Справа № 344/3431/13-ц
Провадження № 22ц/779/2068/2013
Категорія 27
Головуючий у І інстанції Польська М.В.
Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.
19 вересня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Ясеновенко Л.В.,
суддів: Матківського Р.Й., Мелінишин Г.П.,
секретаря Драганчук У.М.,
з участю представника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення інфляційних збитків та трьох процентів річних за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду від 20 червня 2013 року, -
06.03.2013 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення інфляційних збитків та трьох процентів річних.
В заяві зазначила, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 07.12.2012 року стягнуто з відповідачів на її користь 288456,08 грн. заборгованості за договором позики та судові витрати по справі.
Посилаючись на те, що відповідно до ст.625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, просила стягнути з відповідачів 52434,94 грн. інфляційних збитків та 31580,12 грн. - три проценти річних.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 20 червня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на необґрунтованість рішення суду.
Судом не було враховано того, що боргове зобов'язання не виконано відповідачами і по даний час, а саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснено, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст.625 ЦК. Тобто, наявність рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнав.
Інші сторони в судове засідання не з'явились.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12.06.2013 року стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 289346,60 грн. заборгованості за договором позики та по 1070 грн. судових витрат з кожного. Цим рішенням суду встановлено, що між сторонами був укладений договір позики на суму 40000 дол. США.
Відповідно до ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» дано роз'яснення про те, що за змістом статті 552, частини другої статті 625 ЦК інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що статтею 625 ЦК встановлено право на відшкодування інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, тоді як між сторонами був укладений договір позики в іноземній валюті.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Встановлено, що ОСОБА_3 звернулась з даним позовом 06.03.2013 року, а згідно розписки про позику грошей строк виконання зобов'язання про повернення коштів встановлений 31.07.2009 року.
При таких обставинах справи та за наявності поданої відповідачем заяви про застосування позовної давності суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про пропуск позивачем позовної давності та відмову у зв'язку з цим у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення суду немає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-314, 317 ЦПК України, колегія судів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 20 червня 2013 року залишили без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Судді: Л.В. Ясеновенко
Р.Й. Матківський
Г.П. Мелінишин