"06" грудня 2006 р.
Справа № 22-28-29/270-05-7841
За позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Іллічівська птахофабрика»
До відповідача Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія Одесаобленерго»
про визнання угоди частково недійсною
Суддя Торчинська Л.О.
Представники сторін:
Від позивача: Ньорба Л.М. -за довіреністю;
Від відповідача: Антохіна О.С. -провідний юрисконсульт, діюча за довіреністю №177 від 02.06.2006р.
Суть спору: СТОВ “Іллічівська птахофабрика» звернулась до суду з позовом до ВАТ “Одесаобленерго» про визнання угоди від 12.08.2002р. про розстрочку боргу по договору про постачання електричної енергії №83 від 01.08.2000р. частково недійсною, зокрема: пункт 1.1 ст.1 в частині перевищення заборгованості на 128 619,90грн. від реальної; абзац 4 пункту 2.2 ст.2 в частині визначення залишку заборгованості після сплати 50 000,00грн. понад 45 546,15грн. -на 128 619,90грн.; пункт 3.1 -3.8 ст.3 угоди в частині платежів понад 5 693,29грн. по пунктам 3.1-3.7 ст.3 і понад 5 693,12грн. за пунктом 3.8 ст.3 угоди -по 16 077,61н. відповідно; пункт 3.9 ст.3 щодо встановлення пені.
Рішенням господарського суду Одеської області від 21.11.2005р. позовні вимоги СТОВ «Іллічівська птахофабрика» задоволено частково, а саме: визнано недійсними частини угоди від 12.08.2002 року про розстрочку боргу за договором на поставку електроенергії №83 від 01.08.2000 р., укладеної між ВАТ “Енергопостачальна компанія “Одесаобленерго»та СТОВ “Іллічівська птахофабрика», зокрема:
- пункт 1.1. ст. 1 в частині перевищення заборгованості на 97458,49 грн. від реальної;
- абзац 4 пункту 2.2 ст.2 в частині визначення залишку заборгованості після сплати 50000 грн. понад 76707,56 грн. -на 97458,49 грн.;
- пункти 3.1-3.8 ст.3 угоди в частині платежів понад 9588,44 по пунткам 3.1.-3.7 ст.3 і понад 9588,48 за пунктом 3.8. ст.3 угоди -по 12182,32 грн.., та 12182,25 грн.. відповідно та стягнуто з ВАТ “Енергопостачальна компанія “Одесаобленерго»(м. Одеса, вул.. Садова, 3 код 00131713) на користь СТОВ “Іллічівська птахофабрика» (с. Молодіжне Овідіопольського району Одеської області, код 00855233) 97458,49 грн., 85 грн. держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.02.2006р. рішення господарського суду Одеської області від 21.11.2005р. залишено без змін.
17.04.2006р. Вищий господарський суд України рішення господарського суду Одеської області від 21.11.2005р. та постанову Одеського апеляційного гоподарського суду від 02.02.06р. скасував та справу було направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Позивач наполягав на позовних вимогах, посилаючись на те, що при укладені угоди від 12.08.2002р. ним допущено помилку стосовно розміру заборгованості за спожиту електроенергію. Позивач стверджує, що розмір заборгованості за електроенергію спожиту за період з листопада 1999р. по серпень 2002р. становить 95 546,15грн., а не 224 166,05грн., як зазначено в угоді.
ВАТ “Одесаобленерго» у відзиві на позовну заяву заперечує проти заявлених позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та просить суд у задоволенні позову відмовити на підставі доводів та заперечень, які викладені у відзиві.
Розглянув матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне:
Між СТОВ “Іллічівська птахофабрика» та ВАТ “Одесаобленерго» було укладено угоду від 12.08.2002р. про розстрочку боргу по договору на постачання електроенергії №83 від 01.08.2000р. (надалі -угода).
Відповідно до п.1. угоди, сторони прийшли до згоди про погашення заборгованості за активну електроенергію, яка виникла за період з листопада 1999р. по серпень 2002р. у розмірі 224 166,05грн. за договором про постачання електричної енергії №83 від 01.08.2000р. Пунктами 3.1-3.8 угоди встановлений графік погашення заборгованості.
За твердженням позивача зазначена угода в частині визначення розміру заборгованості та пов'язаних з цим графіків платежів є недійсною на підставі ст.229 ЦК України, внаслідок її вчинення під впливом помилки. В обґрунтування підстав допущення помилки, позивач посилається на відключення відповідачем від електроенергії птахофабрики, в зв'язку з чим на момент укладення угоди не працювала обчислювальна техніка за допомогою якої ведеться бухгалтерський облік і позивач не мав можливості звірити розмір боргу з даними відповідача. Після підключення електроенергії було проведено відновлення всіх бухгалтерських проводок та розрахунків за первинними документами і встановлено, що розмір заборгованості за угодою станом на 12.08.2002р. складає 95 546,15грн.
Відповідач позовні вимоги не визнав і у відзиві на позовну заяву, зазначив, що до даних спірних правовідносин необхідно застосовувати положення ЦК УРСР (в редакції 1963р.), оскільки відповідно до п.9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції 2004р.), положення кодексу застосовуються тільки до договорів що були укладені до 01 січня 2004р. і продовжують діяти після набрання чинності ЦК України, тільки щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення. Враховуючи, що предмет даного спору -визнання угоди частково недійсною та те, що зобов'язання за угодою припинилися з 06.08.2004р., в зв'язку з виконанням проведеним належним чином, до даних спірних правовідносин необхідно застосовувати положення ЦК УРСР в редакції 1963р.
Відповідно до ст.56 ЦК УРСР, угода укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, може бути визнана недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки. Тобто, позивач повинен довести факт істотного значення помилки. На думку відповідача, факти, наведені позивачем, не можна розцінювати як підстави, що привели до допущення ним помилки при укладенні угоди. Так, облік заборгованості за спожиту електроенергію можна поновити і без обчислювальної техніки, оскільки облік у електронному вигляді формується на підставі даних первинних документів, які видаються у документальному вигляді. Тому позивач, мав можливість і без електронного обліку перед укладанням угоди визначити розмір заборгованості за спожиту електроенергію за період листопад 1999р. -серпень 2002р. Також, відповідач зазначає, що позивач не надав суду обґрунтованого розрахунку боргу у розмірі 95 546,15грн. та підтверджуючих доказів.
Крім того, відповідач вважає, що дослідження взаєморозрахунків та розміру заборгованості у даній справі не є предметом даного спору, оскільки борг виник за договором про постачання електричної енергії №83 від 01.08.2000р., а угода не містить положень про припинення зобов'язань за договором про постачання електричної енергії. Відповідно угода не може визнаватися судом частково недійсною в частині визначення розміру заборгованості та графіків платежів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази які мають значення для справи, суд дійшов висновку що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Враховуючи приписи прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України в редакції 2004р., також те, що предметом даного спору є визнання угоди частково недійсною та факт припинення дії угоди в зв'язку з виконанням з серпня 2004р., суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин потрібно застосовувати положення Цивільного Кодексу УРСР в редакції 1963р.
Відповідно до ст.153 ЦК УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
При укладенні угоди сторонами вказані вимоги закону були виконані, обговорені в угоді всі істотні умови, в тому числі і ті, що стосуються предмету угоди.
Виходячи з вимог частини першої статті 56 ЦК УРСР, угода укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, може бути визнана недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки.
Як вказано в пункті 11 постанови Пленуму ВСУ №3 від 28.04.1978р. “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», відповідно до статті 56 ЦК УРСР угода може бути визнана судом недійсною, як укладена внаслідок помилки , що має істотне значення, тільки за позовом сторони, що діяла під впливом помилки. Під помилкою у даному випадку слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб'єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутністю якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.
За змістом угоди, сторони підтвердили заборгованість позивача за укладеним раніше між ними договором на постачання електричної енергії №83 від 01.08.2000р. і визначили порядок її погашення. Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач не міг неправильно сприймати стороною суб'єкт, предмет та інші істотні умови угоди, що вплинули на його волевиявлення, за відсутністю якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.
Крім того, враховуючи, що угода не містить жодних положень щодо припинення на час укладення цієї угоди зобов'язань за договором про постачання електричної енергії №83 від 01.08.2000р. та не встановлює умов і порядку здійснення розрахунків за спожиту електроенергію, суд приходить до висновку, що дослідження питання щодо взаєморозрахунків за оспорюваною угодою не є предметом даного спору. Відповідно відсутні підстави для визнання угоди частково недійсною в частині визначення розміру заборгованості та графіків платежів.
Позовні вимоги щодо визнання недійсною угоди в частині встановлення пені на неіснуюче зобов'язання -суми боргу за абзацом 4 п.2.2 ст.2 угоди та з підстав невідповідності правочину закону щодо пені, не підлягають задоволенню виходячи з такого: у відповідності до ст.178 ЦК УРСР виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею). Неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема, у разі прострочення виконання. Неустойкою (штрафом, пенею) може забезпечуватися лише дійсна вимога ст.179 ЦК УРСР.
Пункт 3.9 оспорюваної угоди відповідає цим вимогам, а тому підстав для визнання його недійсним судом не вбачається.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відсутні підстави для визнання частково недійсною угоди від 12.08.2002р. про розстрочку боргу по договору про постачання електричної енергії №83 від 01.08.2000р. між СТОВ “Іллічівська птахофабрика» та ВАТ “Одесаобленерго» на підставі ст.56 ЦК УРСР, як укладену внаслідок помилки.
Керуючись ст.ст.44,49, 82-85 ГПК України, суд, -
У позові відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.85 ГПК України.
Рішення суду підписане 14 грудня 2006р.
Суддя Торчинська Л.О.