцем майна ОСОБА_6 по закону. Спадщину вона прийняла, але оформити спадкові права на житловий будинок після смерті батька - ОСОБА_6 вона не може, оскільки завідуючою Шаргородської державної нотаріальної контори Вінницької області Масилюк Р.М. їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через те, що свідоцтво про право власності на житловий будинок, належний батькові, не виписувалося та право власності на вказане домоволодіння не реєструвалося.
Просить встановити факт належності житлового будинку під літерою «А», загальною площею 43,2 м. кв., в тому числі житловою площею 32 м. кв., літньої кухні під літерою «Б», входу в підвал під літерою «б» та хліва під літерою «В» загальною вартістю 25844 грн., які знаходяться на АДРЕСА_1, ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Юхимівка; визнати за нею - ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 її батька - ОСОБА_6 на житловий будинок літерою «А», загальною площею 43,2 м. кв., в тому числі житловою площею 32 м. кв., літньої кухні під літерою «Б», входу в підвал під літерою «б» та хліва під літерою «В» загальною вартістю 25844 грн., які знаходяться на АДРЕСА_1.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_8 та її представник - адвокат ОСОБА_1, що діє на підставі довіреності від 4.07.2013 року, посвідченої секретарем Пеньківської сільської ради (а.с.59), підтримали та уточнили позовні вимоги, відповідно до заяви від 17.09.2013 року. Просили встановити факт належності житлового будинку під літерою «А», загальною площею 43,2 м. кв., в тому числі житловою площею 32 м. кв., літньої кухні під літерою «Б», входу в підвал під літерою «б» та хліва під літерою «В» загальною вартістю 25844 грн., які знаходяться на АДРЕСА_1, ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Юхимівка; визнати за позивачкою ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 її батька - ОСОБА_6 на означене спадкове майно. Суду пояснили, що позивачка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 і частково оформила свої спадкові права, зокрема, на майновий пай та на земельний пай. ОСОБА_9 при житті мав у власності житловий будинок, розміщений на АДРЕСА_1, що підтверджується записами в погосподарських книгах, технічним паспортом на будинок, довідками Юхимівської сільської ради, показаннями свідків. Проте, при житті ОСОБА_6 не отримав свідоцтва про право власності на будинок при загальній інвентаризації будинків, що відбувалася у Шаргородському районі в 1987 році, що є перешкодою для оформлення спадкових прав позивачки на вказаний будинок.
Представник відповідача - Юхимівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області - ОСОБА_10 в судовому засіданні 30.08.2013 року та сільський голова ОСОБА_11 в судовому засіданні 17.09.2013 року позов ОСОБА_3 визнали. Суду пояснили, що дійсно позивачка є донькою померлого ОСОБА_6, спадкоємцем його майна по закону, оскільки інші спадкоємці ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спадщини після смерті не прийняли і на неї не претендують. Спадкодавець ОСОБА_6 по день смерті проживав в с. Юхимівка, був власником будинку та надвірних господарських будівель, які знаходяться на АДРЕСА_1. Вказаний факт підтверджується записами в погосподарських книгах, що зберігаються в сільській раді. Ніколи і ніхто не претендував на вказаний будинок, в ньому завжди проживав ОСОБА_6 із своєю сім'єю, зокрема, з донькою ОСОБА_3, яка доглядала його та матір, як молодша дитина в сім'ї. Коли в 1987 році в селі проходила технічна інвентаризація з метою обліку житлового фонду на селі та з метою встановлення власників житлових будинків, ОСОБА_6 був записаний головою двору та власником будинку по АДРЕСА_1, проте, з якихось причин свідоцтва про право власності на будинок він не отримував в сільській раді, що є перешкодою для позивачки в оформленні спадкових прав, тому Юхимівська сільська рада не має заперечень щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_3
Представник третьої особи - Реєстраційної служби Шаргородського РУЮ Вінницької області в судове засідання не з'явився, але від начальника Служби надійшла заява про розгляд справи у відсутності представника Служби, щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_3 не заперечує (а.с.109).
Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, відповідно до заяви 2.09.2013 року просить розгляд справи проводити у її відсутності, позовні вимоги ОСОБА_3 визнає, не заперечує щодо задоволення позову, оскільки спадщини після смерті батька - ОСОБА_6 не прийняла і на неї не претендує, про що подавала відповідну заяву і нотаріусу (а.с.114).
Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, відповідно до заяви 2.09.2013 року просить розгляд справи проводити у її відсутності, позовні вимоги ОСОБА_3 визнає, не заперечує щодо задоволення позову, оскільки спадщини після смерті батька - ОСОБА_6 не прийняла і на неї не претендує, про що подавала відповідну заяву і нотаріусу (а.с.115).
Вирішуючи спір суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Юхимівка Шаргородського району Вінницької області помер ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим виконкомом Юхимівської сільської ради (а.с.8).
ОСОБА_6 по день смерті, що сталася ІНФОРМАЦІЯ_4, постійно проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 що підтверджується довідкою Юхимівської сільської ради за №02-15-141 від 23.08.2013 року (а.с.91).
Після смерті ОСОБА_6 залишилася спадщина, яка складається із земельного і майнового паїв та житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться на АДРЕСА_1.
Єдиним спадкоємцем майна померлого ОСОБА_6 є дочка останнього - ОСОБА_3, оскільки інші діти спадкодавця ОСОБА_4 і ОСОБА_5, відповідно до цивільного законодавства України, що було чинним на час виникнення даних правовідносин, спадщини не прийняли і на неї не претендують. Позивачка ОСОБА_3 спадщину після смерті батька прийняла і частково оформила свої спадкові права, зокрема, на земельний та майновий паї.
Вказані факти підтверджуються свідоцтвом про народження позивачки (а.с.6), свідоцтвом про її одруження (а.с.7), свідоцтвом про право на спадщину за законом від 12.09.2000 року - на земельну частку (пай), що належала спадкодавцю (а.с.49), свідоцтвом про право на спадщину за законом від 31.07.2003 року - на майновий пай, що належав спадкодавцю (а.с.54), та матеріалами спадкової справи до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 за №715/2000 (а.с.38-55), а також вбачається із пояснень в судовому засіданні представника відповідача Бондарчук Н.М.
У видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1, позивачці ОСОБА_3 відмовлено 23.04.2013 року державним нотаріусом Шаргородської державної нотаріальної контори Масилюк Р.М., про що винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с.72). Підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії нотаріус зазначає відсутність правовстановлюючих документів на житловий будинок.
Судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_6 був власником житлового будинку з надвірними господарськими будівлями - літньою кухнею, входом в підвал, хлівом - загальною вартістю 25844 грн., що знаходяться в АДРЕСА_1.
Вказаний факт, крім пояснень в судовому засіданні позивачки, її представника та представників відповідача - Юхимівської сільської ради, підтверджується показаннями свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, іншими доказами, дослідженими судом.
Так, свідок ОСОБА_12 суду показала, що народилася в 1941 році в АДРЕСА_1, по сусідству із домогосподарством ОСОБА_6 В 1946-1947 роках батько позивачки - ОСОБА_6 отримав від місцевого колгоспу земельну ділянку для будівництва житлового будинку в розмірі 0,25 га, так як був передовим трактористом. Земельна ділянка була виділена на АДРЕСА_1. Батьки позивачки завершили будівництво будинку приблизно у 1950 році і проживали в ньому разом із своїми доньками, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, яка є наймолодшою дитиною та доглядала батьків до їх смерті. Батько позивачки - ОСОБА_6 був головою господарського двору і власником будинку. Інших власників цього будинку ніколи не було. Даний факт їй достовірно відомий, так як її батькам таким самим чином і приблизно тоді ж була виділена земельна ділянка під будівництво житлового будинку.
Свідок ОСОБА_13 суду показала, що народилася 1939 року в АДРЕСА_1. Вона пам'ятає, як її матері та батькові позивачки - ОСОБА_6 у 1946 році було виділено місцевим колгоспом земельні ділянки для будівництва будинків. Батьки позивачки довго будували будинок, розпочавши будівництво у 1946 році, а завершивши у 1949-1950 роках. ОСОБА_6 був записаний головою двору і вважався власником будинку, хоча на той час свідоцтв про право власності не видавали. Інші власники цього будинку їй не відомі.
Згідно з даними з погосподарських книг за 1947-1950 роки, ОСОБА_6 записаний головою господарського двору, членами двору були зазначені дружина останнього ОСОБА_14 та діти ОСОБА_4, ОСОБА_15, ОСОБА_3. Відомості про наявність на той час у господарства житлового будинку - відсутні (а.с.93-94).
Відповідно до даних з погосподарських книг за 1986-1990 роки (а.с.95-96), тобто в період, коли відбувалася технічна інвентаризація житла на підставі рішення виконавчого комітету Шаргородської районної Ради народних депутатів Вінницької області від 22.10.1987 року за № 244 «Про забезпечення державного обліку житлового фонду в селах району» (а.с.100), пунктом 1 якого передбачалося забезпечити проведення первинного обліку житлового фонду громадян, що мають житлові будинки на праві особистої власності в селах району, ОСОБА_6 зазначений головою двору з особовим рахунком № НОМЕР_2, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.70-71).
Також, відповідно до даних з погосподарських книг за 1996-2000 роки, (станом на 1997 рік - рік смерті ОСОБА_6) ОСОБА_6 значиться як голова двору і власник будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.97-98).
Із даних погосподарських книг вбачається, що будинок, який є особистою власністю господарства, головою якого є ОСОБА_6, 1947 року забудови (а.с.96). В особистому користуванні ОСОБА_6 перебувала земельна ділянка площею 0,29-0,30 га, у тому числі під будівлями - 0,05-0,01 га, що підтверджується записами в погосподарських книгах та записами в розділі п'ятому земельнокадастрової книги, що зберігається в Юхимівській сільській раді (а.с.98,99).
Відповідно до довідки Юхимівської сільської ради від 15.04.2013 року за №262, житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1, належить ОСОБА_6 на підставі рішення Шаргородської районної ради народних депутатів №244 від 22.10.1987 року, але свідоцтво про право власності на цей будинок не видавалося (а.с.31).
Також, відповідно до довідки КП «Могилів-Подільське міжрайбюро технічної інвентаризації» від 23.04.2013 року № 72, згідно з архівними даними БТІ, на ім'я ОСОБА_6 будинок в АДРЕСА_1, не зареєстровано (а.с.30).
Із звіту про незалежну оцінку будинку (а.с.12-21), вбачається, що зазначене будинковолодіння складається з: дерев'яно-валькованого житлового будинку під літерою «А» загальною площею 43,2 м. кв., житловою площею 32 м.кв., літньої кухні, хліва, входу в підвал. Загальний фізичний стан будинку - задовільний, технічний стан будинку - незадовільний, має 60% зносу. Проте, відповідно до п.5.1 Правил визначення фізичного зносу житлових будинків НОМЕР_3, незадовільний стан будинку (41-60% зносу) означає, що експлуатація елементів будинку можлива при умові проведення ремонту.
Всі зазначені вище докази підтверджують факт належності ОСОБА_6 житлового будинку з надвірними господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1.
При цьому, зазначеного вище висновку суд дійшов, виходячи із того, що постановою Ради Міністрів УРСР від 11.03.1985 року за № 105 «Про порядок державного обліку житлового фонду» постановлено завершити реєстрацію й технічну інвентаризацію житлового фонду у сільській місцевості.
На виконання означеної постанови виконавчий комітет Шаргородської районної Ради народних депутатів Вінницької області ухвалив рішення від 22.10.1987 року за № 244 «Про забезпечення державного обліку житлового фонду в селах району», пунктом 1 якого передбачалось забезпечити проведення первинного обліку житлового фонду громадян, які мають житлові будинки на праві особистої власності в селах району (а.с.100).
Із 1979 року в Україні (УРСР) погосподарський облік у сільських Радах народних депутатів здійснюється за особливою формою статистичного обліку.
Так, згідно з п. 1 Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджених ЦСУ СРСР 13.04.1979 року за №112/5, документами погосподарського обліку для сільських Рад народних депутатів, зокрема, є форма № 1 - «Погосподарська книга».
Крім того, відповідно п.п.6,7 Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджених ЦСУ СРСР 12.05.1985 року № 5-24/26, сільські Ради один раз у п'ять років здійснюють закладку погоподарських книг станом на 1 січня. Закладка погосподарських книг здійснюється шляхом суцільного обходу дворів і опитування населення в період з 1 по 15 січня… Дані книг погосподарського обліку використовуються, зокрема, для обліку житлових будинків, що належать громадянам на праві приватної власності.
Пунктами 18,40 та 18,39 Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, відповідно, 1979 року та 1985 року, передбачено, що погосподарська книга складається, зокрема, із розділу: «Споруди, які є особистою власністю господарства», у якому записуються дані про житловий будинок, назву інших споруд і рік їх будівництва.
Згідно з пунктом 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністра юстиції Української РСР від 31.10.1975 року за № 45/5, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися, в тому числі, і на підставі записів у погосподарських книгах.
Додатками №№ 32,33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженої наказом Міністра юстиції УРСР від 19.01.1976 року за № 1/5, було встановлено зразки форм довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.
Із зазначених додатків вбачається, що довідка про власника житлового будинку видається згідно із записами у погосподарській книзі виконавчого комітету сільської (селищної) Ради депутатів трудящих.
Тобто, записи у погосподарських книгах визнавалися в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Із Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах, селищах міського типу УРСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року, погодженої з заступником Голови Верховного Суду УРСР від 15.01.1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 року за № 56 вбачається, що державній реєстрації підлягали лише будинки та домоволодіння в межах міст і селищ міського типу, будинки ж, розташовані у селах, реєстрації не підлягали.
Таким чином, станом на 1947-1950 роки (роки забудови житлового будинку ОСОБА_6) в сільській місцевості, державна реєстрація об'єктів нерухомості взагалі не передбачалася.
Відтак, виникнення права власності на житлові будинки, споруди, зокрема, у сільській місцевості, не залежало від державної реєстрації цього права.
Аналіз вказаних нормативно-правових актів переконує суд у тому, що до компетенції виконкомів місцевих рад належало питання внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих рад.
Таким чином, враховуючи перевірені у судовому засіданні докази, суд вважає, що факт належності спадкодавцю ОСОБА_6 на праві власності житлового будинку з надвірними господарськими будівлями в АДРЕСА_1, - підтверджений, а тому зазначений будинок з господарськими будівлями входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_6
Встановлення факту належності спадкодавцю ОСОБА_6 будинку з господарськими будівлями на праві власності має для позивачки ОСОБА_3, що є спадкоємцем останнього, юридичне значення, оскільки від його встановлення залежить реалізація її права на отримання спадщини після смерті ОСОБА_6 Іншого порядку встановлення даного факту - немає.
Встановленим судом фактам відповідають цивільні правовідносини, які регламентують порядок набуття права власності на спадкове майно і регулюються Конституцією України, ЦК УРСР, ЦК України та ЦПК України.
Так, згідно з ст. ст. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
З огляду на те, що спадщина після смерті ОСОБА_6 відкрилася та була прийнята до 01 січня 2004 року, то правовідносини, що виникли, регулюються нормами Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.
Зазначене відповідає пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, роз'ясненням, що містяться в абз.3 п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», а також позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, висловленій у п.1 Інформаційного листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» за № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року. Відповідно до зазначених нормативних актів та роз'яснень, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилася і була прийнята до 01 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК України 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.
Так, відповідно до ч.1 ст.6 ЦК УРСР встановлено перелік способів захисту цивільних прав шляхом: визнання цих прав; відновлення становища, яке існувало до порушення права, і припинення дій, які порушують право; присудження до виконання обов'язку в натурі; компенсації моральної шкоди; припинення або зміни правовідношення; стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках, передбачених законом або договором, - неустойки (штрафу, пені), а також іншими засобами, передбаченими законом.
Тобто, за змістом ст.6 ЦК УРСР кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, з позовом про визнання права.
За загальними положеннями про спадкування за ЦК УРСР 1963 року, зокрема згідно з ч.ч.1,2 ст. 524 ЦК УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця (ст. 525 ЦК УРСР).
Місцем відкиття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (ст.526 ЦК УРСР).
Частиною першою статті 529 ЦК УРСР встановлено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Статтею 548 ЦК УРСР передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Позивач ОСОБА_3 є спадкоємцем померлого ОСОБА_6, оскільки є його донькою, і прийняла спадщину після смерті батька, що підтверджується матеріалами спадкової справи №715/2000 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6
Відповідно до ч.2 ст.256 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Оскільки право ОСОБА_3 на оформлення її спадкових прав на майно померлого ОСОБА_6 порушено, то воно підлягає судовому захисту, а позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 3, 6, 10, 11, 60, 212-215, 218, 223, 256 ЦПК України, на підставі ст.ст. 16, 392 ЦК України, ст.ст.524, 525, 526, 529, 548, 549 ЦК УРСР, суд
Позов ОСОБА_3 до Юхимівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області про встановлення факту права власності на домоволодіння та визнання права на спадщину за законом, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - реєстраційна служба Шаргородського РУЮ Вінницької області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, - задовольнити.
Встановити юридичний факт, що житловий будинок з надвірними господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1, належить спадкодавцеві - ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Юхимівка Шаргородського району Вінницької області.
Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженкою с. Юхимівка Шаргородського району Вінницької області, жителькою АДРЕСА_2, право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 її батька - ОСОБА_6 на спадкове майно ОСОБА_6, яке складається із житлового будинку під літерою «А», загальною площею 43,2 м. кв., в тому числі житловою площею 32 м. кв.; літньої кухні під літерою «Б»; входу в підвал під літерою «б», хліва під літерою «В» - загальною вартістю 25844 грн., що розташоване на АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя