Справа №2-1640/12
Категорія 36
2/295/521/13
17.09.2013 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого - судді Полонця С.М.
з участю секретарів с/з - Волинчук Т.А., Хробуста А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Друга Житомирська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати заповіт ОСОБА_7 від 25.04.2001 року на користь відповідачів недійсним, посилаючись на те, що заповідач на час складання заповіту не усвідомлював значення своїх дій та не міг ними керувати, а також на ст.1257 ЦК України.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали свої позовні вимоги, з підстав, зазначених у позовній заяві та просили їх задовольнити, після перерви представник позивача не з»явився в судове засідання, доказів поважності причин неявки не надав.
Відповідачі та їх представник в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позову, після перерви представник відповідачів в судове засідання не з»явився, про причини неявки суд не повідомив.
Представник третьої особи в судове засідання не з»явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.
В судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_8 пояснила, що заповідач ОСОБА_7 не перебував на обліку у лікаря психіатра та його медична картка з психіатричного диспансеру не надавалася експертній установі, а тому дати висновок про психічний стан цієї особи не представляється можливим.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, експерта та дослідивши матеріали справи, з урахуванням меж заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 25.04.2001 року ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом Другої Житомирської державної нотаріальної контори Кулінічем Р.В. та зареєстрований в реєстрі за №2-531. Відповідно до вказаного заповіту ОСОБА_7 належну йому квартиру АДРЕСА_1 заповів в рівних частках кожній ОСОБА_5 та ОСОБА_4. Вказаний заповіт був підписаний ОСОБА_7 присутності нотаріуса, його особу встановлено нотаріусом та дієздатність перевірено.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції 05.05.2009р. в Книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис за №1104.
Після смерті заповідача у встановлений законом шестимісячний строк до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини звернулися спадкоємці за заповітом ОСОБА_5 та ОСОБА_4, а також брат померлого - ОСОБА_3
Відповідно до ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Згідно ст. 1257 ЦК України, заповіт може бути визнано недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Відповідно до листа психіатричного диспансеру Житомирської ОПЛ №1 від 22.03.2012 року, ОСОБА_7, раніше проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, по допомогу до лікаря психіатра не звертався.
Згідно листа Житомирської спеціалізованої міжрайонної кардіологічної МСЕК від 12.04.2012 року, ОСОБА_7 був освідчений на кардіо. МСЕК 22.06.2001 року з виїздом на дому та йому було встановлено діагноз дисциркуляторна енцефалопатія ІІІ ст., залишкові явища геморагічного інсульту (19.03.2001 року) в правій гемісфері з грубим лівобічним геміпарезом, вираженими інтелектуально-мнестичними порушеннями. ІХС. Атеросклеротичний кардіосклероз, екстра систолічна аритмія, СН І ст. Комісією була встановлена перша група інвалідності загального захворювання з 08.06.2001 року безтерміново. Крім направлення до МСЕК до справи було додано виписку зі стаціонару ТМО №1 м. Житомира, де з 19.03.2001р. по 14.04.2001р. хворий проходив лікування з діагнозом: геморагічний інсульт в басейні ПСМА з лівобічним геміпарезом на фоні церебросклерозу, артеріальної гіпертензії, та витяг з амбулаторної карти.
З відповіді Житомирської спеціалізованої міжрайонної кардіологічної МСЕК від 28.05.2012 року вбачається, що до складу кардіо. МСЕК психіатр не входить.
Як вбачається з акту посмертної комісійної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи №29-2013 від 19.02.2013р., проведеної відповідно до ухвали суду, надати висновок про психічний стан ОСОБА_7 на період підписання заповіту (25.04.2001р.) та чи міг він в цей період усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними не представляється можливим. Також у висновку експертизи зазначено, що ОСОБА_7 18.03.2001 року переніс гостре порушення мозкового кровообігу по типу геморагічного інсульту з лівостороннім геміпарезом на фоні церебрального атеросклерозу і артеріальної гіпертензії. 13.04.2001 року був виписаний додому у задовільному стані під нагляд та лікування у невропатолога за місцем проживання. Під час перебування в стаціонарі, за відомостями, що містяться у медичній карті стаціонарного хворого №3033, будь-які вказівки на зміни у його психічному стані відсутні, психіатром у цей період не консультувався. Оцінити психічний стан під експертного після виписки зі стаціонару не представляється можливим, тому, що відсутня медична документація за цей період. Вказівки, що з»явилися у посильному листі на МСЕК у червні 2001 року про виражене інтелектуально-мнестичне зниження, нічим не обґрунтовані. Такий висновок міг зробити тільки лікар-психіатр диспансеру, що обслуговує мешканців м. Житомира, куди, з огляду на відповідь, підекспертний не звертався. У подальшому заключення, написане психіатром, продубльоване у висновку МСЕК та не підтверджується ніякими медичними документами.
Позивачем відповідно до вимог ст.ст. 10, 11 ЦПК України, не доведено в судовому засіданні наявність будь-якого психічного або фізичного впливу з боку спадкоємців ОСОБА_4, ОСОБА_5 чи іншої особи на спадкодавця ОСОБА_7 по вчиненню правочину, тобто заповіту від 25.04.2001р. Між сладанням заповіту 25.04.2001 року та смертю ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 пройшов значний проміжок часу, за який останій мав можливість скасувати чи змінити оскаржуваний заповіт.
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що волевиявлення заповідача ОСОБА_7 було вільним і відповідало його волі та направлено на складення заповіту саме на користь відповідачів. На час складення оскаржуваного заповіту ОСОБА_7 міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 225, 1257 ЦК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Друга Житомирська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним, відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.
Суддя: