"06" грудня 2006 р.
Справа № 11/271-06-7429
За позовом: Державного підприємство “Іллічівський морський торговельний порт».
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Транзит-сервіс».
про стягнення 17168,40 грн.
Суддя Власова С.Г.
Представники:
Від позивача: Попова Н.О., Остапов В.В. (за довіреністю);
Від відповідача: Мединська О.В. (за довіреністю);
В засіданні приймали участь:
від позивача: Остапов В.В. (за довіреністю);
від відповідача: не з'явився;
Суть спору: 26.07.2006 р. за вх. № 9084 Державне підприємство “Іллічівський морський торговельний порт» (далі - Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ “Транзит-Сервіс» (далі -Відповідач) 17168,40 грн. заборгованості по оплаті льодового збору.
Позивач на позовних вимогах наполягає, 02.10.2006 р. за вх. № 21315 надав заперечення на відзив Відповідача, 17.11.2006 р. за вх. № 25843 заяву про зменшення позовних вимог та просить суд стягнути з ТОВ «Транзит-Сервіс» 9354,51 грн. заборгованості по сплаті льодового збору.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, надав відзив на позовну заяву (вх. № 17806 від 18.08.2006 р.) та за вх. № 20322 від 20.09.2006 р. доповнення до відзиву.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників позивача, суд встановив наступне:
Позивач вказує, що 29.11.2001 р. між Державним підприємством «Іллічівський морський торговельній порт»(за договором -«Порт») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транзит-Сервіс» (за договором -«Вантажовласник») був укладений договір № 168, відповідно до п.1.1. якого, «Порт» надає платні послуги з відправки безпечних і не вимагаючих особливих режимів зберігання експортно-імпортних і транзитних вантажів «Вантажовласника» в залізничному і автомобільному поромному сполученні. Згідно із додатком до договору, укладеному сторонами 31.03.2003 р., Договір № 168 було доповнено п. 4.9. Договору, відповідно до умов якого ТОВ «Транзит-Сервіс» зобов'язалось сплачувати льодовий збір на протязі фактично об'явленої у встановленому порядку льодової кампанії. У випадках, коли не оголошена льодова кампанія, у зв'язку із відсутністю льоду на каналах й в акваторії порту, льодовий збір стягується з 1 лютого до 15 лютого з кожної тони вантажу, який завозиться чи вивозиться з порту морем. Рівень льодового збору встановлюється у залежності від класу вантажу, встановленого по точному найменуванню, вказаному у транспортних (супроводжувальних) документах.
Позивач для сплати льодового збору виставив Відповідачу рахунки №Т/44/6 від 25.06.2004р. на суму 3991,22 грн., №Т/39/6 від 25.06.2004р. на суму 13177,18 грн., та вказує, що зазначені рахунки до теперішнього часу не сплачені.
Позивач вказує, що розділом 2.4 Збірника тарифів на роботи та послуги, які надаються вантажовласникам морськими торговельними портами, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 31.10.1995 р. № 392, узгодженими з Мінекономіки, Держстандартом, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.12.1995 р. (зі змінами й доповненнями), в редакції наказу Міністерства транспорту України №188 від 12.03.2003 р., встановлено порядок стягнення льодового збору. Ставки льодового збору встановлено за роботу криголамів, буксирів й інших плавзасобів, які забезпечують проходження суден каналами й акваторією порту. Згідно з п.2.4.2 розділу 2.4, вищевказаного Збірнику, льодовий збір стягується з вантажовласника з кожної тони вантажу або з кожного контейнеру, які ввозяться або вивозяться у/з порту. Віднесення вантажу до класу, при розрахунку льодового збору, проводиться по класифікації встановленої тарифної номенклатури для суховантажів (п.2.4.3). Таким чином, обов'язок сплати льодового збору передбачений нормами діючого законодавства, а саме, Розділом 2.4. Збірнику тарифів на роботи й послуги, які надаються вантажовласникам морськими портами України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України №392 від 31.10.1995р., в редакції наказу Міністерства транспорту України №188 від 12.03.2003р., а також регламентований умовами договору № 168 від 29.11.2001 р. (в редакції від 31.03.2003 р.).
Посилаючись на приписи ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших правових актів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться, ст. 525 ЦК України, яка не припускає однобічної відмови від виконання зобов'язань, ст. 530 ЦК України, яка передбачає, що зобов'язання має виконуватися у встановлений в зобов'язанні термін Позивач стверджує, що Відповідач своїми діями, а саме несплатою за виставленими портом рахунками, порушив вимоги умов Договору, а також приписів Діючого законодавства та просить суд стягнути з Відповідача заборгованість по оплаті льодового збору у розмірі 17168,40 грн.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, надав відзив на позовну заяву (вх. № 17806 від 18.08.2006 р.) та за вх. № 20322 від 20.09.2006 р. доповнення до відзиву та зазначає, що за вказаний Позивачем в позовній заяві період не здійснював ввіз чи вивіз товару з території ДП «ІМТП» морським та іншим видом транспорту, та не отримував від Позивача рахунків № Т/44/6 від 25.06.2004 р. на суму 3991,22 грн., та № Т/39/6 від 25.06.2004 р. на суму 13177,18 грн., що підтверджується актами звірки взаєморозрахунків від 29.07.2004 р., 21.01.2005 р. та 24.02.2005 р.
У доповнені до Відзиву Відповідач посилається на те, що до рахунку № Т/44/6 від 25.06.2004 р. додано дві копії залізничних накладних відповідно до яких не має можливості встановити належність вантажів ТОВ «Транзит-Сервіс». Також Відповідач вказує, що із доданих до рахунку № Т/39/6 документів вбачається, що ТОВ «Транзит-Сервіс» виступало лише митним брокером.
Позивач на позовних вимогах наполягає, 02.10.2006 р. за вх. № 21315 надав заперечення на відзив Відповідача, в якому зазначає, що відсутність у зазначених Відповідачем актах звірки зазначених у позові рахунків, обумовлено лише тим, що рахунки спочатку були виставлені неналежній особі -ЗАТ «Укрферрі», та вказує, що Постановою Вищого господарського суду України у справі № 23/27-05-812 було встановлено, що саме вантажовласник, яким є ТОВ «Транзит-Сервіс», зобов'язаний сплачувати льодовий збір.
17.11.2006 р. за вх. № 25843 надав заяву про зменшення позовних вимог, у зв'язку із частковою сплатою Відповідачем сум, що стягуються, та просить суд стягнути з Відповідача 9354,51 грн.
Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Ст. 193 Господарського Кодексу України, ст. 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1,7 ст. 193).
29.11.2001 р. Державне підприємство “Іллічівський морський торговельний порт» уклало з ТОВ «Транзит-Сервіс» договір № 168, відповідно до п.1.1. якого, «Порт» надає платні послуги з відправки безпечних і не вимагаючих особливих режимів зберігання експортно-імпортних і транзитних вантажів «Вантажовласника» в залізничному і автомобільному поромному сполученні. Згідно із додатком до договору, укладеному сторонами 31.03.2003 р., Договір № 168 було доповнено п. 4.9. Договору, відповідно до умов якого ТОВ «Транзит-Сервіс» зобов'язалось сплачувати льодовий збір на протязі фактично об'явленої у встановленому порядку льодової кампанії. У випадках, коли не оголошена льодова кампанія, у зв'язку із відсутністю льоду на каналах й в акваторії порту, льодовий збір стягується з 1 лютого до 15 лютого з кожної тони вантажу, який завозиться чи вивозиться з порту морем. Рівень льодового збору встановлюється у залежності від класу вантажу, встановленого по точному найменуванню, вказаному у транспортних (супроводжувальних) документах.
Згідно п. 2.4.2. Наказу Міністерства транспорту України № 392 від 31.10.1995 р. «Про затвердження Збірника тарифів на роботи та послуги, що надаються вантажовласникам морськими портами України» у редакції, що діяла станом на 01.03.2004 р. льодовий збір стягується з вантажовласника з кожної тони вантажу або з кожного контейнера, що завозиться або вивозиться в або із порту.
Пунктом 2.4.3. Збірнику тарифів у редакції, що діяла станом на 01.03.2004 р. передбачене, що віднесення вантажів до класів при розрахунку льодового збору проводиться за класифікацією встановленої тарифної номенклатури для суховантажів. При перевезенні наливних вантажів, а також автотехніки, яка навантажується (розвантажується) своїм ходом, льодовий збір стягується за XIV класом ЄТСНВ для суховантажів.
Так, в Договорі № 168 від 29.11.2001 р. (в редакції від 31.03.2003 р.) на який посилається Позивач, як на підставу заявлених позовних вимог -ТОВ «Транзит-Сервіс» є «Вантажовласником».
В якості доказів наданих відповідно до Договору № 168 послуг, Позивач надав суду рахунок № Т/44/6 від 25.06.2004 р. на суму 3991,22 грн. та розрахунок № Т/44/6 до нього, а також дорожні відомості (а.с.14-21), з яких вбачається, що за даними перевезеннями ТОВ «Транзит-сервіс» було експедитором. Позивач також надав суду рахунок № Т/39/6 від 25.06.2004 р на суму 13177 та розрахунок № Т/39/6 до нього, а також оригінали накладних (а.с.28-41), з яких вбачається, що за даними перевезеннями ТОВ «Транзит-сервіс» було експедитором, а у деяких випадках також і митним брокером.
Враховуючи викладене, посилання Позивача на Договір № 168 від 29.11.2003 р. (в редакції від 31.03.2003 р.), як на підставу виникнення зобов'язань зі сплати льодового збору є необґрунтованим та безпідставним, з тих підстав, що зазначений Договір регулює відносини, щодо стягнення льодового збору лише у випадку, коли ТОВ «Транзит-Сервіс» є вантажовласником. Наявні матеріали справи свідчать про те, що у спірних правовідносинах ТОВ «Транзит-Сервіс» не було вантажовласником, а навпаки виступало як експедитор та/або митний брокер.
Згідно ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарсько процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Крім того, Позивач зменшуючи позовні вимоги до 9354,51 грн. не надав обґрунтованого розрахунку стягуваної суми, не вказав по яким саме документам (дорожні відомості, накладні) залишився несплачений льодовий збір.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що уточнені позовні вимоги Державного підприємства “Іллічівський морський торговельний порт» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транзит-Сервіс» 9354,51 грн. заборгованості по сплаті льодового збору задоволенню не підлягають, як недоведені, необґрунтовані та такі, що протирічать наявним матеріалам справи.
Судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести на позивач, згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд, -
1. В позові відмовити.
Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Власова С.Г.
Рішення підписане 08.12.2006 р. в порядку статті 85 ГПК України.