Справа № 369/2096/13-ц Головуючий у І інстанції Волчко А.Я.
Провадження № 22-ц/780/3795/13 Доповідач у 2 інстанції Волохов
Категорія 4 17.09.2013
Іменем України
12 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Волохова Л.А.,
суддів: Мельника Я.С., Матвієнко Ю.О.,
при секретарі Баліну П.П.,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 16 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ходосівської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області про визнання права власності на нерухоме майно,-
У березні 2013 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_2, з яким її мати, ОСОБА_3, з 1996 року та по день смерті останнього проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство. З 1996 року по листопад 1998 року вони проживали за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, за час спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відремонтували та облаштували для житла будинок за адресою: АДРЕСА_2, на який 15.08.1998 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право власності.
Позивач також вказувала, що 14.10.2000 року ОСОБА_2 уклав договір дарування, відповідно до якого подарував їй 8/25 частин вищевказаного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, в я кому остання 14.09.2001 року зареєструвалася та стала постійно проживати разом із своєю матір'ю та ОСОБА_2
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яку ніхто не прийняв.
Зважаючи на викладене, та те що позивач вважає себе фактичним добросовісним володільцем будинку, який залишився після смерті ОСОБА_2, просила визнати за нею право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, а саме: 17/25 частин будинку за адресою: АДРЕСА_2.
Рішенням Києво - Святошинського районного суду Київської області від 16 травня 2013 року в задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити її позов в повному обсязі з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а також з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вимогам закону.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_2, який був власником житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_2.
Зі свідоцтва про право власності на жилий будинок від 15.08.1998 року виданого відповідно до рішення виконавчого комітету Ходосівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 06.06.1998 року за № 21 вбачається, що вказаний будинок належав ОСОБА_2 (а.с. 5) .
Судом першої інстанції також встановлено, що ОСОБА_2 проживав і був зареєстрований у вищезазначеному будинку з 20.11.1998 року разом з ОСОБА_3, яка була зареєстрована за вказаною адресою 19.11.2005 року.
З довідки Ходосівської сільської ради від 13.01.2012 року за № 29 вбачається, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року ( а.с. 6 ).
З матеріалів спадкової справи вбачається, що після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне йому майно, яке ніхто із спадкоємців не прийняв. Вказана обставина також підтверджується рішенням Апеляційного суду Київської області від 26 вересня 2012 року, та ухвалою вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 грудня 2012 року.
З матеріалів справи вбачається, що 14.10.2000 року ОСОБА_2 уклав договір дарування, відповідно до якого, подарував ОСОБА_1 8/25 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 ( а.с. 7).
Судом першої інстанції встановлено, що 14.09.2001 року позивач зареєструвалася та стала постійно проживати разом із своєю матір'ю та ОСОБА_2 в вищезазначеному будинку.
Позивач з 2001 року проживала та зареєстрована у спірному будинку, 8/25 частин якого, належить їй на праві власності на підставі договору дарування від 14.10.2000 року.
Статтею 344 ЦК України, встановлено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Статті 10, 60 ЦПК України визначають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 ЦПК України, частина перша якої передбачає, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Проте, позивач в порушення вимог ст. 60 ЦПК України, не надала безспірних доказів того, вона добросовісності заволодіння усім будинком, що є обов"язковою умовою для визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
Таким чином, висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування законного і обґрунтованого рішення суду.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглянувши спір, повно та всебічно дослідив й оцінив обставини справи, надані сторонами докази, застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню, а рішення має бути залишено без змін.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 16 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: