"06" грудня 2006 р.
Справа № 11/270-06-7428
За позовом: Державного підприємство “Іллічівський морський торговельний порт».
До відповідача: Закритого акціонерного товариства «Іллічівськзовніштранс».
про стягнення 4842,87 грн.
Суддя Власова С.Г.
Представники:
Від позивача: Попова Н.О., Остапов В.В. (за довіреністю);
Від відповідача: Левченков В. М. (за довіреністю);
В засіданні приймали участь:
від позивача: Остапов В.В. (за довіреністю);
від відповідача: Левченков В. М. (за довіреністю);
Суть спору: 26.07.2006 р. за вх. № 9085 Державне підприємство “Іллічівський морський торговельний порт» (далі - Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з ЗАТ “Іллічівськзовніштранс» (далі -Відповідач) 4842,87 грн. заборгованості по оплаті льодового збору.
Позивач на позовних вимогах наполягає, 02.10.2006 р. за вх. № 21317 надав заперечення на відзив Відповідача, 30.10.2006 р. за вх. № 24012 доповнення до заперечень на відзив Відповідача та 14.11.2006 р. за вх. № 25436 письмові пояснення у справі.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, надав відзив на позовну заяву (вх. № 17604 від 16.08.2006 р.) та за вх. № 21745 від 04.10.2006 р. доповнення до відзиву.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників позивача, суд встановив наступне:
Позивач вказує, що 01.02.1998 р. між Державним підприємством «Іллічівський морський торговельній порт»та Закритим акціонерним товариством «Іллічівскзовніштранс»був укладений договір № 98, відповідно до умов якого, Портом у лютому 2004 р., надані платні послуги з вивантаження з автомашин, навантаження на судна, а також виконане документальне оформлення вантажів, які надійшли зі складів Відповідача.
Позивач зазначив, що згідно п. 3.12 Договору, Відповідач зобов'язався сплачувати льодовий збір на протязі фактично об'явленої у встановленому порядку льодової кампанії. У випадках, коли не оголошена льодова кампанія, у зв'язку з відсутністю льоду на каналах й в акваторії порту, льодовий збір стягується з 1 лютого до 15 лютого з кожної тони вантажу, який завозиться чи вивозиться з порту морем. Рівень льодового збору встановлюється у залежності від класу вантажу, встановленого по точному найменуванню, вказаному у транспортних (супроводжувальних) документах.
Для сплати льодового збору Позивачем виставлені рахунки №Т/41/6 від 25.06.2004р. на суму 2326,17 грн., №Т/37/6 від 25.06.2004р. на суму 2516,70 грн., які до теперішнього часу Відповідачем не сплачені.
Позивач вказує, що розділом 2.4 Збірника тарифів на роботи та послуги, які надаються вантажовласникам морськими торговельними портами, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 31.10.1995 р. № 392, узгодженими з Мінекономіки, Держстандартом, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.12.1995 р. (зі змінами й доповненнями), в редакції наказу Міністерства транспорту України №188 від 12.03.2003 р., встановлено порядок стягнення льодового збору. Ставки льодового збору встановлено за роботу криголамів, буксирів й інших плавзасобів, які забезпечують проходження суден каналами й акваторією порту. Згідно з п.2.4.2 розділу 2.4, вищевказаного Збірнику, льодовий збір стягується з вантажовласника з кожної тони вантажу або з кожного контейнеру, які ввозяться або вивозяться у/з порту. Віднесення вантажу до класу, при розрахунку льодового збору, проводиться по класифікації встановленої тарифної номенклатури для суховантажів (п.2.4.3). Таким чином, обов'язок сплати льодового збору передбачений нормами діючого законодавства, а саме, Розділом 2.4. Збірнику тарифів на роботи й послуги, які надаються вантажовласникам морськими портами України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України №392 від 31.10.1995р., в редакції наказу Міністерства транспорту України №188 від 12.03.2003р., а також регламентований умовами договору №98 від 01.02.1998 р.
Позивач вважає, що Відповідач своїми діями, а саме несплатою за виставленими портом рахунками, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших правових актів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться, ст. 525 ЦК України, яка не припускає однобічної відмови від виконання зобов'язань, ст. 530 ЦК України, яка передбачає, що зобов'язання має виконуватися у встановлений в зобов'язанні термін. Таке ставлення відповідача до виконання своїх договірних обов'язків спонукає порт звернутися до Господарського суду за захистом своїх інтересів.
Посилаючись на порушення Відповідачем умов Договору, а також приписів Діючого законодавства, Позивач просить суд стягнути з Відповідача заборгованість по оплаті льодового збору у розмірі 4842,87 грн.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, надав відзив на позовну заяву (вх. № 17604 від 16.08.2006 р.) та доповнення до відзиву (вх. № 21745 від 04.10.2006 р.) вважає позовні вимоги незаконним і необґрунтованим.
Відповідач вказує, що Позивач посилається як на підставу виникнення зобов'язань, на договір № 98 від 01.02.1998 р. при цьому, як доказ обґрунтування суми заборгованості, додав до позову виставлені до оплати рахунки № Т/41/6 від 25.06.2004г. на суму 2326.17 грн., № Т/37/6 від 25.06.2004г. на суму 2516.70 грн. за льодовий збір в період з 01.02.2004 р. по 14.02.2004 р. В додатках до виставлених на оплату рахунків, Позивачем надані транспортні документи у вигляді копій ж.д накладних №№933368, 933367, 581628, 581549, 581548, 00455, 00456, 00461,00460, 00459, 21477, які вказують на те, що вантажі пройшли транзитом через територію України на з/д, судах-поромах.
Посилаючись на порядок, встановлений «Збірником тарифів на роботи і послуги, що надаються вантажовласникам морськими портами»Відповідач вказує на те, що - льодовий збір стягається з вантажовласників яким він не являється, що підтверджується наданими Позивачем документами ,а саме залізничними накладних. Будь-яких заявок чи інших документів у вигляді доручень на відвантаження через ІМТП вантажів, вказаних в залізничних накладних №№933368, 933367, 581628, 581549, 581548, 00455, 00456, 00461, 00460, 00459, 21477, як від свого імені, так і від імені вантажовласників, ЗАТ «Ільічевськзовніштранс»ІМТП не надавало.
Також Відповідач зазначив, що за Договором № 98 від 01.02.1998 р. (з подальшими змінами і доповненнями), укладеним між сторонами, не регулюються відносини, пов'язані з перевезеннями вантажів на судах-поромах. Відносини між сторонами, пов'язані з перевезеннями вантажів на судах-поромах, регулювалися до кінця 2005 р. договором №95/98-750 від 01.02.1998г. За умовами даного договору (пп.3.1 п.з), розрахунки з ІМТП проводились ЗАТ «Ільічевськзовніштранс»від імені вантажовласника тільки за умови, коли ЗАТ «Ільічевськзовніштранс»було представником вантажовласника, а не експедитором. Вказаним договором ЗАТ «Ільічевськзовніштранс»не зобов'язувалось сплачувати Позивачу льодовий збір.
Більш того, згідно Доповненню до договору №95/98-750 від 01.02.1998 р., підписаному сторонами 31.03.2003 р. положення договору втратили силу відносно прав і обов'язків сторін, пов'язаних з переміщенням вантажів через ІМТП транзитом. Право порту стягати льодовий збір з вантажовласників, переміщуваних вантажів у залізничних вагонах на судах-поромах, виникло тільки на підставі наказу Мінтрансу України №706 від 06.08.2004 р., тобто опісля більше чотирьох місяців після лютневої льодової обстановки, що фактично відбулася, в порту. Наказ №706 від 06.08.2004 р. зворотної сили не має.
Відповідач вказує на те, що згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана зробити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.п.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Позивач в позовній заяві зазначає, що зобов'язання витікають з договору, який не містить обов'язку ЗАТ «Ільічевськзовніштранс»сплачувати льодовий збір.
Враховуючи викладене Відповідач вважає, що у Позивача відсутнє право вимагати оплати виставлених рахунків № Т/41/6 від 25.06.2004г. на суму 2326.17 грн., № Т/37/6 від 25.06.2004г. на суму 2516.70 грн. за льодовий збір в період з 01.02.2004 р. по 14.02.2004 р.
В доповненнях до відзиву Відповідач вказує, що із змісту Договору про співпрацю №95/98-750 від 01.02.1998 р. у Відповідача не виникає обов'язок проводити безумовну оплату льодового збору. Договір навіть не містить розміру ставок, по яких може стягуватися такий збір, а також не вказує на суб'єктний склад платників льодового збору.
ЗАТ «Іллічівськзовніштранс»не є ані вантажовласником вантажів, перерахованих в документах (товарно-транспортних накладних СМГС) доданих до виставлених рахунків, ні представником вказаних в них вантажовласників.
Відповідач вказує, що згідно рішення арбітражного суду Одеської області від 09.07.2001 р. у справі №17-6-14/01-3363 встановлено, що згідно договору № 95 від 01.02.1998г. (нумерація Порту) або № 95/98-750 від 01.02.1998 р. (нумерація ЗАТ «Іллічівськзовніштранс»), ЗАТ «Іллічівськзовніштранс» зобов'язана оплачувати виконані роботи порту тільки у тому випадку, коли є представником вантажовласника на підставі поданих заявок, доручень на відвантаження, а якщо є тільки експедитором, то розрахунки порт проводить безпосередньо з вантажовласником.
Також Відповідач зазначив, що рішенням господарського суду Одеської області від 21.03.2005 р. у справі №23/27-05-812 де сторонами були ДП ІМТП, ЗАТ СК «Укрферрі»і третя особа без самостійних вимог на предмет спору -ЗАТ «Іллічівськзовніштранс»встановлено факт наявності договору доручення №160 від 23.12.2003 р., кладеного ДП ІМТП з СК «Укрферрі». Зазначеним договором СК «Укрферрі»була уповноважена ДП ІМТП на стягування з вантажовласників збору за перевалювання з/д вагонів через поромний комплекс ІМТП.
У Договорі про співпрацю № 95/98-750 від 01.02.1998 р. відсутній механізм, що зобов'язує ЗАТ «Іллічівськзовніштранс»сплачувати льодовий збір без взаємної ув'язки з пред'явленими для переробки порту вантажами.
Позивач на позовних вимогах наполягає, 02.10.2006 р. за вх. № 21317 надав заперечення на відзив Відповідача, 30.10.2006 р. за вх. № 24012 доповнення до заперечень на відзив Відповідача та 14.11.2006 р. за вх. № 25436 письмові пояснення у справі, в яких зазначає, що твердження Відповідача, щодо відсутності у нього зобов'язання по сплаті льодового збору не відповідає дійсності, оскільки доповненням до договору № 95/98-750 від 31.03.2003 р. п. 3.4. був викладений у наступній редакції (мова оригіналу): "Ледовый сбор взыскивается в течении фактического периода объявленной в установленном порядке ледовой компании, но сроком не более 15 суток. В случаях когда не объявлена ледовая компания в связи с отсутствием льда на каналах и в акватории "Порта", взыскание ледового сбора осуществляется с 1 по 15 февраля с каждой тонны (контейнера) ввозимых/вывозимых из "Порта" морем грузов", та до 15 лютого 2004 р. (момент закінчення надання послуг) зазначений пункт не мав змін. Цим доповненням саме на відповідача був покладений обов'язок по сплаті льодового збору з 1 по 15 лютого 2004 року.
Твердження відповідача про те, що доповненням до договору № 95/98-750 від 31.03.2003 р. положення договору у відношенні транзитних вантажів втратили чинність і це є підставою для ухилення від сплати заборгованості також не відповідає дійсності. Дійсно, зазначеним доповненням до розділу 3 договору № 95/98-750 від 01.02.1998р був доданий п. 3.9. у першому абзаці якого було записано, що дія договору на транзитні вантажі не поширюється, але вже доповненням до договору № 95/98-750 від 01.04.2006 р. перший абзац п. 3.9. був виключений з тексту договору.
Позивач вказує, що таким чином в період з 01.02.2004 р. до 15.02.2004 р. відносини між портом та відповідачем пов'язанні з перевезенням вантажів на судах-паромах регулюються договором № 95/98-750 від 01.02.1998 р. зі змінами та доповненнями і відповідно до п. 3.4 Договору саме Відповідач зобов'язаний сплачувати льодовий збір, і 07.07.2004 р. відповідачеві були пред'явленні рахунки № Т/37/6 та Т/41/6.
Твердження відповідача про те, що зазначений договір не містить розміру ставок по яким стягується льодовий збір вважає такими ,що не заслуговує на увагу оскільки розмір ставок встановлюється на підставі п.2.4.2 розділу 2.4 Збірника тарифів на роботи та послуги, які надаються вантажовласникам морськими торговельними портами, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 31.10.1995 р. № 392, узгодженими з Мінекономіки, Держстандартом, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.12.1995р. (зі змінами й доповненнями), в редакції наказу Міністерства транспорту України №188 від 12.03.2003 р. в якому зазначається, що льодовий збір стягується з вантажовласника з кожної тони вантажу або з кожного контейнеру, які ввозяться або вивозяться у/з порту. Віднесення вантажу до класу, при розрахунку льодового збору, проводиться по класифікації встановленої тарифної номенклатури для суховантажів (п.2.4.3). Зазначення в договорі конкретних ставок є неможливим та недоцільним, оскільки як вказано вище до кожного виду вантажу зазначається конкретна ставка, а по-друге згідно п. 1.1 ст. 632 ЦК України в договорі можуть застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади. Наведене свідчить, що твердження позивача про те, що портом не зроблено посилання на нормативно-правові акти, які регулюють стягнення та розмір ставок льодового збору не відповідає дійсності.
Доповненням до договору № 95/98-750 від 31.03.2003 р. був доданий п. 3.9 у якому зазначено, що положення договору у відношенні транзитних вантажів втратили чинність. Доповненням до договору від 01.04.2003 р. перший абзац цього пункту був виключений з тексту договору. Відсутність крапки між "3" та "9" у зразку відповідача є лише опечаткою. Твердження відповідача, що в даному випадку мова йде про п. 39 не відповідає дійсності, оскільки в договорі всього 9 пунктів, а тому є не можливим виключити із тексту, договору абзац неіснуючого пункту.
Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Ст. 193 Господарського Кодексу України, ст. 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1,7 ст. 193).
01.02.1998 р. Державне підприємство “Іллічівський морський торговельний порт» уклало з ЗАТ «Іллічівськзовніштранс» договір № 98 (98/95-750), відповідно до п.1.1 якого «Порт» прийняв на себе зобов'язання з вивантаження з автомашин, навантаження на судна, а також зробити документальне оформлення вантажів, які надійшли зі складів Відповідача.
31.03.2003 р. сторонами у справі було укладено доповнення до договору № 95/98-750 від 01.02.1998 р., яким доповнено п. 3.4. Договору «Льодовий збір стягається впродовж фактичного періоду оголошеної в установленому порядку льодової компанії, але терміном не більш ніж 15 діб. У випадках коли не оголошена льодова компанія у зв'язку з відсутністю льоду на каналах і в акваторії "Порту", стягнення льодового збору здійснюється з 1 по 15 лютого з кожної тонни (контейнера), яка ввозиться/вивозиться з "Порту" морем вантажів.
В обґрунтування позовних вимог Позивачем надані суду рахунок № Т/41/6 від 25.06.2004 р. на суму 2326,17 грн. та розрахунок № Т/41/6 до нього, рахунок № Т/37/6 від 25.06.2004 р та розрахунок № Т/37/6 до нього.
Крім того, з наданих до зазначених розрахунків Позивачем матеріалів (а.с.12-18) вбачається, що вантаж (вуглевод технічний, скло листове) прямував у з/д вагонах, що також підтверджується вагонними відомостями № 8 від 10.02.2004 р.(а.с.12) та № 6 від 01.02.2004 р. (а.с.6), а з матеріалів (а.с.22-30) вбачається, що вантаж (вино, бетоніт) прямував у з/д вагонах, що також підтверджується вагонними відомостями (а.с.22,23).
Згідно п. 2.4.2. Наказу Міністерства транспорту України № 392 від 31.10.1995 р. «Про затвердження Збірника тарифів на роботи та послуги, що надаються вантажовласникам морськими портами України» у редакції, що діяла станом на 01.03.2004 р. льодовий збір стягується з вантажовласника з кожної тони вантажу або з кожного контейнера, що завозиться або вивозиться в або із порту.
Пунктом 2.4.3. Збірнику тарифів у редакції, що діяла станом на 01.03.2004 р. передбачене, що віднесення вантажів до класів при розрахунку льодового збору проводиться за класифікацією встановленої тарифної номенклатури для суховантажів. При перевезенні наливних вантажів, а також автотехніки, яка навантажується (розвантажується) своїм ходом, льодовий збір стягується за XIV класом ЄТСНВ для суховантажів.
Розрахунок та сплата льодового збору з вагонів, що вивозяться через поромні судна Збірником тарифів у редакції, що діяла станом на 01.03.2004 року, не передбачена.
Також п. 3.4. Договору від 01.02.1998 р. (в редакції від 31.03.2003 р.) не передбачає стягнення льодового збору з вантажів, які ввозяться/вивозяться з «Порту» паромами.
Згідно ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарсько процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Надані Позивачем копії дорожніх відомостей , листів видачі вантажу та розрахунки не є належними доказами порушення Відповідачем саме умов договору № 98 від01.02.1998 р. укладеного між Державним підприємством «Іллічівський морський торговельній порт»та Закритим акціонерним товариством «Іллічівскзовніштранс» так як зазначені в них вантажі не входять до переліку вантажів визначеному предметом договору пункт 1.1. Докази того, що Відповідач є вантажовласником також суду не надані.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Державного підприємства “Іллічівський морський торговельний порт» про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Іллічівськзовніштранс» 4842,87 грн. заборгованості по сплаті льодового збору задоволенню не підлягають, як недоведенівантажовласник, необґрунтовані та такі, що протирічать наявним матеріалам справи.
Судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести на позивач, згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд, -
1. В позові відмовити.
Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Власова С.Г.
Рішення підписане 08.12.2006 р. в порядку статті 85 ГПК України.