Київський районний суд м. Полтави
Справа № 552/6077/13-ц
іменем україни
17 вересня 2013 року Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді Яковенко Н.Л.,
при секретарі Лукомській А.В.,
за участю
позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представника третьої особи ОСОБА_4,
представника третьої особи ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Колективного підприємства «Полтавський м'ясокомбінат» про встановлення факту користування та факту проживання в кімнатах гуртожитку, визнання права постійного користування на законних підставах житловою площею та площею спільного користування, треті особи - Управління державної міграційної служби України в Полтавській області, територіальна громада в особі Полтавської міської ради, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, -
Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 21 серпня 2013 року звернулися в суд з позовом в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, до Колективного підприємства «Полтавський м'ясокомбінат» про встановлення факту користування та факту проживання в кімнатах гуртожитку, визнання права постійного користування на законних підставах житловою площею та площею спільного користування.
В поданій до суду позовній заяві посилалися на те, що позивач ОСОБА_1 на підставі ордера від 24 липня 1991 року з 24 липня 1991 року постійно проживала в кімнаті АДРЕСА_1, а з 18 листопада 1996 року - в кімнаті № НОМЕР_1.
Зазначали, що в 2002 році ОСОБА_1, на склад сім'ї було також надано в користування кімнату № НОМЕР_2 зазначеного гуртожитку, але у відповідних реєстраційних документах не зазначено номера кімнати.
Вказували, що законною підставою їх поселення до кімнат № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2гуртожитку є ордери, видані адміністрацією КП «Полтавський м'ясокомбінат», законне проживання підтверджується довідкою про склад сім'ї.
Крім того, відповідно до укладеного договору сплачують за проживання в кімнатах № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2 та за площі загального користування.
Вказували, що звернення до суду з позовом пов'язані з наміром власника передати гуртожиток до комунальної власності, а також їх наміром приватизувати кімнати гуртожитку.
В поданій до суду позовній заяві просили суд встановити факт користування ними ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та неповнолітньою ОСОБА_6, а також факт проживання в кімнатах НОМЕР_1 та НОМЕР_2, жилою площею 35,8 м2 гуртожитку на АДРЕСА_1 починаючи з 22.12.2006 року. Просили також визнати за ними право постійного користування на законних підставах житловим приміщенням в гуртожитку, а саме кімнатою НОМЕР_2, жилою площею 17,6 м2 та площа спільного користування 21,1 м2, загальною площею 38,7 м2, а також кімнатою НОМЕР_1, жилою площею 18,2 м2 та площа спільного користування 21,8 м2, загальною площею 40,1 м2, які знаходиться на АДРЕСА_1 з 22.12.2006 року.
В судовому засіданні позивачі повністю підтримали подану до суду позовну заяву, посилаючись на викладені в ній обставини.
Представник територіальної громади в судовому засіданні з позовними не погоджувалася, в задоволенні позовних имог просила відмовити.
Предстанвик Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області щодо задоволення позовних вимог не заперчувала.
Інші особи в судове засідання не з'явилися, будучи повідомленими про час та місце розгляду справи.
Суд, заслухавши пояснення позивачів та представників третіх осіб, дослідивши зібрані в справі докази, приходить наступних до висновків.
Судом встановлено, що будівля гуртожитку по АДРЕСА_1 є об'єктом державної власності, органом управління є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, а балансоутримувачем гуртожитку є відповідач КП «Полтавський м'ясокомбінат».
Також встановлено, що рішенням Полтавської міської ради від 06 липня 2010 року «Про затвердження програми передачі гуртожитків у комунальну власність територіальної громади міста Полтави» гуртожиток по АДРЕСА_1 заплановано до передачі в комунальну власність територіальної громади м. Полтави протягом 2012 року.
Станом на час розгляду справи гуртожиток до комунальної власності міста не передано.
Також судом встановлено, що згідно з ордером № 361 від 24 червня 1991 року (а.с. 18) позивачу ОСОБА_1 було надано право на заняття ліжко-місця в кімнаті АДРЕСА_1.
Відповідно до ордеру № 577 від 18 листопада 1996 року позивачу ОСОБА_1 на склад сім'ї, до якої входили ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, надано право на заняття кімнати АДРЕСА_3 (а.с. 9).
Згідно з ордером № 14 від 22 грудня 2006 року позивачу ОСОБА_1 на склад сім'ї, до якої входили ОСОБА_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 надано право на заняття другої кімнати АДРЕСА_2 (а.с. 19).
Оплату послуг за користування жилою площею в гуртожитку позивачі здійснюють на підставі договору № 43 від 01 жовтня 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та КП «Полтавський м'ясокомбінат» (а.с.11).
Згідно довідки КП «Полтавський м'ясокомбінат» від 21 серпня 2013 року № 2108 ОСОБА_1, яка проживає в кімнатах №№ НОМЕР_2-НОМЕР_1, заборгованості за комунальні послуги не має (а.с.15).
Як вбачається з довідки (виписки з домової книги про склад сім'ї та прописку) № 98 від 22 липня 2012 року, виданої КП «Полтавський м'ясокомбінат», позивачі постійно проживають в кімнатах НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, і зареєстровані в гуртожитку.
За таких обставин правомірність користування позивачів жилою площею в кімнатах гуртожитку по АДРЕСА_1 підтверджена дослідженими в справі доказами визнається відповідачем та жодним чином не оспорюється КП «Полтавський м'ясокомбінат».
З доданих до справи доказів не вбачається, що відповідач КП «Полтавській м'ясокомбінат» порушує, не визнає або/чи оспорює право позивачів користуватися вказаною жилою площею.
Більш того, той факт, що відповідачем КП «Полтавський м'ясокомбінат» жодним чином не порушуються права позивачів підтверджено в судовому засіданні кожним із відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Посилання позивачів в судовому засіданні на те, що з даним позовом звернулися до суду для забезпечення в подальшому реалізації права на приватизацію житла, не можуть бути прийняті судом до уваги.
При цьому суд керується положеннями ч.1 ст.3 ЦПК України, згідно якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Жодним із досліджених в судовому засіданні доказів не встановлено факту порушення, невизнання чи оспорення відповідачами права позивача на користування житловим приміщенням та приміщенням спільного користування в гуртожитку.
Згідно ч.2 ст.128 ЖК України жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету.
Відповідно до п.15 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Постановою Ради міністрів Української РСР від 3 червня 1986 р. № 208, жила площа в гуртожитку не підлягає обміну, розділу, бронюванню і здачі в піднайом.
Рішення щодо розподілення житлової площі в гуртожитках віднесено виключно до компетенції адміністрації підприємства, установи, організації.
Пунктом 19 Примірного положення про гуртожитки також передбачено, що мешканцям гуртожитку забороняється самовільно переселятися з одного приміщення в інше. Передбачено, що переселення в разі необхідності громадян з одного жилого приміщення в інше в даному гуртожитку провадиться за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації та профспілкового комітету і комітету комсомолу з видачею нового ордера.
На підставі викладеного в задоволенні позовних вимог про визнання за позивачами права постійного користування на законних підставах житловим приміщенням в гуртожитку необхідно відмовити.
Також необхідно звернути увагу на наступне.
Поняття гуртожитків визначено ст. 127 ЖК України, де передбачено, що для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.
Главою 4 Житлового кодексу України передбачено надання особі житлової площі в гуртожитку, а не житлових приміщень.
Стаття 128 ЖК України передбачає порядок надання жилої площі в гуртожитках.
Статтею 129 ЖК України передбачено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу (але не в житлове приміщення).
Порядок користування жилою площею в гуртожитках згідно ст.130 ЖК України визначається законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Згідно п.4 вказаного вище Примірного положення про гуртожитки підрозділяються на два види:
для проживання одиноких громадян (жилі приміщення знаходяться у спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках);
для проживання сімей (жилі приміщення, що складаються з однієї чи кількох кімнат, перебувають у відособленому користуванні сімей).
У гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян, при необхідності, з дозволу виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів можуть бути виділені приміщення для проживання сімей. Ці приміщення повинні розташовуватися в окремих під'їздах (секціях) жилого будинку.
Гуртожиток за адресою АДРЕСА_1 є гуртожитком для проживання одиноких громадян. Будь-які дані щодо виділу в даному гуртожитку приміщень для проживання сімей (в тому числі кімнат № НОМЕР_1, НОМЕР_2), що давало б позивачам підстави для відособленого користування кімнатами, в матеріалах справи відсутні.
Згідно вимог ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання. При цьому встановлено перелік документів, який має бути подано для реєстрації особи.
На час розгляду справи місце проживання позивачів зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» у разі зміни адреси житла в межах адміністративно-територіальної одиниці особа або її законний представник повинні письмово повідомити про це орган реєстрації протягом десяти днів.
Статтею 10 наведеного Закону передбачено, що у разі внесення під час реєстрації помилкових відомостей про особу орган реєстрації зобов'язаний на підставі поданих особою або її законним представником достовірних відомостей внести необхідні зміни до реєстраційного обліку протягом семи днів.
Оскільки позивачі продовжують проживати за адресою: АДРЕСА_1, тобто, місця свого проживання не змінили, помилки при реєстрації місця проживання позивачів органом реєстрації допущені не були.
Дослідженими в справі доказами також встановлено, що позивачі у встановленому законом порядку зареєстрували своє постійне місце проживання в гуртожитку по АДРЕСА_1 Вказана адреса є їх постійним місцем проживання.
Статтею 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», на який посилаються позивачі в поданій до суду позовній заяві, передбачено, що сфера дії цього Закону поширюється на громадян, які не мають власного житла, більше п'яти років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках та фактично проживають у них. Сфера дії цього Закону поширюється на гуртожитки, які є об'єктами права державної та комунальної власності, крім гуртожитків, що перебувають у господарському віданні чи в оперативному управлінні військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до закону, Міністерства внутрішніх справ України та державних навчальних закладів.
Згідно з ч. 2 ст. 256 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені лише факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ст. 258 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено, який факт просить встановити заявник та з якою метою, причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Позивачі, звертаючись до суду з позовом про встановлення факту проживання у вказаних кімнатах з 22 грудня 2006 року, вказують, що встановлення даного факту необхідно для подальшої приватизації.
Зазначене суд не бере до уваги, оскільки гуртожиток по АДРЕСА_1, не передано до комунальної власності міста, не включено до програм приватизації об'єктів, що належать до комунальної власності міста Полтави. Тобто на час розгляду справи приватизація житлових приміщень даного гуртожитку не здійснюється.
Тому зазначений факт станом на час вирішення справи судом не має для позивачів жодного юридичного наслідку.
Крім того, факт проживання позивачів на законних підставах в гуртожитку по АДРЕСА_1 не оспорюється КП «Полтавський м'ясокомбінат» та підтверджено ордерами на право заняття житлової площі в гуртожитку та реєстрацією місця проживання позивачів у встановленому законом порядку.
Таким чином, встановивши, що права та законні інтереси позивачів відповідачем порушені не були, відповідно, захисту не підлягають, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову понесені позивачами судові витрати відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України відшкодуванню їм не підлягають.
Керуючись ст.ст. 209, 213-215 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Колективного підприємства «Полтавський м'ясокомбінат» про встановлення факту користування та факту проживання в кімнатах гуртожитку, визнання права постійного користування на законних підставах житловою площею та площею спільного користування відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий Н.Л.Яковенко
17.09.2013