м. Вінниця
12 вересня 2013 р. Справа № 802/3413/13-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Альчука Максима Петровича,
за участю секретаря судового засідання: Кошевого Б.А.
представника позивача: Мироновської А.О.
представника відповідача: Панасюка В.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: приватного підприємства "Картес"
до: Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції
про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство "Картес" з адміністративним позовом до Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Позовні вимоги мотивовано протиправністю висновку податкового органу щодо виявлених порушень дотримання позивачем вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю "Радокар" за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, що стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд позов задовольнити, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини. Окремо зазначив, що всі операції позивача з його контрагентом товариством з обмеженою відповідальність "Радокар" (далі - ТОВ "Радокар") носять реальний характер, про що свідчать належним чином оформлені та надані до податкового обліку товарно-транспортні накладні, договори про надання послуг перевезення, акти про надання послуг. Крім того договір оренди не являється договором, що регулює транспортний процес, відтак в даному випадку наявність товарно-транспортних накладних взагалі не потрібна. Також усі висновки відповідача в частині реалізації позивачем транспортних засобів ґрунтуються не на вимогах чинного законодавства, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення вважають безпідставними та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства.
Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на правомірність прийнятих рішень, просив відмовити в його задоволенні. Окремо зазначив, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні, що свідчить про нереальність здійснення господарських операцій з ТОВ "Радокар". Крім того транспортні засоби були реалізовані позивачем за ціною нижчою від балансової, що призвело до заниження податкових зобов'язань приватного підприємства "Картес".
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, в зв'язку з наступним.
Судом встановлено, що на підставі направлень виданих Крижопільською ОДПІ № 128, № 129, № 130, № 131, № 132 від 19.02.2013 року та наказів № 60 від 28.01.2013 року та № 168 від 04.03.2013 року працівниками податкової інспекції згідно плану-графіку проведено планову виїзну перевірку приватного підприємства "Картес" (далі - ПП "Картес") з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.
Результати перевірки оформлено актом № 361/2200/33143048 від 18.03.2013 року, згідно якого встановлено порушення вимог:
- пп. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого платником завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в загальній сумі 454281 грн. та занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 74120 грн., в тому числі за 1 квартал 2012 року в сумі 4082 грн., за 4 квартал 2012 року в сумі 70038 грн.
- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого платником занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 214048 грн. в тому числі за лютий 2012 року на суму 14841 грн., за жовтень 2012 року на суму 90336 грн., за листопад 2012 року на суму 26681 грн., за грудень 2012 року на суму 82190 грн. (т. 1, а.с. 25-39).
Враховуючи виявлені порушення Крижопільська ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0001632200 від 18.04.2013 року, яким позивачу донараховано податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 68522 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 34261 грн. за порушення п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України та податкове повідомлення-рішення форми "П" № 0001642200 від 18.04.2013 року, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 134371 грн. за порушення пп. 14.1.36. п. 14.1, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.
05.04.2013 року позивачем на адресу відповідача направлено заперечення за вих. № 93 на акт перевірки № 361/2200/33143048 від 18.03.2013 року, проте згідно відповіді Крижопільської ОДПІ № 1665/22-15 від 15.04.2013 року заперечення залишено без задоволення (т. 1, а.с. 61-67).
Не погоджуючись з вказаним рішенням ПП "Картес" подало 23.05.2013 року до ГУ Міндоходів у Вінницькій області скаргу на акт (т. 1, а.с. 68-69).
Під час розгляду скарги була проведена повторна позапланова виїзна перевірка за результатами якої складено акт перевірки ПП "Картес" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року № 24/2200/33143048 від 01.07.2013 року (т. 1, а.с. 70-86).
На підставі вищевказаного акта та за результатами розгляду скарги ГУ Міндоходів у Вінницькій області на адресу підприємства надіслано рішення про результати розгляду первинної скарги вих. № 2218/10/10-02-11 від 11.07.2013 року, в якому зазначено, що податкові повідомлення-рішення Крижопільської ОДПІ від 18.04.2013 року № 0001632200 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 102783 грн. та № 0001642200 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 134371 грн. залишено без змін, а первинну скаргу ПП "Картес" без задоволення.
Крім того позивачу було направлено податкове повідомлення-рішення від 25.07.2013 року форми "П" № 0000672200, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 141794 грн. за порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 146.13, п. 146.14 ст. 146 Податкового кодексу України.
Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.
Відповідно до п. 138.2. ст. 138 Податкового Кодексу України (далі ПК України) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Аналогічна норма викладена в пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
Аналіз вказаних норм законодавства дає підстави зробити висновок, що єдиною умовою не включення до складу валових витрат є не підтвердження будь-яких витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.
Враховуючи зазначене, у разі відсутності первинної документації, що підтверджує використання ПП "Картес" у своїй господарській діяльності послуг по перевезенню вантажу, які надавалися перевізником ТОВ "Радокар" платник податку не має підстав для формування валових витрат.
Однак, як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи між ПП "Картес"(замовник) та ТОВ "Радокар"(перевізник) був укладений договір про перевезення вантажів та надання транспортно-експедиторських послуг № ТрП-02/К від 31.10.2012 року на загальну суму 39500 грн. (а.с. 187-189). В підтвердження того, що вказаний договір мав реальний товарний характер господарських операцій по перевезенню вантажу ПП "Картес" надано суду видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти про надання послуг, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, реєстр відгрузок (т. 1, а.с. 190-216, т. 2, а.с. 12-55).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.
Частиною1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Зазначені вимоги також визначені п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995. року № 88.
Пред'явлені та долучені до матеріалів справи документи (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти про надання послуг, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, реєстр відгрузок) є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та повністю підтверджують факт здійснення господарської операції по перевезенню вантажу контрагентом позивача ТОВ "Радокар".
Крім того про реальність господарських операцій по перевезенню вантажу між позивачем та його контрагентом свідчить і специфіка роботи ПП "Картес". Зокрема основним видом господарської діяльності останнього є оптова торгівля продуктами харчування (т. 1, а.с. 8-24, 122-129).
За таких обставин суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість тверджень перевіряючих інспекторів щодо безтоварності господарських операції з перевезення товарів ТОВ "Радокар" та як наслідок неправомірність включення вказаних витрат до складу валових.
Також позиція податкового органу з приводу того, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні по договору найму, що свідчить про нереальність здійснення господарських операцій з ТОВ "Радокар" не приймається судом до уваги виходячи з наступного.
Так, судом встановлено, що між ПП "Картес" (наймач) та ТОВ "Радокар" (наймодавець) було укладено договір найму (оренди) транспортних засобів з екіпажем № ТрП-01/К від 19.10.2012 року. На підтвердження реальності господарських операцій, що здійснювалися згідно вищевказаного договору позивачем надано суду ряд документів, а саме: акти здачі-прийняття робіт, замовлення до договору найму транспортних засобів з екіпажем, податкові накладні, розрахункові документи (т. 1, а.с. 155-158, т. 2, а. с. 1-11).
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 року № 515 внесено зміни до "переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року № 207, відповідно до п. п. 2, 3 яких особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, забороняється вимагати у водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця документи, не передбачені Переліком, затвердженим цією постановою.
До переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженому зазначеною постановою належать зокрема: для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах зокрема: - товарно-транспортна накладна, для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб зокрема - накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.
Таким чином, оскільки перевезення вантажу ПП "Картес" відбувалося орендованим транспортом та для власних потреб, тому обов'язковим документом в даному випадку є документ, що підтверджує право власності на вантаж, а не товарно-транспортна накладна.
Крім того Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтранспорту України від 14.10.1997 року № 363 регулюються відносини, які виникають між перевізником, вантажовідправником та вантажоодержувачем і передбачають обов'язкову наявність такого документу, як товарно-транспортна накладна.
Тому вимога відповідача щодо наявності товарно-транспортних накладних не поширюється на вищевказаний договір оренди, оскільки в даному випадку ПП "Картес" виступає наймачем, а ТОВ "Радокар" наймодавцем, який зобов'язується за плату надати в найм (оренду) вантажні автомобілі з екіпажем.
Отже договір оренди не являється договором, який регулює транспортний процес. Правовідносини, які врегульовані договорами оренди, в розумінні чинного законодавства не передбачають наявність таких документів як товарно-транспортні накладні.
Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
При цьому, відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України чітко визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
При цьому будь-яких посилань на відсутність податкових накладних чи оформлення їх з порушенням норм чинного законодавства, що визначені пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, зазначений акт не містить.
Надаючи оцінку доводам представника відповідача з приводу виявлених порушень пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 146.13, п. 146.14 ст. 146 ПК України, а саме завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 141794 грн. суд звертає увагу на наступне.
Так, судом встановлено, що на балансі позивача до жовтня 2012 року обліковувалися транспортні засоби залишковою балансовою вартістю на дату реалізації 550128, 11 грн. З незалежних від ПП "Картес" причин автопоїзд потрапив в дорожньо-транспортну пригоду в результаті якої отримав значні ушкодження. Для відновлення технічного стану транспортного засобу підприємство було змушене проводити ремонтні роботи і заміну запчастин та агрегатів.
Згідно п. 146.16. ст. 146 ПК України у разі ліквідації основних засобів за рішенням платника податку або в разі якщо з незалежних від платника податку обставин основні засоби (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації, або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних засобів внаслідок загрози чи неминучості їх заміни, руйнування або ліквідації, платник податку у звітному періоді, в якому виникають такі обставини, збільшує витрати на суму вартості, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації окремого об'єкта основних засобів.
Як пояснила в судовому засіданні представник позивача, у жовтні 2012 року ПП "Картес" реалізувало ТОВ "Радокар" транспортних засобів на загальну суму 971000 грн. Продаж основних засобів було здійснено за договірною ціною, не нижчою від оціночної (т. 1, а.с. 92-120).
Так, як пояснив під час судового засідання допитаний в якості свідка ревізор, який проводив перевірку та як вбачається з самого акта перевірки позивачем було реалізовано ТОВ "Радокар" частину транспортних засобів за ціною нижчою від балансової, що призвело до заниження податкових зобов'язань ПП "Картес".
Відповідно до п. 146.13. ст. 146 ПК України сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження над балансовою вартістю окремих об'єктів основних засобів та нематеріальних активів включається до доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку.
Сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження над первісною вартістю придбання невиробничих основних засобів та витрат на ремонт, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані, включається до доходів платника податку, а сума перевищення первісної вартості над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку.
Сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження безоплатно отриманих основних засобів або нематеріальних активів над вартістю таких основних засобів або нематеріальних активів, що була включена до складу доходів у зв'язку з отриманням, включається до доходів платника податку, а сума перевищення вартості, що була включена до складу доходів у зв'язку з безоплатним отриманням над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку.
Згідно п. 146.14. ст. 146 ПК України дохід від продажу або іншого відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів для цілей застосування цієї статті визначається згідно з договором про продаж або інше відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів, але не нижче звичайної ціни такого об'єкта (активу).
Пунктом 189.1. ст. 189 ПК України визначено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів-виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
Таким чином з вищевказаних норм законодавства чітко вбачається, що при реалізації основних засобів ціна їх реалізації не може бути меншою ніж балансова (залишкова) вартість.
Також позивач у своїй позовній заяві вказує, що відповідачем усі висновки щодо порушень ПП "Картес" в цій частині зроблені з урахуванням норми, яка передбачає визначення поняття "звичайна ціна", та яка почала діяти з 01.01.2013 року.
Проте судом не беруться до уваги дані твердження позивача, оскільки поняття "звичайна ціна" не має ніякого визначального значення при вирішенні питання про реалізацію транспортних засобів. Позивач мав реалізувати транспортні засоби за ціною не нижчою від їх балансової (залишкової) вартості, що прямо передбачено нормами ПК України.
Отже, аналіз викладених норм законодавства та встановлених у справі фактичних обставин, свідчить про те, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки від 18.03.2013 року є безпідставними та такими, що не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, а тому вимоги позивача стосовно визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001632200 та № 0001642200 від 18.04.2013 року підлягають задоволенню.
Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, в судовому засіданні позивачем не надано достатніх аргументів та доводів, які свідчать, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення податкового органу форми "П" № 0000672200 від 25.07.2013 року прийняте з порушенням норм законодавства України. В той же час відповідач довів обґрунтуваність своїх вимог, в зв'язку з чим суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції № 0001632200 та № 0001642200 від 18.04.2013 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Альчук Максим Петрович