Справа № 152/1906/13-ц
2/152/584/13
іменем України
13 вересня 2013 року Шаргородський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді - Славінської Н.Л.
з участю:
секретаря судового засідання - Бабиної І.Д.
представника позивача - адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Шаргороді в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної і моральної шкоди та витрат,
29.08.2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної і моральної шкоди та витрат. Зазначила, що в провадженні Шаргородського районного суду знаходилася кримінальна справа по обвинуваченню відповідачки ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, що мав місце 27.10.2012 року, а саме: відповідачка, перебуваючи в її будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1, в одній із кімнат викрала з кишені її куртки гроші в сумі 1600 грн., чим заподіяла збитку на вказану суму. Вироком Шаргородського районного суду від 25.02.2013 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України. Матеріальну шкоду в сумі 1600 грн. відповідачка зобов'язувалася повернути до травня 2013 року, однак ухиляється від відшкодування шкоди.
Злочином їй завдано і моральної шкоди, яку вона оцінює у 5000 грн., у зв'язку з тим, що зазнала душевних страждань через протиправні дії відповідачки щодо неї. Через це вона на тривалий час змушена була змінити звичний спосіб життя: їздила надавати пояснення в міліцію, в суд, обмежувала себе в придбанні продуктів харчування, майна, певний час фактично не мала за що жити.
Просить стягнути з ОСОБА_3 на її користь завдану матеріальну шкоду в сумі 1600 грн., моральну шкоду в сумі 5000 грн., всього 6600 грн., а також судові витрати за надання правової допомоги відповідно до доданих документів.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 та її представник - адвокат ОСОБА_1 підтримали позовні вимоги, посилаючись на ті самі обставини. Суду пояснили, що відповідачка 27.10.2012 року вчинила крадіжку грошей у позивачки в сумі 1600 грн., за що була засуджена Шаргродським районним судом 25 лютого 2013 року за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді громадських робіт. Викрадені кошти відповідачка обіцяла повернути до травня 2013 року, але не повернула досі. Злочинними діями відповідачки позивачці заподіяно матеріальну шкоду на суму 1600 грн. Крім цього, позивачці відповідачкою заподіяно моральну шкоду, яку вона оцінює в 5000 грн. Моральна шкода виразилася в тому, що позивачка, будучи інвалідом ІІ групи, часто хворіючи, обмежувала себе у витратах на необхідні продукти харчування, ліки, оскільки викрадена відповідачкою сума є для неї значною. До того ж, позивачка морально страждала через хвилювання та стрес, заподіяні злочинними діями відповідачки. Просили позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнала частково, в частині заподіяння позивачці матеріальної шкоди на суму 1600 грн. Не заперечує щодо стягнення з неї на користь позивачки означеної суми. В частині стягнення з неї на користь позивачки моральної шкоди в сумі 5000 грн. - позов не визнала, посилаючись на те, що не заподіяла позивачці моральної шкоди своїми діями. До того ж, вона не спроможна відразу відшкодувати позивачці матеріальну шкоду, так як не має постійної роботи, її чоловік є інвалідом ІІ групи, постійно хворіє, на що її сім'я несе витрати.
Вирішуючи спір, суд встановив факт заподіяння ОСОБА_2, як потерпілій від злочину, що мав місце 27.10.2012 року, матеріальної та моральної шкоди.
Даний факт підтверджений в судовому засіданні оглянутою судом кримінальною справою за №152/258/13-к, з якої вбачається, що 20.11.2012 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань внесено заяву ОСОБА_2 про викрадення у неї грошей в сумі 1600 грн. ОСОБА_3 Правова кваліфікація вчиненого ОСОБА_3 правопорушення - ч.1 ст.185 КК України. 10.01.2013 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, яка визнала себе винуватою у вчиненні даного злочину повністю при допиті її в якості підозрюваної. 4.02.2013 року обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 направлено до Шаргородського районного суду і 25.02.2013 року за вироком суду відповідачку засуджено за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді громадських робіт строком на 210 годин (а.с.3-4).
Із матеріалів кримінального провадження також вбачається, що на час розгляду справи в суді ОСОБА_3 не відшкодувала потерпілій ОСОБА_2 заподіяні злочином матеріальні збитки в сумі 1600 грн.
Як вбачається із пояснень позивачки та відповідачки в судовому засіданні, заподіяні злочинними діями ОСОБА_3 збитки в сумі 1600 грн. не відшкодовані нею позивачці до даного часу.
Судом встановлено, що злочинними діями ОСОБА_3 позивачці ОСОБА_2 заподіяно моральної шкоди.
Моральна шкода, яка заподіяна ОСОБА_2 злочинними діями ОСОБА_3, полягає у душевних стражданнях, яких позивачка зазнала внаслідок протиправної поведінки щодо себе з боку відповідачки, а також в тому, що ОСОБА_2 внаслідок злочинних дій відповідачки щодо неї була змушена змінити свій звичний спосіб життя, не могла нормально спілкуватися з рідними та оточуючими людьми, були порушені її нормальні життєві зв'язки.
Вказані, встановлені в судовому засіданні факти, не спростовані відповідачкою.
Судом встановлено, що дії ОСОБА_3 були неправомірними і між ними та заподіяною нею ОСОБА_2 матеріальною і моральною шкодою є безпосередній причинний зв'язок, і, враховуючи, що відповідачка в судовому засіданні не довела, що шкоду ОСОБА_2 завдано не з її вини, а також, враховуючи, що шкода позивачці не відшкодована, то право позивачки на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої злочином, порушено і підлягає судовому захисту, а завдана матеріальна шкода - відшкодуванню в повному обсязі в сумі 1600 грн.
Завдана ОСОБА_2 злочином, вчиненим ОСОБА_3, моральна шкода, підлягає частковому відшкодуванню з урахуванням моральних переживань позивачки у зв'язку з вчиненням щодо неї протиправної поведінки відповідачкою, з врахуванням порушення нормальних життєвих зв'язків позивачки, а також з врахуванням вимог розумності і справедливості - в сумі 1000 грн.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 не пред'являла цивільний позов в кримінальній справі, що підтверджується матеріалами оглянутої в судовому засіданні кримінальної справи №152/258/13-к, тому, в силу вимог ст.128 КПК України, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Встановленим судом фактам відповідають цивільні правовідносини, що виникають із відшкодування шкоди і регулюються ст.ст.13,41,55 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно із ч.3 ст.13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Згідно з ст.55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Відповідно до ст.16 ЦК України встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Тобто, за змістом ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, з позовом про відшкодування збитків та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
За загальними правилами майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч.1 ст.1166 ЦК України).
Частиною 1 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
При цьому, відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року за №6 (з наступними змінами та доповненнями) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок, та є вина зазначеної особи.
Таким чином, закон, у вказаних правовідносинах, ставить можливість покладання відповідальності за заподіяну шкоду в залежність від наявності вини заподіювача.
Відповідно до вимог статті 128 КПК України, особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальній справі, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Згідно зі ст.ст.23, 1167 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї… Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань… При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Позивачка ОСОБА_2 та її представник - адвокат ОСОБА_1 надали суду належні та допустимі докази про заподіяння позивачці відповідачкою матеріальних збитків і моральних страждань, внаслідок яких позивачка змушена докласти додаткових зусиль для організації свого життя, щоб усунути негативні наслідки, заподіяні злочином. Водночас позивачка не в повному обсязі обґрунтувала розмір моральної шкоди, а відтак її позов в цій частині слід задовольнити частково, в сумі 1000 грн.
Відтак, позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Таким чином, підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені останньою витрати на надання правової допомоги при зверненні в суд в сумі 200 грн., відповідно до квитанції (а.с.6).
Підлягає стягненню з відповідачки судовий збір в сумі 229,40 грн., відповідно до вимог ст.88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.3, 6, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України і на підставі ст.ст.13,41,55 Конституції України, ст.ст. 16, 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, ст. 128 КПК України, суд
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної і моральної шкоди та витрат - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1600 грн. матеріальної та 1000 грн. моральної шкоди, заподіяної злочином, 200 грн. в рахунок відшкодування судових витрат на правову допомогу при зверненні в суд, а всього 2800 (дві тисячі вісімсот) гривень.
В решті позову ОСОБА_2 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в сумі 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя