Справа № 2/359/424/13 Головуючий у І інстанції Ткаченко Д.В.
Провадження № 22-ц/780/3899/13 Доповідач у 2 інстанції Волохов
Категорія 29 17.09.2013
Іменем України
12 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Волохова Л.А.,
суддів: Мельника Я.С., Матвієнко Ю.О.,
при секретарі Баліну П.П.,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Житлове ремонтно - експлуатаційне управління" м. Бориспіль про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди , -
У березні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом до КП «Житлове ремонтно - експлуатаційне управління» м. Бориспіль про визнання неправомірними дій щодо нарахування їй вартості послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій за 2010 - 2012 роки з порушенням вимог ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов'язання відповідача перерахувати вартість наданих послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій за 2010 - 2012 роки з урахуванням 25-відсоткової знижки встановленої ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а також про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн. та стягнення витрат на правову допомогу в сумі 3 000 грн.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2013 року в задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу та просила рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити її позов в повному обсязі з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а також з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вимогам закону.
Судом першої інстанції встановлено та посвідченням НОМЕР_1 від 24.02.2006 року, виданого Бориспільським міським управлінням праці та соціального захисту населення, посвідчується, що ОСОБА_1 відноситься до категорії громадян України яким встановлено правовий статус дитина війни, а тому у відповідності до ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на 25-відсоткову знижку при платі за користування комунальними послугами (газом, електроенергією тощо) у межах середніх норм споживання ( а.с. 16).
Також, встановлено, що 19.12.2006 року між позивачем та КП «Житлове ремонтно-експлуатаційне управління» м. Бориспіль укладено договір № 847 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, відповідно до п. 1 якого, предметом договору є забезпечення виконавцем (відповідачем) надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо) АДРЕСА_1 а споживачем (позивачем) своєчасної оплати цих послуг за встановленим тарифом у строки та на умовах передбачених договором та дотримання правил і вимог проживання у квартирах будинків комунальної власності. Згідно п. 3 договору розмір щомісячної плати за надані послуги на дату укладення цього договору становить 1,09 грн. за 1 кв.м. загальна площа квартири 30,6 кв.м. (а.с. 8 ).
З довідки ЖРЕУ від 16.05.12 року №744-16 вбачається, що позивач зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 ( а.с. 7).
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло № 5082 від 09.10.98 року, зазначена квартира належить позивачу та члену її сім'ї ОСОБА_2 ( а.с. 5).
Зі змісту п. 21 договору вбачається, що він укладається на три роки і набирає чинності з дня його укладання. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідності перегляду.
Статті 10, 60 ЦПК України визначають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 ЦПК України, частина перша якої передбачає, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги в частині визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії, суд першої інстанції прийшов до правильних висновків про те, що позивач, в порушення вимог ст. 60 ЦПК України, не надала суду належних, допустимих доказів на підтвердження своїх вимог про те, що строк дії вищевказаного договору закінчено.
Ухвалюючи вказане судове рішення, суд першої інстанції правомірно керувався положеннями ст. ст. 12,13 Закон України «Про житлово-комунальні послуги», які регулюють основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
У ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» чітко вказано, що дітям війни надаються пільги, зокрема право на 25-відсоткову знижку при платі саме за користування комунальними послугами (газом, електроенергією тощо) у межах середніх норм споживання. При цьому, пільг при платі за користування послугами з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що у відповідності до п. 1 договору є його предметом, законом не встановлено.
Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача на свою користь моральної шкоди в сумі 10 000 грн., то відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
При цьому, моральна шкода полягає в тому числі у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.
Враховуючи, що не було встановлено судом та не було доведено позивачем обґрунтованість заподіяння позивачу відповідачем матеріальної шкоди у спосіб, зазначений у позовній заяві, колегія суддів погоджується, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог і в частині відшкодування моральної шкоди.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що позивач, відповідно положень ст. 60 ЦПК України, не довела ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин між сторонами та ухвалив рішення про відмову в задоволенні позову з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Інших доводів, які б спростували законність і обґрунтованість ухваленого судом рішення, апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить.
Згідно зі ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, правильно встановлено правові відносини сторін, дана належна правова оцінка доказам у справі, висновки місцевого суду відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду відповідає вимогам матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: