Справа № 346/1866/13-ц
Провадження № 22ц/779/1768/2013
Категорія 27
Головуючий у І інстанції Обідняк В.Д.
Суддя-доповідач Меленко О.Є.
19 вересня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано -
Франківської області в складі :
головуючого Меленко О.Є.
суддів Проскурніцького П.І., Соколовського В.М.
секретаря Бойчука Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Коломийського міськрайонного суду від 14 травня 2013 року, -
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 14 травня 2013 року в позові ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено у зв'язку зі спливом строків позовної давності.
На дане рішення представник ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, та на порушення норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що 02.03.2007 року між сторонами в письмовій формі було укладено кредитний договір. Даний договір складається із заяви позичальника та умов надання споживчого кредиту фізичним особам. Відповідач ОСОБА_2 особисто підписуючи договір погодився зі всіма запропонованими умовами надання банком споживчого кредиту, зокрема і про збільшення строку позовної давності щодо стягнення неустойки по кредитному договору до 5 років відповідно до п. 5.5. Умов кредитного договору.
Зважаючи на те, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, зобов'язання по кредитному договору не припинились, позичальник і по сьогоднішній день продовжує користуватись грошовими коштами наданими банком, то строк позовної давності не є пропущеним, оскільки правовідносини між сторонами тривають до повного погашення позичальником кредиту.
З цих підстав рішення суду першої інстанції, апелянт просив скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В судове засідання сторони не з'явилися, хоч належно повідомлялися судом про розгляд справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно із ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, 3) які правовідносини випливають із встановлених обставин, 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
З матеріалів справи вбачається, що 02.03.2007 року ОСОБА_2 отримав від ПАТ КБ «ПриватБанк» кредит в розмірі 3 446,50 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 5,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 02.03.2008 року. Даний факт підтверджується заявою позичальника k3XRF02830241 (а.с.8). У заяві зазначено, що позичальник ознайомився та згоден з умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка», «Стандарт»).
Однак, у наданих у розпорядження суду «Умовах…», які за заявою самого ж позивача є невід'ємною частиною договору, підпис відповідача відсутній.
Доказів того, що надані «Умови» і є тими Умовами, які розумів ОСОБА_2, підписуючи заяву позичальника, матеріали цивільної справи не містять.
Колегія суддів також зауважує, що надані банком «Умови надання споживчого кредиту фізичним особам» підписані тільки головою правління ПАТ КБ «ПриватБанк», але вони не мають необхідних для таких документів реквізитів, зокрема відсутня дата введення їх у дію, відповідні погодження і т.п. Надані «умови…» крім того, не містять жодної ідентифікуючої ознаки на предмет їх невід'ємності від Заяви позичальника ОСОБА_2 У самій заяві позичальника також не зазначено, що питання визначення позовної давності врегульовано у згаданих «умовах …».
Між тим, приписи ст. 259 ЦК України вимагають укладення договору про збільшення позовної давності у письмовій формі.
Таким чином, підстав вважати, що банком отримана згода ОСОБА_2 на укладення кредитного договору з врахуванням названих «умов…», на які посилається позивач, і які передбачають встановлення позовної давності у 5 років для вимог банку до позичальника, немає.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів вважає, що правовідносини між сторонами з приводу кредитування регулюються тільки Заявою позичальника, строк виконання зобов'язань за якою встановлений до 02.03.2008 року.
Банк з позовом до ОСОБА_2 звернувся тільки в березні 2013року, пропустивши встановлену законом загальну трьохрічну позовну давність.
Згідно п.31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» враховуючи положення п.7 ч.11 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. При вирішенні цього цивільно-правового спору колегія суддів враховує також позицію Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, висловлену в ухвалах від 24 квітня 2013року та 19 червня 2013року в цивільних справах за аналогічними позовами ПАТ КБ «ПриватБанк».
Таким чином, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ПАТ КБ «ПриватБанк» пред'явлено у зв'язку зі спливом строків позовної давності та не доведено, що відповідач був ознайомлений з п.5.5., «умов ….» якими встановлено термін позовної давності в 5 років, та дав свою згоду на такі умови.
Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилити.
Рішення Коломийського міськрайонного суду від 14 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий О.Є. Меленко
Судді: П.І. Проскурніцький
В.М. Соколовський