17.09.2013 року Справа № 904/3137/13
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Білецької Л.М. - доповідача
суддів: Верхогляд Т.А., Тищик І.В.,
при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.
За участю представників сторін:
від відповідача: Бойко Н.Л., довіреність № 197-4016 від 19.04.11;
представник позивача в судове засідання не з'явився.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2013 року у справі № 904/3137/13
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Нікополь", м. Нікополь Дніпропетровська область
до публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь Дніпропетровська область
про стягнення 2 136, 25 грн., -
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2013 року у справі № 904/3137/13 (суддя Суховаров А.В.) позовні вимоги задоволенні.
Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Нікополь" суму 1 944 грн. 98 коп. (одна тисяча дев'ятсот сорок чотири грн. 98 коп.) пені, 115 грн. 43 коп. (сто п'ятнадцять грн. 43 коп.) інфляційних, 621 грн. 43 коп. (шістсот двадцять одна грн. 43 коп.) 3% річних, 1 720 грн. 50 коп. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) судового збору.
Рішення мотивовано тим, що:
- в матеріалах справи міститься рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2013 року у справі № 9/5005/11572/2012 за позовом ТОВ «Агро - Нікополь» до ПАТ «НЗФ» по стягнення 76 193,56 грн., згідно якого позов задоволений частково, стягнуто з відповідача на користь позивача: 57 715,20 грн. - основного боргу, 2 367,32 грн. - пені, 115,43 грн. - інфляційних, 474,36 грн. - 3% річних. В решті позовних вимог відмовлено; 15.02.2013 року господарським судом видано наказ;
- постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.04.2013 року змінено наведене вище рішення в частині розміру пені та суму судового збору, що були зменшені до 2 247,05 грн. та 1 211,04 грн. відповідно; 14.07.2013 року господарським судом видано наказ.
Таким чином, задовольняючи позовні вимоги господарський суд посилається на положення ст. 35 ГПК України щодо преюдиціального значення наведених вище рішень, оскільки підстави звернення із позовом підприємства є саме невиконання відповідачем зазначених рішень.
Не погодившись з рішенням господарського суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду звернувся відповідач із апеляційною скаргою, в якій зазначає, що позивач при збільшенні позовних вимог (заява від 06.06.2013 року), в порушення положень ст. 85 ГПК України нарахував відповідачу пеню та три відсотки річних починаючи не з дати набрання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2013 року у справі № 9/5005/11572/2012 законної сили, тобто після десятиденного строку оскарження, а за період з 01.02.2013 року по 24.04.2013 року, тобто на наступний день після оголошення рішення (відповідач додає до апеляційної скарги розрахунок 3% річних та пені за період з 11.02.2013 року по 11.06.2013 року).
Господарський суд, на думку відповідача, задовольняючи вимоги позивача у своєму рішення від 11.06.2013 року у справі № 904/3137/13 не врахував саме наведений вище факт, що і є підставою для його скасування.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 року прийнято апеляційну скаргу до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя: Білецька Л.М. (доповідач), судді: Парусніков Ю.Б., Тищик І.В.
25.07.2013 року від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а рішення господарського суду Дніпропетровської області прийнято у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів справі.
13.09.2013 року на підставі розпорядження секретаря судової палати Лотоцької Л.О. справа передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Білецька Л.М. (доповідач), судді: Верхогляд Т.А., Тищик І.В.
17.09.2013 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови у справі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься доповнення до відзиву на апеляційну скаргу (а.с.88-91), в якому представник підприємства просить розгляну справу за його відсутності.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив оскаржуване рішення скасувати, постановите нове з урахуванням наданого розрахунку суми пені, 3% річних та інфляційних, що разом становить 2 281,79 грн.
Вислухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи сторін і давши їм правову оцінку, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2013 року не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами укладеного договір поставки № 1204908 від 15.10.2012 року (далі - Договір), за яким постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність покупця (відповідачу) товар, повне найменування якого, марка, вид, сорт вказується в специфікації (додатку) до Договору (далі - товар), які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар в порядку і за умовами, передбаченими цим Договором (п.1.1 Договору).
На виконання умов Договору позивач поставив товар, за який відповідач не розрахувався у строки, встановлені пунктами 2, 3 Специфікації № 1 до Договору, у зв'язку з чим у останнього виникла основна заборгованість перед позивачем в розмірі 57 15,20 грн., що стало підставою для звернення позивача до господарського суд із позовною заяву до відповідача про стягнення суми боргу в розмірі 87 161,84 грн., з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2013 року у справі № 9/5005/11572/2012 за позовом ТОВ «Агро - Нікополь» до ПАТ «НЗФ» по стягнення 87 161,84 грн., позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з відповідача на користь позивача: 57 715,20 грн. - основного боргу, 2 367,32 грн. - пені, 115,43 грн. - інфляційних, 474,36 грн. - 3% річних. В решті позовних вимог відмовлено (а.с.8-10).
Не погодившись із рішенням господарського суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду звернувся відповідач із апеляційною скаргу, в якій просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.04.2013 року у справі № 9/5005/11572/2012 змінено оскаржуване рішення в частині розміру пені та суму судового збору, що були зменшені до 2 247,05 грн. та 1 211,04 грн. відповідно (а.с.28-34).
17.04.2013 року до господарського суду Дніпропетровської області звернувся позивач - ТОВ «Агро - Нікополь» із позовною заяву до ПАТ «НЗФ» про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 1204908 від 15.10.2012 року, що була визнана та підтверджена рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2013 року та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.04.2013 року у справі № 9/5005/11572/2012, також позивач збільшив розмір позовних вимог (заява від 06.06.2013 року (а.с.50-51), з урахуванням строку невиплати відповідачем суми боргу, а саме з 01.02.2013 року по 11.06.2013 року.
Апеляційний господарський суд погоджується із господарським судом першої інстанції щодо застосування до даного спору положень ст. 35 ГПК України, відповідно якої, обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Пленум Вищого господарського суду України в своїй постанові № 18 від 26.12.2011 року (із змінами і доповненнями від 29.05.2013 року) зазначає, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).
Хоча фактам, встановленим іншими судовими рішеннями, крім зазначених у статті 35 ГПК, й не надано преюдиціального значення для господарських судів, але вони мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил статті 43 названого Кодексу щодо оцінки доказів.
У прийнятті судового рішення зі справи місцевим господарським судом повно і всебічно досліджено обставини справи, перевірено їх поданими сторонами доказами, яким дав необхідну оцінку, з дотриманням приписів названих ними статей Цивільного та Господарського кодексів України та відповідно до умов Договору, встановивши преюдиціального значення у рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2013 року та постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.04.2013 року у справі № 9/5005/11572/2012, беручи до уваги доведеність розміру завданої шкоди та протиправності поведінки відповідача, його вини; причинного зв'язку між діями відповідача та завданням шкоди позивачеві.
Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 ЦК України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до вимог ч. 1 і ч. 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.
В силу положень ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник (відповідач), який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником (відповідачем) грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України є обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у оскаржуваному рішенні в частині стягнення з ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" на користь ТОВ "Агро-Нікополь" суму 1 944 грн. 98 коп. (одна тисяча дев'ятсот сорок чотири грн. 98 коп.) пені та 621 грн. 43 коп. (шістсот двадцять одна грн. 43 коп.) 3% річних, оскільки в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів апеляційна скарга не відповідає вимогам ст. 101 ГПК України стосовно меж перегляду справи в апеляційній інстанції.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 115,43 грн. інфляційних, то оскаржуване рішення в цій частині підлягає скасуванню, оскільки в матеріалах справи (а.с.8-10) міститься рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2013 року у справі 9/5005/11572/2012 (суддя Подобєд І.М.) за позовом ТОВ «Агро-Нікополь» до ПАТ «НЗФ» про стягнення 76 193,56 грн. за розрахунком станом на 31.01.2013 року.
Предметом спору в наведеній справі є стягнення з відповідача на користь позивача, у зв'язку із неоплатою поставленого товару, згідно договору поставки № 1204908 від 15.10.2012 року, суми заборгованості, а саме: 57 715,50 грн. - основного боргу, 28 856,85 грн. - пені за період 23.10.2012 - 31.01.2013 рр., 3% річних за період з 23.10.2012-31.01.2013рр. в сумі 474,36 грн. та 115,43 грн. - інфляційних витрат за грудень 2012 року.
Позовні вимоги задоволені частково, стягнуто суму основного боргу в розмірі 57 715,20 грн., 2 367,32 грн. - пені, 115,43 грн. - інфляційних витрат за грудень 2012 року, 474,36 грн. - 3% річних та 1 213,44 грн. - судового збору. В решті - відмовлено.
Враховуючи ту обставину, що інфляційне збільшення суми боргу по своїй суті є різновидом фінансової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання (як і штрафні санкції), а також враховуючи передбачену законом можливість зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки. штрафу, пені) (ст. 233 ГК України), а також враховуючи те, що згідно зведеної таблиці індексів інфляції з 2000 по 2013 роки річний індекс інфляції за 2013 рік становить 99,4 %, апеляційний господарський суд вважає за можливе зменшити розмір збитків на індекс інфляції за січень 2013 року, що є предметом розгляду у даній справі, тобто на 115,43 грн.
Щодо розрахунку відповідача 3% річних та пені, наведеного в апеляційній скарзі, то останній не може бути підставою для скасування рішення суду, оскільки термін апеляційного оскарження не можна виключати з періоду, за який розрахована пеня. Та обставина, що рішення не набрало законної сили, не припиняє виконання зобов'язання, а тому не може вважатись обґрунтованим і розрахунок відповідача.
Згідно Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 «Про судове рішення» - рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2013 року у справі № 904/3137/13 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2013 року у справі № 904/3137/13 змінити.
Абзац перший та другий резолютивної частини викласти в наступній редакції:
"Позов задовольнити частково.
Стягнути з публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд.310, ЄДРПОУ 00186520) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Нікополь" (53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Херсонська, буд. 539-а, ЄДРПОУ 38309644) суму 1 944 грн. 98 коп. (одна тисяча дев'ятсот сорок чотири грн. 98 коп.) пені, 621 грн. 43 коп. (шістсот двадцять одна грн. 43 коп.) 3% річних, 1 720 грн. 50 коп. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) судового збору."
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст складений 19.09.2013 року.
Головуючий суддя Л.М. Білецька
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя І.В. Тищик