Справа № 366/2275/13-а
Провадження № 2-а/366/54/13
іменем України
12 серпня 2013 року суддя Іванківського районного суду Київської області Слободян Н.П., розглянувши в смт.Іванків Київської області в порядку скороченого провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду у Іванківському районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,-
Позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати відповідача - УПФУ у Іванківському районі Київської області здійснити перерахунок пенсії згідно зі ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» на підставі поданої заяви від 17.06.2013р. та довідки про заробітну плату № 02.7-06/201 від 14.06.2013р.
Вимоги позивача мотивовані тим, що вона є працюючим суддею Київського апеляційного адміністративного суду, отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу».
17.06.2013 року вона звернулась до відповідача з заявою про перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати з підстав, передбачених ст.37-1 Закону України «Про державну службу» та надала відповідні довідки про заробітну плату.
Відповідач своїм листом від 16.07.2013 року відмовив у задоволені заяви з тих підстав, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям перерахунок пенсії здійснюється відповідно до рішень Кабінету Міністрів України.
Оскільки ніяких законодавчих актів стосовно підвищення заробітної плати працюючим державним службовцям не приймалось, підстав для перерахунку пенсії відповідач не вбачає.
Таку відмову позивач вважає протиправною, оскільки обмежується її право на пенсійне забезпечення, зазначивши, що як суддя, вона є особою, яка прирівняна до державного службовця у пенсійному забезпеченні.
На суддів поширюється положення ст.ст. 37, 37-1 Закону України «Про державну службу».
Діяльність суддів, встановлення їм розміру заробітної плати регулюється Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно зі ст.129 Бюджетного кодексу України, відмінна від попередньої суддівська винагорода, що за змістом відповідає заробітній платі судді, регулюється Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Законом України «Про Конституційний Суд України» і не може визначатися іншими нормативними актами.
Дана норма свідчить про те, що Кабінет Міністрів України не вирішує питань встановлення або підвищення заробітної плати.
Оскільки розмір заробітної плати підвищився, то позивач, як працююча суддя, на яку поширюються положення Закону України «Про державну службу», набула право на перерахунок пенсії відповідно до ст. 37-1 Закону України «Про державну службу».
Відповідач направив до суду письмові заперечення, проти задоволення позовних вимог позивача заперечує і просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю з тих підстав, що відповідно до ст. 138 Закону України «Про державну службу» та рішення Конституційного суду України від 03.06.2013 року судді, який вийшов у відставку, виплачується пенсія, на умовах, передбачених ст. 37 цього ж Закону, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Відповідно до Рішення Конституційного Суді України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013 змінені умови виплати пенсії щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а позивачка є працюючим суддею, а тому, за твердженням відповідача, права на перерахунок раніше призначеної пенсії вона набуде у разі прийняття КМ України відповідної постанови про підвищення розміру заробітної плати державним службовцям та/або віднесеним до категорій посад державним службовцям, незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Оскільки вона є працюючими суддею, то пенсія згідно заяви від 17.06.2013 року відповідно до довідки про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, а також державним службовцям, які на момент перерахунку працюють на інших посадах, ніж ті, з яких призначено (перераховано) пенсію з підстав, передбачених ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» та ч.5 ст. 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» перерахунку не підлягає.
Відповідно до ч.4 ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Вивчивши наведені сторонами доводи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є працюючим суддею Київського апеляційного адміністративного суду, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області і отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу».
17.06.2013р. позивач звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області з заявою про здійснення перерахунку її пенсії на підставі ст. 37-1 Закону України «Про державну службу», надавши відповідачу довідку № 02.7-06/201 від 14.06.2013 року на підтвердження підвищення розміру заробітної плати працюючих суддів, проте, їй було відмовлено у здійсненні перерахунку з підстав відсутності рішення Кабінету Міністрів України про підвищення розміру заробітної плати працюючих державних службовців.
Згідно з Конституцією України правосуддя здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні; виключно законами України визначається статус суддів (частини перша, друга статті 55, пункт 14 частини першої статті 92, частина перша статті 127).
Правовий статус суддів та гарантії їх незалежності визначені Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI (у редакції Закону № 3668 (далі за текстом - Закон № 2453), що відповідає частині першій статті 126 Конституції України, згідно з якою незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.
Конституційним Судом України викладені правові позиції стосовно гарантій незалежності суддів у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 та від 03.06.2013р. №3-рп/2013, від 03.06.2013 року № 3-рп/2013.
Згідно вказаних рішень, визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).
Розмір заробітної плати суддів регулюється Законом України «Про судоустрій і статус суддів», зі змінами та доповненнями, внесеними до нього, в тому числі і Бюджетним кодексом України.
На суддів поширюються положення ст.ст. 37, 37-1 Закону України «Про державну службу».
Згідно зі ст.129 Бюджетного кодексу України, відмінна від попередньої суддівська винагорода, що за змістом відповідає заробітній платі судді, регулюється Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Законом України «Про Конституційний Суд України» і не може визначатися іншими нормативними актами.
Вказана правова норма свідчить про те, що Кабінет Міністрів України не вирішує питань встановлення або підвищення заробітної плати судді, оскільки протилежне б суттєво порушило законодавчо визначені до цього гарантії незалежності суддів.
Частиною 2 ст. 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що винагорода суддів складається з окладу та доплат за: 1) вислугу років: 2) перебування на посаді в суді; 3) науковий ступень; 4) роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.
Частиною 3 даної статті Закону визначається посадовий оклад судді місцевого суду у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, що проваджується поетапно: з 01 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат, з 01 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат, і так далі - до 2015 року.
З матеріалів справи вбачається, що станом на 14.06.2013 року її заробітна плата становить 21448,90 грн., що підтверджено відповідною довідкою.
Відповідно до ст. 37-1 Закону України «Про державну службу», - у разі підвищення заробітної плати працюючим державним службовцям здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
Оскільки розмір заробітної плати підвищився, то позивач, як працююча суддя, на яку поширюються положення Закону України «Про державну службу», набула право на перерахунок пенсії відповідно до ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» - з дня звернення до відповідача з відповідною заявою (17.06.2013р.).
Також, відповідно до ст.2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсії був обмежений десятьма прожитковими мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Однак, дана стаття втратила чинність в частині поширення її дії на Закон України «Про судоустрій і статус суддів», як така, що є неконституційною, на підставі Рішення Конституційного Суду №3-рп/2013 від 03.06.2013 року.
За таких обставин, пенсія позивача підлягає перерахунку та виплаті без застосування обмежень щодо її граничного розміру, а відмова відповідача у цьому є не законною та порушує конституційне право позивача на належний соціальний захист.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1, 2 ст. 55, п. 14 ч.1 ст. 92, ч. 1 ст. 127 Конституції України, ст. 129 Бюджетного кодексу України, ч. 2 ст. 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Рішенням Конституційного Суду №3-рп/2013 від 03.06.2013 року, ст.ст. 37, 37-1 Закону України «Про державну службу», ст. ст. 11, 71, 86, 122, 158-163, 183-2, 256 ч.2 п.1 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Іванківському районі Київської області про визнання неправомірною відмови у перерахунку пенсії та зобов'язання здійснити перерахунок - задовольнити повністю.
Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України у Іванківському районі Київської області у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Іванківському районі Київської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 згідно зі ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» - з 17.06.2013р. на підставі наданої довідки про заробітну плату № 02.7-06/201 від 14.06.2013р, виданої Київським апеляційним адміністративним судом без застосування обмежень щодо її граничного розміру з урахуванням вже виплачених сум.
Допустити у справі негайне виконання в межах суми стягнення за один місяць.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі протягом десяти днів з дня отримання копії постанови апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду через Іванківський районний суд Київської області з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Н.П. Слободян