ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/12266/13 12.09.13
За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Лазер»
До Товариства з обмеженою відповідальністю "Росукренерго"
Про розірвання договору
За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Росукренерго"
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Лазер»
Про визнання права власності
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін (за первісним позовом):
Від позивача: Гончарук А.М. представник за довіреністю № б/н від 09.07.13.
Від відповідача: Чорноус Л.В. представник за довіреністю № б/н від 15.07.13.
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Лазер» (далі - позивач за первісним позовом) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росукренерго" (далі - відповідач за первісним позовом) про розірвання договору.
Первісні позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскільки при підписанні між сторонами Договору № 1 оренди майнового комплексу автозаправної станції від 03.12.12., відповідачем за первісним позовом не було пред'явлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Лазер» правовстановлюючого документу на майновий комплекс автозаправної станції, переданої в оренду, що, на думку позивача за первісним позовом, ставить під сумнів належність об'єкта оренди за спірним Договором Товариству з обмеженою відповідальністю "Росукренерго", а Договір підлягає розірванню в зв'язку з істотним порушенням останнім Договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.13. порушено провадження у справі № 910/12266/13 та призначено її до розгляду на 23.07.13.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.13. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 26.08.13.
23.07.13. відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Росукренерго» для сумісного розгляду у справі № 910/12266/13 подано зустрічний позов, в якому заявлені вимоги про визнання права власності.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Росукренерго» вказує на те, що первісні позовні вимоги про розірвання договору обґрунтовані невизнанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Лазер» права власності відповідача за первісним позовом на автозаправну станцію (нежитлову будівлю автозаправної станції літ. «А» площею 23,2 кв.м, нежитлову будівлю склад літ. «Б» площею 102,8 кв.м) за адресою: м. Київ, проїзд Глибочицький, 1. Вказане і зумовило звернення позивача за зустрічним позовом до суду із зустрічними вимогами про визнання права власності.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.13. прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Росукренерго» про визнання права власності до розгляду з первісним позовом.
03.09.13. представником відповідача за первісним позовом через відділ діловодства суду подано письмовий відзив на первісний позов, відповідного до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Росукренерго» проти позову про розірвання договору заперечує з підстав, викладених в відзиві.
В судовому засіданні 09.09.13. представником відповідача за зустрічним позовом подано письмовий відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Лазер» проти зустрічного позову про визнання права власності заперечує з підстав, викладених в відзиві.
В судовому засіданні 09.09.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 12.09.13.
В судовому засіданні 12.09.13. представник позивача за первісним позовом підтримав свої первісні позовні вимоги та заперечував проти зустрічних позовних вимог.
Представник позивача за зустрічним позовом в судовому засіданні 12.09.13. подав документи по справі, підтримав свої зустрічні позовні вимоги та проти первісних позовних вимог заперечував.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/12266/13.
В судовому засіданні 12.09.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної ради народних депутатів від 22.08.95. № 888 Приватному підприємству «Мрія-І» надано у тимчасове короткострокове користування на умовах оренди земельні ділянки для експлуатації блоків АЗС, установлених згідно розпорядження від 22.09.94. № 785 Представника Президента України у Шевченківському районі міста Києва з наданням подальшого права користування землею за умови розробки і затвердження відповідних проектів розміщення АЗС по вул. Мельникова, 48а і по Глибочицькому проїзду.
Відповідно до п. 3 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.97., АЗС поділяються на стаціонарні, пересувні та контейнерні.
Стаціонарні АЗС - комплекс споруд для приймання, зберігання та відпуску нафтопродуктів з наземним або підземним розміщенням резервуарів і з не зблокованими з ними паливороздавальними колонками.
Контейнерні АЗС - установка для зберігання та відпуску нафтопродуктів, яка складається з резервуара і паливороздавальної колонки, зблокованих в єдиному контейнері.
Стаціонарні АЗС розташовуються у населених пунктах, а також на автомобільних дорогах. Використання контейнерних АЗС дозволяється лише в автогосподарствах, на промислових і сільськогосподарських підприємствах, платних стоянках автомобілів, моторних човнів і катерів, пристанях, в гаражних кооперативах та сільській місцевості, де відсутні стаціонарні АЗС.
Контейнерні авгозаправочні станції у випадках, не передбачених пунктом 3 цих Правил, використовуються до 01.07.99.
Таким чином, на земельній ділянці по Глибочицькому проїзду в місті Києві було побудовано АЗС контейнерного типу.
В зв'язку з необхідністю приведення АЗС до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.97. «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», ТОВ «Мрія-АЗС» було розпочато реконструкцію АЗС.
Рішенням Комісії по розгляду пропозицій щодо розміщення в місті Києві автозаправочних станцій КМДА, протокол № 3 від 20.03.96., затверджений розпорядженням КМДА від 22.07.96. № 11561 «Мрія-І» дозволено розробити проектну документацію на діючу автозаправочну станцію по Глибочицькому проїзду в місті Києві.
На розробку проектної документації було отримано необхідні погодження, зокрема, міської державної санітарно-епідеміологічної служби (лист від 03.04.97. № 984), Київського міського управління земельних ресурсів (лист від 10.04.97.), комісії Шевченківської районної державної адміністрації по розгляду питань на тимчасове розміщення торгівельних закладів, АЗС та рекламоносіїв (витяг з протоколу № 4 від 24.03.97.), комісії по розгляду пропозицій щодо розміщення автозаправочних станцій у м. Києві (лист від 07.08.98. № 2202), державної пожежної охорони (висновок від 31.03.97.), державного комунального об'єднання по експлуатації автомобільних шляхів та споруд на них «Київміськгідрошляхміст» (лист від 22.04.97. № 24-07-30/12), управління капітального будівництва КМДА (лист від 19.03.99. № ТС-276), державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України (лист від 14.10.99. № 1/51-263).
Отримано позитивний висновок по проекту від Державного управління екологічної безпеки в м. Києві (висновок № 195 від 25.12.96. державної екологічної експертизи проекту реконструкції автозаправної станції).
На ім'я ТОВ «Мрія-АЗС» були видані містобудівний паспорт реєстр. № 0106200106805, архітектурно-планувальне завдання № 0106200106805.
Далі, відповідно до Договору купівлі-продажу нерухомості від 19.07.97. ТОВ «Мрія АЗС» продало, а ТОВ «ТТ-Торгтранс» придбало дві автозаправні станції по проїзду Глибочицькому та вул. Мельникова, 48а.
Згідно додаткової угоди до договору купівлі-продажу нерухомості від 19.07.97., ТОВ «ТТ-Торгтранс», як покупець є правонаступником всіх прав та обов'язків ТОВ «Мрія АЗС» по його відносинах з Київською міською державною адміністрацією, Київської міською радою, іншими органами в питаннях проектування, реконструкції придбаних АЗС, а також щодо використання земельних ділянок.
12.01.99. між ТОВ «ДЛ» як покупцем, ТОВ «ТТ Торгтранс», як продавцем та АКБ «Мрія», як заставодержателем був укладений Договір купівлі-продажу двох автозаправних станцій, які знаходяться по проїзду Глибочицькому, 4 та вул.Мельникова. 48а, які ТОВ «ТТ Торгтранс» придбало за договором купівлі-продажу нерухомості від 19.07.97. у ТОВ «Мрія АЗС».
Актом від 26.01.99. сторони засвідчили повне виконання Договору від 12.01.99. та склали акт приймання-передачі.
ТОВ «ДЛ» уклало договір від 06.06.01. № 422 з Київським Головним управлінням архітектури та містобудування на розробку архітектурно-планувальних завдань та містобудівного паспорту стосовно реконструкції автозаправної станції за адресою: м. Київ, проїзд Глибочицький,4 проте документація на реконструкцію автозаправної станції за адресою: м. Київ, проїзд Глибочицький,4 була видана на ТОВ «Мрія АЗС».
Тому далі рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 11.04.03. у справі № 2-3625/03 встановлено факт, за яким ТОВ «ДЛ» як замовнику належить проектна документація, а саме: Містобудівний паспорт реєстраційний номер № 0106200103805, Архітектурно-планувальне завдання № 0106200106805 затверджене 27.06.01. ГУ архітектури та містобудування Київської міської державної адміністрації для проведення робіт з реконструкції автозаправної станції по проїзду Глибочицькому, 4 в місті Києві.
02.07.04. між ТОВ «ДЛ» та ТОВ «Росукренерго» укладено Договір купівлі-продажу № б/н предметом якого є купівля-продаж АЗС за адресою: м. Київ, проїзд Глибочицький, майно якої складається з: блок-пункту, кіоску-господарського приміщення, диспетчерської, приєднувальної арматури, пультів управління, конструкцій бетонних по влаштуванню кіоску і АБП, укриттів для блок-пунктів, світлового табло, інвентаря в комплекті.
Балансова вартість майна АЗС становить 75 500,00 грн. (п. 3.1 Договору).
Згідно акту прийому-передачі автозаправочної станції з балансу на баланс від 10.11.04., ТОВ «ДЛ» передало, а ТОВ «Росукренерго» прийняло автозаправочну станцію по Глибочицькому проїзду,4 в місті Києві та відповідну документацію права власності на майно (АЗС).
Додатковою угодою до Договору № б/н від 02.07.04. визначено, що ТОВ «Росукренерго» як покупець є правонаступником всіх прав та обов'язків ТОВ «ДЛ» по його відносинах з Київською міською державною адміністрацією, Київської міською радою, іншими органами в питаннях проектування, реконструкції придбаних АЗС, а також у використанні земельних ділянок.
Отже, на підставі договору купівлі-продажу № б/н від 02.07.04. та додаткової угоди, ТОВ «Росукренерго» стало власником майнового комплексу АЗС по проїзду Глибочицькому,4.
На підставі отриманої від ТОВ «ДЛ» документації, ТОВ «Росукренерго» була здійснена реконструкція АЗС по проїзду Глибочицькому, що підтверджується Договором підряду № 117/11-06 від 03.11.06. та актом приймання-виконання будівельних робіт за листопад 2006 року.
Позивач за зустрічним позовом звернувся до Київської міської ради з заявою про надання дозволу на відведення земельної ділянки по вул. Глибочицький проїзд під існуючу з 1997 року АЗС.
Рішенням Київської міської ради від 21.12.06. № 480/537 ТОВ «Росукренерго» передана у короткострокову оренду для експлуатації та обслуговування АЗС земельна ділянка площею 1200 кв.м на проїзді Глибочицькому, 1 у Шевченківському районі м. Києва.
При цьому, згідно листа № 07-387/26664 від 05.09.12. Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), зазначеним рішенням у короткострокову оренду для експлуатації та обслуговування АЗС було передано земельну ділянку з кодом 91:132:022. в той же час, у відповідності до реєстру земельних ділянок (витяг з бази даних Державного земельного кадастру станом на 29.04.05.), ТОВ «ДЛ» було землекористувачем земельної ділянки по проїзду Глибочицькому,4 з кодом 91:132:022.
Крім того, згідно з наявним в матеріалах справи проектом землеустрою від 2005 року щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Росукренерго» для експлуатації та обслуговування існуючої АЗС на проїзді Глибочицькому, 1 у Шевченківському районі міста Києва, він (проект) містить витяг з технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування ТОВ «ДЛ» по проїзду Глибочицькому,4.
Станом на 10.05.12. Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» виготовлений технічний паспорт на нежитловий будинок (приміщення) за адресою: м. Київ, проїзд Глибочицький, 1, згідно якого на земельній ділянці по проїзду Глибочицькому, 1 розташовані: нежитлова будівля АЗС літ. «А» площею 23,2 кв.м, нежитлова будівля склад літ. «Б» площею 102,8 кв.м.
Крім того, в матеріалах справи наявний висновок експерта № 1386 від 19.08.13., яким встановлено, що будівельна готовність будівлі автозаправних станції літ. «А», нежитлової будівлі склад літ. «Б» за адресою: м. Київ, проїзд Глибочицький, 1 становить 100%; технічний стан вказаних будівель відповідає вимогам державних стандартів, будівельних ром і правил.
Таким чином, вірною адресою земельної ділянки, на якій розташоване спірне майно (будівля автозаправної станції) є: м. Київ, проїзд Глибочицький,1.
Частиною 1 статті 316 ЦК України визначено, що право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Приписами ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
На підставі зазначених вище документів, судом встановлено, що нежитлова будівля автозаправної станції літ. «А» площею 24 кв.м, нежитлова будівля склад літ. «Б» площею 79,3 кв.м, нежитлова будівля навіс літ. «В» площею 135,3 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ. проїзд Глибочицький, 1, належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Росукренерго» на праві власності.
Згідно ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідачем за зустрічним позовом не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували вищенаведені висновки та давали б правові підстави стверджувати, що нежитлова будівля автозаправної станції літ. «А» площею 24 кв.м, нежитлова будівля склад літ. «Б» площею 79,3 кв.м, нежитлова будівля навіс літ. «В» площею 135,3 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, проїзд Глибочицький, 1, не належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Росукренерго» на праві власності.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Росукренерго» про визнання права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Росукренерго» на нежитлову будівлю автозаправної станції літ. «А» площею 23,2 кв.м, нежитлову будівлю склад літ. «Б» площею 102,8 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, проїзд Глибочицький, 1, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Пред'являючи позовні вимоги про розірвання Договору № 1 оренди майнового комплексу автозаправної станції від 03.12.12., позивач за первісним позовом посилається на те, що відповідачем за первісним позовом не було пред'явлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Лазер» правовстановлюючого документу на майновий комплекс автозаправної станції, переданої в оренду, що, на думку позивача за первісним позовом ставить під сумнів належність об'єкта оренди за спірним Договором Товариству з обмеженою відповідальністю "Росукренерго" та Договір підлягає розірванню в зв'язку з істотним порушенням останнім Договору.
03.12.12. між позивачем за зустрічним позовом (Орендодавцем) та відповідачем за зустрічним позовом (Орендар) укладено Договір № 1 оренди майнового комплексу автозаправної станції (далі - Договір), відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв за плату у тимчасове користування комплекс автозаправної станції (АЗС), що належить Орендодавцю і розташований за адресою: м. Київ, проїзд Глибочицький, 1.
Майно АЗС складається з: автозаправної станції літ. «А» площею 23,2 кв.м, нежитлової будівлі складу ПММ літ. «Б» площею 102,8 кв.м, з'єднуючої арматури, пультів управління, світлого табло у кількості 2 шт., укриттів для блок-пунктів, та інвентаря в комплекті (п. 1.2 Договору).
Приписами п. 1.5 Договору встановлено, що вартість АЗС на момент передачі в оренду становить 107 948,00 грн.
Строк дії Договору сторонами погоджено п. 6.1 з 03.12.12. по 03.12.13.
Приписами п. 6.5 Договору встановлено, що якщо інше прямо не передбачено Договором або чинним законодавством України, Договір може бути розірвано тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до Договору.
Згідно з п. 6.6 Договору, він вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до Договору, якщо інше не встановлено в самій додатковій угоді, Договорі чи чинним законодавством України.
Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.
В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 3 ст. 291 ГК України встановлено, що договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Разом з тим, задовольняючи зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Росукренерго" суд дійшов висновку, що нежитлова будівля автозаправної станції літ. «А» площею 23,2 кв.м, нежитлову будівлю склад літ. «Б» площею 102,8 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, проїзд Глибочицький, 1, належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Росукренерго» на праві власності.
Таким чином, відсутнє істотне порушення умов Договору Орендодавцем, на які посилається Орендар, а саме не пред'явлення Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Лазер» правовстановлюючого документу на майновий комплекс автозаправної станції, переданої в оренду, що, на думку останнього, надало йому право стверджувати про наявність сумнівів щодо належності об'єкта оренди за спірним Договором Товариству з обмеженою відповідальністю "Росукренерго".
Отже, доводи позивача за первісним позовом є надуманими та не підтверджуються матеріалами справи.
Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. У відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств і організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.
Позивачем за первісним позовом не вказано та не конкретизовано, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, пов'язане зі спірним Договором.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Позивачем за первісним позовом не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин для розірвання Договору, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Лазер» не можна вважати обґрунтованими.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним та за зустрічним позовом покладаються на Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Лазер».
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49 ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. В задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Лазер» відмовити.
2. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Росукренерго" задовольнити повністю.
3. Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Росукренерго" (01133, м. Київ, вул. Щорса, б. 29; ідентифікаційний код 25402952) на нежитлову будівлю автозаправної станції літ. «А» площею 23,2 кв.м, нежитлову будівлю склад літ. «Б» площею 102,8 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, проїзд Глибочицький, 1.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Лазер» (01133, м. Київ, вул. Щорса, б. 29; ідентифікаційний код 37815420) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Росукренерго" (01133, м. Київ, вул. Щорса, б. 29; ідентифікаційний код 25402952) 2 158 (дві тисячі сто п'ятдесят вісім) грн. 96 коп. - витрат по сплаті судового збору.
5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 17.09.13.
Суддя Т.М. Ващенко