Справа № 209/3031/13-ц
Провадження № 2/209/1150/13
"18" липня 2013 р. Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська у складі:
головуючого Гнєзділова В.Є.
при секретарі Глуховій К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Реєстраційна служба Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровській області «про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним», -
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про розгляд справи повідомлений належним чином.
Позивач в судове засідання не з'явився, позов підтримав у повному обсязі.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Реєстраційна служба Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровській області «про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним». На обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що 27 вересня 1999 р. між ним, ОСОБА_1, та ОСОБА_2, ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна у вигляді двокімнатної квартири, житловою площею 28,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу був укладений до виконання біржової угоди, зареєстрованої на товарній біржі «Дніпродзержинська» 27 вересня 1999 р. № 327 Продаж квартири був вчинений за 6750 грн., які одержані продавцем від покупця до підписання договору. Після укладення договору купівлі-продажу право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1, було зареєстровано на ім'я ОСОБА_1 в БТІ м. Дніпродзержинська за реєстровим номером 20847 від 27.09.1999 р. в реєстровій книзі №115. Протягом 14 років після укладення цього договору сторони його не оспорили і ОСОБА_1 володіє, користується та розпоряджається квартирою, як єдиний власник. Позивач вважає, що не має підстав вважати договір купівлі-продажу квартири за адресою АДРЕСА_1, який зареєстрований на товарній біржі «Дніпродзержинська» 27.09.1999р. недійсним. Працівники товарної біржі «Дніпродзержинська» запевнили покупця та продавця, що договір, який вони уклали на біржі, не потребує нотаріального посвідчення, бо згідно зі ст.15 Закону України від 10.12.1991р. «Про товарну біржу», реєстрація договору на біржі дорівнює нотаріальному посвідченню, тому у сторін не виникло сумнівів відносно законності оформлення договору на біржі та дійсності цього договору. Маючи намір подальшої реалізації своєї власності у вигляді квартири ОСОБА_1 в березні 2013 році в межах діючого законодавства звернувся до Реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області з заявою по державну реєстрацію. Рішенням державного реєстратора Реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області від 23.03.2013 року № 1160233 йому відмовлено у державній реєстрації права власності, оскільки документи, подані для проведення державної реєстрації прав, не відповідають вимогам закону. ОСОБА_1 не може на цей час з продавцями нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу квартири за адресою АДРЕСА_1, тому, що продавець ОСОБА_3 помер, про що стало відомо з довідки адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС УДМС в Дніпропетровській області, згідно якої ОСОБА_3 знятий 15.12.2011 року з реєстрації в м. Дніпродзержинську в зв'язку з його смертю. Цією ж довідкою зазначено, що місце реєстрації іншого продавця ОСОБА_2 заявнику повідомити не можуть. Відносно товарної біржі «Дніпродзержинська» відомо, що вона припинила свою роботу. Просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна у вигляді квартири за адресою АДРЕСА_1 , який укладений 27.09.1999 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 до виконання біржової угоди, зареєстрованої на товарній біржі «Дніпродзержинська» 27.09.1999 року за № 327, з подальшою реєстрацією права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 в Реєстраційній службі Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області .
Позивач, ОСОБА_1, у відкрите судове засідання не з'явився, але надав суду заяву, згідно якої просить суд слухати справу у судовому засіданні без його участі. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягає на задоволені позову. Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача, згідно вимог ч.2 ст. 158 ЦПК України.
Відповідач, ОСОБА_2, фактичне місце проживання (перебування), місцезнаходження, місце роботи якої невідоме, в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, відповідно до ч.9 ст. 74 ЦПК України, шляхом оголошення у пресі, а саме через регіональне видання - газету «Вісті Придніпров'я» та урядову газету «Урядовий кур'єр». Відповідно до ч.9 ст. 74 з опублікування оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи. Відповідач причину неявки суду не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності не надійшло, суд вважає причини неявки відповідача неповажними.
Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України - суд зважаючи на наявність законних підстав приходити до висновку про можливість ухвалити рішення про задоволення позову на підставі наданих сторонами доказів, без вислуховування особистих пояснень відповідача по справі.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товарна біржа «Дніпродзержинська», в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений згідно з вимогами ст.76 ЦПК України, заяв чи клопотань суду не надали, є достатньо матеріалів про права та відносини сторін, потрібність дачі особистих пояснень третьою особою відсутня, суд вважає за можливе розглядати справу у його відсутності.
Судом досліджені докази по справі:
- досліджені письмові докази по справі шляхом оголошення їх у судовому засіданні;
Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази по справі, з'ясувавши обставини справи та дослідивши їх доказами, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.45 ЦК України 1963 року, недодержання форми угоди, яку вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.
Згідно ч.2 ст.47 ЦК України 1963 року, якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Згідно ч.1 ст. 128 ЦК України 1963 року право власності (право оперативного керування) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачене законом чи договором.
Згідно ч.4. ст. 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Згідно ст. 209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Згідно ч. 2 ст. 219 ЦК України, суд може визнати правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню перешкоджала обставина, яка не залежить від її волі.
Згідно ч.2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд має право визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Згідно ст. 316 ЦУ України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ст. 317 ЦУ України, власникові належіть право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно. Якщо інше прямо не випливає із законом або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 28 квітня 1978 року «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», який до введення в дію ЦК України від 16 січня 2003 року, регулював порядок застосування ст. 47, ч.2 ЦК України від 1963 року, з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі - продажу, в тому числі при придбанні на біржових торгах, міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини; дарування іншого майна на суму понад 500 крб. і валютних цінностей на суму понад 50 крб. Якщо така угода виконана повністю або частково однією із сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі ч.2 ст. 47 ЦК за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною. Однак це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності передбачені в законі обмеження (наприклад, статтями 105, 114 ЦК). Щоб не допустити неправильного визнання дійсним угод на підставі ч.2 ст. 47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.
Згідно ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 57 ЦПК України, докази встановлюються на підставі...пояснень сторін, показань свідків, письмових доказів...
Згідно ч. 2 ст. 158 ЦПК України, особа яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Згідно ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У судовому засіданні встановлені судом обставини та визначені до них правовідносини.
27 вересня 1999 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна у вигляді двокімнатної квартири, житловою площею 28,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу був укладений до виконання біржової угоди, зареєстрованої на товарній біржі «Дніпродзержинська» 27 вересня 1999 р. № 327. Продаж квартири був вчинений за 6750 грн., які одержані продавцем від покупця до підписання договору. Після укладення договору купівлі-продажу, право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1, було зареєстровано на ім'я ОСОБА_1 в БТІ м. Дніпродзержинська за реєстровим номером 20847 від 27.09.1999 р. в реєстровій книзі №115. Протягом 14 років після укладення цього договору сторони його не оспорили і ОСОБА_1 володіє, користується та розпоряджається квартирою, як єдиний власник. Працівники товарної біржі «Дніпродзержинська» запевнили покупця та продавця, що договір, який вони уклали на біржі, не потребує нотаріального посвідчення, бо згідно зі ст.15 Закону України від 10.12.1991р. «Про товарну біржу», реєстрація договору на біржі дорівнює нотаріальному посвідченню, тому у сторін не виникло сумнівів відносно законності оформлення договору на біржі та дійсності цього договору. Маючи намір подальшої реалізації своєї власності у вигляді квартири ОСОБА_1 в березні 2013 році в межах діючого законодавства звернувся до Реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області з заявою по державну реєстрацію. Рішенням державного реєстратора Реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області від 23.03.2013 року № 1160233 йому відмовлено у державній реєстрації права власності, оскільки документи, подані для проведення державної реєстрації прав, не відповідають вимогам закону. ОСОБА_1 не може на цей час з продавцями нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу квартири за адресою АДРЕСА_1, тому, що продавець ОСОБА_3 помер, про що стало відомо з довідки адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС УДМС в Дніпропетровській області, згідно якої ОСОБА_3 знятий 15.12.2011 року з реєстрації в м. Дніпродзержинську в зв'язку з його смертю. Цією ж довідкою зазначено, що місце реєстрації іншого продавця ОСОБА_2 заявнику повідомити не можуть. Відносно товарної біржі «Дніпродзержинська» відомо, що вона припинила свою роботу. Під час укладення договору купівлі - продажу квартири сторони виконали всі умови договору. На момент укладення договору позивачу не було відомо, що даний договір підлягає нотаріальному посвідченню. Є необхідність визнання судом договору купівлі-продажу квартири дійсним.
Суд вважає встановленим наявність фактів, якими обґрунтовуються вимоги позивача, з таких мотивів.
Згідно зі ст. 57 ЦПК України, докази встановлюються на підставі...пояснень сторін, показань свідків, письмових доказів...
Згідно вивчених судом матеріалів справи, з'ясованих обставин справи, які досліджені доказами, суд прийшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Реєстраційна служба Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровській області «про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним», в зв'язку з тим, що як встановлено у судовому засіданні, на момент укладення договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1, 27 вересня 1999 року, позивач ОСОБА_1, не знав і не міг знати про обов'язковість нотаріально посвідчення договору, оскільки після його оформлення на товарній біржі та реєстрації права власності, а також враховуючи той факт, що текст договору купівлі-продажу не містив вимоги щодо обов'язкового нотаріального посвідчення угоди, вважав правомірним набуття ним права власності на квартиру. Сторонами виконані усі вимоги ст.655 ЦК України, волевиявлення учасників було вільне, відповідало внутрішній волі сторін; правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зараз позивач не має можливості скористатися правом власності на нерухоме майно оскільки договір купівлі-продажу не було нотаріально посвідчено, у зв'язку з чим він змушений звертатись до суду за захистом свого порушеного права, як власника нерухомого майна. Є необхідність визнання договору купівлі-продажу дійсним. Є підстави для задоволення позову в цій частині.
Встановлені судом факти і обставини справи підтверджуються:
- копією паспорту ОСОБА_1 /а.с.3/, згідно якого посвідчується особа позивача, його місце реєстрації;
- копією договору купівлі-продажу нерухомого майна /а.с.4/,згідно якого підтверджується укладення договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1;
- копією технічного паспорту квартири /а.с.5-6/, згідно якого підтверджується технічна характеристика квартири;
- копією рішення /а.с.7/, згідно якого підтверджується відмова реєстраційної служби Дніпродзержинського МУЮ в Дніпропетровській області у державній реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1;
- копією листа відповідача за адресою: АДРЕСА_1 ГУ ДМС України в Дніпропетровській області /а.с.8-9/, згідно якого підтверджується інформація щодо смерті ОСОБА_3 та місцезнаходження ОСОБА_2;
- оголошення /а.с.11-12/, згідно яких підтверджується належне повідомлення відповідача про розгляд справи.
На підставі ст. 45, ч.2 ст.47, 128 ЦК України 1963р., ст. 219, ч.2 ст.220, 638,655 ЦК України, п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», керуючись ст. 8, 10, 57, 59, 60, ч.2 ст.158, ч.4 ст.174, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Реєстраційна служба Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровській області «про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним» - задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 48,7 кв.м., житловою площею 28,5 кв.м., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 на Товарній біржі «Дніпродзержинська» від 27 вересня 1999 р. за №327, з подальшою реєстрацією права власності за ОСОБА_1 на квартиру розташовану за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 48,7 кв.м., житловою площею 28,5 кв.м., в органах державної реєстрації права власності.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя
Дніпровського районного суду
м. Дніпродзержинська В.Є. Гнєзділов