Справа № 209/579/13-ц
Провадження № 2/209/506/13
"07" серпня 2013 р. Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська у складі:
головуючого Гнєзділова В.Є.
при секретарі Глуховій К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Служба у справах дітей Дніпровської районної ради у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, про відібрання та визначення місця проживання дитини,-
Відповідач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.
Позивач в судове засідання з'явилася, позов підтримала у повному обсязі.
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Третя особа - Служба у справах дітей Дніпропетровської районної ради у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області про стягнення аліментів неповнолітню на дитину, про відібрання та визначення місця проживання дитини. На обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що 10 вересня 2005 року позивач ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2, в Заводському відділі реєстрації актів громадянського стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №341. Від шлюбу сторони мають дитину - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після реєстрації шлюбу та народження сина позивач з відповідачем та дитиною проживали разом в м. Чернівці, але сумісне з відповідачем проживання тривало до листопада 2011 р. З цього часу ОСОБА_1 з сином та відповідач стали проживати окремо, а наприкінці жовтня 2012 р. року позивач з дитиною переїхала до м. Дніпродзержинська та проживають за адресою АДРЕСА_1. Шлюб між сторонами було розірвано за рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці 02 березня 2012 р. На час подання позовної заяви позивач з дитиною проживала в м. Дніпродзержинську, а відповідач в м. Чернівці. Після звернення позивача до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська з позовом про стягнення аліментів та після отримання відповідачем копії позовної заяви та виклику до суду, відповідач 04.03.2013 р. приїхав до м. Дніпродзержинська, та, в той час коли ОСОБА_1 знаходилася на роботі, а батько позивача вів онука додому з дитячого садочка, ОСОБА_2 попросив його дати можливість погуляти з сином, пообіцявши при цьому повернути дитину о18.00 годині. Але відповідач не виконав своєї обіцянки повернути сина додому і одразу повіз його до м. Чернівці, без відома та згоди матері. Позивач одразу звернулася до Дніпродзержинського МУ з заявою про те, що колишній чоловік шляхом оману викрав дитину. За результатами заяви ОСОБА_1 Дніпровським РВ м. Дніпродзержинська відкрите кримінальне провадження №12013040790000752, при цьому дії відповідача кваліфіковані за ч. 1 ст.356 КК України. Також 07.01.2012 р., під час проживання позивача з сином в м. Чернівці, відповідач також без жодного попередження забрав сина та відвіз до свого місця проживання, що вимусило ОСОБА_1 звертатися до Першотравневого РВ УМВС України в Чернівецькій області з відповідною заявою, за результатами розгляду якої відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 186 КУпАП - самоуправство. 10.08.2012 р. відповідач за попередньою домовленістю з позивачкою взяв сина для того, щоб погуляти з ним та пообіцяв повернути сина в той же день о 20 годині, але свою обіцянку не виконав, в обумовлений час сина не повернув, перестав відповідати на телефоні дзвінки, що змусило ОСОБА_1 звертатися до Першотравневого РВ в Чернівецькій області з відповідною заявою. 18.08.2012 р. відповідач у присутності дитини завдав позивачу удару та спричинив тілесні ушкодження легкого ступеня тяжкості, і тільки небажання ОСОБА_1 звертатися до суду з скаргою приватного обвинувачення було причиною того, що відповідач не був притягнутий до кримінальної відповідальності. Наведене вказує на те, що між позивачем та відповідачем мається невирішений спір щодо місця проживання сина.
Позивач працює на посаді сестри медичної станції Комунального закладу «Дніпродзержинська міська лікарня №1 «Дніпропетровської обласної ради» і за рахунок отриманої заробітної плати матеріально забезпечую сина. Що стосується відповідача, то він свій обов'язок по утриманню сина виконує недобросовісно, нерегулярно він пересилає позивачу грошову суму в розмірі 350 - 390 грн., чого недостатньо для забезпечення матеріальних потреб дитини. Інших дітей, а також осіб, які б знаходилися на утриманні відповідача не мається, позивач має добрий стан здоров'я, працював провідним економістом в «Родовід банку».
Поведінка відповідача по відношенню до дитини та до ОСОБА_1, не можливість спілкуватися з сином, його небажання враховувати інтереси інших осіб, вимушує позивачку в судовому порядку вирішувати спір щодо місця проживання сина, при цьому позивач вважає, що проживання дитини разом з нею буде на користь в першу чергу самій дитині. Позивач ОСОБА_1 ніколи не перешкоджала батькові бачитися та спілкуватися з сином. Відповідач же навпаки створює позивачу перешкоди в спілкуванні з сином, що виражається в тому, що він обіцяє повернути дитину в певний час, але не виконує своїх обіцянок. Після того, як відповідач 04.03.2013 р. викрав сина з м. Дніпродзержинська та перевіз його в м. Чернівці, ОСОБА_1 приїхала до м. Чернівці для того, щоб побачитися з сином та вирішити з його батьком питання про неприйнятність такої його поведінки, але вона не мала можливості не тільки поспілкуватися, а навіть побачитись з сином, так як відповідач, побачивши, що позивач на вулиці підходить до нього та дитини, почав поводити себе неадекватно - схопив дитину, почав її утримувати таким чином, щоб син не бачив мати та почав голосно та істерично кричати та звати на допомогу, що призвело до того, що дитина злякалася та почала плакати, що змусило позивача відійти, щоб не ускладнювати ситуацію та дати сину можливість заспокоїтися. Своєю поведінкою відповідач не тільки порушує законні права позивача в частині спілкування з сином, а також ставиться зневажливо до самої дитини. Дії відповідача, наслідком яких є фактичне викрадення дитини несподіваний для неї переїзд у друге місце, негативно впливають на психіку сина, так як на протязі трьох місяців він ходив до дитячого садочку ДНЗ №27 «Орлятко», почав звикати до інших дітей, в нього з'явилися друзі, з якими він з задоволенням спілкувався, але батько своїми діями одразу позбавив сина можливості спілкуватися з друзями. У м. Дніпродзержинську син проживав разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 - це трьох кімнатна квартира, співвласником якої позивач є згідно свідоцтва про право власності, крім неї з сином у квартирі проживають батько та мати позивача, тобто житлові умови проживання матері та сина є добрими, так як в них була окрема кімната, яка обладнана всім необхідним для проживання та відпочинку дитини. Крім того, батьки позивача є пенсіонерами, що дозволяє їм багато часу приділяти своєму онуку, якого вони дуже люблять та піклуються за ним, а онук відповідає їм взаємністю, що обумовлює наявність між ними дуже теплих відносин. Але дії відповідача призвели до того, що у сина різко та не очікувано для нього змінилося місце проживання, і він не може спілкуватися з своїми бабусею та дідусем, до яких він звик та дуже прив'язаний. Відповідач у м. Чернівцях зареєстрований у квартирі, в якій він вже довгий час не проживає, так як в квартирі крім нього проживає його дідусь - інвалід, його батьки та його брат, тобто місця для нормального проживання в цій квартирі ще відповідача з сином не мається, так як в такому разі в квартирі будуть проживати шість чоловік. У зв'язку з цією обставиною відповідач на теперішній час проживає разом зі своєю громадянською дружиною у квартирі, яку він винаймає за плату, але в цій квартирі вони проживають незаконно, так як ніхто з власником квартири договору найму не укладав та не зареєстрував його в органах місцевого самоврядування, що вказує на те, що він в будь-який час може бути виселений з цієї квартири, при цьому разом і з сином. Просить суд постановити рішення про відібрання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, від його батька ОСОБА_2 та повернути його матері - ОСОБА_1 Визначити місцем проживання малолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання його матері ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1. Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти на мою користь на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення ним повноліття у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Позивач, ОСОБА_1, у відкрите судове засідання з'явилася, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, наполягає на задоволені позову.
Представник позивача ОСОБА_7, у відкрите судове засідання з'явився підтримав позовні вимоги ОСОБА_1, просить суд позов задовольнити в повному обсязі з приміткою про негайне виконання рішення суду.
Відповідач, ОСОБА_2, в судове засідання не з'явився, про день слухання справи повідомлений згідно з вимогами ст.74-76 ЦПК України, за останнім відомим місцем його проживання, про що свідчать рекомендовані поштові відправлення з поміткою про вручення особисто відповідачу. Будь-яких заяв чи клопотань від відповідача не надходило, тому суд вважає відповідача повідомленим належним чином про час та місце розгляду справи. Відповідач причину неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надійшло.
Представник відповідача ОСОБА_8, у відкрите судове засідання не з'явилась, про день слухання справи повідомлена згідно з вимогами ст.74-76 ЦПК України, надіслала суду клопотання про відкладення слухання справи у зв'язку з її хворобою.
Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України - суд зважаючи на наявність законних підстав приходити до висновку про можливість ухвалити рішення про задоволення позову на підставі наданих сторонами доказів, без вислуховування особистих пояснень відповідача по справі.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служби у справах дітей Дніпровської районної ради у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, Стасенко М.С., в судове засідання з'явилась, проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не заперечує, пояснила, що начальник служби у справах дітей Дніпровської районної ради у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області перевірив родину ОСОБА_1, умови для проживання та виховання дитини наявні, дитина забезпечена одягом, іграшками та всім необхідним для розвитку.
Судом досліджені докази по справі:
- вислухані пояснення сторін та третіх осіб без самостійних вимог та їх представників у судовому засіданні;
- досліджені письмові докази по справі шляхом оголошення їх у судовому засіданні;
Вислухавши позивача, представника позивача, представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, вивчивши матеріали справи, дослідивши представлені сторонами письмові докази по справі, з'ясувавши обставини справи та дослідивши їх доказами, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.4 ст. 29 ЦК України, місце проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона перебуває.
Згідно ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Згідно ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати
дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Відповідно до ч.1 ст.162 СК України, якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання. Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров'я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам.
Відповідно ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Відповідно ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно зі ст. 184 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 СК України.
Згідно з ч.1 ст.191 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопаду 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними установами, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними або законодавчими органами, першочергова увага надається якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно ст. 8 Конвенції про права дитини від 20 листопаду 1989 року, держави-учасниці зобов'язали поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім'я і сімейні зв'язки, які передбачені законом, не допускаючи протизаконного втручання.
Згідно ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопаду 1989 року, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно присудження, визначають відповідно до вживаного закону і процедур, що таке розставання необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним в тому або іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно ухвалити рішення щодо місця мешкання дитини.
Згідно ст. 12 Конвенції про права дитини від 20 листопаду 1989 року, держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
Згідно Декларації прав дитини від 20 листопаду 1959 року, дитині законом і іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які дозволяли б ій розвиватися фізично, розумово, етично, духовно і в соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом в умовах свободи і гідності. При виданні з цією метою законів головним міркуванням повинне бути якнайкраще забезпечення інтересів дитини.
Згідно принципу 6 Декларації прав дитини від 20 листопаду 1959 року, малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини , бути у розлуці зі своєю матір'ю.
Згідно ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 57 ЦПК України, докази встановлюються на підставі...пояснень сторін, показань свідків, письмових доказів...
Згідно ч. 4 ст. 169 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
У судовому засіданні встановлені судом обставини та визначені до них правовідносини.
10 вересня 2005 року позивач ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2, в Заводському відділі реєстрації актів громадянського стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №341. Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після реєстрації шлюбу та народження сина позивач з відповідачем та дитиною проживали разом в м. Чернівці, але сумісне проживання тривало до листопада 2011 р. З цього часу ОСОБА_1 з сином та відповідач стали проживати окремо, а наприкінці жовтня 2012 р. року позивач з дитиною переїхала до м. Дніпродзержинська та проживають за адресою АДРЕСА_1.
Шлюб між сторонами було розірвано за рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці 02 березня 2012 р. На час подання позовної заяви позивач з дитиною проживала в м. Дніпродзержинську, а відповідач в м. Чернівці. Після звернення позивача до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська з позовом про стягнення аліментів та після отримання відповідачем копії позовної заяви та виклику до суду, відповідач 04.03.2013 р. приїхав до м. Дніпродзержинська, та, в той час коли ОСОБА_1 знаходилася на роботі, а батько позивача вів онука додому з дитячого садочка, ОСОБА_2 попросив його дати можливість погуляти з сином, пообіцявши при цьому повернути дитину о18.00 годині. Але відповідач не виконав своєї обіцянки повернути сина додому і одразу повіз його до м. Чернівці, без відома та згоди матері. Позивач одразу звернулася до Дніпродзержинського МУ з заявою про те, що колишній чоловік шляхом оману викрав дитину. За результатами заяви ОСОБА_1 Дніпровським РВ м. Дніпродзержинська відкрите кримінальне провадження №12013040790000752, при цьому дії відповідача кваліфіковані за ч. 1 ст.356 КК України. Також 07.01.2012 р., під час проживання позивача з сином в м. Чернівці, відповідач також без жодного попередження забрав сина та відвіз до свого місця проживання, що вимусило ОСОБА_1 звертатися до Першотравневого РВ УМВС України в Чернівецькій області з відповідною заявою, за результатами розгляду якої відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 186 КУпАП - самоуправство. Окрім того, 10.08.2012 р. відповідач за попередньою домовленістю з позивачкою взяв сина для того, щоб погуляти з ним та пообіцяв повернути сина в той же день о 20.00 годині, але свою обіцянку не виконав, в обумовлений час сина не повернув, перестав відповідати на телефоні дзвінки, що змусило ОСОБА_1 звертатися до Першотравневого РВ в Чернівецькій області з відповідною заявою. Наведене вказує на те, що між позивачем та відповідачем мається невирішений спір щодо місця проживання сина.
Позивач працює на посаді сестри медичної станції Комунального закладу «Дніпродзержинська міська лікарня №1 «Дніпропетровської обласної ради» і за рахунок отриманої заробітної плати матеріально забезпечую сина. Що стосується відповідача, то він свій обов'язок по утриманню сина виконує недобросовісно, нерегулярно він пересилає позивачу грошову суму в розмірі 350 - 390 грн., чого недостатньо для забезпечення матеріальних потреб дитини. Інших дітей, а також осіб, які б знаходилися на утриманні відповідача не мається, позивач має добрий стан здоров'я, працював провідним економістом в «Родовід банку».
У м. Дніпродзержинську дитина проживала разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 - це трьох кімнатна квартира, співвласником якої позивач є згідно свідоцтва про право власності, крім неї з сином у квартирі проживають батько та мати позивачки, тобто житлові умови проживання матері та сина є добрими, так як в них була окрема кімната, яка обладнана всім необхідним для проживання та відпочинку дитини. Батьки позивачки є пенсіонерами, що дозволяє їм багато часу приділяти своєму онуку, якого вони дуже люблять та піклуються за ним, а онук відповідає їм взаємністю, що обумовлює наявність між ними дуже теплих відносин. Але дії відповідача призвели до того, що у дитини різко та не очікувано для нього змінилося місце проживання, і він не може спілкуватися з своїми бабусею та дідусем, до яких він звик та дуже прив'язаний. Відповідач у м. Чернівцях зареєстрований у квартирі, в якій він вже довгий час не проживає, так як в квартирі крім нього проживає його дідусь - інвалід, його батьки та його брат, тобто місця для нормального проживання в цій квартирі ще відповідача з сином не мається, так як в такому разі в квартирі будуть проживати шість чоловік. У зв'язку з цією обставиною відповідач на теперішній час проживає разом зі своєю громадянською дружиною у квартирі, яку він винаймає за плату, без оформлення договору найму.
Суд вважає встановленим наявність фактів, якими обґрунтовуються вимоги позивача, з таких мотивів.
Згідно зі ст. 57 ЦПК України, докази встановлюються на підставі...пояснень сторін, показань свідків, письмових доказів...
Суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Служба у справах дітей Дніпровської районної ради у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, про відібрання та визначення місця проживання дитини підлягає задоволенню, в зв'язку з тим, що відповідачем самочинно, без згоди ОСОБА_1, було змінено місце проживання малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з його матір'ю. Позивач ОСОБА_1 не перешкоджала батькові бачитися та спілкуватися з сином. Дії відповідача, наслідком яких є фактичне викрадення дитини, несподіваний для неї переїзд у друге місце, негативно впливають на психіку дитини, так як на протязі трьох місяців він ходив до дитячого садочку ДНЗ №27 «Орлятко», почав звикати до інших дітей, в нього з'явилися друзі, з якими він з задоволенням спілкувався, але батько своїми діями одразу позбавив сина можливості спілкуватися з друзями.
У м. Дніпродзержинську син проживав разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 - це трьох кімнатна квартира, співвласником якої позивач є згідно свідоцтва про право власності, крім неї з сином у квартирі проживають батько та мати позивача, тобто житлові умови проживання матері та сина є добрими, так як в них була окрема кімната, яка обладнана всім необхідним для проживання та відпочинку дитини. Крім того, батьки позивача є пенсіонерами, що дозволяє їм багато часу приділяти своєму онуку, якого вони дуже люблять та піклуються за ним, а онук відповідає їм взаємністю, що обумовлює наявність між ними дуже теплих відносин. Дії відповідача призвели до того, що у дитини різко та не очікувано для нього змінилося місце проживання, і він не може спілкуватися з своїми бабусею та дідусем, до яких він звик та дуже прив'язаний.
Відповідач у м. Чернівцях зареєстрований у квартирі, в якій він вже довгий час не проживає, так як в квартирі крім нього проживає його дідусь - інвалід, його батьки та його брат, тобто місця для нормального проживання в цій квартирі ще відповідача з сином не мається, так як в такому разі в квартирі будуть проживати шість чоловік. У зв'язку з цією обставиною відповідач на теперішній час проживає разом зі своєю громадянською дружиною у квартирі, яку він винаймає за плату, але в цій квартирі вони проживають незаконно, так як ніхто з власником квартири договору найму не укладав та не зареєстрував його в органах місцевого самоврядування, що вказує на те, що він в будь-який час може бути виселений з цієї квартири, при цьому разом і з сином.
Дитина, з урахуванням її стану здоров'я, потребує постійного стороннього нагляду, який в змозі забезпечити позивач ОСОБА_1 та батьки позивача, які є пенсіонерами. З урахуванням порушеної психіки дитини потрібен значний час для звикання дитини до нових людей, налагодження контакту та встановлення відносин з новим оточуючим суспільством.
Щодо вимог позивача про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина, суд вважає такими, що підлягають задоволенню, оскільки дитина потребує матеріальної допомоги від батька, який згідно закону повинен утримувати дитину і має можливість це робити. Розмір аліментів, який просить стягнути позивач, суд вважає обґрунтованим та доцільним.
Таким чином, суд вважає встановленим ті обставини, що, керуючись найбільшою мірою інтересами неповнолітньої дитини, ставлення обох батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особистої прихильності дитини до кожного з них, та до бабусі з дідусем, віку дитини, стану її здоров'я , матеріального, побутового становища кожного з батьків, належні умови для виховання та розвитку дитини на теперішній час може забезпечити мати - ОСОБА_1. Є підстави для задоволення позову.
Встановлені судом факти і обставини справи підтверджуються:
- Поясненнями свідка ОСОБА_9, який пояснив, що він є батьком позивачки ОСОБА_1, завжди забирає онука з дитячого садка близько 12.00 години та гуляє з ним на дитячому майданчику. 04 03 2013 р. він знаходився з дитиною на майданчику, під'їхав автомобіль з якого вийшов колишній чоловік дочки. ОСОБА_2 захотів взяти дитину для прогулянки, дитина спочатку не хотіла йти з ним, а потім погодилась, відповідач пообіцяв, що поверне сина близько 17.30 години. Відповідач сказав, що вони будуть у його тітки, яка мешкає у м. Дніпродзержинську. Коли ОСОБА_9 зателефонував туди, відповідач відповів, що дитину не поверне. Після цього одразу зателефонував дочці, забрав її з роботи та поїхали в Заводський РВ. На дзвінок робітника міліції, відповідач пообіцяв повернути дитину матері в 17.30 годин. Однак дитину не повернув. Дочка написала заяву про викрадення дитини в Дніпровський РВ. Пояснив, що відповідач приїжджав та гуляв з дитиною, перешкод йому не чинили. Після викрадення дитини їздили до м. Чернівці, але коли відповідач побачив дружину з її батьком, почав кричати. Не побачившись з дитиною вони повернулись до дому. Зазначає, що підстав для такої поведінки відповідача не було.
- копією паспорта, ІПН відповідача /а.с.3,5-7/, згідно якого підтверджується особа ОСОБА_2 платника податку;
- копією паспорту ОСОБА_1 /а.с.4/, згідно якого посвідчується особа позивача, її місце реєстрації;
- копією трудової книжки /а.с.8/, згідно якої підтверджується місце роботи та трудовий стаж ОСОБА_1;
- актом про проживання /а.с.9/, згідно якого підтверджується, що ОСОБА_1 проживає разом з сином за адресою АДРЕСА_1;
- копією рішення суду /а.с.10-11/, згідно якого підтверджується, що шлюб між сторонами розірвано 02.03.2012 р.;
- копією свідоцтва про народження /а.с.12/, згідно якого підтверджується що сторони мають спільну неповнолітню дитину;
- копією акту /а.с.26/, згідно якого підтверджуються добрі умови проживання для виховання та розвитку дитина в квартирі за адресою АДРЕСА_1;
- копією постанови від 10.01.2012р. /а.с.27/, згідно якого підтверджується звернення ОСОБА_1 до Першотравневого РВ м. Чернівці щодо фактичного викрадення дитини відповідачем, та складання адмінпротоколу на останнього за ст. 186 КпАП України;
- копією постанови від 21.08.2012 р. /а.с.28/, згідно якого підтверджується звернення ОСОБА_1 до Першотравневого РВ м. Чернівці щодо нанесення їй тілесних ушкоджень колишнім чоловіком ОСОБА_2;
- копією постанови від 13.08.2012 р. /а.с.29/, згідно якого підтверджується звернення ОСОБА_1 до Першотравневого РВ м. Чернівці щодо фактичного викрадення дитини відповідачем;
- копією витягу /а.с.30/, згідно якого підтверджується відкриття кримінального провадження відносно ОСОБА_2 за ст. 356 ч.1 КК України;
- копією довідки /а.с.31/. згідно якої підтверджується розмір доходу позивача ОСОБА_1;
- копією довідки /а.с.32/, згідно якої підтверджується, що ОСОБА_6 відвідував ДНЗ №27 «Орлятко» в м. Дніпродзержинськ з 14.01.2013 р. по 04.03.2013 р.;
- копією характеристики /а.с.33/, згідно якої підтверджуються, що ОСОБА_1 характеризується позитивно за місцем роботи;
- копією заяви /а.с.34/, згідно якої підтверджується звернення ОСОБА_1 щодо збереження місця за її сином в ДНЗ №27 «Орлятко» в м. Дніпродзержинськ;
- копією свідоцтва /а.с.35/, згідно якого підтверджується право приватної спільної власності ОСОБА_1 на житло за адресою АДРЕСА_1;
- копією товарно-транспортних накладних /а.с.41-43,85-86/, згідно яких підтверджується відправлення дитячого одягу за місцем знаходження дитини;
- копією трудової книжки та наказу /а.с.45,46,47/, згідно яких підтверджується, що відповідач ОСОБА_2 працював та був звільнений з посади;
- копією протоколу судового засідання /а.с.51-52/, згідно якого підтверджується, що опитаний в судовому засідання в м. Чернівці за судовим дорученням відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнає в повному обсязі;
- копією акту обстеження /а.с.91/, згідно якого підтверджується житлово-побутові умови найманого відповідачем житла за адресою АДРЕСА_2;
- копією медичних довідок /а.с.93-95,98,99/, згідно яких підтверджується діагноз та стан дитини;
- копіями постанов /а.с.100-104/, згідно яких підтверджується звернення відповідача ОСОБА_2 до Першотравневого РВ м. Чернівці на дії позивача ОСОБА_1;
- копією медичної картки /а.с.115-120/, згідно якої підтверджується діагноз, стан здоров'я та розвитку дитини.
На підставі ст. 180, 181, 182, 183, 161, 162 СК України, ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства", ч. 4 2ст.29 Цивільного кодексу України керуючись ст. 8,10, 59, 60, 88, 169 ч.4, 213-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Служба у справах дітей Дніпровської районної ради у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, про відібрання та визначення місця проживання дитини - задовольнити повністю.
Визначити місцем проживання малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання його матері ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.
Відібрати сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, від батька ОСОБА_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_3, та повернути його матері ОСОБА_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, приватний підприємець, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН НОМЕР_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) аліменти на утримання дитини - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 17 січня 2013 р.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, приватний підприємець, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН НОМЕР_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) сплачений нею судовий збір у розмірі 114 гривень 70 копійок.; та на користь держави судовий збір в розмірі 229,40 грн.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України, рішення щодо відібрання дитини та повернення її матері, стягнення аліментів, у межах суми платежу за один місяць, допустити до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення (отримання).
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному апеляційному порядку.
Суддя
Дніпровського районного суду
м. Дніпродзержинська В.Є. Гнєзділов